Кшиштоф Зенович

Кшиштоф Зенович
пол. Krzysztof Zienowicz
Народився	1540
Помер	1614
Підданство	Велике Князівство Литовське Річ Посполита
Національність	русин
Alma mater	Цюрихський університет
Титул	шляхтич
Посада	староста, каштелян, воєвода
Конфесія	кальвініст
Рід	Зеновичі
Батько	Юрій Зенович
Мати	Sophia Hlebowiczd[1]
Брати, сестри	Halszka Zenowiczównad
У шлюбі з	Ганна Кішкаd[2][3][4] і Teodora Wołłowiczd[5][6][…]
Діти	Миколай Богуслав, Софія
герб «Деспот»

Христофор Зенович (пол. Krzysztof Zienowicz, бл. 1540 — †1614) — державний діяч Великого князівства Литовського. Навчався в університеті Цюриху. Представник литвинського роду Зеновичів-Деспотів.

• Від 1577 р. — староста чечерський і пропойський.
• З 1585 р. — каштелян берестейський.
• З 1588 р. — воєвода берестейський.

Під час безкоролів'я належав до партії Остафія Воловича, прихильників Сигізмунда Вази. Брав участь в перемовах в Бенджині і Битомі в справі відмови Максиміліана II Габсбурга від корони Польської.

• В 1609 р. приймав короля в Сморгоні.

Кальвініст. Заснував кальвінський збір у Сморгоні, при якому створив бібліотеку і школу.

• В 1599 р. підписав акт конфедерації православної і протестантської шляхти проти Берестейської унії і Контрреформації.

Пожиттєвий власник Островця (Остромичи Шляхетські і Остромичи Королівські) в Берестейському воєводстві. Заснував в Сморгоні «паперню». Написав польською мовою трактат про сварки за спадщину Олельковичів між Христофором «Перуном» Радзивіллом та Єронімом Ходкевичем.

Він був сином Юрія Зеновича. Його діти — Миколай Богуслав, Софія.

• Насевіч В. Л. Зяновічы / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. — Мн.: БелЭн, 1998 г. — Т. 7: Застаўка — Кантата. — С. 134. — ISBN 985-11-0130-3. (біл.)
• Пташицкий С. Л. Завещание Юрия Деспота Зеновича // Русская старина. — 1878 г. — № 7. (рос.)
• Чагадаева С. М. Смаргонь і яе уладары / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. // Памяць: Гісторыка-дакументальная хроніка Смаргонскага раёна. — Мінск: БелЭн, 2004 г. — С. 55. (біл.)

1. ↑ Брэгер Г. М. Архіў маёнтка Глыбокае Зяновічаў і Радзівілаў у Галоўным архіве старажытных актаў у Варшаве // Архіварыус — Мінск: Дзяржкамархіў, Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі, 2006. — вип. 4. — С. 6. — ISSN 2225-4412
2. ↑ Брэгер Г. М. З гісторыі маёнтка Дамашкавічы // Архіварыус — Мінск: Дзяржкамархіў, Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі, 2004. — вип. 2. — С. 11. — ISSN 2225-4412
3. ↑ Stan. Ptaszycki Z dziejów starego rodu // „Charitas”. Księga zbiorowa — Petersburg: 1894. — С. 503–509.
4. ↑ Брэгер Г. М. Архіў маёнтка Глыбокае Зяновічаў і Радзівілаў у Галоўным архіве старажытных актаў у Варшаве // Архіварыус — Мінск: Дзяржкамархіў, Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі, 2006. — вип. 4. — С. 7. — ISSN 2225-4412
5. ↑ Рыбчонак С. Паходжанне і радавод Валовічаў XV — пачатку XVII ст. // Unus pro omnibus: Валовічы ў гісторыі Вялікага княства Літоўскага XV—XVIII стст. / за ред. А. М. Янушкевіч — Мінск: 2014. — С. 72. — 508 с. — ISBN 978-985-7085-36-1
6. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VIII, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XIV‒XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2020. — С. 96, 200, 213. — 405 с. — ISBN 978-83-65880-89-5
7. ↑ Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego. Spisy, t. VI, Ziemia nowogródzka i województwo nowogródzkie XV–XVIII wiek / за ред. A. Rachuba — Warszawa: Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk, 2024. — С. 400. — 524 с. — ISBN 978-83-66911-67-3