Кумандинці

Кумандинці Куманд
Самоназва	алт. Къуманды, Къуванды(г) англ. Kumandy, Kuvandy(g)
Регіон	Росія
Кількість	2 408 (2021; Росія)[1]
Входить до	тюрки і народи Росії
Мова	Kumandind
Релігія	православ'я, Бурханізм і Shamanism in Siberiad
Кумандинці у Вікісховищі

Куманди́нці — народ, що живе в Алтайському краї, Республіці Алтай і Кемеровській області Росії.

У 2000 році віднесений до корінних нечисленних народів Російської Федерації (ухвала Уряду Російської Федерації № 255 від 24 березня 2000 року). За даними перепису населення 2002 року чисельність кумандинців становила:

• в Алтайському краї — 1663 особи;
• в Республіці Алтай — 931 особа;
• у Кемеровській області — 294 особи;
• в інших регіонах Росії — 226 осіб.

Всього по Росії — 3114 осіб.

До 2002 року кумандинці були враховані як окрема народність лише переписом 1926 року. Тоді на території РРФСР їх налічувалося 6327 осіб. Всі вони проживали на території Сибірського краю, в тому числі 4948 — в Бійському окрузі, 1384 — в Ойратській автономної області (нині Республіка Алтай). У подальших переписах кумандинців включали до складу алтайців.

Кумандинська мова належить до північноалтайської мови алтайської мовної сім'ї. Деякі вчені вважають, що це говір північноалтайської мови. Офіційно кумандинців та їхню мову визнали на державному рівні окремим народом зі своєю мовою. Але серед науковців панує думка, що їхня мова — лише гілка північноалтайської мови.

Історія кумандинського народу сягає глибокої давнини. Скоріш за все, вже у XIII столітті вони проживали на Північному Алтаї. У склад Російської держави історично кумандинці ввійшли на рівні з великою кількістю родоплемінних груп після того, як побудували на річці Томі Кузнецький поріг у 1618 році.

У російських історичних джерелах кумандинці вперше згадуються у 1628 році. Мова йде про чолобитну тобольских воєвод. У цих чолобитних говориться, що воєводи послали людей 28 лютого 1628 року на державну службу: «Олешку Бакая с товарищем на твою государеву службу в Чебанскую волость». А на зворотному шляху вони були вбиті людьми телеутського князя Абака, серед яких були й кумандинці.

Телеутські князі вважали їх, тобто кумандинців, своїми підданими, які, крім усього іншого, зобов'язані були брати участь і у військових походах княжих дружин. Тому вчені вважають, що в складі дружини кумандинці змушені були воювати навіть у далеких експедиціях татаро-монголів. І саме тому частина вчених уважають, що росіяни могли знати про таку народність значно раніше, ніж 1628 року.

Етнонім «куманди» міг бути даний їм ще раніше за появу назви «кумандинці» своїми сусідніми племенами. Це, наприклад, тубалари, шорці, теленгіти, челканци. Самі ж кумандинці називали себе просто «татар-кижи». «Кижи» по-алтайськи — «людина», і назва означала, що вони є «татарськими людьми», тобто, належать до татар. Інша група вчених вважає, що етнонім з'явився як характеристика тотемної істоти цього етносу. Так, «куманд» в перекладі означає «людина лебедя». А ось такі вчені, як Л. Потапов і О. Прітсак, вважають, що термін «куман» у найменуванні «кумандинці» еквівалентний назві половців і кипчаків.

Національні територіальні громади стали утворюватися наприкінці 1990-х років, найчастіше в місцях компактного проживання кумандинців: Чілгай в Красногорському районі, Шатобальська національна сільрада в Солтонському районі. У Горно-Алтайську в 1999 році почала роботу громадська організація «Відродження кумандинського народу». У містах Алтайського краю були створені громадські організації «Істок» в Бійську і «Кардаш» в Барнаулі.

Кумандинська інтелігенція робить конкретні кроки щодо збереження своєї культури. У серпні 2007 року в Горно-Алтайську було проведено конференцію «Культура і традиції корінних народів Північного Алтаю», на основі якої рік потому було видано збірник матеріалів.

• Про кумандинський етнос [1]
• Історія Сибіру у наукових публікаціях [2] [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]