Кров'янка
 | |
| Необхідні компоненти | Вживання крові в їжу, бекон, спеції і Шкварки  |
|---|---|
| Зазвичай використовувані компоненти | Вживання крові в їжу |
Кров'я́нка, кров'яна ковбаса, кашанка, кишка, я́дерниця[1] (нім. Blutwurst, пол. kaszanka) — ковбаса з свинячих кишок, спеціально підготовлених та оброблених, начинених фаршем з гречаних чи рисових круп, свинячої крові, м'яса, сала, смальцю, замоченого в молоці пшеничного хліба, цибулі та приправ[2].
Історія
Кров’янку вважають найдавнішим видом ковбаси. Перша письмова згадка про цю страву – "Одіссея" Гомера. Її виготовлення зображено на фресках Давнього Єгипту.
Історію кров’янки можна назвати драматичною, бо різні релігії люто боролися з нею. Римський імеператор Костянтин І 320 року навіть заборонив споживати цю ковбасу, бо вона асоціювалиася з язичницькими фестивалями, а в Х століття це намагався зробити вже візантійський імператор Лев VI Мудрий.
Але любов простого народу до цієї страви здолала багато перешкод, і ковбаса посіла гідне місце в національних кухнях німців, британців, корейців та багатьох інших.[3]
Кормча книга. Церковне Правило для Православних Християн номер 63.
Якщо єпископ, чи пресвітер, чи диякон, чи взагалі хтось із священного чину з'їсть м'ясо з кров'ю душі його , чи звіроядину, чи мертвечину, нехай буде вивержений, бо це заборонив закон. Якщо ж мирянин, нехай буде відлучено.
( VI Всел. 67 ; Гангр. 2. Дії 15:28–29 .)
Тлумачення
Бо і Бог, викладаючи Ною закон про їжу, сказав йому: Як травну траву Я дав вам все. Тільки м'яса з кров'ю душі не їжте ( Бут. 9:3–4 ), то божественні апостоли в цьому правилі визначають: єпископ, пресвітер, диякон або взагалі будь-хто з ієреїв і кліриків, що з'їсть м'ясо з кров'ю, яка є душею тварини, яка є душею тварини. 463 або з'їсть звіроядину, тобто тварина, спіймана і вбита, наприклад, вовком, або ведмедем, або іншим хижаком, або птахом, або з'їсть мертвечину, тобто. мертва тварина, що видихла сама по собі, – клірик, повторюю, який з'їсть це, нехай буде вивержений, бо й закон заборонив це їсти [ 464 ] . Закон, даний як Ною, про що ми сказали, так і Мойсеєві ( Лев. 17 ). Якщо з'їлий - мирянин, нехай буде відлучений.
вання
Це вид ковбаси, головним інгредієнтом якої є бичача, теляча та/або свиняча кров, очищена від фібрину (згустків крові, що згорнулася). Для очищення крові, що витекла зі щойно забитої тварини, збивають віничком; очищена кров може довго зберігатися, а перед вживанням її проціджують крізь дрібне сито[2].
У період забою свиней товсті кишки вимивають, вимочують, очищають й начиняють сирою кров'ю, змішаною з недовареною гречаною (рисовою) кашею, або салом, цибулею, сіллю і спеціями. Кров'янку відварюють або коптять, потім обсмажують в смальці. На стіл кров'яна ковбаса може подаватися як гарячою, так і холодною. Якщо не вистачає крові, кишки начиняють сирою дрібно січеною підчеревиною, сирою тертою картоплею із сіллю і шкварками (Полісся), пшоняною або кукурудзяною кашею із шкварками з підчеревини (Полтавщина, Чернігівщина, Поділля). У цьому вигляді страву називали просто кишками, в деяких регіонах (Сумська область) бабкою.
Кров'янка — одна з небагатьох страв, яка витримала віковий тиск релігійної заборони і виграла у досить нерівній боротьбі. Однак заборона споживання крові в Україні ігнорувалася і традиційна національна поживна й корисна страва — кров'янка дійшла до наших днів[2].
Аналогічна страва присутня у більшості кухонь народів світу від Азії до Південної і Північної Америки.
Див. також
Посилання
- Boudin noir [Архівовано 16 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Рецепт від КУХАРа
- Як приготувати кров'янку [Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Домашня кров'янка [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кров'яна ковбаса
Примітки
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. Архів оригіналу за 5 лютого 2021. Процитовано 30 листопада 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ а б в https://schyryi-pan.ua/index.php/kataloh-produktsii
- ↑ Плесконос, А., Писаренко, Н., Артюх, Л. Кров’янка // Плесконос Андрій, Писаренко Наталія, Артюх Лідія. Національна кулінарна спадщина України. – Київ : ТОВ "Балтія-Друк", 2021. – С. 18. – ISBN 978-617-516-050-3
Джерела
- Клиновецька З. Страви й напитки в Україні. — К., Л. : [З друк. 1 київ. друк. спілки], 1913. — С. 30, 195.
- Домашнее консервирование и хранение пищевых продуктов. — К., 1994.
- Плесконос, А. Писаренко, Н., Артюх, Л. Національна кулінарна спадщина України. – Київ : ТОВ "Балтія-Друк", 2021. – С. 18. – ISBN 978-617-516-050-3.
|
Це незавершена стаття про їжу та напої. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).