Крейг Фрост

Craig Frost
Основна інформація
Дата народження	20 квітня 1948 (78 років)
Місце народження	Flint, Michigan
Роки активності	1960s–present
Громадянство	США
Професії	музикант
Інструменти	клавішні музичні інструменти
Жанри	рок-музика
Лейбли	Capitol Records

Крейг Фрост (англ. Craig Frost, нар. 20 квітня 1948, Флінт, штат Мічиган) — американський музикант, клавішник рок-гурту Grand Funk Railroad, до складу якого увійшов в 1973 році після річної спільної роботи як сесійного виконавця. Після розпаду Grand Funk він відомий участю в проєкті «Flint» та співпрацею з Бобом Сігером.

Крейг Фрост не здобував формальної музичної освіти, але його шлях до клавішних був дуже органічним і домашнім. Він пригадує^[1], що коли вчився в шостому класі,

Музичний шлях Фроста розпочався в 1960-х: спершу він починав у шкільному гурті The Outcasts як барабанщик. Потім грав на ударних у місцевих гуртах, захоплюючись серф-роком та музикою Діка Дейла, The Beach Boys, The Ventures. Потім бабуся Крейга Фроста подарувала йому старе піаніно, коли купила собі нове, і це стало поштовхом до його зацікавлення клавішними інструментами. Він почав, використовуючи ноти з музичного магазину «Grinnell Brothers», вчитися грі на піаніно та електрооргані M3 «Cindirella», який придбав сам.

У 1968 році Крейг Фрост приєднався до гурту «Terry Knight and the Pack», який тоді переживав непрості часи. Менеджер Террі Найт майже одразу їх покинув, займаючись власними проєктами. А новий продюсер Джон Рис (англ. John Rhys Eddins), який мав угоду з Capitol Records, не переконав лейбл видати альбом гурту, щоб закріпити успіх двох регіональних хітів 1967 року — «Harlem Shuffle» та «Wide Trackin’».

Контракт із Capitol Records не виправдав очікувань, і гурт, в якому крім Крейга Фроста брали участь Марк Фарнер та Дон Брюер, почав втрачати популярність. Хлопці все ще продовжували гастролювати, але внутрішні проблеми наростали, бо навіть виступ The Pack у престижному клубі Boston Tea Party не виправдав очікувань. Дон Брюер згадував^[2]:

«Ми тоді грали все — від пісень з репертуару Вілсона Пікетта до Rolling Stones. Це був мікс соулу, хард-року та психоделії. Ми просто хотіли, щоб люди танцювали».

Взимку 1968 року басист Род Лестер (Rod Lester) і клавішник Крейг Фрост покинули колектив напризволяще під час туру Новою Англією, а Дон Брюер і Марк Фарнер повернулися до Мічигану, розчаровані та виснажені. Вони вирішили відновити роботу, але вже у форматі тріо. За словами Брюера

концепція павер-тріо — з Cream, Hendrix, Blue Cheer та іншими подібними гуртами — була тоді дуже поширеною. “Ми теж можемо це зробити!” — сказали ми собі.

Так було закладено основу майбутнього успіху Grand Funk Railroad, до складу якого тільки в 1973 році й повернувся Крейг Фрост.

Першою спільною роботою Фроста з Grand Funk був запис студійного альбому Phoenix, над яким Крейг працював як сесійний музикант. Повноправним учасником він став вже з виходом альбому We're An American Band, створеного під орудою продюсера Тодда Рандґрена. Альбом очолив чарти Billboard, як і однойменний сингл, що став уособленням концертного життя гурту. У 1974 році їхній другий сингл-чарттоппер The Loco-Motion зробив історичний прорив: кавер-версія повторила успіх оригіналу Літтл Іви.

Творчий доробок Кейга Фроста в музичному спадку Grand Funk важко недооцінити. В першому ж альбомі, записаному за його участі, клавішні помітні майже в усіх композиціях. В подальшому електроорган, клавінет, клавесин, піаніно, синтезатор Муга, мелотрон надають записам гурту об'ємного звучання. Починаючи з альбому Shinin' On (1974), роль клавішника Крейга Фроста, як співавтора музичного матеріалу Grand Funk поступово зростала. Його ім’я стало регулярно з’являтися у авторських документах, що юридично засвідчують його внесок у створення композицій.

Після виходу у 1976 році альбому Good Singin', Good Playin', коли Grand Funk Railroad припинив працювати в класичному складі, Крейг Фрост разом з Мелом Шахером та Доном Бюером утворив гурт «Flint», який у 1978 році випустив однойменний альбом. У записах брали участь такі музиканти, як екс-продюсери та менеджери Grand Funk Френк Заппа і Тодд Рандґрен, саксофоніст Джиммі Холл з Wet Willie, навіть Курт Джонсон, в минулому гітарист Terry Knight and the Pack. Плани на другий альбом, «Layin’ It On the Line» (1979), не були реалізовані через спротив компанії звукозапису, не впевненої в комерційному успіху.

Після цього проєкту Крейг Фрост деякий час шукав свої шляхи, аж поки не отримав запрошення в гурт Боба Сігера, де пройшов відбір і став клавішником у Bob Seger and the Silver Bullet Band. Першим альбомом, над яким він працював, став The Distance. Після туру «Like a Rock» Сігер майже на десять років відійшов від активної концертної діяльності. Водночас Фрост зіштовхнувся з проблемами здоров’я — тривожністю і захворюванням щитоподібної залози.

• Крейг Фрост зазначав, що ніколи не вживав жорсткі психоактивні речовини (hard drugs), лише трохи марихуану, і завжди виступав тверезим, вважаючи, що для сцени й музики потрібна повна концентрація.
• Він зберігає вдома фортепіано та має музичну кімнату з електронним обладнанням, хоча зараз ним майже не користується.
• У липні 2005 року Фрост вперше з 1977 року наживо грав з новим складом Grand Funk на концерті у Норт-Бранч, штат Мічиган. З того часу він робив це неодноразово, у тому числі в Детройті та Лас-Вегасі.

• Billy James, An American Band: The Story of Grand Funk Railroad // SAF Publishing Ltd. — 1999 (англ.)
• David Carson, Grit, Noise, and Revolution: The Birth of Detroit Rock 'n' Roll // University of Michigan Press — 2006

• Крейг Фрост на сайті Discogs (англ.)
• Meet the Grand Funk Railroad Keyboardist Who Spent 40 Years in Bob Seger’s Silver Bullet Band (англ.)