Антін Кравс

Антін Кравс
Генерал-чотар
Загальна інформація
Народження	23 листопада 1871 с. Берегомет, нині смт, Вижницький район
Смерть	13 листопада 1945 (73 роки) Відень, Австрія
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	Збройні сили Австро-Угорщини  УГА
Війни / битви	Перша світова війна Польсько-українська війна Радянсько-українська війна
Командування
командир бойової групи «Хирів», 8-ї Самбірської бригади Третього корпусу УГА
Нагороди та відзнаки

Анті́н Кравс (Антон Краус) (нім. Anton Kraus, 23 листопада 1871, с. Берегомет, нині смт, Вижницький район — 13 листопада 1945, Відень) — український воєначальник, генерал-чотар. У 1919 році — командир армійської групи (Кравса), потім 3-го корпусу.

Народився 23 листопада 1871 року в селі Берегомет (нині смт, Вижницький район, Чернівецької області, Україна, тоді Вижницький повіт, Герцогство Буковина, Австро-Угорщина) у сім'ї німецького колоніста. Мати — українка. Закінчив Віденську кадетську школу (1891) та Віденську вищу офіцерську школу. Служив обер-лейтенантом у м. Заліщики в Галичині (Тернопільська область). У роки Першої світової війни — командант (командир) куреня (батальйону) 58-го Станиславівського^[1] та 55-го Бережанського полку на російському та італійському фронтах. Підполковник австрійської армії.

Від грудня 1918 року в Галицькій армії, активний командир бойової групи «Хирів» 8-ї Самбірської бригади 3-го корпусу УГА на польському фронті. Весною 1919 р., безпосередньо перед уведенням Диктатури ЗУНР (у зв'язку з польським наступом ген. Галлера), військовими колами Галицької армії висувалась пропозиція призначити саме Кравса Диктатором як успішного генерала, оскільки Петрушевич не мав військової освіти. В серпні 1919 року — командир (осередньої ІІІ-ї) армійської групи у Київській наступальній операції обох (ГА та Дієвої армії) українських армій, з якою зайняв Київ 30 серпня та утримував його до 31 серпня 1919 (змушений був залишити столицю через натиск денікінців та непорозуміння в наказах з Головним отаманом військ УНР Петлюрою).

Восени 1919 року — командир 3-го корпусу на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал-чотар. В 1920 році — командир бригади ЧУГА, приєднався до Армії УНР, командир групи, яка в серпні 1920 року самовільно залишила армію і перейшла (через Покуття і Карпати) до Чехословаччини, перебував у таборах інтернованих частин УГА в Ліберці.

Від 1924 року у Відні, діяч ветеранських товариств УГА, автор спогадів «За українську справу». 1941 року — член Української Генеральної Ради Комбатантів.

Помер 13 листопада 1945 року у Відні. Похований у Відні на кладовищі Кальксбург (розташування могили: Gruppe 9 Nummer 19).

На державному рівні

16 грудня 2020 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2021 році», в якій зазначається про урочисте відзначення на державному рівні 2021 року «23 листопада - 150 років із дня народження Антіна Кравса (1871-1945), військового діяча, генерал-чотаря УГА»^[2]

Інше

Генерал Кравс зображений у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри». Проте, на думку київського історика Андрія Руккаса, його постать зображена некоректно. Прізвище перекручене на Кревс. У фільмі подаються як неправдиві відомості стосовно військової частини, з якою Кравс ніби то мав справу в Карпатах, так і абсурд стосовно незрозумілих роз'їздів на самоті та зустрічей з Петлюрою.^[3]

^{[джерело?]}

• Ювілейна пам'ятна медаль 1898
• Ювілейний хрест
• Пам'ятний хрест 1912/13
• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) — нагороджений тричі (бронзова, бронзова з мечами, срібна з мечами).
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами — нагороджений двічі.
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Почесний хрест ветерана війни з мечами

А. Кравс. За українську справу. Спомини про III. корпус У.Г.А. після переходу за Збруч. — Львів : Видавнича кооператива «Червона калина», 1937. — 100 с.

• Кравс Антін // Довідник з історії України. — 2-ге вид. — К., 2001. — С. 362—363.
• Коваленко Сергій. Кравс Антін/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
• Науменко К. Є. Кравс Антін [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 268. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Гусар. Ю. Генерал-четар з Берегомета / Юхим Гсар // Німчич, 2016. — С.105.

• Кравс Антін [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 753. — 1000 екз.