Конвой HX 229/SC 122
| Конвой HX 229/SC 122 Convoy HX 229/SC 122 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Битва за Атлантику | |||||||
 | |||||||
| 50°38′00″ пн. ш. 34°46′00″ зх. д. / 50.6333331° пн. ш. 34.7666671° зх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
Союзники: Велика Британія Канада
|
Країни Осі: Третій Рейх
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Дж.Лютер, Р.Бойл, М.Дж. Майалл
|
Бернгард Цурмюлен, Гайнц Валькерлінг, Манфред Кінцель
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| 5 (HX 229) і 8 (SC 122) кораблів ескорту 50 (HX 229) і 60 (SC 122) транспортних суден |
41 U-Boot | ||||||
| Втрати | |||||||
| 13 суден затоплено (93 502 тонни) та 3 пошкоджено (20 687 тонн) (HX 229) 9 суден затоплені (53 094 тонни) та 2 пошкоджені (12 368 тонн) (SC 122) |
1 U-Boot потоплений[Прим. 1] | ||||||
Конвой HX 229/SC 122 (англ. Convoy HX 229/SC 122) — північноатлантичні конвої серій HX та SC, які сумарно мали у своєму складі 110 транспортних суден, що у супроводженні союзних ескортних кораблів прямували від морських портів Північної Америки до Британських островів.
У середині березня 1943 року конвої HX 229 та SC 122 опинилися в центрі найбільшої битви за конвої Другої світової війни. Патрульні літаки союзників обмежували здатність німецьких підводних човнів зближуватися з конвоями вдень, тому Крігсмаріне використовували тактику «вовчих зграй» для майже одночасних надводних атак на транспортні судна в нічний час.
Історія битви за конвої
SC 122 належав до категорії великих транспортних конвоїв, що рушили Атлантикою на схід під кодом SC (повільний конвой — англ. Slow Convoy) — повільний конвой із 60 транспортних суден, що прямував з Нью-Йорка до Ліверпуля. 5 березня 1943 року судна вирушили в плавання, спочатку під захистом одного есмінця та п'яти корветів Західних місцевих ескортних сил. 6 березня біля Кейп-Коду два судна повернулися до Нью-Йорка через негоду, а 8 березня ще шість залишили загальний стрій та попрямували до Галіфакса.
Конвой продовжив рух, змінивши ескорт 13 березня біля Кейп-Рейс. Західна місцева група вирушила після того, як до неї приєдналася ескортна група B5 Середньоокеанських ескортних сил із Сент-Джонса. Ескортна група B5 складалася з восьми військових кораблів під керівництвом командира Р. К. Бойла на есмінці «Гевлок», з есмінцем «Апшер», фрегатом класу «Рівер» «Свейл», корветами класу «Флавер» «Баттеркап», «Годетія», «Лавендер», «Пімпернель» та «Саксіфрейдж», а також військовим траулером в ролі рятувального судна.
Конвой HX 229 також прямував на схід і відплив з Нью-Йорка на три дні пізніше, 8 березня, маючи 40 суден у своєму складі та місцевий ескорт. Ще 34 судна, які мали бути включені до цього конвою, затрималися через перевантаження в Нью-Йорку; наступного дня вони відпливли під номером HX 229A. Перші кілька днів конвою пройшли без подій; HX 229 зустрів свої Середньоокеанські ескортні сили 14 березня, і місцевий ескорт повернувся назад. Океанським ескортом була ескортна група B4 із Сент-Джонса з чотирьох есмінців та корвета. Цього разу її очолював лейтенант-командер Гордон Джон Лютер на «Волонтір». Лютер, хоча й спеціаліст з протиповітряної оборони, нещодавно приєднався до групи, і це був лише його другий перехід Атлантикою. До групи B4 також входили есмінці «Беверлі», «Менсфілд» та «Візерінгтон», а також корвет «Анемон», хоча «Візерінгтон» довелося 15 березня залишити конвойні сили, він був замінений для походу корветом «Пенніворт».
9 березня конвой HX 229A вийшов у плавання, зустрівшись зі своїм океанським ескортом, 40-ю ескортною групою, 15 березня. До його складу входили шість шлюпів під командуванням командира Дж. Далісона на кораблі «Абердин». Обравши північніший маршрут, ніж HX 229, конвой залишився непоміченим німецькими патрульними лініями та безпечно та вчасно прибув до портів призначення 26 березня. Однак подорож не обійшлася без небезпек. Північніший маршрут привів його до крижаного поля, і два судна були пошкоджені айсбергами, що призвело до зміни маршруту до Ісландії. Судно віце-комодора конвою «Свенд Фойн» також було пошкоджено і зрештою затонуло 19 березня 1943 року.
Підготовка Крігсмаріне
Протягом зими 1942-43 років центральна частина маршруту конвою в Північній Атлантиці з Канади до Англії була відома як «повітряний проміжок», оскільки вона знаходилася поза зоною досяжності більшості патрульних літаків берегового базування. Підводні човни Крігсмаріне розміщувалися з інтервалом у тридцять кілометрів довгими лініями з півночі на південь, перпендикулярно до маршрутів конвоїв. Будь-який конвой, що перетинав одну з цих групових ліній, теоретично був би виявлений принаймні одним підводним човном, який би доповідав та слідував за конвоєм, щоб керувати іншими, доки не було достатньо підводних човнів для початку атаки вовчої зграї[1].
У середині березня група «Раубграф» розміщувалася на західному краю «повітряного проміжку», а групи «Штурмер» та «Дрангер» утворили довгу лінію через центр «повітряного проміжку»[1].
Німецька група морської радіоелектронної розвідки (B-Dienst) повідомила про конвой, що прямував на схід, і до 20:00 13 березня визначила місце розташування SC 122. Адмірал Карл Деніц, головнокомандувач підводних сил Крігсмаріне (BdU), наказав вовчій зграї «Раубграф» перехопити його, утворивши новий напрямок руху на захід. Західний штормовий вітер надав швидкості SC 122, який пройшов смугу патрулювання «Раубграфа» вранці 15 березня, лише за 24 години до формування патрульної лінії.
Розвідувальна служба дешифрувальників «Ультра» у Блечлі-Парк, яка розшифровувала німецькі повідомлення, зашифровані за допомогою машини «Енігма», і яка допомагала Адміралтейству відводити конвої з-під ударів вовчих зграй, була «засліплена» 10 березня 1943 року в результаті того, що німці надали новий короткий метеорологічний звіт. Це призвело до того, що британські дешифратори втратили вихідні дані, необхідні для розшифровки «Акули» — шифру, який використовували німецькі підводні човни. Тому кімната стеження за підводними човнами в Центрі оперативної розвідки Адміралтейства не змогла корелювати рух конвоїв в обхід німецьких вовчих зграй. Повідомлення з підводного човна видавало його місцезнаходження й командування здійснило спробу відвести конвой SC 122 в обхід передбачуваної небезпечної зони.
Своєю чергою, союзний шифр № 3, який використовували ескорти конвоїв, був зламаний німцями. Це дозволило їм розташувати вовчі зграї на шляху HX 229, який рухався аналогічним курсом. У ніч з 15 на 16 березня союзний конвой пройшов через заслін «Раубграфа», не будучи поміченим через негоду. Вранці 16 березня U-653, який відокремився від «Раубграфа», щоб повернутися на базу через механічні проблеми, випадково виявив судна HX 229, що прямували на схід, і надіслав звіт про спостереження. Деніц негайно наказав «Раубграфу» переслідувати та перехоплювати конвой, тоді як «Штюрмеру» та «Дренгеру» сформувати лінію на шляху конвою. Він побачив у цьому можливість атакувати конвой, що прямував на схід, повний військових матеріалів, що прямували до Європи, безпосередньо всередині «повітряного проміжку».
Бій за конвої
Увечері 16 березня «Раубграф» наздогнав HX 229 і тієї ж ночі розпочав атаку. Три судна було потоплено, а ще п'ять — вранці 17 березня, загалом вісім лише за 8 годин. Повідомлялося, що ескорт був слабким, оскільки 2 кораблі відстали, щоб забрати тих, хто вижив. Протягом решти дня почали прибувати човни зі «Штюрмера». Один з них був атакований есмінцем, але знову безуспішно.
На північно-східному відтинку смуги патрулювання «Штюрмера» німецький підводний човен U-338 помітив судна SC 122 приблизно за 120 миль від позиції HX 229. Після повідомлення про спостереження субмарина атакувала, швидко потопивши чотири судна одне за одним. П'яте, «Форт Сідар-Лейк», було пошкоджено і потоплено пізніше того ж дня. Ще два судна HX 229 було втрачено протягом дня. Двом човнам зі «Штюрмера» вдалося пробити оборону близько полудня 17 березня, але ескорт зміг відбити будь-які подальші атаки завдяки коротким заходам літаків дуже великої дальності (VLR), що летіли на надзвичайно великій відстані. SC 122 також зміг протистояти подальшим атакам до вечора.
У ніч з 17 на 18 березня атака на обидва конвої, які тепер знаходилися лише на відстані 70 миль один від одного, відновилася. U-338 потопив вантажне судно Granville з SC 122 увечері, переживши запеклу контратаку ескорту, а після півночі U-305 потопив ще два судна (Port Auckland та Zouave).
Ескорт HX 229 різко послабився, оскільки «Менсфілд» був змушений відокремитися в ніч з 17 на 18 березня. Водночас, вже в дорозі прямувало посилення у вигляді есмінця «Хайлендер» під командуванням командира І. С. Дея. Прибувши 18 березня, Дей, як старший та більш досвідчений офіцер, взяв на себе командування групою B4 до кінця бою. Також з Хвальфьорда в Ісландії прямували есмінці «Вімі» та «Беббітт», що посилювали ескорт HX 229, та куттер Берегової охорони США «Інгем», що вирушав на посилення SC 122. Вони були відправлені вранці 18 березня та прибули наступного дня.
Вдень 18 березня U-221 вдалося потопити два судна конвою HX 229, але подальших втрат вдалося уникнути. «Хайлендер» приєднався того ж дня, що стало бажаним доповненням, оскільки B4 на той час скоротився до п'яти кораблів.
У ніч з 18 на 19 березня два конвої рухалися паралельно, хоча й незалежно. Цієї ночі всі атаки на обидва конвої були відбиті, і шість стійких контактів було атаковано, але пошкоджень було завдано незначних. Одне судно, «Метью Лукенбах», з HX 229 було втрачено, воно відстало від головних сил і пливло самостійно. «Кларісса Редкліфф», що відстав від SC 122, також було потоплено разом з усім екіпажем підводним човном U-663.
19 березня на посилення ескорту прибули есмінці. До HX 229 також приєднався корвет «Абелія», відокремлений від іншого конвою. Також 19 березня U-384 атакував повітряний патруль і потопив ворожий човен північніше SC 122. Того дня конвої більше не зазнали втрат; зіткнувшись із посиленням опору та відчуваючи, що без непропорційних втрат нічого не вдасться досягти, Деніц скасував подальші атаки.
Конвої продовжили рух на схід. Подальші зміни в ескорті відбулися 20 березня, коли прибуло підкріплення у вигляді корвета «Шербрук», тоді як «Апшур» та «Інгем» були відокремлені. Місцеві групи ескорту зустрілися 23 березня, і HX 229, на якому залишилося 27 кораблів, прибув до Ліверпуля 23 березня. SC 122, в якому залишилося 42 кораблі, прибув пізніше того ж дня.
Наслідки
У подвійній битві взяло участь 90 торгових суден та 16 ескортних кораблів (хоча не всі були присутні одночасно). 22 торгові судна (13 з HX 229 та 9 з SC 122) було потоплено, що становило втрату 146 000 тонн. Загинуло понад 300 торгових моряків. Загалом у битві взяли участь 38 підводних човнів (хоча протягом битви не всі атакували). Один підводний човен був втрачений з усім екіпажем, кілька було пошкоджено. Битва, безсумнівно, була успішною для німців. Однак їм не вдалося жодним чином перервати північноатлантичний маршрут конвою; 68 кораблів (дві третини від усіх, хто брав участь) безпечно та вчасно прибули, а 38 кораблів HX 229A, які були відокремлені в Нью-Йорку для окремої переправи, прибули неушкодженими.
Це була найбільша битва за північноатлантичні конвої в кампанії. У звіті Королівського флоту пізніше було зроблено висновок: «Здавалося можливим, що ми не зможемо розглядати конвой як ефективну систему оборони».
Березень 1943 року ознаменувався найгіршим моментом для союзників в битві за Атлантику. У цьому місяці було атаковано чотири конвої, що прямували додому, і загалом потоплено 39 суден; проте з цих чотирьох конвоїв понад 200 прибули благополучно, тоді як чотири інші конвої, що прямували на схід, залишилися неушкодженими. Жоден з восьми конвоїв, що прямували на захід у березні, не був атакований. Також протягом березня дев'ять підводних човнів Крігсмаріне були знищені в Атлантиці, а ще більше було пошкоджено, що призвело до перерви в операціях підводних човнів у квітні. Коли наступ відновився у травні, це завершилося великою поразкою для підводних човнів Деніца та стало поворотним моментом у кампанії.
Кораблі та судна конвоїв HX 229/SC 122
Транспортні судна HX 229
- Позначення
| Назва | Прапор | Тоннаж (GRT) | Прим. |
|---|---|---|---|
| Abraham Lincoln (1929) |  Норвегія
|
5 740 | судно командора конвою |
| Antar (1941) | Велика Британія
|
5 222 | |
| Belgian Gulf (1929) |  Панама
|
8237 | |
| Canadian Star (1939) | Велика Британія
|
8 293 | 18 березня потоплено U-221[2] |
| Cape Breton (1940) | Велика Британія
|
6044 | |
| City Of Agra (1936) | Велика Британія
|
6 361 | |
| Clan Matheson (1919) | Велика Британія
|
5 613 | судно віце-командора конвою |
| Coracero (1923) | Велика Британія
|
7252 | 17 березня потоплено U-384[3] |
| Daniel Webster (1943) |  США
|
7 176 | судно класу «Ліберті» |
| El Mundo (1910) | Панама
|
6 035 | |
| Elin K (1937) | Норвегія
|
5 214 | 16 березня потоплено U-603[4] |
| Empire Cavalier (1942) | Велика Британія
|
9 891 | |
| Empire Knight (1942) | Велика Британія
|
7 244 | |
| Fort Anne (1943) | Велика Британія
|
7 134 | |
| Gulfdisc (1938) | США
|
7 176 | |
| Harry Luckenbach (1919) | США
|
6 366 | 17 березня потоплено U-91[5] |
| Hugh Williamson (1942) | США
|
7177 | судно класу «Ліберті» |
| Irenee Du Pont (1941) | США
|
6 125 | 17 березня пошкоджено U-600 і згодом добито U-91[6] |
| James Oglethorpe (1943) | США
|
7 176 | судно класу «Ліберті»; 17 березня потоплено U-758[7] |
| Jean (1918) | США
|
4 902 | |
| Kaipara (1938) | Велика Британія
|
5 882 | |
| Kofresi (1920) | США
|
4 934 | |
| Luculus (1929) | Велика Британія
|
6 546 | |
| Magdala (1931) |  Нідерланди
|
8 248 | |
| Margaret Lykes (1919) | США
|
3 537 | |
| Matthew Luckenbach (1918) | США
|
5 848 | 19 березня пошкоджено U-527 і згодом добито U-523[8] |
| Nariva (1920) | Велика Британія
|
8 714 | 17 березня пошкоджено U-600 і потоплено U-91[9] |
| Nebraska (1920) | Велика Британія
|
8 261 | |
| Pan-Rhode Island (1941) | США
|
7 742 | |
| Regent Panther (1937) | Велика Британія
|
9 556 | |
| Robert Howe (1943) | США
|
7 177 | судно класу «Ліберті» |
| San Veronico (1937) | Велика Британія
|
8 189 | |
| Southern Princess (1915) | Велика Британія
|
12 156 | 17 березня потоплено U-600[10] |
| Stephen C Foster (1943) | США
|
7 196 | судно класу «Ліберті»; повернулося назад |
| Tekoa (1922) | Велика Британія
|
8 695 | |
| Terkoeli (1923) | Нідерланди
|
5 158 | 17 березня потоплено U-631[11] |
| Walter Q Gresham (1943) | США
|
7 191 | судно класу «Ліберті»; 17 березня потоплено U-221[12] |
| William Eustis (1943) | США
|
7 196 | судно класу «Ліберті»; 17 березня потоплено U-229[13] |
| Zaanland (1921) | Нідерланди
|
6 813 | 17 березня потоплено U-758[14] |
Кораблі ескорту конвою HX 229
Транспортні судна SC 122
| Назва | Прапор | Тоннаж (GRT) | Прим. |
|---|---|---|---|
| Alcedo (1937) | Панама
|
1 392 | |
| Alderamin (1920) | Нідерланди
|
7 886 | 17 березня потоплено U-338[15] |
| Asbjorn (1935) | Велика Британія
|
4 387 | |
| Askepot (1937) | Норвегія
|
1 312 | |
| Atland (1910) |  Швеція
|
5 203 | |
| Aymeric (1919) | Велика Британія
|
5 196 | |
| Badjestan (1928) | Велика Британія
|
5573 | |
| Baron Elgin (1933) | Велика Британія
|
3 942 | |
| Baron Semple (1939) | Велика Британія
|
4 573 | |
| Baron Stranraer (1929) | Велика Британія
|
3 668 | |
| Beaconoil (1919) | Велика Британія
|
6 893 | |
| Benedick (1928) | Велика Британія
|
6 978 | |
| Bonita (1918) | Панама
|
4 929 | |
| Boston City (1920) | Велика Британія
|
2 870 | судно віце-командора конвою |
| Bridgepool (1924) | Велика Британія
|
4 845 | |
| Carras (1918) |  Грецьке королівство
|
5 234 | 19 березня пошкоджено U-666 та незабаром затоплено U-333[16] |
| Carso (1923) | Велика Британія
|
6 149 | |
| Cartago (1908) | США
|
4 732 | |
| Christian Holm (1927) | Велика Британія
|
9 119 | |
| Clarissa Radcliffe (1915) | Велика Британія
|
5 754 | 18 березня потоплено U-663[17] |
| Dolius (1924) | Велика Британія
|
5 507 | |
| Drakepool (1924) | Велика Британія
|
4 838 | |
| Eastern Guide (1919) | США
|
3 704 | |
| Empire Dunstan (1942) | Велика Британія
|
2 887 | |
| Empire Galahad (1942) | Велика Британія
|
7 046 | |
| Empire Morn (1941) | Велика Британія
|
7 092 | КАТ судно |
| Empire Summer (1941) | Велика Британія
|
6 949 | повернулося |
| English Monarch (1924) | Велика Британія
|
4 557 | повернулося через технічні проблеми |
| Filleigh (1928) | Велика Британія
|
4 856 | |
| Fjallfoss (1919) |  Ісландія
|
1 451 | |
| Fort Cedar Lake (1942) | Велика Британія
|
7 134 | 17 березня пошкоджено U-338 та добито U-665[18] |
| Franka (1918) |  Югославія
|
5 273 | |
| Georgios (1903) | Грецьке королівство
|
4 052 | |
| Glenapp (1920) | Велика Британія
|
9 503 | судно командора конвою |
| Gloxinia (1920) | Велика Британія
|
3 336 | |
| Godafoss (1921) | Ісландія
|
1 542 | |
| Granville (1913) | Панама
|
4 071 | 17 березня потоплено U-338[19] |
| Gudvor (1928) | Норвегія
|
2280 | |
| Helencrest (1941) | Велика Британія
|
5 233 | |
| Historian (1924) | Велика Британія
|
5 074 | |
| Innesmoor (1928) | Велика Британія
|
4392 | |
| Kedoe (1921) | Нідерланди
|
3 684 | |
| King Gruffydd (1919) | Велика Британія
|
5 072 | 17 березня потоплено U-338[20] |
| Kingsbury (1937) | Велика Британія
|
4 898 | 17 березня потоплено U-338[21] |
| Livingston (1928) | Велика Британія
|
2 140 | повернулося до Нью-Йорка |
| Losada (1921) | Велика Британія
|
6 520 | |
| LST 305 |  Військово-морські сили Великої Британії
|
танкодесантний корабель | |
| LST 365 | Військово-морські сили Великої Британії
|
танкодесантний корабель | |
| McKeesport (1919) | США
|
6 198 | |
| Ogmore Castle (1919) | Велика Британія
|
2 481 | |
| Orminster (1914) | Велика Британія
|
5 712 | |
| P.L.M.13 (1921) | Велика Британія
|
3 754 | |
| Parkhaven (1920) | Нідерланди
|
4 803 | |
| Permian (1931) | Панама
|
8890 | |
| Polarland (1923) | Норвегія
|
1 591 | |
| Porjus (1906) | Швеція
|
2965 | |
| Port Auckland (1922) | Велика Британія
|
8 789 | 17 березня потоплено U-305[22] |
| Reaveley (1940) | Велика Британія
|
4 998 | |
| Selfoss (1914) | Ісландія
|
775 | |
| Sevilla (1921) | Норвегія
|
1 383 | |
| Shirvan (1925) | Велика Британія
|
6 017 | |
| Vinriver (1917) | Велика Британія
|
3 881 | |
| Vistula (1920) | США
|
8 537 | |
| Zamalek (1921) | Велика Британія
|
1 567 | рятувальне судно конвою |
| Zouave (1930) | Велика Британія
|
4 256 | 17 березня потоплено U-305[23] |
Кораблі ескорту конвою SC 122
Підводні човни, що брали участь в атаці на конвої
- Позначення
Див. також
- Операція «Памфлет»
- Конвой Рабаул — Палау (12.03.43 — 19.03.43)
- Конвой H-26
- Конвой «Ганза № 4»
- Конвой HX 138
- Список найбільших битв за конвої Другої світової війни
Примітки
- Виноски
- ↑ U-384
- ↑ Колишній американський есмінець «Маккензі» класу «Вікс»
- ↑ колишній американський есмінець класу «Клемсон»
- ↑ Колишній американський есмінець «Еванс» класу «Вікс»
- ↑ Колишній американський есмінець «Кроуніншилд» класу «Вікс»
- ↑ колишній американський есмінець «Твіггс» класу «Вікс»
- Джерела
- ↑ а б SC-122
- ↑ Canadian Star
- ↑ Coracero
- ↑ Elin K.
- ↑ Harry Luckenbach
- ↑ Irénée Du Pont
- ↑ James Oglethorpe
- ↑ Mathew Luckenbach
- ↑ Nariva
- ↑ Southern Princess
- ↑ Terkoelei
- ↑ Walter Q. Gresham
- ↑ William Eustis
- ↑ Zaanland
- ↑ Alderamin
- ↑ Carras
- ↑ Clarissa Radcliffe
- ↑ Fort Cedar Lake
- ↑ Granville
- ↑ King Gruffydd
- ↑ Kingsbury
- ↑ Port Auckland
- ↑ Zouave
- ↑ HX-229
Посилання
- HX-229. на uboat.net.(англ.)
- SC-122. на uboat.net.(англ.)
- Convoy HX.229(англ.)
- Convoy SC.122(англ.)
- CONVOY SC 122
- CONVOY HX 229
- Analysis for Convoy HX 229
- 1943 März(нім.)
- From Crisis to Victory in the North Atlantic(англ.)
- CAMPAIGN SUMMARIES OF WORLD WAR 2 BATTLE OF THE ATLANTIC — BATTLES and WARSHIP LOSSES
- Convoys HX 229/SC 122 order of battle
Література
- Blair, Clay (1996) Hitler's U-Boat War Vol I Cassell ISBN 0-304-35260-8
- Gannon, Michael (1998). Black May. London: Aurum. ISBN 1-85410-588-4.
- Hague, Arnold (2000). The Allied Convoy System 1939—1945. ISBN 1-86176-147-3.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).