YaChudo

Комуністична партія Великої Британії (1920)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Комуністична партія Великої Британії

Communist Party of Great Britain
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Ген. секретарNina Templed, Gordon McLennand, John Golland, Harry Pollittd, Rajani Palme Duttd, Harry Pollittd, John Ross Campbelld і Albert Inkpind Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата заснування1920
Дата розпуску1991
Штаб-квартираЛондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
ІдеологіяКомунізм, марксизм
Відкололась відБританська соціалістична партія Редагувати інформацію у Вікіданих
Поглинута вDemocratic Leftd і Communist Party of Britaind Редагувати інформацію у Вікіданих
Членство в міжнародних організаціяхКомуністичний інтернаціонал Редагувати інформацію у Вікіданих
Кількість членів 15,570 (1938)[1],
56,000 (1942)[1],
60 000 (1943),
29 000 (1971)
Друкований орган«Comment», «Marxism Today»

Комуністична партія Великої Британії (англ. Communist Party of Great Britain) — політична партія Великої Британії, що дотримувалась комуністичної ідеології. Існувала з 1920 до 1991 року, будучи найбільшою з комуністичних партій та організацій країни.

Історія

Партію було засновано 1920 року під безпосереднім впливом ідей Жовтневого перевороту й Комінтерну. Партія була організована невеликими заснованими раніше марксистськими партіями: Британською соціалістичною партією, Групою «Комуністична єдність», Соціалістичною лейбористською партією та Соціалістичним товариством Південного Вельсу. Завдяки наявності у БСП одного представника у палаті громад, КПВ одразу отримала представництво у британському парламенті. Першим головою партії став Артур Макманус. 1921 до КПВ влилась Комуністична партія (Британська секція Третього Інтернаціоналу) на чолі з Сильвією Панкгерст і шотландська Комуністична лейбористська партія. На парламентських виборах 1922 року комуністи здобули 2 місця у палаті громад.

У 1930-х роках, додержуючись лінії Комінтерну, КПВ брала активну участь в антифашистській боротьбі, зокрема, у вуличних сутичках з британськими фашистами. Під час виборів 1935 партії вдалось провести одного свого представника до Палати громад. У 1939–1941 роках британські комуністи активно агітували за якнайшвидше встановлення миру, мотивуючи це тим, що війна має характер імперіалістичної з обох сторін. За результатами виборів 1945 комуністи здобули ще одне місце у Палаті громад, але втратили представництво у парламенті після виборів 1950 року, після чого вже не мали його. 1951 було ухвалено програму «Британський шлях до соціалізму» (англ. Britain's Road to Socialism).

Понад 7 тисяч членів залишили лави партії після придушення Угорського повстання 1956 року, у відставку з посту генерального секретаря тоді пішов Гаррі Полліт[1].

У 1970-х — 1980-х роках було засновано кілька комуністичних партій, що конкурували, як марксистсько-ленінської, так і єврокомуністичної та троцькістської орієнтації. 1991 року КПВ остаточно розпалась, і керівництво партії на чолі з Ніною Темпл створило партію Демократичні ліві. У той же час, у Великій Британії існує безліч комуністичних партій (CPGB (ML), CPGB (PCC), CPB (ML), CPB, NCPGB, RCG (UK), RCPB (ML)), а також Комуністичні партії Вельса (CPW) та Шотландії (CPS) та Комуністична партія Ірландії, яка в тому числі діє й у Північній Ірландії.

Генеральні секретарі КПВ

  • 1920—1929 — Альберт Інкпін
  • 1929—1939[2], 1941—1956 — Гаррі Полліт
  • 1939—1941[2] — Раджані Палм Датт
  • 1956—1975 — Джон Голлан
  • 1975—1989 — Гордон Макленнан
  • 1989—1991 — Ніна Темпл

Результати парламентських виборів

  • Вибори 1922 — 30 684 голоси, 1 місце
  • Вибори 1923 — 34 258 голосів, 0 місць
  • Вибори 1924 — 51 176 голосів, 1 місце
  • Вибори 1929 — 47 554 голоси, 0 місць
  • Вибори 1931 — 69 692 голоси, 0 місць
  • Вибори 1935 — 27 177 голосів, 1 місце
  • Вибори 1945 — 97 945 голосів, 2 місця
  • Вибори 1950 — 91 765 голосів, 0 місць
  • Вибори 1951 — 21 640 голосів, 0 місць
  • Вибори 1955 — 33 144 голоси, 0 місць
  • Вибори 1959 — 30 896 голосів, 0 місць
  • Вибори 1964 — 46 442 голоси, 0 місць
  • Вибори 1966 — 62 092 голосів, 0 місць
  • Вибори 1970 — 37 970 голосів, 0 місць
  • Вибори 1974 (лютий) — 32 743 голоси, 0 місць
  • Вибори 1974 (жовтень) — 17 426 голосів, 0 місць
  • Вибори 1979 — 16 858 голосів, 0 місць
  • Вибори 1983 — 11 606 голосів, 0 місць
  • Вибори 1987 — 6 078 голосів, 0 місць

Відомі члени

Партійні друковані органи, ЗМІ

Примітки

  1. ↑ а б в Rajani Palme Dutt : Biography. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 20 вересня 2014.
  2. ↑ а б Полліт був тимчасово усунутий від керівництва за підтримку оголошення війни Німеччині Великою Британією. 1941 року Полліт був відновлений на посаді через зміни міжнародної обстановки

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).