Клод Берж

Клод Берж
фр. Claude Berge
Ім'я при народженні	фр. Claude Jacques Berge[1]
Народився	5 червня 1926[2][3][…]  VIII округ Парижа, Париж
Помер	30 червня 2002[2][5][…] (76 років)  X округ Парижа, Париж
Країна	Франція
Діяльність	математик, інформатик, скульптор, письменник
Alma mater	Паризький університет (1953)[3] École des Rochesd[3]
Галузь	теорія графів і комбінаторика[3]
Заклад	Паризький університет[3] Національний центр наукових досліджень[3] Принстонський університет[3] International Computing Centred[3][6] Паризький університет[3]
Науковий керівник	André Lichnerowiczd[7]
Аспіранти, докторанти	Michel Las Vergnasd[7] Pierre Duchetd[7] Frederic Maired[7] Bernard Royd[7] Jean-Claude Bermondd[7]
Членство	Колеж патафізики УЛІПО[8] Centre d'Analyse et de Mathématique Socialesd[9]
Батько	André Berged[3]
Родичі	René Berged[3], Antoinette Faured[3] і Фелікс Фор[10]
Нагороди	Euler Medald (1993) EURO Gold Medald (1989)

Клод Жак Берж (5 червня 1926 — 30 червня 2002) — французький математик, один із сучасних засновників комбінаторики та теорії графів.

Починаючи з 1952 року, він працював науковим співробітником у Національному центрі наукових досліджень (CNRS), а з 1957 по 1964 рік був професором Інституту статистики Паризького університету. У 1965–1967 роках очолював Міжнародний обчислювальний центр у Римі. Також був пов’язаний із Центром аналізу та соціальної математики (CAMS) — науково-дослідним центром Вищої школи соціальних наук. Обіймав гостьові посади в Принстонському університеті у 1957 році, Університеті штату Пенсільванія у 1968 році та Нью-Йоркському університеті у 1985 році, а також був частим гостем Індійського статистичного інституту в Калькутті.

Берже є автором п’яти книжок: з теорії ігор (1957), теорії графів та її застосувань (1958), топологічних просторів (1959), принципів комбінаторики (1968) та гіперграфів (1970); кожна з них була перекладена кількома мовами. Ці праці сприяли відновленню репутації теорії графів і комбінаторики, підкресливши їхні успішні практичні застосування.

Особливо Берже відомий двома гіпотезами про досконалі графи, які він сформулював на початку 1960-х років, але які були доведені значно пізніше:

• граф є досконалим тоді й лише тоді, коли його доповнення є досконалим; цю гіпотезу довів Ласло Ловас у 1972 році, і нині вона відома як теорема про досконалі графи;
• граф є досконалим тоді й лише тоді, коли ні він, ні його доповнення не містять індукованого циклу непарної довжини щонайменше п’ять; цю гіпотезу довели Марія Чудновська, Робертсон, Пол Сеймур і Робін Томас у роботі, опублікованій 2006 року, і нині вона відома як сильна теорема про досконалі графи.