Юрій Клен

Юрій Клен
Oswald-Eckard Burghardt
Ім'я при народженні	Освальд-Еккард Бургардт[1]
Псевдонім	Юрій Клен, Порфирій Горотак
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1894[2]  Сербинівці, Межирівська волость, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	30 жовтня 1947[3] (53 роки)  Аугсбург, Бізонія
Поховання	Вестфрідгоф (Аугсбург)d
Країна	Російська імперія  СРСР  Веймарська республіка  Третій Райх  Бізонія
Національність	німець
Діяльність	поет, перекладач, літературознавець, викладач
Alma mater	Перша київська гімназія
Знання мов	українська[4], німецька і російська
Мова творів	російська, українська, німецька
Роки активності	з 1921
Magnum opus	поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943-1947)
У шлюбі з	Бургардт Зінаїда Гнатівнаd
Юрій Клен у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Юрій Клен, справжнє ім'я — Освальд-Еккард Бургардт^[5] (нім. Oswald-Eckard Burghardt; 4 жовтня 1891, Сербинівці^[1] — 30 жовтня 1947, Аугсбург) — український поет, перекладач, літературний критик. Батько українського перекладача та редактора Вольфрама Бургардта.^[6] Входив до «п'ятірного грона» неокласиків.

Народився 4 жовтня 1891 року в селі Сербинівка в родині німецького купця-колоніста Фрідріха Бургардта та Каттіни Сідонії Тіль. Дід поета, Август Бургардт, походив з пруського міста Зельдена, оселився в ХІХ сторіччі на Волині і заклав там фабрику сукна. Мав п'ятьох синів, з яких найстарший Фрідріх Адам, купець за фахом (деякий час він займався продажем сільськогосподарських машин), одружений з Сідонією Амалією, до шлюбу Тіль (Thiel), був батьком Юрія Клена, який народився в сім'ї третьою і останньою дитиною. Поет мав два хресних імені: Освальд і Екарт.^[7]

Родина постійно переїжджала від містечка до містечка на Волині й Поділлі. Підлітком протягом кількох років мешкав у містечку Славута Заславського повіту, де розташовувалася резиденція князя Романа Санґушка, що пізніше стала для поета символом «старої романтики». Завершив середню освіту в Київській першій гімназії з золотою медаллю, звідки у 1911 році вступив на романо-германський відділ філологічного факультету київського Університету святого Володимира^[9].

В університеті одержав ґрунтовну освіту: вивчав англійську, німецьку та слов'янську філологію, історію літератури. Вже тоді захопився творчістю Рільке, мав про нього наукову доповідь, перекладав російською його вірші. 1915 року з передмовою професора Володимира Перетца з'явилася друком наукова праця Бургардта «Новые горизонты в области исследования поэтического стиля».^[10]

3 початком Першої світової війни Освальда Бургардта депортовано до Архангельської губернії (с. Мар'їна гора). Повернувшись до Києва у 1918 році, закінчив у 1920 році університет — і його прийнято до аспірантури при дослідному інституті УАН. Викладав разом із М. Зеровим у соціально-економічному технікумі с. Баришівки, а також латинську мову в Першій українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

Уже в 20-ті роки розкрилися ті особливості його манери письма, що зближували Юрія Клена з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою, своєрідний панестетизм.

У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного мистецтва (1930—1931), брав активну участь у роботі ВУАН.

З 1931 року живе та працює в Німеччині, тісно співпрацює з поетами, що об'єднувались довкола «Вісника» Д. Донцова. У 1934 році за допомогою професорів Маєра і Чижевського влаштувався викладачем російської і української мови у Мюнстерському університеті. Там само написав і захистив німецькомовну докторську дисертацію «Головні мотиви творчості Леоніда Андрєєва» (1936).

У роки Другої світової війни служив за перекладача при штабі 17-ї армії. З 1943 р. працює викладачем в Українському вільному університеті в Празі, по закінченні війни — коротко професором слов'янської філології Інсбруцького університету.

Здобув третю премію Українського католицького союзу (трійця переможців — Галина Журба, Юрій Косач та Юрій Клен).

З травня 1947 року і до смерті працював головним редактором літературного журналу «Літаври» (виходив у Зальцбурзі, Австрія). За життя поета світ побачило п'ять чисел журналу.

Помер Юрій Клен 30 жовтня 1947 року в німецькому Авґсбурзі. Ось як про це згадує Ігор Качуровський:

1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейно-художні шукання поетів «празької школи». Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність («Антоній і Клеопатра», «Цезар і Клеопатра», «Шляхами Одіссея»), героїзм середньовічної лицарської доби («Жанна д'Арк», «Вікінги») та князівсько-гетьманську українську традицію («Володимир», «Символ», «Україна»).

Юрій Клен — автор збірки «Каравели» (1943), епопеї «Попіл імперій» (1943—1947), есею «Спогади про неоклясиків» (1946), багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов.

Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943—1947). Трагічне знищення української культури в добу сталінізму, нелюдська жорстокість другої світової війни — центральні теми цих творів.

Окремими книжками перекладів вийшли «Залізні сонети» Фрідріха Рюккерта, новели Ґеорґа Гайма. Крім «Гамлета» і «Бурі» Шекспіра («Гамлета» видано в Україні у 1930-х роках, проте без імені перекладача), переклав Юрій Клен також вокальні твори Л. Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шумана^[12], лібрето до опери Ріхарда Штравса «Саломея» (за однойменною драмою Оскара Вайлда), уривки з поеми «Пісня про Нібелунгів» та численні поезії англійських (Байрон, Шеллі), німецьких (Рільке і Ґеорґе) і французьких поетів. Імена французьких перекладач називає сам у «Спогадах про неоклясиків»: «Я дав поодинокі речі з Рембо, Верлена, Мореаса, Самена, Валері, Готьє, Леконт де Ліля» (мова про «Антологію французької поезії», яку здали 1930 року до друку київські неоклясики і яку не пропустила цензура)^[11].

За редакцією Освальда Бургардта вийшло тридцятитомове видання творів Джека Лондона (незакінчене, вийшло 26 з 30 томів), восьмитомове Бернарда Шоу, а також твори Діккенса (якого перекладав і сам Бургардт), Гамсуна, Ґете.

Юрію Клену належать переклади сонетів Миколи Зерова німецькою мовою, що увійшли до збірки В. Державина «Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl» (Авґсбурґ, 1948)^[11]. Із шведської він переклав повість Свена Гедіна «Завойовники Америки» (Харків: Книгоспілка, 1926).

Його дружиною була Зінаїда Гнатівна Бургардт, до шлюбу Бромірська (6 вересня 1896, Володимир, Волинська область — 8 травня 1991, Лондон, Онтаріо, Канада).^[13]

Подружжя мало сина й доньку.

Донька — Ірина Бургардт (4 жовтня 1922, Київ — 10 грудня 2010, Ричмонд-Гілл, Онтаріо, Канада)^[14].

Син — Вольфрам Бургардт (нар. 19 жовтня 1935, Мюнстер), професор української, іспанської та італійської мов, мешкав у місті Лондон в Канаді. Він відредагував і видав, разом з Євгеном Маланюком, твори Юрія Клена, з архіву, який зберегла та привезла до Канади Зінаїда.^[15] Мав трьох дітей.^[16]

Іменем Юрія Клена названі вулиці у містах Вінниця, Дніпро та Київ.

У травні 2022 р. в місті Городок Хмельницької області провулок Гайдара перейменували на провулок Юрія Клена.

26 липня 2024 року у місті Дніпро вулицю Шахтинську перейменували на вулицю Юрія Клена.^[17]

Поезія:

• Вірші, писані протягом 1913—1922 років російською мовою
• Сонети, написані в період 1921—1922 років російською мовою
• поема «Прокляті роки» (видана двічі у Львові 1937 та 1943 рр.; Кракові 1943 року)
• поема «Попіл імперій» (1943—1947)
• збірка «Каравели» (Прага, 1943)
• «Spätlese» (вірші, написані у період 1932—1945 років німецькою мовою)
• «Дияболічні параболи» (у співавторстві, Зальцбург, 1947)

Новели:

• «Акація» (Льойташ, Тіроль, Австрія, травень 1947)
• «Яблука» (Льойташ, червень 1947)
• «Пригоди архангела Рафаїла» (Льойташ, липень 1947)
• «Медальйон» (Баварія, осінь 1947)

Нариси:

• «Черга»
• «Крізь Великодні минулі…»
• «Чудо Воскресіння»
• «Мідь звенящая» (травень 1947)

Мемуаристика:

• «Спогади про неоклясиків» (Мюнхен, 1947)

• Юрій Клен. "Сковорода": https://www.youtube.com/watch?v=TUe8vr8FlKI
• Юрій Клен. "Беатріче": https://www.youtube.com/watch?v=X2a9LuDzU5s

• Dichtung der Verdammten. Eine Anthologie ukrainischer Dichtung, ausgewählt und übertragen von Oswald Burghardt (Jurij Klen). Zweisprachige Ausgabe: Deutsch und Ukrainisch. Hrsg. von Nataliia Kotenko-Vusatyuk und Andrii Portnov sowie mit Erinnerungen an den Autor von Dmytro Tschyshewskyj / Поезія проклятих. Редактори Наталія Котенко-Вусатюк (Київ) та Андрій Портнов (Берлін) / Arco Verlag, 2025. 120 S. ISBN 978-3965870499

• С. І. Білокінь. Клен Юрій (справжні прізв., ім'я та по батькові — Бургардт Освальд Федорович) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 346. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• М. Я. Неврлий. Бурґгардт Освальд Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
• Лучків І. Юрій Клен. Бібліографічний покажчик. — Торонто: Самвидав, 1973. — 106 с.

• «Празька школа»: Хрестоматія прозових творів / Упоряд., передм. і приміт. В. А. Просалової;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 236 с.
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
• Клен Юрій. Твори. Том 1. Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1992. 382 с.
• Клен Юрій. Твори. Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957—1960. Том 2. — 349 с.; Том 3. — 221 c.; Том 4. — 407 c.
• Клен Юрій. Вибрані твори. Поезія. Спогади. Листи. — Дрогобич: Каменяр,2003. — 616 с. 259
• Астаф'єв О. Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. — К.: Наукова думка, 2000. — c.28-33.
• Ковалів Ю. Освальд Бурґгардт (Юрій Клен) // Слово і час. — 1991. — № 4. — С.41-45.
• Ковалів Ю. «Празька школа»: на крутосхилах «філософії чину». — К.: Бібліотека українця, 2001. −120 с.
• Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Юрій. Вибране. — К.: Дніпро, 1991. — С. 3-23.
• Саєнко В. Поетика творчості Юрія Клена // Саєнко В. Українська модерна поезія 20-х років XX століття: Ренесансна парадигма. — Одеса, 2004.
• Сарапин В. Маловідомий Юрій Клен // Українська мова та література. — 2000. — Ч. 7. — С. 3-4.
• Сарапин В. Осінні мотиви в поезії Юрія Клена // Дивослово. — 1998. — № 9. — С. 8-11.
• Сарапин В. Поезія Юрія Клена та її місце в літературному процесі першої половини XX ст.: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. — К., 2000. — 20 с.
• Филипович О. Життя і творчість Юрія Клена // Сучасність. — 1967. — Ч.10 (82). — С. 47-85.
• Творчість Юрія Клена і міжвоєнна доба в українській літературі. Збірник наукових праць. — Вип. 2 / Ред. кол. І. Руснак (гол.), О. Баган та ін. — Вінниця: ТОВ Фірма «Планер», 2012. — 568 с.
• Чижевський Д. Юрій Клен, вчений та людина (Із спогадів) // Філософські твори: У 4 т. — К.: Смолоскип, 2005. — Т. 2. — С. 244—253.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Рудницький Л. Роберт Люїс Стівенсон і Юрій Клен // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). -С. 25-38.
• Є. М. Пам'яті Освальда Бурґгардта 17. XII. 47. // Літературно-науковий вістник — Реґенсбурґ. Річник XXXII, травень 1948. — С.43-46.
• Жулинський М. Бурґгардт Освальд // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1. — С. 249—250.
• Качуровський І. Життя і творчість Юрія Клена // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 249—284.*
• М. Орест. Ю. Клен про самого себе// Україна і Світ. — Ганновер, 1951. — З. 5. — С. 9-10.
• В. Кримський. Храм Ґрааля (До проблеми світогляду Юрія Клена). — Зальцбурґ-Інсбрук: Звено, 1948. — 20 с.
• О. Корчак-Городиський. Спогад про Юрія Клена//Вісті Комбатанта. — Торонто-Нью-Йорк, 1967. — Ч.4.
• І. Костецький. Мій Юрій Клен// Сучасність. — 1966. — Ч. 7 (67). — С. 55-73
• Oswald Burghardt, Jurij Klen: Leben und Werke/ von Josefine Burghardt. — München: Verlag Ukraine, 1962, 112 S.
• Jutta Lindekugel, Vielfalt der Dichtarten im Werk von Oswald Burghardt (Jurij Klen). Diss. Greifswald. Kassel, kassel university press, 2003. ISBN 978-3-89958-017-4
• Клен Ю. Спогади про неокласиків / Юрій Клен. — Мюнхен: Накладом Укр. вид. спілки в Мюнхені, 1947. — 48 с.
• Ірина Руснак. До питання про місце народження Юрія Клена (Освальда Бурґгардта) // Філологічний дискурс: Зб. наук. пр. — Хмельницький: ХДПА. — 2016. — Вип. 3. — С. 138—146.
• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.

• Клен Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 651. — 1000 екз.

• Internet Encyclopedia of Ukraine: Klen, Yurii (англ.)
• Бучинський Д. Юрій Клен в житті і творчості. — Мюнхен: Українське Видавництво, 1962. — 39 с.
• Марко Роберт Стех Про київських неокласиків // «Очима культури», № 74
• Горобець О. Блукання довкруги знаменитого Клена

• Клен Ю. Тексти творів на сайті Чтиво
• Клен Ю. Каравели. — Прага, 1943.
• Клен Ю. Спогади про неоклясиків. — Мюнхен, 1947.
• Клен Ю. Твори. Т. 1. — Нью-Йорк, 1992.
• Клен Ю. Твори. Т. 2 [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1957.
• Клен Ю. Твори Т. 3 [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1960.
• Клен Ю. Твори Т. 4. — Торонто, 1960.
• Клен Ю. Баляда про помсту// Літературно-науковий вісник. — Реґенсбурґ. Річник XXXII, травень 1948. — С. 6–11.
• Клен Ю. Прокляті роки. — Краків: Українське Видавництво, 1943. — 40 с.
• Клен Ю. Прокляті роки// Вітчизна. — 1990. — № 7.

Аудіочитка

Юрій Клен. Беатріче https://www.youtube.com/watch?v=X2a9LuDzU5s

Юрій Клен. Беатріче : https://www.youtube.com/watch?v=H4sNGenwEDA

• Віра Просалова. Текст у світі текстів празької літературної школи
• Клен Ю. Рецензія на поему Т. Осьмачки «Поет» // Арка. — 1947. — Ч. 5. — С. 40–41.