Клайв Оуен
| Клайв Оуен | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 жовтня 1964[1][2][…] (62 роки)  Ковентрі, Західний Мідленд, Англія, Велика Британія[1] |
| Громадянство |  Велика Британія |
| Діяльність | кіноактор, сценарист, актор театру, телеактор, актор |
| Alma mater | Королівська академія драматичного мистецтва (1986)[4] |
| Роки діяльності | 1987 — тепер. час |
| Дружина | Сара-Джейн Фентон |
| Діти | дві дочки |
| IMDb | nm0654110 |
| Нагороди та премії | |
| BAFTA (2005) Золотий глобус (2005) | |
 Клайв Оуен у Вікісховищі | |
Клайв Óвен (англ. Clive Owen; нар. 3 жовтня 1964, Ковентрі, Велика Британія) — британський кіно- і театральний актор, лауреат премії BAFTA і «Золотий глобус» (обидві — в 2005 році). Найвідоміші фільми з його участю — «Близькість» (2004), «Місто гріхів» (2005), «Останній нащадок Землі» (2006).
Життєпис
Клайв Оуен народився 3 жовтня 1964 року в місті Ковентрі Велика Британія. 1967 року його батько, кантрі-співак, пішов з сім'ї. Клайва і його чотирьох братів виростили мати і вітчим (касир на місцевій залізничній станції). З 13 років Клайв грав в молодіжному театрі, а в 1984 році, проживши два роки після закінчення школи на допомогу з безробіття, вступив до Королівської академії драматичного мистецтва, де його однокурсниками були Ральф Файнс і Джейн Горрокс.
Навчання тривало три роки, і після випуску в 1987 році молодого актора прийняли в трупу лондонського театру «Young Vic». Там він з'явився в двох шекспірівськіх постановках, зігравши Клаудіо в «Мірі за міру» і Ромео в «Ромео і Джульєтті». У той же період між Оуеном і його партнеркою Сарою-Джейн Фентон, виконавицею ролі Джульєтти, почався роман. У березні 1995 року вони одружилися і залишаються разом досі. Пара ростить двох дочок — Ханну і Єву.
Телебачення
У тому ж 1987 році Оуен дебютував на телебаченні, отримавши невелику роль в детективному серіалі «Малюки Рокліффа», а наступного року — в кіно. Його кінодебютом стала стрічка «Гуркіт мотора», історія про двох хлопців, що вирушили в компанії красуні-вдови в автомобільну подорож.
Впродовж декількох років актор багато і продуктивно працював на телебаченні, знімаючись у фільмах і серіалах. Перше відчутне визнання йому принесла телевізійна костюмна мелодрама 1990 року «Лорна Дун» (екранізація однойменного роману Річарда Блекмора), де Оуен виконав роль Джона Рідда, коханого Лорни. Серіал «Ченсер», в трьох епізодах якого актор з'явився в 1991 році, теж був добре прийнятий глядачами.
Далі в 1991 році Оуен знявся в драмі «Закрий мої очі». Центральним сюжетом цього фільму був кровозмісний зв'язок, в який вступили Річард (персонаж Оуена) і Наталі, — розлучені в дитинстві брат і сестра, що зустрілися знову після багато років. Відношення критиків до картини було неоднозначним. Попри низку кінонагород, які, втім, отримав лише Алан Рікман (по фільму — чоловік Наталі), фільм зібрав негативні відгуки в пресі. Оуен хворобливо сприйняв першу невдачу і на два роки пішов з кіно. У цей період він час від часу грав в театрі.
Повернувся до роботи в 1993 році, знявшись в двох телефільмах — американському «Клас 1961 року» і британському «Маг» про конфронтацію між Скотланд-ярдом і IRA — і в драмі «Вік», де виконав роль молодого лікаря-ідеаліста, що виявив, що його наставник в дослідницькому центрі є прихильником євгеніки і стерилізує бідняків і неповноцінних. 1994 рік виявився досить насиченим для актора. Він з'явився в чотирьох телефільмах — драмі «Нічиї діти», комедії «Вечір з Гері Лінкером», тріллері «Зброя судного дня» і драмі по роману Томаса Гарді «Повернення до витоків», де в парі з ним грала Кетрін Зета-Джонс. Також цього року він знявся в ролі приватного детектива Ніка Шармана в драмі «Розворот», пілотному епізоді серіалу «Шарман», що вийшов на телеекрани в 1996 році.
У 1995 році зіграв головну роль в телефільмі «Блюз поганого хлопця», потім в 1996 році став прототипом для розробки зовнішності головного героя відеогри Privateer 2, а також в парі з Геллі Беррі знявся в посередньому трилері «Дружина багатія».
Перші успішні роботи в кіно
У 1997 році актор був зайнятий в достатньо провокаційному проєкті — драмі «Ваблення», яка була удостоєна нагороди кінофестивалю Канни. У цій екранізації спектаклю, що наробив галасу, Оуен виконав головну роль Макса, в'язня концтабору Дахау, який спочатку відмовляється визнати свою гомосексуальність і замість рожевого трикутника, яким позначали гомосексуалів, надягає жовту зірку — знак євреїв, а потім закохується в Горста, іншого ув'язненого. У театрі роль Макса виконували Річард Гір (у Америці на Бродвеї) і Іен Маккеллен (у Великій Британії). Гру Оуена високо оцінили критики, які визнали, що він блискуче впорався з роллю. У тому ж році він повернувся в театр і взяв участь в драмі про любов і зраду під назвою «Близькість», яка через сім років була екранізована.
Наступна картина актора, кримінальна драма 1998 року «Круп'є», попри невеликі збори отримала достатньо позитивну пресу — критики писали, що фільм тримається переважно на грі Оуена. Крім того цього року він з'явився в телефільмі «Луна», зігравши репортера, що розслідує таємниче вбивство. У 1999 — 2000 роках Оуен був зайнятий переважно на телебаченні, успішно зігравши головну роль осліплого детектива Росса Таннера в чотирьох серіях телефільму «Ясновидіння».
Далі знімався у серії короткометражних фільмів під загальною назвою «Прокат», замовлена BMW в рекламних цілях у декількох іменитих кінорежисерів — Енга Лі, Тоні Скота, Гая Річі, Вонга Карвая та ін. У всіх восьми серіях, п'ять з яких вийшло в 2001 році, а три — в наступному, Оуен виконав роль таємничого водія. У той же період актор з'явився в двох гучних картинах — соціальній драмі Роберта Олтмана «Госфорд-парк» і триллері «Ідентифікація Борна», де зіграв негативного персонажа на прізвисько Професор.
Визнання
У 2003 році популярність Оуена почала зростати, так само як і масштаб його фільмів. Спочатку він знявся в кримінальному триллері «Засну, коли помру» (ця стрічка увійшла до конкурсної програми ММКФ, а партнерами актора виступили Шарлотта Ремплінг, Малкольм Макдауелл і Джонатан Ріс-Майерс). У цьому фільмі Оуен виконав роль колишнього гангстера Вілла Грегема, вимушеного узятися за розслідування обставин загибелі його молодшого брата. Наступною була мелодрама «За межею». Ця картина не здобула резонансу у публіки і критиків — партнерка актора Анджеліна Джолі навіть отримала номінацію на антипремію «Золота малина» як гірша акторка — проте проєкти наступного року перетворили Оуена на зірку, винагородивши за довгу дорогу до успіху.
Першим фільмом 2004 року для актора стала монументальна історична драма «Король Артур» з бюджетом в 90 мільйонів доларів, в якому Оуену була відведена головна роль героя лицарських романів — легендарного короля Артура. Попри насмішки критиків, які знайшли в картині безліч недоліків, фільму супроводив успіх у публіки, а збори в світовому прокаті перевищили 200 мільйонів доларів.
Проте наступна стрічка за участю Оуена була сприйнята критиками більш ніж прихильно. Це була драма «Близькість», екранізація п'єси, в якій актор грав в 1997 році, із справді зоряним складом — крім Оуена у фільмі знялися Джулія Робертс, Наталі Портман і Джуд Лоу. Роль дерматолога Ларрі, якого кидає його супутниця Ганна ради письменника-невдахи Дена (саме його Оуен грав в театрі), принесла акторові номінацію на «Оскар» і такі престижні кінопремії як BAFTA і «Золотий глобус». Критики ж визнали, що роль Ларрі — найкраща зі всіх робіт Оуена.
Не менш ефектною була поява Оуена в блискуче стилізованому під комікс фільмі Роберта Родрігеса «Місто гріхів», де крім нього зіграв Брюс Вілліс, Міккі Рурк, Бенісіо дель Торо, Джессіка Альба та інші відомі актори. Далі в 2005 році Оуен знявся в парі з Дженніфер Еністон в трилері «Ціна зради» — на думку критиків, ця картина, попри хорошу гру акторів, грішила невиразною режисурою і провалами в сценарії.
У 2006 році Оуен знявся в трьох стрічках — в другорядній ролі агента 006 у фільмі «Рожева пантера», спільно з Дензелом Вашингтоном і Джоді Фостер в кримінальному трилері Спайка Лі «Не спійманий — не злодій» і у філософсько-фантастичному фільмі Альфонсо Куарона «Останній нащадок Землі». Події цього фільму, що увійшов до конкурсної програми Венеційського кінофестивалю, були перенесені в не таке віддалене майбутнє, коли масове безпліддя уразило людство. Оуен зіграв головну роль Теодора Фарона, колишнього активіста руху за відродження, волею випадку вимушеного супроводжувати єдину на планеті вагітну жінку в безпечне місце. Виконавська майстерність Оуена отримала високу оцінку критиків, які знов назвали роль Фарона його найкращим втіленням на екрані. В 2009 у прокат вийшли дві стрічки за участю Оуена — трилер «Інтернаціональ» та пригодницький фільм «Подвійна гра», партнерками актора в яких на знімальному майданчику стали відповідно Наомі Вотс та Джулія Робертс.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1988 | ф | Гуркіт мотора | Vroom | Джейк |
| 1989 | тф | Дорогоцінна отрута | Precious Bane | Гідеон Серн |
| 1990 | тф | Лорна Дун | Lorna Doone | Джон Рідд |
| 1990—1991 | с | Ченсер | Chancer | Дерек Лав/Стівен Крейн (20 епізодів) |
| 1991 | ф | Закрий мені очі | Close My Eyes | Річард |
| 1993 | ф | Століття | Century | Пол Рейснер |
| 1993 | тф | Випуск 61-го | Class of '61 | Девін О'Ніл |
| 1994 | ф | Розворот | The Turnaround | Нік Шерман |
| 1996 | ф | Дружина багатія | The Rich Man's Wife | Джейк Голден |
| 1997 | ф | Схильність | Bent | Макс |
| 1998 | ф | Круп'є | Croupier | Джек Манфред |
| 2000—2001 | с | Другий погляд | Second Sight | Росс Таннер (8 епізодів) |
| 2000 | ф | Садівник | Greenfingers | Колін Бріггс |
| 2001 | кф | Прокат | The Hire | Водій |
| 2001 | ф | Госфорд-парк | Gosford Park | Роберт Паркс |
| 2002 | ф | Ідентифікація Борна | The Bourne Identity | Професор |
| 2003 | ф | Засну, коли помру | I'll Sleep When I'm Dead | Вілл |
| 2003 | ф | За межею | Beyond Borders | Нік Келаген |
| 2004 | ф | Король Артур | King Arthur | Артур |
| 2004 | ф | Близькість | Closer | Ларрі |
| 2005 | ф | Місто гріхів | Sin City | Двайт Маккарті |
| 2005 | ф | Ціна зради | Derailed | Чарльз Шайн |
| 2006 | ф | Рожева пантера | The Pink Panther | Агент 006 |
| 2006 | ф | Не впіймали — не злодій | Inside Man | Делтон Рассел |
| 2006 | ф | Останній нащадок Землі | Children of Men | Теодор Ферон |
| 2007 | ф | Пристрель їх | Shoot 'Em Up | Містер Сміт |
| 2007 | ф | Елізабет: Золота доба | Elizabeth: The Golden Age | Сер Волтер Релі |
| 2007 | с | Масовка | Extras | камео (Епізод «The Extra Special Series Finale») |
| 2009 | ф | Інтернаціональ | The International | Луї Селінжер |
| 2009 | ф | Подвійна гра | Duplicity | Рей Коувел |
| 2009 | ф | Хлопчики повертаються | The Boys Are Back | Джо Варр |
| 2010 | ф | Довіра | Trust | Вілл Кемерон |
| 2011 | ф | Профессіонал | Killer Elite | Спайк |
| 2011 | ф | Непрохані гості | Intruders | Джон Ферроу |
| 2012 | ф | Таємний гравець | Shadow Dancer | Мак |
| 2012 | тф | Гемінґвей та Ґеллгорн | Hemingway & Gellhor | Ернест Гемінґвей |
| 2012 | док | Бути ліверпульцем | Being: Liverpool | оповідач |
| 2013 | ф | Кровні зв'язки | Blood Ties | Кріс |
| 2013 | ф | Слова і картини | Words and Pictures | Джек Маркус |
| 2014—2015 | с | Лікарня Нікербокер | The Knick | Джон Текері (20 епізодів) |
| 2015 | ф | Останні лицарі | The Last Knights | Рейден |
| 2016 | ф | Підтвердження | The Confirmation | Волт |
| 2017 | ф | Валеріан і місто тисячі планет | Valerian and the City of a Thousand Planets | командор Арун Філітт |
| 2018 | ф | Офелія | Ophelia | Клавдій |
| 2018 | ф | Анон | Anon | Сол Фріленд |
| 2019 | ф | Двійник | Gemini Man | Клейтон «Клей» Варріс |
| 2019 | ф | Пісня імен | The Song of Names | Довідл |
| 2019 | ф | 3 секунди | The Informer | Кіт Монтгомері |
| 2020 | с | Угамуй свій запал | Curb Your Enthusiasm | камео (Епізод «Insufficient Praise») |
| 2020 | ф | Guida romantica a posti perduti | Бенно | |
| 2021 | с | Історія Лізі | Lisey's Story | Скотт Лендон (8 епізодів) |
| 2021 | с | Імпічмент | Impeachment: American Crime Story | Білл Клінтон (10 епізодів) |
| 2023 | с | Вбивство на краю світу | A Murder at the End of the World | Енді Ронсон (7 епізодів) |
| 2024 | с | Месьє Спейд | Monsieur Spade | Сем Спейд (6 епізодів) |
| 2025 | ф | Клінер | Cleaner | Маркус |
Нагороди та номінації
Перераховані основні нагороди і номінації. Повний перелік див. на IMDb.com [Архівовано 16 Листопада 2006 у Wayback Machine.]
Нагороди
- 2005 Премія BAFTA — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
- 2005 Премія «Золотий глобус» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
Номінації
- 2006 Кінопремія MTV — найкращий поцілунок (разом з Розаріо Доусон), за фільм «Місто гріхів»
- 2005 Премія «Оскар» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
- 2005 Премія «Золотий супутник» — найкраща чоловіча роль другого плану, за фільм «Близькість»
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #13963021X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Student & graduate profiles — Королівська академія драматичного мистецтва.
Посилання
- Clive-Owen.org [Архівовано 15 Грудня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Біографія актора на Tiscali.co.uk
- Інтерв'ю на BBC.co.uk [Архівовано 2 Лютого 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Інтерв'ю на Indielondon.co.uk [Архівовано 27 Травня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
- Стаття про актора на Film.guardian.co.uk [Архівовано 19 Жовтня 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
- Clive Owen на сайті IMDb (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).