Кекавус

Кекавус перс. کیکاووس زیاری
7-й Емір держави Зіяридів
1043 — 1087
Попередник:	Анушіраван
Спадкоємець:	Гіляншах
Народження:	1021[1][2][3]
Смерть:	1098[1][2][3]
Релігія:	сунізм
Рід:	Зіяриди
Батько:	Iskandard
Діти:	Гіляншах

Ансар аль Маалі Кекавус (перс. كيكاوس‎; 1021-1087) — середньовічний перський правитель з династії Зіяридів, видатний письменник, автор Кабус-Наме^[4].

Онук еміра Кабуса. Син Іскандера і доньки Аль-Марзубана, іспадбадха держави Бавандів. Народився 1021 року. З 1030 року протягом 8 років мешкав при дворі султана Махмуда Газневі у м. Газні, де оженився на доньці останнього. Потім мандрував державами Близького Сходу, набуваючи постійно нові знання.

Близько 1040 року Кекавус розкаявся у вживанні алкоголю та здійснив хадж до Мекки, звідки згодом вирушив до двору Абу-ль-Асвар Шавура I, еміра Гянджі, у складі військ якого брав участь у військових кампаніях проти Анійського царства, де дістав поранення. Також декілька разів їздив до султана Маудуді Газневі, з яким брав участь у походах до Пенджабу.

1050 року після загибелі стриєчного брата Анушіравана перебрав владу в держави Зіяридів. Кекавус був радше письменником, аніж сильним правителем і полководцем. Тому зберігав мир з сусідніми дрібними правителями, зберігав залежність від Сельджуків. Спокійно поставився до відновлення у 1054 році Каріном II держави Бавандів у горах Табаристану, чим було зменшено володіння Кекавуса. Наприкінці панування його землі охоплювали Центрально-Ельбурський хребет у Табаристані.

Помер 1087 року. Йому спадкував син Гіляншах.

Головною поемою Кекавуса є «Кабус-Наме», що складено перською мовою до 1084 року. В одному з випадків представлено рубаї діалектом табарі мазандеранської мови, поширеним за часів Кекавуса, також додав його перський переклад. З огляду на це припускають, що оригінальна версія книги спочатку була складено табарі та була перекладена перською мовою згодом самим Кекавусом або за його. Текст книги простий і вільний, автор уникає зайвих слів і жаргону; він уникає претензійності та штучності, натомість вирізняється лаконічністю та плавністю. Мова книги близька до сучасної фарсі, використання арабських слів помірне. Іноді вводить технічні терміни, поширені в темах, які він описує; наприклад, список хвороб коней (у розділі 25) або ритмічні та риторичні терміни (у розділі 35).

Є цінною педагогічною працею, має сорок дві глави про поведінку в суспільстві, ведення господарства, служіння володарю, про правила правління, виховання спадкоємця тощо. Твір, написаний у жанрі повчання (наказу), містить оповідання й вислови мудреців, прості за стилем, викладені живо й цікаво.

У середньовіччі «Кабус-наме» була настільною книгою правителів, релігійних діячів, науковців і вчителів. Твір, будучи джерелом моралі, відігравав вадливу роль у вихованні молодого покоління упродовж багатьох століть.

• Bosworth, C. E. (1968). The Political and Dynastic History of the Iranian World (A.D. 1000–1217). У Frye, R. N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 5: The Saljuq and Mongol periods. Cambridge: Cambridge University Press. с. 1—202. ISBN 0-521-06936-X. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 19 березня 2018.
• Madelung, W. (1975). The Minor Dynasties of Northern Iran. У Frye, R. N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 198—249. ISBN 978-0-521-20093-6. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 19 березня 2018.
• Chaliand, Gerard (1994). The Art of War in World History: From Antiquity to the Nuclear Age. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 19 березня 2018.
• de Bruijn, J.T.P. (2010). KAYKĀVUS B. ESKANDAR. Encyclopaedia Iranica, Online Edition. Архів оригіналу за 24 грудня 2018. Процитовано 19 березня 2018.