YaChudo

Кевін Паркер

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Кевін Паркер
Kevin Richard Parker
Паркер у 2019
Народився20 січня 1986
Сідней, Новий Південний Уельс, Австралія
Країна Австралія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьавтор-виконавець, мультиінструменталіст, музикант, музичний продюсер, діджей
Галузьпоп[1], EDM[1], попрок[1], популярна музика[1] і електронна музика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materJohn XXIII Colleged Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоTame Impala
Роки активності2005–present
Жанральтернативний рок, психоделічний рок, психоделічний попd, синтпоп і диско Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зСофі Лоуренс
Діти2[2][3][4]
Автограф
IMDbID 5742798 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтtameimpala.com

Кевін Річард Паркер (нар. 20 січня 1986 р.) — австралійський співак, автор пісень, музикант, продюсер і діджей, найбільш відомий своїм музичним проєктом Tame Impala, для якого він пише, виконує, записує та продюсує музику. Паркер випустив п'ять альбомів Tame Impala: Innerspeaker (2010), Lonerism (2012), Currents (2015), The Slow Rush (2020) та Deadbeat (2025). Музикант виграв 13 музичних премій ARIA, дві премії APRA, одну премію Brit Award та одну премію Греммі з п'яти номінацій.

Окрім роботи над своїм проєктом Tame Impala, Паркер був барабанщиком гурту Pond з 2009 по 2011 рік; був співпродюсером студійних альбомів гурту Beard, Wives, Denim (2012), Hobo Rocket (2013), Man It Feels Like Space Again (2015), The Weather (2017) та Tasmania (2019). Як продюсер, Паркер співпрацював з такими артистами, як Марк Ронсон, Леді Гага, Ріанна, Каньє Вест, Дуа Ліпа, The Weeknd, Gorillaz, Тревіс Скотт, Дон Толівер, Melody's Echo Chamber, Justice та the Flaming Lips.[5]

Раннє життя та початок кар'єри

Кевін Річард Паркер народився 20 січня 1986 року в Сіднеї, але більшу частину свого життя провів у Західній Австралії.[6] Батько Паркера, Джеррі Паркер, був родом із Зімбабве, а мати, Розалінд Паркер, — з Південної Африки.[7] Його батько працював фінансовим директором гірничодобувної компанії Gold Fields, а це означало, що протягом раннього дитинства сім'я Паркера жила у віддаленому Калгурлі. Пізніше родина переїхала до Перту, де Паркер провів решту своєї юності. Його батьки розлучилися, коли йому було три роки, і після переїзду до Перту Паркер жив переважно з матір'ю, а пізніше з вітчимом у Маунт-Лоулі, в той час, як його батько переїхав до Коттеслоу. Розкол його сім'ї призвів до хаотичного виховання.

Паркер з юних років захоплювався музикою. Його батько «багато грав як аматор» і був «значну роль у музичному вихованні Кевіна».[8] Першим музичним досвідом Паркера була гра на гітарі, коли він акомпанував своєму батькові. Він згадував: «Я навчився грати на гітарі, акомпануючи йому на ритм-гітарі, поки він виконував соло гурту The Shadows». Він хотів виконувати соло The Shadows, бо обожнює Хенка Марвіна, тож змушував мене грати акорди на фон. Батько Паркера також грав музику The Beatles, The Beach Boys та Supertramp у кавер-гурті, і Паркер вважає, що саме там він «отримав свою любов до мелодії», яка була значною частиною музики Паркера.[9] Паркер також згадує, як «розважався, підспівуючи пилососу, коли його мама прибирала».[9] Пізніше батько Паркера купив йому першу гітару.[10]

У віці 11 років Паркер, наслідуючи брата, почав освоювати барабани. Згодом, між 12 та 15 роками, він створював "надмірно мелодійну музику", яку сам називав "дійсно дивною, повторюваною та майже безжанровою".[11] Він записував свої ударні партії, а потім накладав на них гітару та інші інструменти, створюючи свої перші lo-fi експерименти. Згадуючи це, Паркер казав: «Я записував музику завжди. Коли мені було 12, я ставив поруч два магнітофони й самотужки робив багатодоріжкові записи. Спочатку я записував біт на барабанах, потім вмикав цю касету й переписував її на інший магнітофон, одночасно підігруючи на клавішних; потім брав уже цей запис і накладав партію бас-гітари зверху на барабани та клавіші. Я продовжував нашаровувати інструменти. Так тривало досить довго, аж поки батько не купив мені 8-доріжковий магнітофон. Після цього я продовжував записувати музику сам, навіть коли паралельно грав у гуртах».[12] Це хобі перетворилося на справжню одержимість: Паркер «просто весь час займався музикою і ніколи не робив домашніх завдань — він щоночі пропадав у гаражі за записами».[13] Свій перший восьмидоріжковий рекордер Паркер отримав у 16 років.[14]

У 13 років Паркер зустрів на музичному занятті в коледжі Джона XXIII у Перті свого майбутнього колегу по гурту Tame Impala — Домініка Сімпера, з яким він знайшов музичний зв'язок. Паркер і Сімпер почали грати кавери на пісні Rage Against the Machine, Unwritten Law, Sunk Loto та Korn разом із Деном Дебуфом, який зараз є ведучим на 2Day FM.[9][15] У пізньому підлітковому віці Паркер відкрив для себе багатьох психоделічних рок-виконавців 1960-х і 1970-х років, які мали величезний вплив на його музику, як він згадував: «Я дуже захопився такими гуртами, як Cream та Jefferson Airplane, мені неймовірно подобалося звучання їхніх платівок. Мої друзі слухали Brainticket та Demon Fuzz — ці гурти відкрили мені очі на те, наскільки по-різному можна будувати структуру пісні. Манера побудови вокальних партій у дусі The Beatles часто проникала в мої записи, бо їхній стиль унікальний. На відміну від інших елементів, які ми запозичуємо у гуртів зі схожим звучанням, підхід "бітлів" неможливо ні з чим сплутати».[9] Він також сказав, що слухав The Doors, Colour Haze та Black Sabbath, а основним джерелом натхнення для нього були The Doors та Jefferson Airplane.

Рання кар'єра

До 18 років Паркер «грав у пабному середовищі » та на той час писав «важкі пісні в стилі 70-х, майже прогресивний рок, такі як Blue Cheer ».[16]

У ранньому підлітковому віці Паркер переживав періоди, коли почувався розгубленим і самотнім. Він згадував:

«У мене не було міцної родини. Не було того надійного фундаменту, на який можна було б спиратися, тому мені доводилося з усім розбиратися самотужки. Я почувався абсолютно загубленим. Пам'ятаю, як думав: "У мене нікого немає". Якось, коли мені було років 15, я чистив зуби й раптом просто розридався. Я відчував себе неймовірно самотнім».[17] Паркер також вважав, що альбом Tame Impala 2012 року Lonerism «підтверджує» багато почуттів, які він мав у підлітковому віці. Він сказав: «У ньому є ця дивна надія. Можливо, в цьому його чарівність. Можливо, тому він так добре зроблений».[17]

Пізніше Паркер працював юридичним клерком, доставляючи судові документи в Перті. Працюючи там, він писав пісні в голові, відчуваючи нудьгу. Пізніше він звільнився з цієї роботи.[18]

Батько Паркера завжди застерігав його від роботи в музичній індустрії. Кевін згадував: «Мій тато завжди попереджав мене, щоб я не обирав музику як професію. Він дуже хвилювався і казав: "Якщо ти зробиш музику своєю роботою, способом заробляти на шматок хліба, це миттєво зруйнує її магію. Вона перестане бути загадковою та веселою, вона стане просто рутиною"». Паркер вірив словам батька, тому певний час навчався в університеті на інженерному факультеті. Він зізнався: «Я хотів бодай якось догодити татові. Тоді я зовсім не знав, чим хочу займатися, адже мені не подобалося нічого, крім музики».[19] Паркер згадував: «Я терпіти не міг це навчання, тому одного дня вирішив перевестися на астрономію. Я розумів, що буду бідним, але просто хотів займатися тим, що приносить мені задоволення».[8] Під час лекції з астрономії Паркер побачив слайд, який він пізніше намалював для оформлення мініальбому Tame Impala . Однак Паркер не відмовився від своєї початкової мрії, сказавши: «Я навчався в університеті, і за пару місяців до підписання контракту я змирився з тим, що насправді не стану відомим музикантом і мені просто потрібно продовжувати свою кар'єру. Тож саме тоді я почав зосереджуватися на справді складних справах в університеті. Але водночас я ніколи не міг пристрасно присвячувати свою увагу чомусь, окрім музики. Це була якась хвороба. Я не міг вислухати жодного слова на лекціях, бо думав лише про свою нову пісню».[19]

Дорогою на свій останній іспит з астрономії Паркер отримав дзвінок від лейблу Modular Recordings, який запропонував Tame Impala контракт. Почувши новину, Паркер одразу після іспиту розвернув машину і поїхав додому, щоб остаточно присвятити себе музиці.[20]

Поки Паркер працював над записом дебютного альбому, його батько пішов із життя після року боротьби з раком. Смерть Джеррі справила «колосальний» вплив на Кевіна, який згадував: «Це були дивні часи, надзвичайно заплутані; я насправді не знав, як із цим впоратися».

Музична кар'єра

Паркер є частиною великої та різноманітної музичної сцени Перта, де, окрім свого основного проєкту Tame Impala, він грає у багатьох інших гуртах. Коментуючи це, Паркер зазначив: «Це справді згуртована спільнота — спокійна й відокремлена від решти Австралії».[10] та «Tame Impala — це лише один шматочок величезної кількості шуму, який ми створюємо, як коло друзів. Паркер пояснив: «Мені не важко записуватися самостійно, адже я не очікую подібного внеску від учасників інших гуртів... для нас Tame Impala — це просто проєкт Кевіна Паркера, і в кожного з нас є свій власний проєкт».[21]

Tame Impala

Виступ Паркера у 2011 році

Tame Impala — це психоделічний рок-проєкт Паркера. Він сам пише та записує майже всю музику Tame Impala, а також грає на гітарі та співає наживо.

Після того як Tame Impala розіслали різним лейблам близько 20 пісень (багато з яких Паркер записав ще у 2003 році, і згодом вони з'явилися на YouTube), гурт підписав контракт із Modular Recordings. Після виходу дебютного мініальбому (EP) у 2008 році Паркер так описав свої початкові наміри: «Більшість пісень із цього EP ніколи не призначалися для публіки в Перті, не кажучи вже про весь світ. Я записував їх виключно для себе — щоб записати на диск, слухати в машині чи роздати друзям».[22]

Після численних гастролей у 2008 та 2009 роках, дебютний альбом Tame Impala «Innerspeaker» був випущений у 2010 році та отримав широке схвалення критиків, отримавши премії J Award [23] та Rolling Stone Award[24] за альбом року, а також 5 номінацій на ARIAs. Здатність Паркера взяти багато елементів психоделічного року 1960-х років та надати йому виразно сучасного відтінку, створюючи нове та оригінальне звучання, була високо оцінена.[25] Паркер також отримав премію WAMI як найкращий гітарист[26] та премію APRA як прорив автора пісень року.[27]

Кем Ейвері та Паркер під час виступу з Tame Impala у червні 2014 року

Демонструючи вражаючу працездатність Паркера, робота над наступним альбомом Tame Impala, Lonerism, розпочалася ще до офіційного виходу Innerspeaker.[28] Lonerism побачив світ 5 жовтня 2012 року і здобув широке визнання критиків, отримавши численні титули «Альбом року» від таких видань, як NME, Rolling Stone та Triple J. Платівка стала новим етапом у творчості Паркера: музика збагатилася використанням синтезаторів та поп-мелодій, а саме звучання стало більш розкішним, соковитим та масштабним.[29] Коментуючи новознайдене звучання, Паркер сказав, що Lonerism буде саме тим типом музики, який, як мені здавалося, я хотів би створити під час Innerspeaker, але я відчував, що це занадто великий стрибок. Коли я працював над Innerspeaker, я відчував, що маю зробити альбом лише з гітарами, і не використовувати синтезатори, тому що я відчував, що це компроміс до того, що ми робимо. Але тепер я знаю, що це не так». [28] На церемонії вручення премії ARIA Music Awards 2015 року він отримав два трофеї: «Звукорежисер року» та «Продюсер року» за роботу над альбомом Tame Impala «Currents» (липень 2015 року); на церемонії гурт переміг ще в трьох категоріях: «Альбом року», «Найкращий гурт» та «Найкращий рок-альбом». 30 березня 2019 року гурт виступив наживо в Saturday Night Live. 13 квітня 2019 року Tame Impala виступили хедлайнерами музичного та мистецького фестивалю Coachella Valley. 28 червня 2019 року гурт виступив хедлайнером на Other Stage на фестивалі Glastonbury. Четвертий альбом проєкту Tame Impala, The Slow Rush, вийшов 14 лютого 2020 року.

Pond

Паркер приєднався до гурту Pond наживо, граючи на барабанах, наприкінці 2009 року після того, як його завербували інші учасники Tame Impala, Джей Ватсон та Нік Олбрук.[30] Пізніше Паркер приєднався до Pond у студії на барабанах для альбому Beard, Wives, Denim, а також продюсував його, додавши до альбому своє особливе продюсерське звучання.[31] Пізніше Кемерон Ейвері замінив Паркера під час живих виступів у турі гурту Pond 2012 року, поки сам Паркер вносив останні штрихи до другого альбому Tame Impala — Lonerism. 28 червня 2012 року Паркер приєднався до Pond для спільного виступу з легендарним фронтменом гурту Can Дамо Судзукі. Під час цього єдиного у своєму роді, повністю імпровізованого перформансу з одним із своїх музичних кумирів, Паркер спочатку грав на барабанах, а згодом на гітарі.[32] Паркер також продюсував альбоми Pond Hobo Rocket, Man It Feels Like Space Again, The Weather та Tasmania.

Інші колаборації

Space Lime Peacock — недовговічний психоделічний фанк-гурт, заснований у 2008 році, у якому Паркер грав на різних партіях, таких як барабанщик, бек-вокал, гітара та бас-гітара.[33] У Space Lime Peacock також брали участь Джей Ватсон та Нік Олбрук з гурту Tame Impala. Вони записали цілий альбом демо-записів, які так і не були офіційно випущені, але потрапили в Інтернет.[34] На демо-записах можна почути розвиток та виразне гітарне звучання Паркера.

Впродовж існування Tame Impala Паркер неодноразово співпрацював з австралійським електронним дуетом Canyons. Canyons зробили ремікси багатьох пісень Tame Impala, а у 2011 році Паркер віддячив їм, виконавши вокальні партії для пісень «Tonight» та «When I See You Again» з їхнього альбому Keep Your Dreams.[35] Бородатий Паркер також з'явився в їхньому музичному відео на пісню «When I See You Again» у кадрі, де Паркера багато разів клонували на зовнішніх сходах.[36]

Паркер пізніше розповідав про те, як зав’язалися його музичні стосунки з Canyons: «Вони колись керували лейблом, на якому раніше працювала Tame Impala. Ми якось випустили з ними 12-дюймову вінілову платівку, на якій з одного боку було три пісні Tame Impala, а з іншого – ті ж три пісні, реміксовані Canyons, і це було справді круто, це були справді невимушені стосунки. Ми завжди говорили про випуск речей, але так і не дійшли до цього, бо я просто ходив до нього додому і трохи поговорив про музику. Тож ми насправді нічого не видавали, доки не підписали контракт з Modular, а потім повернулися і зробили щось з Canyons».[37]

У 2013 році Паркер співпрацював із французьким електронним дуетом Discodeine для їхнього треку «Aydin» з їхнього міні-альбому Aydin . Паркер виконав вокал для треку. Також у 2013 році Паркер повідомив про створення нового музичного проєкту за участю французького барабанщика (та барабанщика Tame Impala наживо) Жульєна Барбагалло під назвою Relation Longue Distance (що перекладається з англійської як «стосунки на відстані»). Після кількох невеликих концертів у Франції вони сподіваються зіграти ще кілька концертів, з можливістю офіційного релізу. [38]

Паркер та Кем Ейвері створили психоделічний фанк / спейс-рок гурт Kevin Spacey (гра слів, від імені Паркера до космічного рок-музики, яку вони грали, щоб утворити ім'я актора) 22 липня 2013 року. У гурті брали участь Паркер на барабанах, Ейвері на бас-гітарі та пертський музикант Кем Паркін на клавішних. Гурт був створений для збору коштів для іншої пертської музикантки та близької подруги Фелісіті Грум, у якої викрали машину. Їхній сет включав п'ять імпровізованих джем-партій, в одному з яких до них приєднався вокал Грум. Повне відео концерту з'явилося на YouTube, його зняв давній музичний знайомий Паркера.[39] Кевін Спейсі відіграв свій другий концерт під назвою The Golden Triangle Municipal Funk Band 21 грудня 2013 року, де з'явилося живе відео пісні (пізніше відомої як "Daffodils"), в якій Паркер грав на барабанах, а на гітарі грав колишній фронтмен пертського гурту The Chemist, Бен Вітт. Гурт знову змінив свою назву на AAA Aardvark Getdown Services, де вони виступили 22 лютого 2014 року на концерті, організованому місцевим лейблом звукозапису Spinning Top, разом з такими пертськими виконавцями, як Pond, The Silents, Felicity Groom та Peter Bibby. Також є відео з живого виступу з того ж каналу YouTube, де були зняті попередні відео з концерту, на якому представлена більша частина виступу гурту.[40]

Паркер також заміксував однойменний міні-альбом та дебютний альбом французького психоделічного рок-гурту Moodoïd "Le Monde Möö". Moodoïd — це музичний проєкт Пабло Падовані, гітариста гурту Melody's Echo Chamber.

Паркер співпрацював із Марком Ронсоном над треками «Summer Breaking», «Daffodils» та «Leaving Los Feliz» для альбому Ронсона Uptown Special. Прем'єра «Daffodils» відбулася 11 листопада 2014 року,[41] пісня була переважно написана Паркером та виконана разом зі своїм фанк/диско гуртом AAA Aardvark Getdown Services наприкінці 2013 та на початку 2014 року.[42][43]

Паркер продюсував дебютний альбом пертського хіп-хоп / ню-джаз септету Koi Child, дебютний сингл якого «Slow One» вийшов 11 листопада 2014 року.[44] Паркер відкрив для себе їх, коли «два місцеві гурти — електронно-хіп-хоп тріо Child's Play та ню-джаз квартет Kashikoi — вирішили зібратися разом для експериментального джем-вечора в кафе X-wray у Фрімантлі», за участю Паркера. Цей концерт приніс Koi Child місце на розігріві у Tame Impala на острові Роттнест.[45]

Паркер виступає з Дуа Ліпою на фестивалі в Гластонбері 2024 року

У 2016 році Паркер зробив ремікс пісні Мігеля «Waves» на міні-альбомі співака «Rogue Waves». Він також зробив ремікс треку друга та колеги по гурту Жульєна Барбагалло «Longue la nuit».

Паркер працював з Леді Гагою над її альбомом 2016 року «Joanne». Головний сингл «Perfect Illusion» є результатом співпраці Паркера, Гаги, Марка Ронсона та BloodPop.

У травні 2021 року Паркер подякував шанувальникам після того, як його хіт «The Less I Know the Better» досяг понад мільярда прослуховувань на всіх основних стрімінгових сервісах.

У саундтреку до фільму "Барбі" 2023 року звучала пісня "Journey to the Real World" гурту Tame Impala.[46]

Педалі ефектів

Нижче наведено список педалей ефектів, які були помічені в педалборді Паркера станом на 2011 рік:[47]

В основі гітарної системи Паркера лежить такий ланцюжок: фейзер Small Stone подається на ревербератор Holy Grail, далі на дилей Carbon Copy, компресор Dyna Comp, овердрайв Blues Driver, фуз Fuzz Face і, нарешті, на вібрато Diamond Vibrato (останнє з'явилося в епоху Lonerism). Реверберація перед фузом та налаштовані на повільний темп фейзери стали візитною карткою звучання Паркера. Це вплинуло на безліч сучасних психоделічних гуртів, які перейняли подібну схему, про що сам Паркер каже:

«Це найприємніше у світі — чути, як гурт тебе "обдирає" (копіює). Я знаю, що декого це дратує, але якщо я чую артиста і розумію, що він використовує фейзер так само, як я — це величезний комплімент. Це дає відчуття, що ти справді впливаєш на людей, і це викликає щиру вдячність».[48]

Підсилювачі

  • Vox AC30 — зазвичай AC30H2, починаючи з Innerspeaker і далі
  • Клавішний підсилювач Roland KC-150 — використовується разом з AC30 для DI-гітарних тонів з часів лонеризму, найімовірніше, разом із рейковим блоком Seymour Duncan KTG-1.

Звук

Музика Паркера сильно зазнала впливу психоделічного року.

Музика Паркера сильно зазнала впливу психоделічного року, психоделічного попу та неопсиходелії, чого досягає за допомогою різних методів продакшену. Деякі з улюблених та часто використовуваних ефектів Паркера включають фазування, затримку, реверберацію та фуз.

Рішення Паркера створювати музику для Tame Impala самотужки в студії зумовлене тим, що йому подобається «музика, яка є результатом створення однією людиною дивовижної симфонії звуку. Ви можете нашаровувати власний голос 700 разів протягом пів секунди, якщо забажаєте, і я просто обожнюю таку музику». Однак Паркеру доводиться адаптувати свої твори для живих виступів із гуртом, причому музиканти не грають пісні до того моменту, поки ті не будуть повністю записані: «Будь-яке спільне джемування відбувається через довгий час після того, як пісня вже записана, і робиться це лише заради концертного середовища. Це добре для нас, адже ми можемо взяти готовий запис і робити з ним усе, що заманеться: уповільнювати, пришвидшувати, робити його тривалістю в 10 секунд або в 10 хвилин. Це дає нам багато свободи».

Експерименти з різними педалями ефектів дозволили Паркеру створити нові та унікальні звуки. «Якщо ви докладете зусиль і розташуєте педалі не в тому порядку, в якому вони мають бути, то в результаті отримаєте зовсім інше звучання. У нас немає нічого такого, що ми привезли б з іншої планети; це те саме обладнання, яке використовують усі інші». «Зазвичай люди мають педаль дисторшну, а за нею — педаль реверберації. Реверберація потрібна для того, щоб усе звучало так, ніби ви в соборі чи десь подібному. Але якщо ви зробите навпаки, це вже не звучатиме як гітара, на якій грають у церкві — це звучатиме так, ніби церкву запхали в коробку з-під взуття, а потім підірвали. Ви можете створювати дивовижні речі, просто підходячи до них інакше».[49]

Паркер також має сильне почуття мелодійності у своїй музиці, оскільки він складав «надмірно мелодійну музику приблизно з 12 до 15 років».[16] Через любов Паркера до мелодії він також зізнався, що має «фетиш на надзвичайно солодку поп-музику» від таких виконавців, як Брітні Спірс та Кайлі Міноуг.[50] Він особливо згадав вплив пісень Talkie Walkie гурту Air, Breakfast in America гурту Supertramp, Thriller гурту Майкла Джексона, <i id="mwA0M">Rated R</i> гурту Queens of the Stone Age та <i id="mwA0Y">Ta Det Lugnt</i> / 4 гурту Dungen, які він мав у дитинстві.

Окрім любові до мелодії, Паркер також любить «вибухову космічну музику» в стилі The Flaming Lips,[51] з якими Паркер співпрацював над треком Children of the Moon у 2012 році для релізу The Flaming Lips and Heady Fwends.[52]

Поєднуючи ці дві речі, шугейз-гурт My Bloody Valentine вплинув на музику Паркера своїм контрастним поєднанням гучних гітар та ефірних мелодій. Паркер «завжди був закоханий у стіну звуку, яку використовує My Bloody Valentine», і він намагається вловити це «меланхолійне мрійливе відчуття».[53] Паркер намагається включити цей баланс у свою власну музику. «Якби я співав, я б не зміг відповідати тону інструментів, який справді хрусткий. Інструменти досить звуково брутальні, але голос справді м’який, і я думаю, що це резонує з людьми. Це щось на кшталт My Bloody Valentine, де це справді брутально звучить, але водночас досить красиво».[54] Клавішник Tame Impala Джей Вастон описав музику Паркера як таку, що містить «шугейз-гітарне звучання, але не зігране в шугейз-матеріалі».[55]

Електронна музика — це ще один вплив. Паркер використовував рок-інструменти в електронній манері, кажучи: «Те, як ми створюємо музику, органічно, але вона має бути досить повторюваною та гіпнотичною, майже в певному електронному стилі. Ми використовуємо нашу гру так, ніби це живий семпл».[56] Важливою особливістю Innerspeaker є змінений тон гітари, який багато хто помилково сприймав за синтезатор. Паркер згадав про це, сказавши: «У мене було кілька нав'язливих ідей під час запису Innerspeaker. Одна з них полягала в тому, щоб гітари звучали як синтезатори, а барабани — як семпли барабанів, і майже все, крім гітар та барабанів. Я одержимий тим, щоб плутати людей щодо походження звуку».[50]

Паркер надихнувся на різноманітні творчі починання ще в молодому віці: «Я багато малював, коли був дуже малим, і отримував величезне задоволення від завершення картини та огляду на неї, хоча насправді я не був таким вже й добрим. Коли я почав грати музику, я відчував те саме відчуття від створення пісні, навіть якщо це було лише кілька звуків чи барабанних патернів, зібраних разом. Все було пов'язано з кайфом від створення чогось з нічого. Музика завжди сильно впливала на мене як слухача, зазвичай від прослуховування музики в машині мого тата або від його гри на гітарі».[50]

Процес створення музики Паркера такий: «У мене виникає раптове, спонтанне бачення пісні, я планую всі її частини, і я намагаюся записати її якомога швидше. Я знаходжу свій восьмитрековий альбом і роблю швидке демо лише рифу, куплету чи приспіву. Пісня триває близько 30 секунд. У мене є ціла купа таких [демо], а потім я просто вибираю, з яких перетворити на повноцінні пісні».[57] Для Паркера музика передує тексту: «Зазвичай я пишу текст після того, як мелодія та її таймінг визначені. Але слова мають бути змістовними. Я намагаюся синхронізувати певні слова з найкращими частинами мелодії, але це може бути дуже складно і виснажує мене. Мені подобається, щоб значення було досить відкритим і неоднозначним, щоб не тільки я щось отримував з тексту. Зазвичай я пишу тексти від персонажа, а не розповідаю конкретну історію».[50] Паркер також сказав: «Зазвичай я достатньо мотивований, щоб думати про нові пісні щодня, але зазвичай забуваю їх. Здається, я отримую емоційний заряд від відчуття загального відчаю чи безнадії, чи то я, чи хтось поруч зі мною, чи хтось у фільмі, чи щось інше. Дуже важко сісти та змусити себе написати пісню, і ця вимушена природа зазвичай проявляється в пісні, тому мені просто доводиться чекати, поки вони прийдуть до мене».[50]

Лоу-фай музика також є улюбленою для Паркера, і він активно використовував її на ранніх етапах Tame Impala, що помітно звучало на міні-альбомі Tame Impala. З випуском Innerspeaker Паркер обрав інший підхід до лоу-фай звучання, прагнучи до більш космічної та звукової стіни звуку, за допомогою мікшера Дейва Фрідмана. Паркер пояснив: «Він звучить більш цілісним, як організм. Він має інші емоції, він викликає інші відчуття, коли він абсолютно реве на тебе. Мені подобається цей звук».[57]

Особисте життя

Паркер раніше був у стосунках з Мелоді Прочет з гурту Melody's Echo Chamber, яка продюсувала дебютний однойменний альбом гурту в 2012 році. 9 лютого 2019 року Паркер одружився зі своєю дівчиною Софі Лоуренс на винограднику в Західній Австралії. Їхня перша дитина, донька на ім'я Піч, народилася у 2021 році. Їхня друга дитина, син на ім'я Роуз, народився 15 травня 2025 року. Наразі він ділить свій час між Пертом і Лос-Анджелесом, де володіє будинком на Голлівудських пагорбах.

Паркер є вболівальником команди «Фрімантл Докерс» в Австралійській футбольній лізі (AFL) і був названий найкращим володарем квитків клубу 22 травня 2021 року. Щоб висловити свою вдячність за цю честь, Паркер записав для команди оригінальну «підбадьорливу» пісню, яка зараз звучить на домашніх матчах «Фрімантла».

15 травня 2024 року Sony Music Publishing придбала весь каталог Parker, що охоплює всі минулі та майбутні роботи. Фінансові умови угоди не розголошуються, але це вважається основним фактором потрапляння Parker до списку Young Rich List за версією Australian Financial Review у 2024 році ' Це придбання включає каталог пісень Parker, включаючи роботи з Ріанною, Тревісом Скоттом та Дуа Ліпою.[58][46]

Ставлення до України

9 квітня 2022 року Кевін Паркер приєднався до кампанії на підтримку України внаслідок повномасштабного російського вторгнення. На своїй сторінці в Instagram артист закликає приєднатись до кампанії GLBLCTZN / #StandUpForUkraine, написавши: "Гей, хлопці, будь ласка, приєднуйтесь до мене та багатьох інших людей по всьому світу, долучившись до кампанії @glblctzn #standupforukraine, щоб заохотити світових лідерів допомогти фінансувати гуманітарні зусилля для України. Жодна людина ніколи не повинна бути біженцем, а війна ніколи не є відповіддю на жодні питання!!...".[59][60]

Дискографія

Студійні альбоми

  • Innerspeaker (2010)
  • Lonerism (2012)
  • Currents (2015)
  • The Slow Rush (2020)
  • Deadbeat (2025)

Мініальбоми

  • Tame Impala [H.I.T.S. 003] (2008)
  • Tame Impala (2008)

Концертні альбоми

  • Live at the Corner (2010)
  • Live Versions (2014)

Посилання

  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Allyn, Kathryn (24 липня 2025). Kevin Parker expects second baby and teases Tame Impala album.
  3. ↑ Instagram. www.instagram.com. Процитовано 14 серпня 2025.
  4. ↑ Anticipation Builds for New Tame Impala Album Following Kevin Parker's Social Media Update - Vinyl Me, Please. www.vinylmeplease.com. Процитовано 14 серпня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ D'Souza, Shaad (30 травня 2019). Camila Cabello and Mark Ronson's "Find U Again" is mind-blowing pop. The Fader. Процитовано 30 травня 2019.
  6. ↑ Kevin Parker interview. Процитовано 13 липня 2012.
  7. ↑ Citazine Interview. YouTube. 15 грудня 2010. Процитовано 13 липня 2012.
  8. ↑ а б The Drone interview. YouTube. 25 грудня 2011. Процитовано 13 липня 2012.
  9. ↑ а б в г Lodown magazine interview. Lodown magazine. Процитовано 13 липня 2012.
  10. ↑ а б KEXP Interview. KEXP. Архів оригіналу за 8 березня 2013. Процитовано 13 липня 2012.
  11. ↑ LA Times interview. LA Times. Процитовано 13 липня 2012.
  12. ↑ RolloGrady Interview. rollogrady.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 7 травня 2012.
  13. ↑ The Drone interview. YouTube. 25 грудня 2011. Процитовано 13 липня 2012.
  14. ↑ The Vine interview. The Vine. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  15. ↑ Did you know that Action Battle Team's Dan Debuf was almost a member of Tame Impala?. Nova FM. Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 5 серпня 2012.
  16. ↑ а б LA Times interview. LA Times. Процитовано 13 липня 2012.
  17. ↑ а б Sleeve Notes: Tame Impala, Lonerism. Apple Music. 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  18. ↑ BMA Mag Interview. BMA Mag. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 13 липня 2012.
  19. ↑ а б Melbourne Uni interview. Melbourne Uni. Процитовано 14 липня 2012.
  20. ↑ Pitchfork Reviews interview. Pitchfork Reviews. Процитовано 14 липня 2012.
  21. ↑ The Vine interview. The Vine. Архів оригіналу за 30 вересня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  22. ↑ Tame Impala Perth Bands Interview. YouTube. 15 січня 2009. Процитовано 13 липня 2012.
  23. ↑ J Awards 2011. abc.net.au. Процитовано 3 травня 2012.
  24. ↑ Rolling Stone Awards 2011. The Daily Telegraph. Процитовано 3 травня 2012.
  25. ↑ Innerspeaker Pitchfork Review. pitchfork.com. Процитовано 7 травня 2012.
  26. ↑ WAMI Awards 2011. WAMI. Архів оригіналу за 9 травня 2011. Процитовано 3 травня 2012.
  27. ↑ Nominations > Breakthrough Songwriter of the Year – 2011. Australasian Performing Right Association (APRA) | Australasian Mechanical Copyright Owners Society (AMCOS). 2011. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 16 січня 2012.
  28. ↑ а б Tame Impala Working on Synth-Based Album. Mess and Noise. Архів оригіналу за 7 жовтня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  29. ↑ Tame Impala release Apocalypse Dreams. Pitchfork. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 13 липня 2012.
  30. ↑ Pond – Like Tame Impala, But Not. abc.net.au. Процитовано 13 липня 2012.
  31. ↑ Pond – Beard, Wives, Denim. Modular. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2012.
  32. ↑ Pond with Damo Suzuki. Facebook. Процитовано 13 липня 2012.
  33. ↑ Space Lime Peacock Myspace. Myspace. Процитовано 13 липня 2012.
  34. ↑ Tame Impala Tumblr Bootlegs. tameimpala.tumblr.com. Процитовано 13 липня 2012.
  35. ↑ Artist – Canyons. Modular. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  36. ↑ Canyons – When I See You Again. YouTube. 10 травня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  37. ↑ Tame Impala interview extras. StinkInc. 8 липня 2010. Процитовано 20 липня 2012.
  38. ↑ Tame Impala: "Lonerism's good, but it's not that good". Fastelouder. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 5 червня 2013.
  39. ↑ Kevin Spacey. ToneDeaf. 23 липня 2013. Процитовано 24 липня 2013.
  40. ↑ Pond mixed and matched. The West Australian. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 20 лютого 2014.
  41. ↑ Mark Ronson and Tame Impala's Kevin Parker Team Up for "Daffodils". Pitchfork. 10 листопада 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
  42. ↑ Kevin Parker/Kevin Spacey-Daffodils, 2nd gig 21/12/13. YouTube. 21 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2014.
  43. ↑ Kevin Parker/Kevin Spacey, Live 22/2/14 Perth. YouTube. Процитовано 22 грудня 2014.
  44. ↑ Premiere: Koi Child 'Slow One'. Rolling Stone Australia. Архів оригіналу за 22 грудня 2014. Процитовано 22 грудня 2014.
  45. ↑ Koi Child bio. Facebook. Процитовано 22 грудня 2014.
  46. ↑ а б Rose, Mike (20 січня 2023). Today's famous birthdays list for January 20, 2023 includes celebrities Questlove, Rainn Wilson. Cleveland.com. Процитовано 20 січня 2023.
  47. ↑ Tame Impala FAQ. tameimpala.tumblr.com. Процитовано 14 липня 2012.
  48. ↑ Interview — Kevin Parker (Tame Impala), April 2013. Wordpress. Процитовано 22 грудня 2014.
  49. ↑ Undercover TV interview. Undercover TV. Архів оригіналу за 31 грудня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  50. ↑ а б в г д Tame Impala WOW Magazine Interview. WOW Magazine. Архів оригіналу за 6 серпня 2013. Процитовано 14 липня 2012.
  51. ↑ In the Studio feature. tameimpala.com. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 13 липня 2012.
  52. ↑ The Flaming Lips Shop - THE FLAMING LIPS AND HEADY FWENDS (RSD Release). Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  53. ↑ Tame Impala's Kevin Parker Discusses His Band's Success, Origins and Impressions of California. LA Times. Процитовано 14 липня 2012.
  54. ↑ Tame Impala en entrevista para Sopitas.com. YouTube. Процитовано 14 липня 2012.
  55. ↑ Tame Impala Hartzine interview. Vimeo. Процитовано 14 липня 2012.
  56. ↑ Tame Impala KCRW interview. KCRW. 16 грудня 2010. Архів оригіналу за 21 липня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  57. ↑ а б Tame Impala – Inner Visions. Mess and Noise. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 14 липня 2012.
  58. ↑ Cooper, Nathanael (26 листопада 2020). Is Tame Impala a group? Kevin Parker explains. The Sydney Morning Herald. Процитовано 2 грудня 2020.
  59. ↑ Instagram. www.instagram.com. Процитовано 14 квітня 2026.
  60. ↑ Небога, Анастасія (5 квітня 2022). Radiohead, Оззі Озборн і Біллі Айліш: понад 30 світових зірок доєднаються до онлайн-мітингу на підтримку України. 18000.com.ua (укр.). Процитовано 14 квітня 2026.

Зовнішні посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).