YaChudo

Катна

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Катна
34°50′06″ пн. ш. 36°51′57″ сх. д. / 34.835° пн. ш. 36.865833333333° сх. д.
Типархеологічна пам'ятка і Тель Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Сирія
РозташуванняХомс Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано3300 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтqatna.de Редагувати інформацію у Вікіданих
Катна. Карта розташування: Сирія
Катна
Катна (Сирія)
Мапа
CMNS: Катна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Статуетка богині-покровительки міста Катна, близько 1600 р. до н. е. Луврський музей.
Сирія в II тисячолітті до н.е.
Відреставровані стіни малого палацу в Катні
Місце розкопок на південний захід від церемонійної зали Halle A (археологічний сезон 2009 року)

Катна, також Гатна — місто бронзової доби. Знаходилося на території сучасної Сирії за 200 км на північ від Дамаска, де нині розташований тепе Телль-Мішріф. Місто було столицею держави, що відігравала найважливішу роль в регіоні в першій половині 2 тис. до н. е. і зберігала залишки колишньої могутності в другій половині того ж тисячоліття.

Залишки міста займають сьогодні площу близько 1 км ². Тель розташований на краю вапнякового плато, яке є своєрідним кордоном між сирійської пустелею та родючою долиною Хомса.

Місто відігравало важливу роль у регіональній торгівлі починаючи з 2 тис. до н. е. Тут процвітали ремесла, була розвинута писемна культура на основі клинопису.

Назва

У текстах III тис. до н.е. не згадується назва Катна[1]; в архіві Ебли згадується топонім «Гудаданум» (або «Га-да-ну»)[2][3], який деякі вчені, ототожнюють з Катною[4][5], але це питання все дискусійне[6].

Найдавніша згадка назви походить з архіву середньобронзової доби міста-держави Марі, де місто згадується як «Катанум»[7] (поаккадчений варіант — ālQa-ta-nimki)[8][9]. В Алалаху використовувалася назва «Ка-та-на», (аморейський формат, який був скорочений до Катна в пізньобронзовій добі)[10][11].

Місто під назвою «Кедем», згадане в суперечливому уривку з «Історії Сінухе», що датується початком Дванадцятої династії Єгипту (початок XX століття до н.е.), найімовірніше, слід ототожнювати з Катною[12]. Кедем у єгипетському тексті пишеться як «Qdm», а єгипетською мовою Катна пишеться як «Qdn»[13]. Втім низка дослідників ставить під сумнів це ототожнення[14][15].

Назва семітська[16], вона походить від кореня q-ṭ-n, що означає «тонкий» або «вузький» у низці семітських мов, таких як аккадська, сирійська та ефіопська[17]. «Га-да-ну» з еблаїтського архіву також може походити від цього кореня. Топонім «Катна» тісно пов'язаний з водними шляхами та озерами, це може бути посиланням на штучне звуження, яке створило озеро з джерел, розташованих на південний захід від міста, оскільки Катна з'явилося на східному березі нині висохлого озера[18].

Розкопки

Починаючи з 1924 року, коли в Сирії існував французький протекторат, розкопки Катни проводила група археологів під орудою Робера дю Меніля дю Бюїссона. Розкопки, які виявилися малорезультативними, тривали з 1924 по 1929 р.

2000 року було поновлено розкопки Телль-Мішріфа. Цього разу в них брали участь групи археологів з різних країн, таких, як Сирія, Італія та Німеччина, які поділили між собою пагорб на три сектори розкопок. Найуспішнішою була німецька група на чолі з П. Пфельцнером, яка в 2002 році виявила царські гробниці.

Городище Катна доволі велике — воно займає територію близько 110 га. Вали, що оточують місто, утворюють чотирикутник зі сторонами довжиною близько 800 м, а висота руїн міста в деяких місцях становить до 20 метрів. До міста можна було потрапити через 4 брами.

Акрополь Катни, розташований у центрі міста, був його політичним та релігійним центром. Царський палац був розташований на північному заході акрополя, неподалік розташовувався храм, присвячений богині Нін-Егаліті, «пані Катни». Саме царський палац спершу привернув увагу археологів до цього городища.

Навколо царського палацу розташовувалися резиденції міської аристократії. Одну з таких резиденцій, площа якої становила 1400 кв. м., розкопала група італійських археологів.

Історія

Додержавний період

Це місце було вперше заселене в період пізнього енеоліту (3300–3000 рр. до н. е.)[19][20]. Це раннє поселення було зосереджено в центральній частині верхнього міста; його функція невідома, і воно припинило своє існування наприкінці IV тисячоліття до н. е.

Заснування міста

Після перерви в кілька століть це місце було знову заселене близько 2800 року до н.е., протягом ранньобронзової доби III. Протягом останніх 2 століть III тисячоліття до н.е. відбулося повсюдне руйнування міських поселень у Сирії та занепад багатьох міст[21]. Втім Катна, ймовірніше, стала винятком, оскільки вона продовжувала зростати[22]. У ранньобронзовій доби IV Катна була круглим містом, яке досягало розміру 25 га[23], воно включало щільний житловий квартал та споруди для зберігання та переробки зерна[24], особливо велике багатокімнатне зерносховище, подібне до того, що було в Тель-Бейдарі[25]. Місто, можливо, було одним з міських центрів племінного союзу (федерації поселень) Ібаль[22], можливо, резиденцією царя чи князя[23].

Раннє місто займало акрополь, і жодних його залишків не було знайдено в нижньому місті. Більшість невеликих поселень навколо Катни, від 1 до 2 га, з'явилися в цей період; це могло бути пов'язано з появою центральної установи в місті[26].

Аморейська держава

У середньобронзовій добі близько 2000 року до н.е. місто Катна перетворилося на державу[27]. На початку середньобронзової доби I місто розширилося та охопило площу 110 га[28]. Це зростання зменшило кількість невеликих поселень, оскільки люди притягувалися до розширеного мегаполісу[22].

До періоду Першої вавилонської династії (XX–XVII ст. до н. е.) належать масивні мури, зведені навколо Катни. На початок цього періоду відноситься кам'яний сфінкс зі Стародавнього Єгипту, на якому нанесено ім'я Іти, дочки фараона Аменемхета II (-1928/-1895), що встановив контакти між Катною та країною Двох земель.

Велика частина історії Катни відома за непрямими свідченнями з архівів царства Марі кінця XIX — першої половини XVIII ст. до н. е. У ті часи це царство було одним з наймогутніших як в Сирії, так і загалом на Близькому Сході. Його найважливішим суперником було царство Ямхад, розташоване на північ від нього, столиця якого знаходилася на території сучасного Алеппо. Першим відомим царем Катни вважається Амут-пі'ел I. Скористався подальшим послабленням Третього царства Ебли, розширивши кордони до Туніпа та на північний захід.

Катна в час найбільшого піднесення

Шамші-Адад I (Самсі-Адду), цар Верхньої Месопотамії (Haute-Mésopotamie), що також був втягнутий у війну проти Алеппо після того, як завоював Марі, уклав союз з царем Катни на ім'я Ішхі-Адду. З цією метою дочка Ішхі-Адду на ім'я Дам-Хурасі вийшла заміж за Ясмах-Адада, сина Шамші-Адада, який правив у Марі. Укладення цього шлюбу і його наслідки добре відомі з архівів Марі. Таким чином, Катна опинилася втягнутою в численні конфлікти, прямі та непрямі, проти Суму-Епуха з Алеппо, який підтримував заколоти проти Ішкі-Адду на півночі Лівану. У зв'язку з цим Шамсі-Адад та Яхдун-Лім направили на підтримку Катни свої війська. Конфлікт закінчився без перемоги будь-якої зі сторін. Ішхі-Адду здійснював активні загарбницькі походи, розширивши межі держави від області Апу з Дімаску до узбережжя Середземного моря між Біблом та Угаритом, царі яких ймовірно вимушені були сплачувати данину Катні[29][30]. Також оволодів ханаанейським містом-державою Хацор[31]. З огляду на це інші міста-держави Туніп і Мегіддо також визнавали його зверхність. Пальміра стала найсхіднішим містом Катни[32].

1775 року до н. е. Шамші-Адад I помер, і його держава занепала. За підтримки з боку Хаммурапі I, новий цар Ямхад, Зімрі-Лім, зійшов на трон Марі, вигнавши Ясман-Аду. Він зайняв палац у Марі та зберіг гарем переможеного правителя, а також призначив своєю головною дружиною Дам-Хурасі. Це дозволило йому зберегти хороші відносини з Ішхі-Адду, а також з сином та наступником останнього на ім'я Амут-Пі-Ель, зберігаючи при цьому союзницькі відносини з царем Алеппо, з дочкою якого він також перебував у шлюбі. Таким чином, відносини між Катною та Ямхадом на певний час були врегульовані.

1761 року до н. е. Хаммурапі, цар Вавилона, захопив Марі і поклав край веденню марійських архівів, що обмежує наші знання про цей регіон Сирії на кілька наступних десятиліть. Судячи зі змісту архівів Алалаха (кінець XVIII — початок XVII ст. до н. е.), Катна після смерті царя Амут-пі'ела II перейшла під контроль свого давнього ворога, царства Ямхад. У 1720-х року до н.е. ймовірно під час Яхад-Абума зазнала потужного удару гіксосів. До кінця цього століття біля або навколо Катни утворився укріплений військовий табір гіксосів. Це підтверджують археологічні розвідки. В подальшому тут владу перебрала Гіксоська династія, що у в першій половині XV ст. до н.е. протистояла фараонам Тутмосу III та його ближчим нащадкам.

Наприкінці XVII століття до н. е. ямхадський цар Ярім-Лім III вдерся та переміг Катну за правління Ярім-Ліма III[33]. Політичне та комерційне значення Катни швидко зменшилося в пізньобронзовій добі (LB I), близько 1600 року до н. е., в результаті зростаючого єгипетського та мітаннійського впливу. У регіоні з'явилися численні невеликі держави, які відокремилися від Катни[34].

Друга половина II тисячоліття до н. е.

Катна продовжувала бути столицею царства в XV і XIV ст. до н. е. Тут панувала гіксоська династія. Проте це вже не була велика держава, але радше другорозрядне царство, яке стало васалом спочатку Мітанні, а потім з 1450 року до н.е. після поразки царя Наплімми разом із своїми союзниками на чолі із кадеським царем Дурушем від єгипетського фараона Тутмоса III. Наступний цар Сінадду знову приєднався до Кадешу, брав участь у битві на Оронті проти фараона Аменхотепа II, що здолав аморейських царів. Але вже наступний цар Адад-нірарі визнав владу Мітанні[35].

Ідадду маневрував між Мітанні, Хатті і Єгиптом. Події та хронологія підкорення хеттами Катни є предметом дискусій[36]. Із захопленням Суппілуліумою I Сирії Катна за панування Амут-пі'ела III потрапляє під владу хетів[37]. Мітаннійський цар Тушратта відповів вторгненням у Катну[38] та спаленням царського палацу[39]; подія, що датується бл. 1340 року до н. е.[40] Саме до цього часу, мабуть, належать виявлені в Катні руйнування. На трон зійшов Акіцці, що намагався отримати допомогу від фараона Амнхотепа III, проте його було переможено Суппілуліумою I.

Акіцці він був останнім відомим царем. Місто втратило своє значення після розграбування і так не повернуло собі колишній статус[41]. У роки правління Сеті I, близько 1300 р. до н. е., єгиптяни відновили контроль над містом. Усі палаци було полишено, а політична система зазнала краху. На місці південного палацу було збудовано гончарну майстерню, а нижній міський палац був замінений двома суміжними внутрішніми дворами, оточеними стінами. Археологічні розвідки свідчать про значно зменшене поселення без регіональної ролі. Після XIII століття до н.е. не існує жодних археологічних доказів того, що місто було заселене; топонім Катна перестав з'являтися, а наступний рівень заселення датується кінцем X століття до нашої ери, що свідчить про те, що воно було незаселеним протягом трьох століть[42].

Залізна доба

Наприкінці X — на початку IX століття до н.е. це місце було знову заселено, але його назва в той час невідома. У цей час регіон, ймовірно, перебував під контролем Палістіна, а Катна — під владою Хамата, який, ймовірно, був частиною Палістіна[43]. Поселення було невеликим; воно включало великі будівлі, які використовувалися як житло, так і виробничі приміщення.

До VIII століття до н.е. місто розширилося, і було побудовано багато будинків, громадських будівель та складських приміщень[44]. Існування офіційних будівель та поява багатьох супутникових поселень навколо Катни свідчать про те, що місто було місцевим центром у царстві Хамат, або дрібним арамейським «князівством» — васалом Хамату[45]. Внаслідок вторгнення ассирійського царя Шаррукіна II у 720 році до н. е. це місто було зруйноване[46], але продовжувало бути заселеним, перетворившись на село, що складало центральну частину акрополя. Воно було залишене в середині VI століття до н. е.[47].

Населення

Катна мало переважно семітське аморейське населення; усі особисті імена з Катни в архіві Марі були аморейськими[48]. Царська родина також була аморейською і залишалася такою протягом мітаннійської епохи до XV століття до н.е. після цього Катна мала значний хурритський елемент[49]. Арамеї займалися повторним заселенням цієї території в I тисячолітті до н.е.[44].

Устрій

Була типовою східною деспотією. На чолі стояв цар (лугаль). Палац був переважно політичною та адміністративною установою, позбавленою релігійних функцій[50]. Окремий статус мав спадкоємець трону, що мав у власності місто Назала як свою резиденцію[51][52]. За ним йшли за статус правителі залежних міст, намісники у важливих містах.

У царстві Хамат Катна була адміністративним центром, ймовірно, який контролював південні регіони царства. Протягом ассирійського періоду Катна втратила свою адміністративну роль і навіть свій міський характер, аж до свого занепаду[53].

Царі

Економіка

Сільська місцевість навколо міста стала ключем до його успіху в ранньому бронзовому віці IV; ці землі були здатними підтримувати як сільське господарство, так і скотарство[24]. Незважаючи на сучасну нестачу води, геоархеологічні дослідження ваді регіону підтверджують велику кількість води в бронзову добу[54]. Земля була вдосталь пасовищ; коли посуха вразила Марі, Іші-Адду дозволив кочівникам випасати свої череди в Катні[55].

Розвинені були численні ремесла, пов'язанні з виготовленням сільськогосподарського начиння, озброєння. Катна була відома своїми бойовими колісницями. Виготовляли тканини, який також ймовірно навчилися зафарбовувати. У царському похованні було знайдено текстиль, пофарбований царським пурпуром, символом соціального статусу[56].

Добували власний базальт в сучасному регіоні Саламія або Аль-Растану[57]. Його переважно використовувалися у будівництві.

Катна займалася торгівлею на великі відстані з ранньої своєї історії. До кінця бронзової доби вона стала основою економіки держави[58]. Розташування міста на краю сирійських степів перетворило його на стратегічну зупинку для караванів, що прямували до Середземного моря зі сходу[24]. Основні маршрути, що проходили через Катну, проходили з Вавилона до Біблоса через Пальміру, з Угариту до Емара та з Анатолії до Єгипту[59].

Білі коні були серед найвідоміших експортних товарів Катни[60], окрім високоякісних вин, деревини з Ліванських гір[61], та товарів, таких як колісниці[62]. Кальцит постачався або з сирійського узбережжя, або з Єгипту, бурштин надходив містами-державами мікенської цивілізації з Балтійського регіону, тоді як еламіти і шумери з Бактрії постачали сердолік та лазурит[57]. З Єгипту завозили багато різного посуду[63].

Податки на каравани, що перетинали торговельні шляхи, дозволяли королівській родині міста збагачуватися[64]. У Катни були дві одиниці вимірювання ваги та оплати: міна та шекель[65]. Вартість міни у Катні переважним значенням було 470 г, тоді як переважне значення шекеля важко визначити.

Вірування

Деталі про релігійне життя в Катні недоступні через рідкість письмових свідчень з міста; загалом у Катні існувало багато культів[66], найвизначніші з яких — культ царських предків, культ богів та культ мертвих[67].

Белет-Екаллім (Нін-Егал) була видатним божеством у Катні; описи дарів, піднесених богам, знайдені в залі C палацу, показують, що вона була визначним елементом царських обрядів[68], де її називали «пані палацу» та «Белет Катна», що фактично робило її богинею міста[69]. Проте не знайдено жодних слідів храму чи святилища. В описах також згадуються «боги царя»; дискусійне питання, чи стосувалося це божеств, чи царських предків[70]. Ймовірно у період аморейської династії богом міста був Адду, про що свідчить печатка царя Ішхі-Адду[71]. У період занепаду «боги царя» ототожнюють з богом сонця Шамашем, якого Акіззі назвав «богом мого батька» у своєму листі до Ехнатона. Також низка дослідників вважають Шамаша богом гіксоської династії Катни, але «боги царя», ймовірно, включали й інших божеств[70]. Ще одне свідчення про божества, яким поклонялися в Катні, походить з архіву Марі; дочка Ішхі-Адда була присвячена богині Ашеру, а Зімрі-Лім одного разу запросив Амут-пі'ела II до Марі взяти участь у ритуалах для цієї богині, що вказує на те, що культ Ашери був важливим у Катні[68]. Кімнату F у царському палаці «Haut-Lieu» вважають святилищем Ашери[72]. Культ каменів, особливо «сікканум» (бетил), був поширений у західній Сирії, і його практика в Катні є правдоподібною[73].

У Катні поклонялися предкам, що виявлялося у виконання кіспу (живлення та турбота про свого предка через регулярне постачання їжі та напоїв). Сотні посудин, що були розібрані на кульки, свідчать про те, що живі брали участь у житті своїх предків та обідали з ними, шануючи їх[74].

Культура

Через своє розташування посеред торговельної мережі стародавнього світу, культурний та соціальний ландшафт міста був складним, оскільки мешканцям доводилося мати справу з торговцями та посланцями, які приносили з собою різні звичаї з віддалених регіонів[75].

Слони, які жили у західній Сирії, були шанованими в Катні та пов'язані з царською родиною; на них, очевидно, полювали царські особи та сам цар, оскільки є докази того, що їхні кістки були виставлені в палаці; таким чином, слони були частиною царської ідеології, а полювання на слона символом престижу, що прославляв силу царя[76].

Мова і писемність

Напис з Катни

Амореї розмовляли своєю власною мовою[77], але у міжнародному листуванні використовували аккадську мову, яка була також мовою писемності в місті-державі[78]. Аккадська мова Катни зазнала сильного впливу хурритської у XV—XIV століттях до н.е. Припускають, що у державі розвинувся особливий аккадсько-хурритський діалект[79]. Тексти з Катни містять багато хурритських елементів, що доводить, що хурритська мова була помітною серед писарів, але її переважання як розмовної мови серед широкого загалу не може бути визначено[80].

Наука

Розвивалася з огляду на важливість торгівлі насамперед математика. Інвентаризація дарів, піднесених божествам з королівського палацу, свідчить про те, що Катна використовувала шістдесяткову систему числення[81].

Мистецтво

Переважав регіональний гібридний стиль, де міжнародні мотиви з'являються разом з регіональними, проте всі витвори мають достатньо рис, щоб простежити їх до Катни<refPfälzner. 2015, p. 214></ref>. Рослина у формі волюти є одним з найпоширеніших міжнародних мотивів, але Катна мала свою волюту[82], де корона являє собою одну довгу частку з крапчастими підвісками, що розгалужуються з кутів верхньої волюти[83]. Настінний розпис у царському палаці свідчить про контакт з Егейським регіоном; вони зображують типові мінойські мотиви, такі як пальми та дельфіни[84]. Розписи мають мінойське походження і дозволяють судити про досить тісні зв'язки між двома цивілізаціями. Розглядаючи настінні зображення рельєфів царського палацу Катни, у кімнаті N виявлено червоні смуги із чорними лініями[85]. Подібна стилістика часто зустрічається у настінному живописі мінойських палаців і датується Пізнім Міноєм IA (1700—1625 до н. е.)[86]. Інший фрагмент настінного живопису царського палацу в Катні, що зображує чорні, трохи хвилясті лінії з мотивами егейської флори[87], повторює аналогічне зображення Кносського палацу періоду Середній Міной II–III. Поєднання чорних ліній та смуг, як ми бачимо на одному із зображень[88](фрагмент із Кноського палацу), є канонічним для Катни.

Катна також мала самобутнє місцеве майстерство. Настінні розписи у царському палаці, хоча й включають егейські мотиви, зображують елементи, нетипові ні для Сирії, ні для Егейського регіону, такі як черепахи та краби[89]. Цей гібридний стиль Катни спонукав дослідників запропонувати «модель взаємодії ремісників», яка базується на припущенні, що егейські художники працювали в місцевих сирійських майстернях[90]. Місцеві майстерні обробляли бурштин у сирійському стилі; багато виробів було знайдено в царському похованні, включаючи 90 намистин та посудину у формі голови лева[91]. Слонова кістка була пов'язана з царською родиною, і знайдені вироби відображають високий рівень майстерності, на який вплинули єгипетські традиції[92]. Ювелірні вироби виготовлялися відповідно до місцевих смаків, навіть коли походження концепції було іноземним; прикладом можуть бути скарабеї, традиційні єгипетські речі, які було змінено в Катні шляхом гравіювання на них місцевими мотивами та облицювання золотом, що нетипово для єгипетських зразків. Окрім двох золотих намистин, які, здається, імпортовані з Єгипту, жодні знайдені ювелірні вироби не були іноземного походження[93].

Архітектура

Типові західносирійські архітектурні традиції можна побачити у східному палаці, який має асиметричний план і тричастинні приймальні зали[94]. Нижній міський палац також демонструє типові сирійські риси другого тисячоліття, будучи видовженим і не маючи величезних внутрішніх дворів, які були традиційною месопотамською особливістю; натомість палац мав кілька невеликих внутрішніх дворів, розташованих усередині нього[95].

Царський палац алац було збудовано на початку II тисячоліття до н.е. та займає площу бл. 18 000 м². Це робить його одним з найбільших свого часу на стародавньому Близькому Сході. Центральна зала площею майже 1296 м², дах якої спирався на 4 колони, є таким же вражаючим, як і тронна зала, яка, маючи довжину 40 м, є найбільшою кімнатою такого роду в бронзовій добі Близького Сходу, та церемоніальна зала. Царський палац був унікальним своєю монументальною архітектурою; він мав характерний фундамент, а стіни тронної зали були завширшки 9 м, що не зустрічається більше в інших місцях архітектури стародавнього Близького Сходу. Чотири дверні отвори з арками з глиняної цегли розташовані по прямій лінії. На Близькому Сході вони є одними з найкраще збережених арочних споруд бронзової доби[96].

Період після руйнування царського палацу демонструє явний розрив у культурі, про що свідчать погані будівельні матеріали та архітектурні техніки у I сти. до н.е.[97]

Одяг

Судячи з царських статуй, знайдених у передпокої царського гіпогею, цар Катни носив одяг, що відрізнявся від того, що носили в Месопотамії; його шати сягали щиколоток, а поділ шалі мав форму товстої мотузки, борода була короткою, а головний убір складався з широкої стрічки[59].

Поховання

Розрізняють два види поховань: первинне поховання, призначене для перенесення померлих у підземний світ[98], та вторинне поховання, призначене для перетворення померлого в його остаточну форму предка[99]. Під час вторинного поховання; помітною особливістю є те, що скелети були неповними, і для більшості останків вторинних поховань не знайдено черепів. Кістки у вторинному похованні були розташовані без дотримання анатомічного порядку. Кераміка була покладена поруч із залишками вторинного поховання; їх закріплювали поверх харчових підношень, призначених для забезпечення їжею померлих.

Третій процес поховання, який називають третинним похованням; східна камера підземного царського поховання використовувалася як оссуарій, де змішували та розібрані людські останки та кістки тварин[74]. Кістки у східній камері зберігалися без поваги до єдності окремої особи, що свідчить про те, що поховані тепер були частиною колективної групи предків; це не означало, що про цих людей більше не піклувалися, оскільки численні чаші в камері свідчать про продовження підношень їжі цим предкам[100].

Останній етап поховання, що називають четвертинним похованням, полягав у витягування рештків з підземної гробниці для розміщення у наземній гробниці[101].

Для первинних царських поховань виконувалося кілька кроків: виготовлення похоронного контейнера, помазування тіла олією, нагрівання тіла, керівництво поховальною процесією, укладання підлоги саркофага текстилем, поховання тіла з ще одним шаром текстилю та, нарешті, укладання шару рослин і трав[102]. Багатокамерна крипта була оточена оборонними стінами заввишки до 20 м. Крипта розташовувалася наприкінці 40-метрового підземного коридору, який вів від церемоніальної зали вниз до недоторканої королівської крипти з передпокоєм та кількома похоронними камерами. У самому коридорі були добре укріплені двері. Дерев'яні дверні рами разом із балками даху згоріли та обвалилися на землю. Дві кам'яні скульптури, ймовірно, статуї предків у королівському вбранні, охороняли коридор, а перед ними лежали залишки жертвоприношень. Сама похоронна камера містила майже 2000 артефактів царського поховального спорядження: зброю, оздоблення одягу, прикраси для меблів, золоті ювелірні вироби, кам'яні прикраси, посудини з різних матеріалів, таких як бурштин, циліндричні печатки та інші коштовні речі[103].

Примітки

  1. ↑ Cremaschi, Mauro; Morandi Bonacossi, Daniele; Valsecchi, Verushka (2008). "Settlement and Environment at Tell Mishrifeh/Qatna and its Region. A Preliminary Reconstruction". In Kühne, Hartmut; Czichon, Rainer Maria; Kreppner, Florian Janoscha (eds.). Proceedings of the 4th International Congress of the Archaeology of the Ancient Near East, 29 March – 3 April 2004, Freie Universität Berlin. Vol. 1. Otto Harrassowitz Verlag, p. 53
  2. ↑ Morandi Bonacossi, Daniele (2007). "Qatna and its Hinterland during the Bronze and Iron Ages. A Preliminary Reconstruction of Urbanism and Settlement in the Mishrifeh Region". In Morandi Bonacossi, Daniele (ed.). Urban and Natural Landscapes of an Ancient Syrian Capital. Settlement and Environment at Tell Mishrifeh/Qatna and in Central-Western Syria (Proceedings of the International Conference held in Udine9-11 December 2004). Studi archeologici su Qatna. Vol. 1. Forum Editrice Universitaria Udinese, p. 73
  3. ↑ Morandi Bonacossi, Daniele (2009). Parr, Peter J. (ed.). "Tell Mishrifeh and its Region During The EBA IV and the EBA-MBA Transition. A First Assessment". PEF Annual. IX: The Levant in Transition. The Palestine Exploration Fund, p. 57
  4. ↑ Pettinato, Giovanni (1991). Ebla, a new look at history. Johns Hopkins University Press, p. 145
  5. ↑ Astour, Michael C. (2002). "A Reconstruction of the History of Ebla (Part 2)". In Gordon, Cyrus Herzl; Rendsburg, Gary (eds.). Eblaitica: Essays on the Ebla Archives and Eblaite Language. Vol. 4. Eisenbrauns, p. 121
  6. ↑ Cremaschi, Morandi Bonacossi & Valsecchi 2008, p. 53
  7. ↑ Novák, Mirko (2004). "The Chronology of the Royal Palace of Qatna". Ägypten und Levante / Egypt and the Levant. 14. Austrian Academy of Sciences Press, p. 312
  8. ↑ Unger, Merrill F. (2014) [1957]. Israel and the Aramaeans of Damascus: A Study in Archaeological Illumination of Bible History. Wipf and Stock Publishers, p. 125
  9. ↑ Gamkrelidze, Thomas V. (2008). "The Problem of the Origin of the Hittite Cuneiform". Bulletin of the Georgian National Academy of Sciences. 2 (3). Bulletin of the Georgian Academy of Sciences, p. 173.
  10. ↑ Hess, Richard S. (1999). "The Onomastics of Ugarit". In Watson, Wilfred; Wyatt, Nicolas (eds.). Handbook of Ugaritic Studies. Handbook of Oriental Studies. Vol. 1: The Near and Middle East. Brill, p. 522
  11. ↑ Dietrich, Manfried; Oswald, Loretz (2005). "Alalah-Texte der Schicht VII (I). Historische und juristische Dokumente". Ugarit-Forschungen (in German). 36. Ugarit-Verlag, p. 89
  12. ↑ Schneider, Thomas (2002). "Sinuhes Notiz über die Könige. Syrisch-Anatolische Herrschertitel in Ägyptischer Überlieferung". Ägypten und Levante / Egypt and the Levant (in German). 12. Austrian Academy of Sciences Press, p. 261
  13. ↑ Ahrens, Alexander (2004). "Qatna, Qdn und die Levante: Bemerkungen zur Historischen Topographie des Frühen 3. Jahrtausends v. Chr". Göttinger Miszellen. 202. Seminar für Ägyptologie und Koptologie, p. 7
  14. ↑ Kottsieper, Ingo (2007). "The Tel Dan Inscription (KAI 310) and the Political Relations between Aram-Damascus and Israel in the First Half of the First Millennium BCE". In Grabbe, Lester L. (ed.). Ahab Agonistes: The Rise and Fall of the Omri Dynasty. T&T Clarck, p. 113
  15. ↑ Quack, Joachim Friedrich (2010). "From Group–Writing to Word Association. Representation and Integration of Foreign Words in Egyptian Script". In de Voogt, Alexander J.; Finkel, Irving L. (eds.). The Idea of Writing: Play and Complexity. Brill, p. 76
  16. ↑ Morandi-Bonacossi, Daniele (2008). "Italian Archaeological Research at Qatna". In Aruz, Joan; Benzel, Kim; Evans, Jean M. (eds.). Beyond Babylon: Art, Trade, and Diplomacy in the Second Millennium B.C.. Metropolitan Museum of Art, p. 233
  17. ↑ Morandi Bonacossi 2007, p. 73
  18. ↑ Morandi-Bonacossi 2008, p. 233
  19. ↑ Morandi Bonacossi 2007, p. 66
  20. ↑ Morandi Bonacossi 2008, p. 57
  21. ↑ Morandi Bonacossi 2009, p. 56
  22. ↑ а б в Morandi Bonacossi 2009, p. 64
  23. ↑ а б Morandi Bonacossi 2009, p. 61
  24. ↑ а б в Cooper, Lisa (2013). "The Northern Levant (Syria) During the Early Bronze Age". In Steiner, Margreet L.; Killebrew, Ann E. (eds.). The Oxford Handbook of the Archaeology of the Levant: c. 8000-332 BCE. Oxford University Press, p. 286
  25. ↑ Fiorentino, Girolamo; Caracuta, Valentina (2015). "AMS 14C-dated Plants as a Tool for Investigating Palaeoclimate: New Data for Analysing Social Complexity in Ebla and Qatna (Northe western Syria) in the Light of 3rd Millennium BC Climate Change". In Kerner, Susanne; Dann, Rachael; Bangsgaard, Pernille (eds.). Climate and Ancient Societies. Museum Tusculanum Press, p. 324
  26. ↑ Morandi Bonacossi 2009, p. 62
  27. ↑ Al-Maqdissi, Michel (2010). "Matériel pour l'Étude de la Ville en Syrie (Deuxième Partie): Urban Planning in Syria during the SUR (Second Urban Revolution) (Mid-third Millennium BC)". Al-Rāfidān (Journal of Western Asiatic Studies). Special Issue. Institulte for Cultural studies of Ancient Iraq, Kokushikan University, p. 140
  28. ↑ Morandi Bonacossi 2007, pp. 72–73
  29. ↑ Van Koppen, Frans (2007). "Syrian Trade Routes of the Mari Age and MB II Hazor". In Bietak, Manfred; Czerny, Ernst (eds.). The Synchronisation of Civilisations in the Eastern Mediterranean in the Second Millennium B.C. Proceedings of the SCIEM 2000 – 2nd EuroConference, Vienna, 28th of May – 1st of June 2003. Contributions to the Chronology of the Eastern Mediterranean. Vol. 9. Osterreichischen Akademie der Wissenschaften, p. 369
  30. ↑ Pappi, Cinzia (2007). "The Religious Landscape of Qatna during the Mari Period". In Morandi Bonacossi, Daniele (ed.). Urban and Natural Landscapes of an Ancient Syrian Capital. Settlement and Environment at Tell Mishrifeh/Qatna and in Central-Western Syria (Proceedings of the International Conference held in Udine9-11 December 2004). Studi archeologici su Qatna. Vol. 1. Forum Editrice Universitaria Udinese, p. 320
  31. ↑ Van Koppen, Frans (2007). "Syrian Trade Routes of the Mari Age and MB II Hazor". In Bietak, Manfred; Czerny, Ernst (eds.). The Synchronisation of Civilisations in the Eastern Mediterranean in the Second Millennium B.C. Proceedings of the SCIEM 2000 – 2nd EuroConference, Vienna, 28th of May – 1st of June 2003. Contributions to the Chronology of the Eastern Mediterranean. Vol. 9. Osterreichischen Akademie der Wissenschaften, p. 368
  32. ↑ Ziegler, Nele (2007). "Les Données des Archives Royales de Mari. Sur le Milieu Baturel et l'Occupation Humaine en Syrie Centrale". In Morandi Bonacossi, Daniele (ed.). Urban and Natural Landscapes of an Ancient Syrian Capital. Settlement and Environment at Tell Mishrifeh/Qatna and in Central-Western Syria (Proceedings of the International Conference held in Udine9-11 December 2004). Studi archeologici su Qatna (in French). Vol. 1. Forum Editrice Universitaria Udinese, p. 313
  33. ↑ Oliva, Juan (2014). Abouzayd, Shafiq (ed.). "On Syrian Inner Chronology at the end of the Amorite Period". ARAM Periodical. 26 (1&2). Aram Society for Syro-Mesopotamian Studies. Peeters Publishers, p. 380
  34. ↑ Pfälzner, Peter (2012). "Levantine Kingdoms of the Late Bronze Age". In Potts, Daniel T. (ed.). A Companion to the Archaeology of the Ancient Near East. Vol. 1. John Wiley & Sons, p. 778
  35. ↑ Astour 1977, p. 57
  36. ↑ Wilhelm, Gernot (2015). Pfälzner, Peter (ed.). "Suppiluliuma and the Decline of the Mittanian Kingdom". Qaṭna Studien Supplementa: Übergreifende und vergleichende Forschungsaktivitäten des Qaṭna-Projekts der Universität Tübingen. 2: Qaṭna and the Networks of Bronze Age Globalism. Proceedings of an International Conference in Stuttgart and Tübingen in October 2009. Otto Harrassowitz Verlag, p. 74
  37. ↑ Campbell, Edward Fay (1964). The Chronology of the Amarna Letters: With Special Reference to the Hypothetical Coregency of Amenophis III and Akhenaten. Johns Hopkins Press, p. 32
  38. ↑ Freu, Jacques (2009). Al-Maqdissi, Michel (ed.). "Qatna et les Hittites". Studia Orontica (in French). 6. Bulletin du Centre Syrien de la Recherches Archéologique, Vallé de Oronte, Palais Tabet, p. 21
  39. ↑ Morandi Bonacossi 2007, p. 83
  40. ↑ Pfälzner 2007, p. 55
  41. ↑ Novák 2004, p. 312
  42. ↑ Morandi Bonacossi, Daniele (2013). Yener, K. Aslihan (ed.). The Crisis of Qatna at the beginning of the Late Bronze Age II and the Iron Age II Settlement Revival. A Regional Trajectory towards the Collapse of the Late Bronze Age Palace System in the Northern Levant. Ancient Near Eastern Studies Supplement Series. Vol. 42: Across the Border: Late Bronze-Iron Age Relations between Syria and Anatolia. Proceedings of a Symposium held at the Research Center of Anatolian Studies, Koç University, Istanbul, May 31 – June 1, 2010. Peeters, p. 121
  43. ↑ Morandi Bonacossi 2013, p. 122
  44. ↑ а б Morandi Bonacossi 2013, p. 124
  45. ↑ Morandi Bonacossi 2013, p. 125
  46. ↑ Al-Maqdissi 2008, p. 215
  47. ↑ Morandi-Bonacossi 2009, p. 128
  48. ↑ Oldenburg, Ulf (1969). The Conflict between El and Ba'al in Canaanite Religion. Dissertationes ad Historiam Religionum Pertinentes. Vol. 3. Brill, p. 160
  49. ↑ Epstein, Claire (1966). Palestinian Bichrome Ware. Brill, p. 157
  50. ↑ Pfälzner 2015, p. 13
  51. ↑ Van Koppen 2015, p. 88
  52. ↑ Klengel, Horst (2000). "Qaṭna - Ein Historischer Überblick". Mitteilungen der Deutschen Orient Gesellschaft. 132. Deutschen Orientgesellschaft, p. 243
  53. ↑ Morandi-Bonacossi 2009, p. 129
  54. ↑ Cremaschi, Morandi Bonacossi & Valsecchi 2008, p. 52
  55. ↑ Ziegler, Nele (2007). "Les Données des Archives Royales de Mari. Sur le Milieu Baturel et l'Occupation Humaine en Syrie Centrale". In Morandi Bonacossi, Daniele (ed.). Urban and Natural Landscapes of an Ancient Syrian Capital. Settlement and Environment at Tell Mishrifeh/Qatna and in Central-Western Syria (Proceedings of the International Conference held in Udine9-11 December 2004). Studi archeologici su Qatna (in French). Vol. 1. Forum Editrice Universitaria Udinese, p. 316
  56. ↑ James, Matthew A.; Reifarth, Nicole; Mukherjee, Anna J.; Crump, Matthew P.; Gates, Paul J.; Sandor, Peter; Robertson, Francesca; Pfälzner, Peter; Evershed, Richard P. (2009). "High Prestige Royal Purple Dyed Textiles from the Bronze Age Royal Tomb at Qatna, Syria". Antiquity. 83 (322). Cambridge University Press, p. 1114
  57. ↑ а б Pfälzner 2007, p. 62
  58. ↑ Duistermaat, Kim (2013). "Iamoni, M.- The Late MBA and LBA Pottery Horizons at Qatna. Innovation and Conservation in the Ceramic Tradition of a Regional Capital and the Implications for Second Millennium Syrian Chronology (Studi Archeologici Su Qatna 2), Forum Editrice Universitaria Udinese, Udine, 2012. (360 p.). ISBN 978-88-8420-729-6". Akkadica. 134 (2). Assyriological Center Georges Dossin, p. 205
  59. ↑ а б Podany, Amanda H. (2010). Brotherhood of Kings: How International Relations Shaped the Ancient Near East. Oxford University Press, p. 77
  60. ↑ Silver, Minna A (2014). Abouzayd, Shafiq (ed.). "Equid Burials in Archaeological Contexts in the Amorite, Hurrian and Hyksos Cultural Intercourse". ARAM Periodical. 26 (1&2). Aram Society for Syro-Mesopotamian Studies. Peeters Publishers, p. 339
  61. ↑ Ziegler 2007, p. 316
  62. ↑ Ziegler 2007, p. 317
  63. ↑ Ahrens, Alexander (2011). "Strangers in a Strange Land? The Function and Social Significance of Egyptian Imports in the Northern Levant During the 2nd Millennium BC". In Duistermaat, Kim; Ilona, Regulski; Jennes, Gwen; Weiss, Lara (eds.). Intercultural Contacts in the Ancient Mediterranean. Proceedings of the International Conference at the Netherlands-Flemish Institute in Cairo, 25th to 29th October 2008. Orientalia Lovaniensia Analecta. Vol. 202. Peeters Publishers & Department of Oriental Studies, Leuven, p. 299
  64. ↑ Podany 2010, p. 77
  65. ↑ Turri, Luigi (2015). "The Ponderal Systems of Qatna". In Archi, Alfonso; Bramanti, Armando (eds.). Tradition and Innovation in the Ancient Near East. Proceedings of the 57th Rencontre Assyriologique Internationale at Rome, 4–8 July 2011. Rencontre Assyriologique Internationale – RAI. Vol. 57. Eisenbrauns, p. 478
  66. ↑ Pappi 2007, p. 319
  67. ↑ Pfälzner 2015, p. 25
  68. ↑ а б Pappi 2007, p. 324
  69. ↑ Pfälzner 2015, p. 17
  70. ↑ а б Pfälzner 2015, p. 20
  71. ↑ Pfälzner 2015, p. 29
  72. ↑ Pfälzner 2015, p. 22
  73. ↑ Pappi 2007, p. 325
  74. ↑ а б Pfälzner. 2012, p. 213
  75. ↑ Turri, Luigi (2015). "The Ponderal Systems of Qatna". In Archi, Alfonso; Bramanti, Armando (eds.). Tradition and Innovation in the Ancient Near East. Proceedings of the 57th Rencontre Assyriologique Internationale at Rome, 4–8 July 2011. Rencontre Assyriologique Internationale – RAI. Vol. 57. Eisenbrauns, p. 471
  76. ↑ Pfälzner 2013, p. 127
  77. ↑ Streck, Michael P. (2011). "Babylonian and Assyrian". In Weninger, Stefan; Khan, Geoffrey; Streck, Michael P.; Watson, Janet C. E. (eds.). The Semitic Languages: An International Handbook. Handbücher zur Sprach- und Kommunikationswissenschaft / Handbooks of Linguistics and Communication Science. Vol. 36. Walter de Gruyter, p. 366
  78. ↑ Burke, Aaron (2013). "Introduction to the Levant During the Middle Bronze Age". In Steiner, Margreet L.; Killebrew, Ann E. (eds.). The Oxford Handbook of the Archaeology of the Levant: c. 8000-332 BCE. Oxford University Press, p. 408
  79. ↑ Pfälzner 2012, p. 778
  80. ↑ Gzella, Holger (2013). "Peoples and Languages of the Levant During the Bronze and Iron Ages". In Steiner, Margreet L.; Killebrew, Ann E. (eds.). The Oxford Handbook of the Archaeology of the Levant: c. 8000-332 BCE. Oxford University Press, p. 26
  81. ↑ Turri 2015, p. 478
  82. ↑ Pfälzner. 2015, p. 197
  83. ↑ Pfälzner. 2015, p. 196
  84. ↑ Pfälzner 2012, p. 795
  85. ↑ Pfälzner P. Beetwen the Aegean and Syria: The Wall Paintings from the Royal Palace of Qatna // Fundstellen: Gesammelte Schrift en zur Archäologie und Geschichte Altvorderasiens ad honorem Hartmut Kühne, Wiesbaden: Harrassowitz, 2008, s. 95-96
  86. ↑ Bietak, Manfred. Minoan paintings in Avaris, Egypt // Proceedings of the fi rst international symposium “Th e wall paintings of Th era” (Petros M. Nomikos Conference Centre, Th era, Hellas, 30 August – 4 September 1997). Athen: Th era Foundation, 2000. P. 34
  87. ↑ Pfälzner P. Beetwen the Aegean and Syria: The Wall Paintings from the Royal Palace of Qatna // Fundstellen: Gesammelte Schrift en zur Archäologie und Geschichte Altvorderasiens ad honorem Hartmut Kühne, Wiesbaden: Harrassowitz, 2008, s. 114
  88. ↑ Pfälzner P. Beetwen the Aegean and Syria: The Wall Paintings from the Royal Palace of Qatna // Fundstellen: Gesammelte Schrift en zur Archäologie und Geschichte Altvorderasiens ad honorem Hartmut Kühne, Wiesbaden: Harrassowitz, 2008, s. 115
  89. ↑ Pfälzner, Peter; von Rüden, Constance (2008). "Between the Aegean and Syria: the Wall Paintings from the Royal Palace of Qatna". In Bonatz, Dominik; Czichon, Rainer Maria; Kreppner, Florian Janoscha (eds.). Fundstellen: Gesammelte Schriften zur Ärchäologie und Geschichte Altvorderasiens; ad Honorem Hartmut Kühne. Otto Harrassowitz Verlag, p. 108
  90. ↑ Pfälzner 2012, p. 108
  91. ↑ Gestoso Singer, Graciela Noemi (2016). "Amber Exchange in the Late Bronze Age Levant in Cross-cultural Perspective". Aula Orientalis. 34 (2). Editorial Ausa, p. 263
  92. ↑ Luciani, Marta (2006). "Ivory at Qatna". In Czerny, Ernst; Hein, Ermgard; Hunger, Hermann; Melman, Dagmar; Schwab, Angela (eds.). Timelines: Studies in Honour of Manfred Bietak. Volume III. Orientalia Lovaniensia Analecta. Vol. 149. Peeters Publishers & Department of Oriental Studies, Leuven, p. 33
  93. ↑ Roßberger 2014, p. 206
  94. ↑ Morandi Bonacossi, Daniele (2014). "Some Considerations on the Urban Layout of Second Millennium BC Qatna". In Baffi, Francesca; Fiorentino, Roberto; Peyronel, Luca (eds.). Tell Tuqan Excavations and Regional Perspectives. Cultural Developments in Inner Syria from the Early Bronze Age to the Persian/Hellenistic Period. Proceedings of the International Conference May 15th–17th 2013 – Lecce. Congedo Editore, p. 278
  95. ↑ Morandi Bonacossi 2014, p. 280
  96. ↑ Abdulrahman, Ammar; Luciani, Marta; Morandi Bonacossi, Daniele; Novák, Mirko; Pfälzner, Peter (2016). "The Syrian-Italian-German Mission at Tall Mishrife/ Qatna: Results of the First Season in 1999". In Thuesen, Ingolf (ed.). Proceedings of the 2nd International Congress on the Archaeology of the Ancient Near East 22–26 May 2000, Copenhagen. Vol. 1: The Environment. Images of Gods and Humans. The Tell. Excavation Reports and Summaries Varia (Chronology, Technology, Artifacts). Department of History and Cultures, University of Bologna / Eisenbrauns, p. 557
  97. ↑ Morandi Bonacossi 2013, p. 121
  98. ↑ Pfälzner. 2012, p. 217
  99. ↑ Pfälzner. 2012, p. 211
  100. ↑ Pfälzner. 2012, p. 214
  101. ↑ Pfälzner. 2012, p. 215.
  102. ↑ Pfälzner. 2012, p. 210
  103. ↑ Schätze des Alten Syrien. Die Entdeckung des Königreichs Qatna – Große Landesausstellung 17. Oktober 2009 bis 14. März 2010 Baden-Württemberg im Landesmuseum Stuttgart (Altes Schloß).

Література

  • A. Abou Assaf, Mishrifeh. The Oxford encyclopedia of archaeology in the Near East 4 (Oxford 1997), 35-36.
  • H. Klengel, Qatna — ein historischer Überblick. MDOG 132, 2000, 239–252.
  • R. du Mesnil du Buisson, Le site archéologique de Mishrife-Qatna (Paris 1935).
  • M. Novák, The Chronology of the Bronze Age Palace of Qatna, Egypt & Levant 14, 2004, 299–317.
  • G. Elsen-Novák, Die altsyrische Glyptik aus Qatna — Eine erste Einordnung, MDOG 134, 2001, 257–274.
  • M. al-Maqdissi, M. Luciani, D. Morandi, M. Novák, P. Pfälzner, Excavating Qatna I — Preliminary Report on the 1999 and 2000 Campaigns of the Joint Syrian-Italian-German Archaeological Research Project at Mishrife (Damas 2002).
  • M. Novák, Fundamentierungstechniken im Palast von Qatna, E. Czerny/I. Hein/H. Hunger/D. Melman/A. Schwab (ed.), Timelines. Studies in Honour of Manfred Bietak III. Orientalia Lovaniensia Analecta 149/3 (Leuven 2006), 63-71.
  • D. Morandi Bonacossi, M. Luciani, A. Barro, A. Canci, M. Cremaschi, M. Da Ros, J. Eidem, I. Finzi Contini, M. Iamoni, A. Intilia, L. Trombino, A. Sala, V. Valsecchi, Tell Mishrifeh/Qatna 1999–2002, A Preliminary Report of the Italian Component of the Joint Syrian-Italian-German Project, Part 1, Akkadica 124/1, 2003, 65-120.
  • M. Novák, P. Pfälzner, Ausgrabungen im bronzezeitlichen Palast von Tall Mishrife/Qatna 2002, Vorbericht der deutschen Komponente des internationalen Projektes, MDOG 135, 2003, 135–165.
  • A. Ahrens, Skarabäen und Skarabäenabdrücke aus Tall Mišrife/Qatna. Einige Beobachtungen zum interkulturellen Austausch zwischen der Levante und Ägypten. Ugarit-Forschungen 35 (2003), 1-28.
  • A. Ahrens, A Journey's End — Two Egyptian Stone Vessels with Hieroglyphic Inscriptions from the Royal Tomb at Tell Mishrife/Qatna. Egypt and the Levant 16 (2006), 15-36.
  • T. Richter, " Qatna in the Late Bronze Age: Preliminary Remarks ", in SCCNH 15 (2005), p. 109-126.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).