YaChudo

Катананхе

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Катананхе
Жанрфікшн, психологічний роман
АвторСофія Андрухович
Моваукраїнська
Написано2024[джерело?]
Опубліковано2024[1]
ВидавництвоУкраїна Komubook
Попередній твірАмадока (2020)
Q: Цей твір у Вікіцитатах

Катананхе — роман української письменниці Софії Андрухович. Твір поєднує елементи психологічної прози, антиутопії та фрагментарної оповіді, досліджуючи теми пам’яті, травми, самоідентифікації та стійкості людського досвіду. Назва роману походить від квітки Catananche caerulea, яка у творі виступає символом крихкості та водночас витривалості[джерело?]. «Катананхе» отримала значну увагу літературної критики завдяки багатошаровій структурі, сенсорній мові та сміливому поєднанню жанрових елементів. Роман активно обговорювався у літературних медіа та на книжкових фестивалях в Україні.

Сюжет

Роман побудований на трьох основних часових площинах, що поступово переплітаються:

Дитинство головної героїні — Софії

Софія зростає у невеликому містечку з матір’ю Марією, батьком Олександром та молодшим братом Артемом. Її дитинство позначене як теплими, так і травматичними подіями: конфлікти батьків, перші втрати та відчуття відчуженості. Пам’ять дитинства пов’язана із символічними образами: сад із катананхе, старий годинник та сімейні ритуали. Взаємини з Артемом стають для Софії першим досвідом взаємопідтримки та співпереживання.

Доросле життя

Софія працює архіваріускою у великому місті. Вона підтримує зв’язок із подругою дитинства Вікторією та колегою Михайлом, який пізніше стає її романтичним партнером. Героїня стикається з психологічними кризами, втратами близьких (наприклад, Івана) та конфліктами з матір’ю. Квітка катананхе, яку Софія саджає на підвіконні офісу, знову з’являється як символ стійкості.

Посткатастрофічне майбутнє

Світ зазнає змін через глобальну катастрофу. Софія намагається відновити внутрішній та соціальний порядок. Вона зустрічає дослідницю Наталку та механіка Романа, які допомагають організувати нову спільноту. Квітка катананхе стає символом відродження та надії, а минуле допомагає героїні й новим людям зберігати пам’ять та цінності.

Критика та сприйнятя

Ірина Славінська:

«Роман чудовий: його можна прочитати як просто любовну історію про стосунки чоловіка, дружини і тих, хто навколо них; а можна так, як він підказує нам на початку, тобто як міфологічний текст. Ще одна причина, чому він надзвичайно цікавий — це те, що історія локалізована в реальності після війни. Це нагода подумати про те, якими ми будемо в повоєнній реальності. І по-третє, мені як киянці було дуже приємно в нього зануритися, бо це дуже київський текст. Мені сподобалася, якими закапелками Софія водить нас, читачів і читачок; мені подобається впізнавати ці вулиці, спальні райони, ці ліси та вечірки. Я думаю, це певною мірою жест любові до міста.»

Євгенія Кузнєцова:

«Щойно прочитала — це ідеальна доза важкої, насиченої прози авторки. Історія про сучасний Київ і про те, як людина пробує жити в химерному світі, який з усіх сил прикидається нормальним, іноді оголюючи своє істинне лице»[2].

Видання

Андрухович, Софія. Катананхе. Київ: Комубук, 2024

Примітки

  1. ↑ «Катананхе» Софії Андрухович у видавництві Комубук. Комубук (укр.). Процитовано 10 січня 2025.
  2. ↑ День книголюба: українські письменниці — про найулюбленіші книги. vogue.ua (укр.). Vogue. 9 серпня 2024. Процитовано 17 грудня 2025.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).