Кассіфона

Кассіфона
Батько	Одіссей
Мати	Кірка
Брати, сестри	Латин і Телегон

Кассіфона ([kəˈsɪfəniː]; д.-грец. Κασσιφόνη, трансліт. Кассіфона, латиніз. братовбивця^[1]) — другорядна фігура грецької міфології, дочка богині-чарівниці Цирцеї та героя Троянської війни Одіссея. Кассіфона згадується в епічній поемі «Одіссея», яка розповідає про пригоди Одіссея, проте її ім'я побіжно трапляється у творах приписують Одіссею та його різним зв'язкам, Кассіфона серед них єдина жінка елліністичного поета Лікофрона та візантійського вченого XII століття Іоанна Цецеса.^[2]

Ім'я Кассіфона є складним словом, варіантом Kasiphone, що перекладається як «братовбивця»^[1] від слів κάσις (kásis) означає і «брат/сестра»,^[3] і φόνος (phónos) означає «вбивство, ненавмисне вбивство».^[4]

Кассіфона — дочка Одіссея та богині-чарівниці Цирцеї, яку він зустрів під час своєї десятирічної подорожі додому після падіння та пограбування Трої. Хоча в різних джерелах Одіссею приписують численних дітей, Кассіфона — єдина відома донька.^[5]

Кассіфона згадується в незрозумілих рядках у творі елліністичного поета Лікофрона «Александра» з поясненням, наданим у коментарі візантійського вченого ХІІ століття Іоанна Цецеса, який єдиний згадує її ім'я. Ймовірно, її образ виник у пізню класичну або елліністичну епоху як доповнення до міфу про Телегона, сина Одіссея та Цирцеї.^[1] Лікофрон пише^[2]:

Коли він^[a] помре, Перге, пагорб Тірренський, прийме його прах у землі Гортинській; коли, видихнувши життя своє, він оплакуватиме долю сина^[b] і дружини,^[c] яку вб'є її чоловік, а сам піде в Аїд, перерізавши горло рукою сестри своєї,^[d] рідної сестри Глаукона і Апсірта.^[e]

За словами Цецеса, Кассіфона — дочка Одіссея і Цирцеї, з якою він провів разом один рік під час своїх подорожей, щоб повернутися додому на Ітаку після закінчення Троянської війни.^[7] За сюжетом «Телегонії», втраченого продовження «Одіссеї», рідний брат Кассіфони Телегон вирушив на пошуки батька, прибув на Ітаку й, не впізнавши Одіссея, випадково його вбив^[3][4]. Тоді Телегон одружився з вдовою Одіссея Пенелопою, а Цирцея взяла шлюб з Телемахом, сином Одіссея від Пенелопи.^[8][5]

За Лікофроном і Цецесом,^[f] Цирцея використала свою силу, щоб повернути Одіссея до життя, і він продовжив одружувати Кассіфону з Телемахом, який був її зведеним братом.^[10][11] Після сварки з Цирцеєю Телемах у гніві вбив її, оскільки вона намагалася ним керувати.^[g] Це спонукало Кассіфону вбити Телемаха, щоб помститися за свою вбиту матір.^[1] Одіссей вдруге помер, не витримавши горя після цих подій^[12].

Інший запис у схолії Цезаря стверджує, що Цирцея повернула Одіссея до життя за допомогою зілля, а потім одружила Телегона з Пенелопою, а Телемаха з Кассіфоною на Островах Блаженних, ймовірно, щоб утримати Одіссея при собі.^[12][9]

Кассіфона не згадується в джерелах, старіших за Лікофрона, проте, ймовірно, була відома його сучасникам^[9]. Вона могла походити з втраченого твору більш раннього трагіка.^[5] Можливо, ім’я Кассіфони з’явилося пізніше як прізвисько через її роль у міфі, а спершу вона називалася Антіклея — на честь бабусі по батьківській лінії.^[5]

• Каїн
• Міф про Осіріса
• Перс з Колхіди

• Apollodorus, The Library with an English Translation by Sir James George Frazer, F.B.A., F.R.S. in 2 Volumes, Cambridge, MA, Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1921. ISBN 0-674-99135-4. Online version at the Perseus Digital Library. Greek text available from the same website.
• Apollonius Rhodius, Argonautica translated by Edward P. Coleridge, B.A. London, George Bell and Sons publishers. 1889. Text available at Internet Archive.
• Bell, Robert E. (1991). Women of Classical Mythology: A Biographical Dictionary. ABC-CLIO. ISBN 0-87436-581-3.
• Grimal, Pierre (1987). The Dictionary of Classical Mythology. Wiley-Blackwell. ISBN 0-631-13209-0.
• Evelyn-White, Hugh G., Hesiod, the Homeric Hymns, and Homerica, with an English Translation, Cambridge, MA., Harvard University Press; London, William Heinemann Ltd. 1914.
• Gantz, Timothy (1996). Early Greek Myth: A Guide to Literary and Artistic Sources. Т. II. Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-4410-X.
• Hyginus, Gaius Julius, The Myths of Hyginus. Edited and translated by Mary A. Grant, Lawrence: University of Kansas Press, 1960.
• Liddell, Henry George; Scott, Robert (1940). A Greek-English Lexicon, revised and augmented throughout by Sir Henry Stuart Jones with the assistance of Roderick McKenzie. Oxford: Clarendon Press. Online version at Perseus.tufts project.
• Lycophron, Alexandra, in Callimachus, Lycophron, Aratus. Hymns and Epigrams. Lycophron: Alexandra. Aratus: Phaenomena. Translated by A. W. Mair, G. R. Mair. Loeb Classical Library 129. Cambridge, MA: Harvard University Press, 1921.
• Marcus Tullius Cicero, Nature of the Gods from the Treatises of M.T. Cicero translated by Charles Duke Yonge (1812-1891), Bohn edition of 1878. Online version at the Topos Text Project.
• Patsi-Garin, Emmy (1969). Επίτομο λεξικό Ελληνικής Μυθολογίας [Epitomic Dictionary of Greek Mythology] (Greek) . Athens: Χάρη Πάτση publications.
• Roscher, Wilhelm Heinrich (1894). Ausführliches Lexikon der griechischen und römischen Mythologie [Detailed dictionary of Greek and Roman mythology] (German) . Т. 2. Leipzig: B.G. Teubner.
• Smith, William (1873). A Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology. London, UK: John Murray, printed by Spottiswoode and Co. Online text available at perseus.tufts.
• Stanford, W. B. (Грудень 1973). A New Name for Ulysses' Daughter?. The Classical Review. 23 (2). JSTOR 707808.
• Tzetzes, John, Lycophronis Alexandra. Vol. II: Scholia Continens, edited by Eduard Scheer, Berlin, Weidmann, 1881. Internet Archive.