Каситерит

Каситерит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура	Cst[2]
Хімічна формула	SnO₂
Клас мінералу	оксиди і гідроксиди
Nickel-Strunz 8	IV/D.02[3][4]
Nickel-Strunz 10	4.DB.05[3]
Dana 8	4.4.1.5
Генезис	гідротермальний
Ідентифікація
Колір	чорний, темно-коричневий, темно-червоний, темно-жовтий
Форма кристалів	короткопризматичні
Сингонія	тетрагональна сингонія[5]
Вид симетрії	дітетрагональна-біпірамідальнаd
Просторова група	кристалографічна група 136[5]
Твердість	6,5-7,25
Блиск	алмазний
Прозорість	непрозорий
Густина	6,8-7,03
Інші характеристики
Названо на честь	Cassiteridesd[3]
Каситерит у Вікісховищі

Каситерит^[6], циняк^[7] — мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови.

Назва — від д.-грец. κασσίτερος(kassiteros) — олово.^[6]

Шахтарі називали короткопризматичні та коліноподібні подвійні або множинні кристали «козирковим хрящем». Агрегати ниркоподібної форми зі скляною головкою називали «деревним оловом».

Через високий вміст олова (звідси й назва «олов'яна руда»), мінерал видобувається з VI тисячоліття до нашої ери, і тому є однією з перших руд, що використовуються людством.

Йоганн Вольфганг фон Гете також вивчав родовища каситериту в Богемії в рамках своїх мінералогічних досліджень. Він розробив власну модель їхнього генезису. Кілька нотаток у його спадщині розкривають його інтерпретацію. Опис, написаний Гете, був надрукований у мінералогічному підручнику німецького мінералога Карла Цезаря фон Леонарда (1779—1862) «Propädeutik der Mineralogie».^[8]

Мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови, SnO₂. Склад у %: Sn — 78,82; O — 21,18.

Домішки: Fe₂O₃, Ta₂O₅, Nb₂O₅, TiO₂. Природний каситерит зазвичай містить різні домішки або у виді тонкого вкраплення супутніх мінералів, або у вигляді катіонів, які ізоморфно включені у кристалічну ґратку. Це зокрема елементи з близьким йонним радіусом: кадмій, індій, залізо, літій, ніобій, стибій, тантал, титан, вольфрам, цирконій.

Вміст і характер домішок у каситериті залежать від складу супутніх мінералів. Домішки змінюють фізико-хімічні властивості каситериту, параметри його кристалічної ґратки, адсорбційні і флотаційні властивості.

Сингонія тетрагональна.

Твердість 6,5-7,25.

Густина 6,8-7,03.

Кристали короткопризматичні, іноді довгопризматичні.

Мінерал часто утворює також радіальноволокнисті, ґроноподібні агрегати й кірочки.

Темно-бурого, чорного, жовтого кольору.

Риса бурувата.

Блиск алмазний.

Утворює конкреції та сфероліти.

Каситерит немагнітний, за винятком чорних різновидів, багатих залізом.

Найважливіша олов'яна руда.

• 
  Каситерит біпірамідальний, довжина ребра 30 мм, Сичуань, Китай
• 
  Крупний план кристалів каситериту, Blue Tier tinfield, Тасманія, Австралія
• 
  Каситерит "Дерев'яне олово". Дуранго, Мексика

Зустрічається в пегматитах, пневматолітових, гідротермальних і кислих вивержених породах та утворює розсипні родовища. Каситерити пов'язані з високотемпературними ґрейзеновими і гідротермальними родовищами в асоціації з топазом, альбітом, кварцом, мусковітом, цинвальдитом, турмаліном, флюоритом, арсенопіритом, піритом.

Каситерит зустрічається переважно в гідротермальних жилах, грейзенах та гранітних пегматитах. Він також зустрічається як розсипне олово в річкових відкладеннях.

Парагенезис каситериту зафіксований з багатьма різними мінералами, включаючи кварц, мусковіт, різні турмаліни, топаз, флюорит, лепідоліт, шеєліт та рудні мінерали, такі як вольфраміт, арсенопірит, молібденіт та танталіт-(Mn).

Історично значущі родовища були знайдені в Рудних горах, горах Фіхтель та Корнуоллі. Найважливіші родовища, що зараз видобуваються, розташовані в Льяльлагуа та Вілоко в Болівії, Хунані та Юньнані в Китаї, Індонезії, Малайзії та Перу.

Інші місця знахідок: Афганістану; провінції Костянтин та Таманрассет в Алжирі; та провінціях Жужуй, Сальта, Сан-Хуан та Сан-Луїс в Аргентині; Россарден/Тасманія та багато інших регіонів Австралії; Льєж у Бельгії; Беліз; багато регіонів у Болівії; Амазонас, Баїя, Гояс та Мінас-Жерайс у Бразилії; багато регіонів у Китайській Народній Республіці; деякі регіони у Франції; багато регіонів у Великій Британії; деякі регіони в Канаді; Катанга, Ківу та Манієма в Демократичній Республіці Конго; Хоккайдо, Хонсю та Кюсю в Японії; Мадагаскар; Мексика; Панаскейра в Португалії; Тенкергін/Чукотський півострів у Російській Федерації; Горні Славков/Богемія та Моравія в Чехії; та багато регіонів у США.

Родовища каситериту на сході Конго розташовані в зоні конфлікту. Поряд з колтаном, золотом та вольфрамітом, каситерит є одним з ключових конфліктних мінералів у війні в Конго.

Є на Українському щиті. На Коростенському масиві в Україні присутній як акцесорний мінерал у гранітах.

Основні методи збагачення — гравітаційні.

При розробці технологічної схеми збагачення корінних олов'яних руд слід мати на увазі, що каситерит — дуже крихкий матеріал, тому при підготовці руди до збагачення повинна бути вирішена задача не тільки максимального розкриття зерен каситериту, але й мінімального його ошламлювання.

Для доводки чорнових концентратів застосовуються флотогравітація, магнітна і електрична сепарація, випалювання, пінна сепарація, вилуговування, магнітогідродинамічна сепарація.

Для доводки чорнових шламових концентратів і довилучення каситериту з шламів гравітаційного переділу застосовується також флотація. Збирачі — жирні кислоти при рН 7–8, алкілсульфати при рН < 6, моноалкілфосфорні кислоти та ін.; спінювачі — спиртові, крезол; активатори — відтирка, знешламлювання, кислотна промивка; депресори — фосфорна кислота, вапно, луги, нітрати, танін, солі заліза, свинцю, алюмінію і міді; диспергатор — рідке скло. З хвостів флотації руд кольорових металів каситерит вилучається на шламових концентраційних столах. Перспективний метод збагачення руди крупністю менше 6 мм і бідного олов'яного концентрату — магнітогідродинамічна сепарація.

Каситерит Георгій Агрікола називав «Чорними каменями». Ось фрагменти тексту Г.Агріколи (De Re Metallica, книга ІХ) стосовно виплавки олова: "Дрібні чорні та інші камені, з яких вилучають олово, плавлять в особливій печі, більш вузькій і високій, ніж звичайна піч, тому що для плавки цієї руди потрібен невеликий вогонь. ... Якщо олов'яну руду плавлять не в особливих печах, тобто широких, середніх і вузьких, то, щоб уникнути великих втрат, насамперед закидають у піч дрібну руду, потім середню, велику і, нарешті, не зовсім чисту. При цьому відповідним чином регулюється дуття міхів. Щоб кинуті в піч шматки руди не скочувалися з великих деревних вуглин на передній горн до того моменту, як з них виплавиться олово, плавильник використовує дрібне деревне вугілля. Спочатку він кладе в піч невелику кількість вугілля, змоченого водою, потім завантажує шматки руди й далі поперемінно повторює закладку порцій вугілля й руди. ....Коли дрова горять, розплавлене олово капає вниз і безперервно стікає в тигель, встановлений у ґрунті. Забруднене олово осідає на дні тигля, а чисте спливає догори. Потім майстер вичерпує те й інше. Спочатку він знімає чисте олово й, розливаючи його на тонкі мідні листи, готує прутки, що перетинаються на зразок ґрат. Потім витягує забруднене й робить з нього ковриги. Під час розливу він розрізняє чисте олово від забрудненого залежно від того, легко воно тече або з утрудненням."

Розрізняють:

• каситерит дерев'янистий (олово дерев'янисте);
• каситерит залізний (відміна каситериту, яка містить Fe³⁺ у відношенні Fe: Sn = 1:6);
• каситерит скандіїстий (відміна каситериту, яка містить до 0,2 % Sc₂O₃);
• каситерит танталистий (відміна каситериту, яка містить до 8,78 % Та).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каситерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Каситерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К.Академперіодика, 2022. — С. 167. — ISBN 978-966-360-463-3.

• Mineral galleries accessed 4-21-05.
• Mindat [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] accessed 4-21-05.
• Webmineral [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] accessed 4-21-05.