Карой Гоккі

Карой Гоккі
Депутат Національних зборів Чехословаччини
1929 — 1935
Сенатор Національних зборів Чехословаччини
1935 — 1939
Депутат Державних зборів Угорщини
1938 — 1944
Народився	31 січня 1883  Молдава-над-Бодвою, Кошиці-околиця, Кошицький край, Словаччина
Помер	16 січня 1971[1] (87 років)  Клівленд, Огайо, США
Відомий як	політик, вчитель
Країна	Угорщина
Alma mater	Університет Франца Йосифаd (1908)[2] і Будапештський університет
Політична партія	Угорська християнсько-демократична партія Об'єднана угорська партія Партія угорського життя
Нагороди

Ка́рой Го́ккі (угор. Hokky Károly, англ. Charles J. Hokky; 31 січня 1883, Сепші, Абауй-Торна, Королівство Угорщина, Австро-Угорщина — 16 січня 1971, Клівленд, Огайо, США) — угорський політик, громадський діяч на Закарпатті у міжвоєнну добу. Депутат і сенатор Національних зборів Чехословаччини, депутат Державних зборів Угорщини. Представник угорських національних партій Підкарпатської Русі міжвоєнного періоду. Після Другої світової війни емігрував до США, де займався громадською діяльністю серед кіл угорської еміграції.

Народився 31 січня 1883 року в місті Сепші комітату Абауй-Торна (нині Молдава-над-Бодвою, Кошицький край, Словаччина) у родині торговця Дюли Гоккі і його дружини Терези Варги^[3].

Навчався в гімназії міста Рожнява. Вищу освіту здобув в Будапештському університеті і Королівському угорському університеті Франца Йосифа у Коложварі (нині Клуж-Напока, Румунія). За дипломом був учителем географії та історії. Після навчання працював спершу вчителем в одній з гімназій VII району Будапешта, а з 1908 року — у державній вищій комерційній школі в Кошицях^[4].

1914 року, на початку Першої світової війни, Гоккі був призваний до австро-угорської армії. Служив у 4-й роті 34-го піхотного полку у званні старшого лейтенанта. Брав участь у бойових діях на російському фронті. 25 листопада 1914 року дістав важке вогнепальне поранення в живіт. Лікувався в лікарні в Кошицях, після чого був переведений у резерв і служив у Белграді, Крайові, Удіне^[5]. За участь у бойових діях і військову службу отримав австро-угорські бойові нагороди: бронзову медаль «За військові заслуги», Військовий хрест Карла, медаль «За поранення»^[6].

Після завершення Першої світової війни Гоккі спершу працював учителем у Кошицях. Водночас словацькі землі та Закарпаття тоді увійшли до складу Чехословацької Республіки. Через відмову Гоккі скласти присягу на вірність новій державі його звільнили з посади вчителя^[5][7].

У міжвоєнну добу Гоккі був відомим політичним діячем угорської меншини у Підкарпатській Русі. Гоккі входив до Угорської християнсько-соціалістичної партії. У 1921—1923 роках був редактором друкованого органу партії — газети «Határszéli Újság» («Прикордонна газета»)^[8]. Також з 1921 року Гоккі був головним секретарем партії у місті Великий Севлюш (нині Виноградів, Закарпатська область). 1928 року Гоккі очолив виконавчий комітет партії після відставки Калмана Надя^[9]. Активно критикував чехословацьку владу^[10], мав ірредентистські погляди. За один із публічних виступів 1928 року чехословацька влада завела проти Гоккі кримінальну справу^[7].

1928 року Гоккі обрали депутатом крайової ради Підкарпатської Русі.

1929 року Гоккі був обраний депутатом Національних зборів Чехословаччини за підкарпатським «угорським списком». 1935 року Гоккі обраний сенатором. Головним питанням, яким займався Гоккі за час своїх каденцій, — це питання шкільної освіти угорською мовою у Чехословаччині. Каденція Гоккі як сенатора закінчилася 20 січня 1939 року^[11].

1936 року Гоккі як представник угорців Підкарпатської Русі взяв участь у створенні Об'єднаної угорської партії^[12].

У січні 1939 року під час підготовки до виборів до Сойму Карпатської України сенатор Гоккі та угорський депутат чехословацького парламенту Янош Естергазі протестували проти заборони політичних партій у Карпатській Україні, що спричинило заборону Об'єднаної угорської партії та унеможливило її участь у крайових виборах^[13].

У березні 1939 року гортистська Угорщина окупувала Закарпаття. Напередодні, 5 грудня 1938 року, Гоккі був кооптований (запрошений) до нижньої палати Державних зборів Угорщини^[14]. Входив до Об'єднаної угорської партії, яка 1940 року злилася з Партією угорського життя. У дискусіях про надання автономії Закарпаттю Гоккі закликав не приєднувати до неї Ужгород, Мукачево, Виноградів, заявляючи, що ці міста начебто завжди були угорськими. Пропонував витісняти із Закарпаття євреїв, боротися з «великоукраїнськими» і «великоросійськими» ідеями. Водночас Гоккі надавав євреям значну допомогу, зокрема, в оформленні офіційних документів. 29 червня 1939 року регент Міклош Горті призначив Гоккі головним радником з питань освіти. У січні-лютому 1945 року Гоккі брав участь у роботі Національного союзу законодавців (угор. Törvényhozók Nemzeti Szövetsége), організованого в Шопроні урядом Ференца Салаші^[15].

Після закінчення Другої світової війни Гоккі емігрував до Сполучених Штатів Америки. Оселився в місті Клівленд, штат Огайо. Брав участь у житті угорської громади у США. Був членом Угорського національного комітету (угор. Magyar nemzeti bizottmány), що діяв у Нью-Йорку. 1952 року у Клівленді заснував Союз закарпатських угорців (угор. kárpátaljai Magyarok szövetsége)^[16].

Помер у Клівленді 16 січня 1971 року.

1925 року у Великому Севлюші Гоккі одружився з Марґіт Краснаї (угор. Krasznay Margit, нар. 1906). У шлюбі народилося двоє дітей^[17]:

• дочка Каталін (1926) — одружена з Габором Паппом, мала дочку Жужу (С'юзан);
• син Іштван Геза (1928).

• Hungarians in Czechoslovakia. New York, 1959.
• Ruthenia: Spearhead Toward the West. 1966.

• Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура / україномовний варіант українсько-угорського видання / Під ред. М.Вегеша, Ч.Фединець; [Редколег. Ю.Остапець, Р.Офіцинський, Л.Сорко, М.Токар, С.Черничко; Відп. за вип. М.Токар]. — Ужгород : Видавництво «Ліра», 2010. — 720 с.
• Fedinec, Csilla. «…olyan ez a kép, mintha egy összetört tükör volna a magyar társadalom, illetve a magyar lélek»: Hokky Károly (1883—1971) élete és tevékenysége // Fórum Társadalomtudományi Szemle. — 2015. — Kiad. 2. — O. 41–64. (угор.)