Канеле
 Канеле | |
| Походження |  Франція, Бордо |
|---|---|
| Необхідні компоненти | молоко, цукор, борошно, яйця, вершкове масло, ром, ваніль |
Канеле́ (фр. cannelé, також canelé) — невелике тістечко у формі ребристого циліндра, з м'якою серединкою та темною хрусткою карамелізованою скоринкою, ароматизоване ромом і ваніллю. Походить із Бордо[1][2].
Назва
Словник Французької академії подає написання з подвійним «n» — cannelé — і пояснює, що тістечко печуть у формі з канелюрами (поздовжніми жолобками)[2]. Написання з одним «n» запровадило Братство канеле Бордо (Confrérie du Canelé de Bordeaux), засноване 1985 року: воно зареєструвало назву canelé як колективну торговельну марку в Національному інституті промислової власності Франції[1].
Історія
Походження канеле не встановлене, а його сучасний вигляд письмово засвідчений лише у XX столітті[3].
За однією з версій, предком канеле була лиможська каноль — хлібець із борошна та яєчних жовтків, який з XVII століття продавали в Бордо під назвою canaule. Його випікали ремісники-канольє (canauliers), об'єднані в окремий цех. Едикт 1767 року обмежив кількість майстрів у місті вісьмома, проте 1785 року їх налічувалося щонайменше 39, з них десять — у передмісті Сен-Сюрен. Французька революція скасувала цехи, а впродовж XIX століття канольє зникли зі списків бордоських ремісників[1].
За іншою версією, тістечко вигадали у XVIII столітті черниці бордоського монастиря анунціаток; воно називалося canelas і являло собою тонке тісто, накручене на очеретину та обсмажене на смальці. Цю версію пов'язують з історією Бордо як порту та центру виноробства: цукор і ваніль привозили морем із колоній, а яєчні жовтки залишалися після освітлення вина збитими білками й нібито діставалися черницям, які пекли з них тістечка[1].
Канеле знову з'являється в першій чверті XX століття. Імовірно, невідомий кондитер відродив давній рецепт канольє, додавши до тіста ром і ваніль, а ребриста форма могла виникнути через співзвучність назви зі словом cannelure («канелюра»). Ще 1970 року путівник Го і Мійо не згадував канеле. Популярність тістечка різко зросла після заснування братства 1985 року: через десять років в Аквітанії налічувалося 800 виробників, з них 600 — у Жиронді, а 1992 року лише в Жиронді з'їли близько 4,5 млн канеле[1].
Приготування та подавання
Рецептів канеле багато, але складники незмінні: молоко, цукор, борошно, яйця, вершкове масло, ром і ваніль. Рідке тісто, схоже на млинцеве, перед випіканням охолоджують. Продають канеле трьох розмірів: традиційне (близько 65 г), середнє (35 г) і мініатюрне (17 г). Його їдять на десерт або на полуденок[1].
Традиційно канеле печуть в індивідуальних мідних формах, які рівномірно розподіляють тепло й забезпечують карамелізацію скоринки[3]; деякі кондитери змащують форми бджолиним воском[4]. Мідні форми дорогі й незручні, тож поява гнучких силіконових форм зробила домашнє приготування канеле значно доступнішим[1].
Мініатюрні канеле часто входять до асорті кафе гурман[5]. Існують і солоні варіанти: у 2012–2018 роках радіо France Bleu проводило в Бордо щорічний чемпіонат світу з канеле, де аматори змагалися в приготуванні класичного солодкого тістечка, а професіонали — солоного[6].
Примітки
- ↑ а б в г д е ж Canelés bordelais. Cuisine à la française (фр.). Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ а б Cannelé, -ée. Dictionnaire de l'Académie française (фр.) (вид. 9e). Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ а б Lucie de la Héronnière. La vraie recette des cannelés. Slate.fr (фр.). Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ Le cannelé, son histoire et nos meilleures adresses. Gault&Millau (фр.). Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ Adrian Chiercego. What is a Café Gourmand?. Taste France Magazine. Процитовано 10 жовтня 2026.
- ↑ Cannelénium 2018 : les trois nouveaux champions du monde de cannelés ont été désignés. France Bleu (фр.). 17 листопада 2018. Процитовано 10 жовтня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).