Кам'яні Потоки

село Кам'яні Потоки
Герб
Клуб та пам'ятник загиблим під час Другої світової війни
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Кременчуцький район
Тер. громада	Кам'янопотоківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA53020070010066580
Основні дані
Засноване	1646
Перша згадка	1646
Населення	3662
Поштовий індекс	39763
Телефонний код	+380 536
Географічні дані
Географічні координати	48°59′4″ пн. ш. 33°31′19″ сх. д. / 48.98444° пн. ш. 33.52194° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	69 м
Водойми	р. Дніпро
Місцева влада
Адреса ради	39763, с. Кам’яні Потоки, вул. Миру, 19
Карта
Кам'яні Потоки
Кам'яні Потоки
Мапа
Кам'яні Потоки у Вікісховищі

Кам'яні́ Пото́ки — село в Україні, центр Кам'янопотоківської сільської громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 3.7 тисяч осіб у 2025 році. Орган місцевого самоврядування — Кам'янопотоківська сільська рада.

Село Кам'яні Потоки лежить на правому березі річки Дніпро, вище за течією примикає село Садки, нижче за течією на відстані 2 км розташоване село Чикалівка. Вважається, що біля села Кам'яні Потоки починається Кам'янське водосховище. Через село проходить автомобільна дорога Н08.

Село має історичний герб 1686 року. У лазуровому щиті золота восьмипроменева гранована зірка, що супроводжується знизу срібним півмісяцем.^[1]

Поселення на місці сучасних Кам'яних Потоків відоме з XVII століття. У документах того часу воно фігурує як село Кам'янка. Землі в цьому регіоні здавна належали до козаків Криловської сотні Чигиринського полку. Про це свідчать купчі записи 1650–1680-х років, де згадуються криловські козаки, які володіли пасіками, млинами та хуторами на берегах Тясмину, Лобачівки та в Чорному лісі — аж до Дніпра, на території майбутньої Кам'янки^[2].

У 1646 році Кам'янка згадується в переліку населених пунктів, прилеглих до Кременчука. Археологічні знахідки свідчать, що поселення могло існувати тут і в більш ранні часи.

На початку XVIII століття, після Прутського трактату 1711 року, Задніпрські землі опинилися під контролем Речі Посполитої. У 1732 році комісія на чолі з генерал-квартирмейстером Карлом фон Штофелем провела демаркацію кордону, відібрала Кам'янку в поляків і повернула під владу Російської імперії. Опис Штофеля фіксує її як «старинне село», захоплене поляками разом із сусідніми поселеннями^[2].

Під час російсько-турецької війни (1735–1739) населення Кам'янки було евакуйоване на лівий берег Дніпра, у містечко Потоки та навколишні села. У 1740 році, після завершення війни, мешканці — переважно з родин, які володіли тут землями здавна (Росохи, Литієвичі, Онуфрієви, Булахи, Шираї, Лиходеї, Бегменки та ін.) — повернулися й відбудували село^[2]. Того ж року Кам'янка була офіційно приписана до Потоцької сотні Миргородського полку (звідки згодом походить друга частина сучасної назви — «Потоки»)^[2].

За описом 1745 року, у селі налічувалося 30 козацьких і 50 посполитих (селянських) дворів, діяла церква^[2]. За ревізією 1752 року, тут проживали 59 козаків та 34 посполиті. Козаки поділялися на майнові категорії: виборні (заможні), підпомічники (бідніші) та крайньонищетні (найбідніші)^[2]. Основою господарства були землеробство, скотарство, рибальство в Дніпрових плавнях, бортництво в Чорному лісі та млинарство на річках Омельничок і Кам'янка. Частина козаків, які не мали власної землі, зберігали право на промисли — риболовлю, збір меду, полювання.

У 1752 році на землях Задніпрських місць було створено військову колонію Нова Сербія. Козацькі землі конфіскували, а населення виселили або підпорядкували новій адміністрації. Кам'янка стала центром 4-ї роти Пандурського полку — так званим Каменським шанцем^[2]. Це було укріплене поселення, де розміщувалися сербські, волоські та молдавські солдати, покликані охороняти південні кордони імперії.

У 1764 році Нову Сербію ліквідували, а її територію включили до Новоросійської губернії. Кам'янка втратила статус військового поселення і стала звичайним державним (казенним) селом. Сербських солдатів, які залишилися, поступово асимілювало українське населення: вони переходили на українську мову та звичаї.

Станом на 1886 рік у селі Павлиської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешкало 2246 осіб, налічувалось 523 дворових господарства, існували православна церква, школа та лавка^[3].

6 грудня 1932 року Постановою Політбюро ЦК КП(б)У та Раднаркому УСРР село занесене на "чорну дошку" сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі^[4].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

У селищі діє школа, сільська лікарська амбулаторія, відділення поштового зв'язку.

Також, в селі працює Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа, вихованці якої, мають здобутки національного рівня.^[6]

Див. також: Пам'ятки Кременчуцького району

• «Довгораківський заказник» — ботанічний заказник місцевого значення.
• «Виходи гранодіоритів» — геологічна пам'ятка природи місцевого значення.

• Білий Андрій Сергійович (* 1995) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Головченко Володимир Іванович — дослідник історії української дипломатії, політичної думки, громадських рухів і політичних партій, міжнародних відносин у Азійсько-Тихоокеанському регіоні, політичної історії країн Азії і Африки, доктор політичних наук, професор.
• Некос Володимир Юхимович — географ, еколог, доктор географічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
• Ялов Захар Петрович — (1870— 1923 )український борець, чемпіон світу з вільної боротьби.

Школа I—III ступенів	Лікарська амбулаторія	Кам'янопотоківська сільська рада	Школа I—II ступенів

Пам'ятник М. О. Щорсу	Свято-Покровська церква	Пам'ятна табличка Карлінському Івану Михайловичу	Братська могила

• Погода в селі Кам'яні Потоки [Архівовано 25 червня 2008 у Wayback Machine.]