Кабірія
Кабірія | |
|---|---|
італ. Cabiria  | |
 | |
| Жанр | драматичний фільм[1][2], воєнний фільм[3][4], пригодницький фільм, німе кіно і classical antiquity filmd |
| Режисер | Джованні Пастроне[1][2] |
| Продюсер | Джованні Пастроне |
| Сценарист | Габріеле д'Аннунціо, Джованні Пастроне і Еміліо Сальгарі |
| На основі | Історія від заснування міста, Саламбо і Carthage in Flamesd |
| У головних ролях | Bartolomeo Paganod[5][2], Лідія Кваранта[5][2], Teresa Marangonid, Umberto Mozzatod[5][2], Italia Almirante Manzinid, Vitale De Stefanod, Émile Vardannesd, Enrico Gemellid[5][2], Dante Testad[5], Ignazio Lupid[5], Bonaventura Ibáñezd, Carolina Catenad, Alex Bernardd, Edoardo Davesnesd і Luigi Chellinid |
| Оператор | Eugenio Bavad[6], Сегундо де Шомонd[6], Giovanni Tomatisd, Augusto Battagliottid, Natale Chiusanod і Carlo Franzerid |
| Композитор | Ільдебрандо Піцетті |
| Художник | Luigi Romano Borgnettod |
| Кінокомпанія | Itala Filmd |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 180 хв.[7] |
| Мова | італійська |
| Країна |  Королівство Італія |
| Рік | 1914 |
| IMDb | ID 0003740 |
 Кабірія у Вікісховищі | |
«Кабірія» (італ. Cabiria) — німий італійський художній фільм Джованні Пастроне 1914 року, прообраз жанру «пеплум».
Сюжет
Дія картини починається в кінці III ст. до н. е. в Катанії (Сицилія), у маєтку римського патриція Батто. Виверження вулкана Етна перетворює місто на руїни[8]. Патрицій вважає, що його єдина дочка Кабірія загинула. Однак дівчинку, врятовану її годувальницею Крессою, викрадають карфагенські пірати.
Триває Друга Пунічна війна. Ганнібал переходить Альпи. Римський патрицій Фульвій Аксілла шпигує в Карфагені разом зі своїм рабом, непереможним велетнем Мацистом. Головний жрець карфагенського храму Молоха — Картало — купує на невільничому ринку Кабірію, щоб принести її в жертву своєму богу[9]. Однак годувальниця Кресса вмовляє Аксіллу врятувати дитину (дарує йому каблучку, раніше вкрадену нею в скарбниці Батто). Мациста, що викрав дівчинку з храму, переслідують карфагеняни, і він ховається в саду, де принцеса Софонісба погоджується сховати її від жерців. Завдяки чисельній перевазі переслідувачі перемагають Мациста і приковують його до млинового жорна, в той час як Аксілла відпливає в Рим.
Кілька років потому Кабірія, забувши про своє походження, стає під ім'ям Елісси служницею Софонісби. Вона бере участь у складній інтризі між Софонісбою і двома суперниками: Масиніссою й Сіфаксом. Батько Софонісби, Гасдрубал, віддає її заміж за Сіфакса, хоча вона вже заручена з Масиніссою.
Тим часом римський флот нападає на Сіракузи, союзника Карфагена. Архімед наводить запальні дзеркала на ворожі кораблі, і вони спалахують. Фульвія Аксіллу, який бере участь у цій битві, підбирають сицилійські рибалки. Вони впізнають каблучку, яку він отримав від годувальниці Кресси, і відводять бранця до Батто, який, звичайно, дуже радий тому, що його дочка можливо ще жива.
В Африці стикаються війська Сципіона (якому допомагає Масинісса) з одного боку і карфагеняни (яких підтримує армія Сіфакса) з іншого. Фульвій Аксілла знову вирушає шпигувати в Карфаген. Там він звільняє Мациста, але потім вони обидва потрапляють у полон до солдатів Сіфакса. Під час цих пригод вони знову звільняють Кабірію з храму Молоха, яку Софонісба таки здала жерцям. Фульвія і Мациста звільняє Масинісса, який очолив атаку римлян і полонення Сіфакса. Софонісба, зустрівшись з Масиніссою, просить його врятувати її і не дати римлянам перевести її разом з Сіфаксом до Рима. У Масинісси знову розпалюються почуття до прекрасної Софонісби і він негайно одружився з любою йому ще нареченою, вважаючи, що цим врятує її від римського полону. Коли Сципіон висловив йому з цього приводу своє несхвалення, Масинісса, не в змозі розлучитися з Софонісбою і не бажаючи її видати римлянам, підніс їй кубок з отрутою, який вона випиває. Перед смертю Софонісба зізнається, що Елісса — це Кабірія і дарує її Фульвію.
Художні особливості
Характерна риса сценарію фільму — багатоплановість дії. Дія розгортається майже одночасно в Карфагені, Нумідії, Сицилії та Італії.
Основними технічними нововведеннями в «Кабірії» були декорації, освітлення і рух кіноапарата. Пастроне створив безліч архітектурних споруд, широко застосовував монументальну скульптуру і приділяв особливу увагу обробці підлоги в павільйонах.
Готуючись до фільмування, Джованні Пастроне 5 серпня 1912 року запатентував в Італії Операторський візок («тревелінг», італ. carello). Одночасно із застосуванням візка Джованні Пастроне вперше ввів кілька технічних прийомів: прямолінійний або зигзагоподібний рух, переміщення паралельно декораціям, наближення і віддалення кінокамери[10].
Джованні Пастроне використовував 12 дугових рефлекторів по 100 ампер кожен, яскравість яких він посилював відбивними екранами, обклеєними листами олов'яної фольги.[10]
Всі технічні нововведення «Кабірії» та інших італійських історичних фільмів можна звести до одного найважливішого художнього відкриття, а саме до створення в кінокадрі простору, глибинної перспективи, що дозволяє показувати дію в декількох планах[11].
Вплив «Кабірії» на Гріффіта абсолютно очевидний. Він явно позначається в постановці вавилонського епізоду «Нетерпимості», де також введено гігантських золотих слонів, що підтримують палац Масинісси в «Кабірії». Гриффіт запозичив головним чином форму оповіді, манеру безперервної зміни місць дії[10].
В ролях
| Актор | Роль |
|---|---|
| Лідія Кваранта | Кабірія в юності |
| Італа Альміранте Мадзіні | принцеса Софонізба |
| Умберто Моццато | Фульвій Аксілла |
| Бартоломео Пагано | Мацист |
| Тереза Маранґоні | Кресса годувальниця |
| Данте Теста | жрець храму Молоха |
| Рафаеле ді Наполі | шинкар |
| Вітале Ді Стефано | Сципіон Африканський / Масинісса |
| Александр Бернар | Сіфакс |
| Луїджі Гелліні | Сципіон Африканський |
| Еміліо Варданнес | Ганнібал |
| Едоардо Давеснес | Гасдрубал |
| Енріко Джемеллі | Архімед |
Цікаві факти
- Льотчик Джованні Віднер чотири рази описав коло над Римом, засипаючи його листівками, що повідомляли про прем'єру фільму[10].
- Бартоломео Пагано був не професійним актором, а вантажником в генуезькому порту[10].
- Фільм, і особливо один з його персонажів, велетень Мачисте (у старій російській вимові Мацист) у виконанні Бартоломео Пагано, — був настільки популярний, що про це згадується в романі Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців»: «Іполита Матвійовича за великий зріст, а особливо за вуса, прозвали в установі Мацистом, хоча у цього Мациста ніяких вусів не було».
- Пастроне накладав скло на розписну підлогу, імітуючи полірований мармур[10].
- Щоб Енріко Джемеллі не здався неприродним в накладній бороді, Пастроне наказав йому відпустити свою власну[10].
- На думку Єжи Тепліца, сценарій написав Джованні Пастроне, підписавшись псевдонімом П'єро Фоско. Габріеле д'Аннунціо ж лише поставив своє ім'я в титрах.
Примітки
- ↑ а б http://www.imdb.com/title/tt0003740/
- ↑ а б в г д е http://www.ofdb.de/film/30982,Cabiria
- ↑ http://outnow.ch/Movies/1914/Cabiria/
- ↑ http://www.moviepilot.de/movies/cabiria
- ↑ а б в г д е http://www.imdb.com/title/tt0003740/fullcredits
- ↑ а б https://www.fandor.com/films/cabiria
- ↑ https://www.museocinema.it/it/mostre/cabiria-cabiria-il-restauro-0
- ↑ Насправді значних вивержень Етни в III ст. до н. е. не зафіксовано.
- ↑ Найпевніше, її збиралися принести в жертву Ваалу-Хаммону, який був одним з головних богів у Карфагенян. Крім того, шинкар у клятві згадує Ваала. Не зовсім зрозуміло, чому в інтертитрах вказаний Молох.
- ↑ а б в г д е ж и Ж. Садуль. Загальна історія кіно. Т. 1. — М: «Мистецтво», 1958.
- ↑ Ежи Тёплиц. История киноискусства. 1895—1928. — М.: «Прогресс», 1967.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).