Йордан Йовков
| Йордан Йовков | |
|---|---|
болг. Йордан Йовков  | |
 | |
| Ім'я при народженні | болг. Йордан Стефанов Йовков |
| Народився | 9 листопада 1880 Жеравна, Східна Румелія[1][2] |
| Помер | 15 жовтня 1937 (56 років) Пловдив, Болгарія[3] ·злоякісна пухлина |
| Поховання | Yordan Yovkov's Gravesited[4] |
| Країна |  Болгарія |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Знання мов | болгарська[5][6] |
| Роки активності | з 1910 |
| Жанр | белетристика і драма |
| Членство | Спілка болгарських письменників |
| Конфесія | православ'я |
| Учасник | Перша балканська війна, Друга балканська війна і Перша світова війна |
| Нагороди |   |
 Йордан Йовков у Вікісховищі | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Роботи у Вікіджерелах | |
Йордан Йовков (болг. Йордан Стефанов Йовков; 9 листопада 1880, Жеравна — 15 жовтня 1937, Пловдив) — болгарський письменник та поет-символіст. Класик болгарської літератури міжвоєнного часу. Майстер малої прози. Також учасник трьох воєн, воєнний кореспондент.
Біографія
Закінчив Вищу школу у Софії 1900 року. Жив у Добруджі, куди переїхав з родиною. Закінчив школу офіцерів запасу в Княжево (1902—1904 роки) і під час навчання опублікував свою першу роботу — вірш «Під важкий хрест» (1902 рік). На початку 1904 року записався на юридичний факультет Софійського університету, але смерть батька примусила його перервати навчання.
Брав участь у Балканських війнах як командир роти. У червні 1913 року поранений під час битви за Дойран. Після воєн оселився в Софії і був редактором газети «Народна армія». Залишався на службі до осені 1915 року, коли був призваний і направлений на грецький кордон, до міста Ксанті. Працював у редакції журналу «Военни известия».
Після закінчення війни перебрався до міста Добрич. Але невдовзі місто було окуповано Румунією — він утік до Варни. Друзі допомогли йому влаштуватися до посольства Болгарії в Румунії, про що існує указ прем'єр-міністра Александра Стамболийського. У Румунії Йовков багато працював літератором (аж до 1927 року).
Останні 10 років його життя були наповнені творчістю та виснажливою працею. Восени 1937 року Йордан вирушив на лікування на курорт Хісар. У Пловдиві йому поставили діагноз: рак шлунку, від чого він невдовзі помер. Похований у Софії.
Творчість
Досвід війни був домінівним у творчій натхненності Йовкова. У той час як його перша літературна робота була про сільське життя і патріархальні звичаї, його повоєнні твори були більш різкими та мілітаристськими. Особисто сприйняв націоналістичні погляди Едварда Ґріґа. Зрештою він відійшов від меланхолійних, депресивних тем до автентичних описів села. У творах широко використовував тюркізми.
Багато творів написав під час перебування в Румунії, у Бухаресті. Зокрема, відома збірка «Вечери в Антимовския хан» бере початок 1922 року, а закінчена аж у 1928 році в Софії. Критика називає цей твір «одною з наймудріших книжок Йовкова», з глибоким філософським змістом. Автор змалював придорожні шинки Добруджі, села північно-східної Болгарії.
Товаришував із провідними поетами і літературними критиками доби: Ніколаєм Лілієвим, Бояном Пеневим.
Низка творів Йовкова були екранізовані ще до Другої світової війни.
Твори перекладені 33-ма мовами світу, у тому числі українською перекладено найвідоміший цикл оповідань «Старопланински легенди».
Примітки
- ↑ http://www.novinite.com/view_news.php?id=131307
- ↑ http://bnr.bg/en/post/100380230/intense-literature-8-the-dna-of-beauty-yordan-yovkov
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118776479 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://sofiapomni.com/parcel.php?id=35#1127
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела
- ЕЛЕКТРОННО ИЗДАТЕЛСТВО LITERNET — ЙОВКОВ, Йордан [Архівовано 21 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (болг.)
|
Це незавершена стаття про поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).