Йозеф Сук
| Йозеф Сук | |
|---|---|
| чес. Josef Suk | |
 | |
| Йозеф Сук | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 4 січня 1874[1][2][…]  |
| Місце народження | Кшечовиціd, Богемське королівство, Австро-Угорщина[4][5][…] |
| Дата смерті | 29 травня 1935[1][2][…] (61 рік) |
| Місце смерті | Бенешов, Чехословаччина[4][5][…] |
| Поховання | Вишеградський цвинтар |
| Громадянство |  Чехословаччина |
| Професії | композитор, музичний педагог, скрипаль |
| Освіта | Празька консерваторія |
| Вчителі | Антонін Леопольд Дворжак, Antonín Bennewitzd і Карел Штекер |
| Відомі учні | Ярослав Єжек, Klement Slavickýd, Pavel Bořkovecd, Богуслав Мартіну, Дяченко Григорій Онуфрійович і Вальтер Зюскінд |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера і симфонія |
| Членство | Чеський квартет[8] |
| Заклад | Празька консерваторія |
| Нагороди | |
| У шлюбі з | Otilie Sukovád |
| Діти | Josef Sukd |
 Файли у Вікісховищі | |
Йозеф Сук (чес. Josef Suk; 4 січня 1874, Кжечовіце, Австро-Угорщина — 29 травня 1935, Бенешов, Чехословаччина) — чеський композитор та скрипаль.
Учень і зять (чоловік дочки) Антоніна Дворжака, дід скрипаля Йозефа Сука.
Життєпис
Народився в родині управителя школи Йозефа Сука та Емілії Вікторини Катержини Леопольди Сукової, уродженої Бауманн. Мав брата Антоніна та сестру Емілію.
У 1885–1892 роках навчався в Празькій консерваторії за класом скрипки в Антоніна Бенневіца, а композицію вивчав спочатку у Карела Стеккера, а пізніше в майстер-класі Антоніна Дворжака.
Разом із трьома однокурсниками по консерваторії (Карелом Гоффманном, Оскаром Недбалом та Отто Бергером) у 1892 році заснував Чеський квартет, який завдяки високому художньому рівню та міжнародним успіхам здобув світове визнання, а його створення стало історичною віхою в чеському камерному виконавстві. Сук виступав у ньому як другий скрипаль аж до 1933 року та провів із квартетом близько чотирьох тисяч концертів по всьому світу.
З 1922 року був професором майстер-класу з композиції в Празькій консерваторії, чотири рази обирався ректором навчального закладу. Серед його учнів були, зокрема, Ярослав Єжек, Клемент Славицький, Павел Боржковец та протягом одного року (перед від'їздом до Франції) Богуслав Мартину. Йозеф Сук помер 1935 року в Бенешові та похований у рідних Кршечовицях. Тут можна відвідати Меморіал Йозефа Сука, розташований у будинку, де композитор прожив більшу частину свого життя.
Сімейне життя
17 листопада 1898 року Йозеф Сук одружився в Празі з дочкою Дворжака Отилією.[9] У них народився син Йозеф, але вже через чотири роки (через рік після смерті свого батька) Отилія померла внаслідок вродженої вади серця. Ця подія кардинально вплинула на зміст другої половини творчості композитора.
Онуком Йозефа Сука-старшого був скрипаль та альтист Йозеф Сук-молодший. Другим онуком Йозефа Сука-старшого був поет та есеїст Ян Сук.
Йозеф Сук та Зденек Неєдли
Сук був відомий як м'яка й емоційна людина, сповнена тепла до інших, що також суттєво відобразилося в його творчості. Через свою чутливу вдачу він важко переносив упереджені нападки на Дворжака (сумнозвісна «Боротьба за Дворжака») та на себе, які здійснювала група критиків на чолі зі Зденеком Неєдли, які відкидали нібито «консервативну лінію Дворжака» в ім'я «прогресивної лінії Сметани». Ці нападки переростали у принизливі звинувачення та кілька разів доводили його до нервового зриву. Однією з причин ворожнечі між Суком та Неєдли нібито було те, що дочка Антоніна Дворжака Отилія раніше відмовила Неєдли і вийшла заміж за Йозефа Сука. З іншого боку, чеська громадськість ставилася до Сука з глибокою повагою, він отримав чимало відзнак, зокрема ступінь почесного доктора філософії Університету Масарика в Брно.
Примітки
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119559978 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
- ↑ Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
- ↑ Česká divadelní encyklopedie
- ↑ Г. Риман Чешский квартет // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 3. — С. 1408.
- ↑ Matrika oddaných, sv. Štěpán, 1899-1901, snímek 66 (чес.). Archiv hl. m. Prahy. Процитовано 5 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття про композитора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).