Зофія Посмиш

Зофія Посмиш
пол. Zofia Posmysz пол. Zofia Stefania Posmysz-Piasecka
Народилася	23 серпня 1923[1][2][3]  Краків, Польська Республіка[1][3]
Померла	8 серпня 2022 (98 років)  Освенцим, Малопольське воєводство, Польща
Поховання	Освенцим
Країна	Польща
Діяльність	журналістка, письменниця, сценаристка, Q114347127, редакторка
Сфера роботи	література[4]
Alma mater	Факультет польських студій Варшавського університетуd
Знання мов	польська[4]
Мова творів	польська
Роки активності	1945 — 2022
Членство	Асоціація письменників Польщі
Нагороди
Зофія Посмиш у Вікісховищі

Зофія Посмиш-Пясецька (пол. Zofia Posmysz, 23 серпня 1923, Краків, Польща — 8 серпня 2022, Освенцим^[5]) — польська письменниця, сценаристка, колишня ув'язнена нацистських концтаборів. Кавалер ордена Білого Орла.

Зофія Посмиш народилася 23 серпня 1923 року Кракові, виросла у дільниці Прокоцім у сім'ї залізничників^[6]. Під час Другої світової війни, у 1942 році, була заарештована і депортована до нацистського концтабору Аушвіц (Освенцім), де стала жертвою псевдомедичних експериментів.^[6] Згодом була переведена до таборів Равенсбрюк та Нойштадт-Глеве, де дочекалася звільнення.

Після війни Зофія Посмиш оселилася у Варшаві. У 1952 році здобула вищу освіту на філологічному факультеті Варшавського державного університету. Працювала в газеті «Голос народу» (пол. Głos Ludu) як коректор, а згодом — на Польському радіо. З 1960 року була співавторкою популярного радіороману «У Єзьоранах» (пол. W Jezioranach).

Зофія Посмиш дебютувала 1945 року книгою літературних спогадів «Знаю катів з Бельзена» (пол. Jedna z dziesięciu). Справжню популярність письменниці приніс радіоспектакль «Пасажирка з каюти 45»., на основі якого 1962 року було видано повість «Пасажирка». За мотивами цього твору польський режисер Анджей Мунк зняв однойменний фільм, що вийшов на екрани 1963 року (вже після його загибелі). 1968 року за повістю була написана однойменна опера Мечислава Вайнберга (лібрето А. Медведєва), яка, попри схвальні відгуки фахівців, була заборонена в СРСР.^[7] Повноцінна прем'єра опери відбулася лише у 2006 (концертна версія) та 2010 роках.

Дія її найвідомішого роману «Пасажирка» розгортається на трансатлантичному лайнері, що прямує з Гамбурга до Ріо-де-Жанейро. Під час подорожі одна з пасажирок, Ліза, випадково впізнає в іншій жінці колишню ув'язнену Аушвіцу — Марту.

Табірну тему Посмиш продовжила у наступних творах:

• «Відпустка на Адріатиці» — розповідь про табірну дружбу двох в'язнів, Птахи та Секретарки, та їхнє різне сприйняття досвіду виживання, що проектується на мирне життя через роки після війни. Кожен із них сприймав реальність табірного життя по-різному і по-різному ставився до питання виживання. Розповідь у цій книзі ведеться з погляду Секретарки, а дія відбувається через кілька років після війни на Адріатиці, де Секретарка проводить свої канікули, але все ще не може забути про досвід табору.

• У «Христус в Освенцімі» — опис долі табірного талісмана, медалі, виготовленої в концтаборі та подарованої авторці капітаном Тадеушем Паолоне, який загинув у підпільній змові.

• «Королівство за туманом» — книга-інтерв'ю, у якій Зофія Посмиш відверто розповідає про пережите, описуючи терор, побут та людську деградацію в умовах табірного садизму.^[8]

Частину своїх романів Посмиш створила під впливом роботи на Польському радіо:

• «Мікроклімат» — історія студента-докторанта філософії, що стикається з реаліями сільського життя.

• «Ціна» — доля жінки-лікаря, яка намагається дистанціюватися від свого від своїх сільських коренів, які могли впливати на її сімейне життя.

Твори Зофії Посмиш перекладені багатьма мовами, зокрема: англійською, українською, болгарською, чеською, японською, казахською, литовською, латвійською, німецькою, російською, румунською, словацькою, угорською.

Була одружена з Яном П'ясецьким (помер 1985 року), який працював з нею на Польському радіо. Дітей не мала.^[6].

• Знаю катів з Бельзена (Znam katów z Belsen, 1945)
• Пасажирка (Pasażerka, 1962)
• Стоянка в лісі (Przystanek w lesie, 1965, збірка оповідань)
• Терпкий глід (Cierpkie głogi, 1966, сценарій, екранізований в 1966 р. Янушем Вейхерт)
• Малий (Mały, 1970, сценарій)
• Відпустка на Адріатиці (Wakacje nad Adriatykiem, 1970)
• Місце на стіні (Miejsce na ścianie, 1977)
• Мікроклімат (Mikroklimat, 1975)
• Дерево схоже на дерево (Drzewo do drzewa podobne, 1977)
• Ціна (Cena, 1978)
• Людина з-під калорифера (Człowiek spod kaloryfera, 1980)
• Той самий лікар М. (Ten sam doktor M., 1981)
• Вдова і коханці (Wdowa i kochankowie, 1988)
• До свободи, до смерті, до життя (Do wolności, do śmierci, do życia, 1996)
• Христос Освенціма (Chrystus oświęcimski, 2011)
• Царство за туманом (Królestwo za mgłą, 2017, інтерв'ю Міхала Вуйціка із Зофією Посмиш)
• Однак, ви чуєте свист локомотива … (Літературний вечір 2019)

• Пасажирка (переклад українською мовою існує, рекомендовано уточнити видавництво).

• Пасажирка: [повість]. — М.: Художня література, 1964. — 62 с. — (Роман-газета № 18 (318)).
• Ціна: Роман. — М.: Прогрес, 1981. — 183 с.

• 1963 — Пасажир^[9]
• 1970 — Маленький^[10]

• Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (1964)
• Офіцерський хрест Ордена Відродження Польщі (1970)
• нагорода Комітету Радіо і Телебачення Польщі за досягнення в області радіопостановок (1976)
• нагорода ім. Вітольда Хулевіча (2007)
• нагорода Міністра культури Польщі за видатні досягнення в розвитку польської культури (2008) та інші.
• 2010 р. — Премія на фестивалі «Festspiele» в Брегенці на прем'єрі опери «Пасажир»
• 2012 р. — Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»
• 2013 рік — Золота медаль за заслуги перед культурою Gloria Artis
• 2013 — Премія Тоту 2013^[11]
• 2015 — премія ДІАЛОГУ (Федеральний союз німецько-польських товариств) (Dialog-Preis)^[12]
• 2020 — Орден Білого Орла^[13]

• Документальний фільм Ґжегожа Гаєвського «Шрайберка з Освенціма» (2016) був присвячений Зофії Посмиш^[14].

• Зофія Посмиш-Пясецька на сайті Кинопоиск. ру