Зиґмунт Поляк
| Зиґмунт Поляк пол. Zygmunt Franciszek Polak | |
|---|---|
| Полковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 7 листопада 1896  Шманьківчики, Чортківський район, Україна |
| Смерть | 31 березня 1982 (85 років) |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1914—1936 |
| Приналежність |  Польща |
| Вид ЗС | Військо Польське |
| Війни / битви | Варшавське повстання |
        | |
 Зиґмунт Поляк у Вікісховищі | |
Зиґмунт Францішек Поляк[1] (пол. Zygmunt Franciszek Polak; псевдо «Зиґмунт»; 7 листопада 1896, с. Шманьківчики, Австро-Угорщина — 31 березня 1982) — полковник піхоти Війська Польського, активіст руху за польську незалежність, кавалер ордена «Virtuti Militari».
Життєпис
Зиґмунт Поляк народився 7 листопада 1896 року в селі Шманьківчиках, в тодішньому Чортківському повіті Королівства Галичини і Лодомерії, в родині Яна та Францішки, уроджених Ястшембець-Старчевських[1]. Навчався у ІІ ц. к. гімназії з польською мовою викладання у Станиславові[2]. У 1914 році закінчив навчання у VIIc класі[2].
1 травня 1925 року був переведений з II відділу до V відділу Генерального штабу на посаду начальника організаційного відділу[3].
У лютому 1929 року переведений до 32-го піхотного полку в Модлині на посаду командира полку[3]. 10 листопада 1930 року Президент Республіки Польща присвоїв йому звання полковника зі старшинством від 1 січня 1931 року і 7-й ранг в піхотному корпусі[3]. З 19 листопада 1931 року був звільнений з посади командира полку і переданий у розпорядження командувача Корпусного округу № 1, зі збереженням попередньої надбавки за вислугу років[3]. У березні 1932 року переведений до 53-го піхотного полку в Стрий на посаду командира полку[3]. У липні 1935 року був звільнений з посади. З жовтня того ж року залишався без посад, а наступного року вийшов на пенсію.
Під час Варшавського повстання перебував на посаді командира тактичного відділу «Топор» Армії Крайової[4]. Помер 31 березня 1982 року[4].
Нагороди
- Срібний хрест військового ордену «Virtuti Militari»;
- Хрест Незалежності (16 вересня 1931) — за роботу над відновленням незалежності[5][3];
- Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі[1];
- Хрест Хоробрих (нагороджений 4 рази)[1];
- Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років[1];
- Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»[1];
- Медаль Перемоги[1];
- Знак за поранення та контузії з двома зірками[1].
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Polak Zygmunt (PDF). Kolekcja Orderu Wojennego Virtuti Militari, sygn. I.482.76-7252. Wojskowe Biuro Historyczne. Процитовано 2023–03–30.'"`UNIQ––templatestyles–0000001C–QINU`"'(пол.).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ а б Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. II Gimnazyum z polskim językiem wykładowym w Stanisławowie za rok szkolny 1913/14. Kraków: Nakładem Funduszu Naukowego.(пол.), 1914.
- ↑ а б в г д е Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych. Процитовано 2022–01–19. '"`UNIQ––templatestyles–0000001C–QINU`"'(пол.).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ а б Zygmunt Polak. Muzeum Powstania Warszawskiego. Процитовано 30 березня 2023.
- ↑ M.P. z 1931 r. nr 218, poz. 296.
Джерела
- Spis oficerów służących czynnie w dniu 1.6.1921 r.. Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1921.
- Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1922.
- Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.
- Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924.
- Rocznik Oficerski 1928. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928.
- Rocznik Oficerski 1932. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).