Збіґнєв Рау
| Збіґнєв Рау | |
|---|---|
пол. Zbigniew Rau  | |
 | |
| Міністр закордонних справ Польщі | |
| 26 серпня 2020 — 27 листопада 2023 | |
| Прем'єр-міністр | Матеуш Моравецький |
| Попередник | Яцек Чапутович |
| Наступник | Шимон Шинковський вель Сенк |
| Голова Організації з безпеки і співробітництва в Європі | |
| 1 січня 2022 — 1 січня 2023 | |
| Попередник | Анн Лінде |
| Наступник | Буяр Османі |
| Воєвода Лодзинського воєводства | |
| 8 грудня 2015 — 11 листопада 2019 | |
| Попередник | Йоланта Хелмінська |
| Наступник | Тобіаш Боченський |
| Народився | 3 лютого 1955 (71 рік) Лодзь, Польська Народна Республіка |
| Відомий як | політик, правознавець, викладач університету, правник |
| Місце роботи | Лодзький університет, Max Planck Institute for Historyd, Триніті-коледж (Кембридж) і Техаський університет |
| Країна |  Польща |
| Alma mater | Лодзький університет (1977) |
| Політична партія | Право і справедливість |
| Нагороди |       |
| sejm | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Збіґнєв Влодзімеж Рау (пол. Zbigniew Włodzimierz Rau; нар. 3 лютого 1955, Лодзь) — польський юрист і викладач, професор юридичних наук. Повний професор Лодзького університету, завідувач кафедри політико-правових доктрин та Центру політико-правової думки Алексіс де Токвіль, Лодзького університету. Сенатор 6-го терміну, воєвода Лодзі (2015—2019), член сейму 9-го терміну, з 20 серпня 2020 до 27 листопада 2023 року міністр закордонних справ Республіки Польща[1]. Голова ОБСЄ з 1 січня 2022 до 1 січня 2023 року[2].
Життєпис
У 1977 році закінчив факультет права та адміністрації Лодзького університету. Спочатку працював бібліотекарем-стажером та молодшим бібліотекарем у бібліотеці Лодзького університету. У 1980 році вступив до Незалежної самоврядної профспілки «Солідарність».
У 1982 році здобув ступінь доктора юридичних наук на юридичному та адміністративному факультетах Лодзького університету. З 1981 року він є стипендіатом та викладачем в університетах Німеччини, Нідерландів, Великої Британії, США та Австралії[3]. Він працював, серед інших в Інституті Макса Планка в Геттінгені, в Трініті-коледжі в Кембриджі та в Техаському університеті в Остіні. У 1995 році він став науковим співробітником університету Лодзі. У 1996 р. здобув габілітацію на юридичному та адміністративному факультетах університету в Лодзі. Через рік він став завідувачем кафедри політичних та правових доктрин. У 1998 році він обійняв посаду Повноважного ректора відділення Лодзького університету в Томашові Мазовецькому. З 2001 року очолював кафедру філософії права та етики Салезіанського університету економіки та менеджменту в Лодзі. У 2005 році отримав вчене звання професора юридичних наук. Він став завідувачем кафедри політико-правових доктрин університету в Лодзі, а в 2007 році став керівником Центру політико-правової думки Алексіс де Токвіль. Він також став членом наукової ради щоквартальника «Prawo i Więź»[4].
У 2005 році він був членом Комітету Почесної підтримки Леха Качиньського на виборах президента. Того ж року, на парламентських виборах, він був обраний сенатором 6-го терміну від імені закону та правосуддя в районі Пьотркув. Потім він представляв польський парламент у Парламентській асамблеї Ради Європи[5]. Він не балотувався на позачергових парламентських виборах 2007 року. У вересні 2008 року він приєднався до провладної асоціації XXI Ziemia Łódzka XXI[6]. Він також був членом національної ради руху XXI Польщі. Він брав участь у семінарах «Люсьє», організованих президентом Лехом Качиньським[7]..
8 грудня 2015 року він був призначений воєводою Лодзі[8]. На виборах 2019 року від імені «Право і Справедливість» його обрали депутатом 9-го терміну повноважень від Лодзького виборчого округу[9]. В результаті цих виборів 11 листопада 2019 року він склав свої повноваження воєводи Лодзі.[10]. У Сеймі його призначили головою Комітету з закордонних справ[11]. У 2020 році він став головою делегації польського парламенту до Парламентської асамблеї Ради Європи[12].
20 серпня 2020 року прем'єр-міністр Матеуш Моравецький призначив його на посаду міністра закордонних справ[13].
Голова ОБСЄ з 1 січня 2022 до 1 січня 2023 року[2].
Нагороди
- Орден «За заслуги» I ст. (Україна, 4 листопада 2022) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі.[14]
Примітки
- ↑ Новим міністром закордонних справ Польщі став Збігнєв Рау. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ а б Zbigniew Rau. ОБСЄ (англійською) . Процитовано 17 січня 2023.
- ↑ DOKTRYNA POLAKÓW: Klasyczna filozofia polityczna w dyskursie potocznym. scholar.com.pl. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Rada Naukowa. prawoiwiez.edu.pl. Процитовано 18 серпня 2018.
- ↑ Profil na stronie Zgromadzenia Parlamentarnego Rady Europy (англ.). Процитовано 1 січня 2020.
- ↑ Łodzianie tworzą Polskę XXI. gazeta.pl. 30 września 2009. Процитовано 20 грудня 2017.
- ↑ Seminaria lucieńskie Lecha Kaczyńskiego. gpcodziennie.pl. 13 maja 2013. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Premier Beata Szydło powołała nowych wojewodów. mswia.gov.pl. 8 grudnia 2015. Процитовано 20 грудня 2017.
- ↑ Serwis PKW – Wybory 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.
- ↑ Premier odwołał ośmiu wojewodów. Zobacz listę nazwisk. dorzeczy.pl. 12 listopada 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
- ↑ Zbigniew Rau przewodniczącym sejmowej Komisji Spraw Zagranicznych. gazetaprawna.pl. 14 listopada 2019. Процитовано 14 листопада 2019.
- ↑ Delegacja Sejmu i Senatu do Zgromadzenia Parlamentarnego Rady Europy. sejm.gov.pl. Процитовано 30 липня 2020.
- ↑ Zbigniew Rau nowym ministrem spraw zagranicznych. Kim jest?. wiadomosci.onet.pl. Процитовано 21 серпня 2020.
- ↑ Указ Президента України від 4 листопада 2022 року № 752/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).