YaChudo

Зарудчі

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

село Зарудчі

Церква УПЦ МП Різдва Божої Матері села Зарудчі
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Тер. громада Любешівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA07040030200025127 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Зарудчі 
Основні дані
Засноване 1789
Населення 1190
Площа 17,01 км²
Густота населення 69,96 осіб/км²
Поштовий індекс 44213
Телефонний код +380 3362
Географічні дані
Географічні координати 51°46′35″ пн. ш. 25°31′34″ сх. д. / 51.77639° пн. ш. 25.52611° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
147 м
Водойми Стохід
Місцева влада
Адреса ради вул. Бондаренка, 90 А, смт Любешів, Любешівський р-н, Волинська обл., 44201;
староста — вул. Незалежності, с. Зарудчі, Любешівський р-н, Волинська обл., 44213
Карта
Зарудчі. Карта розташування: Україна
Зарудчі
Зарудчі
Зарудчі. Карта розташування: Волинська область
Зарудчі
Зарудчі
Мапа
Мапа

CMNS: Зарудчі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Зару́дчі — село в Україні, у Любешівській селищній громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 1190 осіб.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1056 осіб, з яких 513 чоловіків та 543 жінки[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1190 осіб[2].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,83 %
російська 0,17 %

Історія

На території села, неподалік від Підкормілля, працював Зарудчівський завод силікатної цегли, який став до ладу у 1971 році. Силікатний завод виробляв 14 млн цегли на рік[4].

У Зарудчах діяв колгосп ім. В. І. Леніна, мав 3181 га землі, у тому числі 837 га орної. Основні галузі господарства — рільництво і тваринництво м'ясо-молочного напряму. Вирощуються зернові й технічні культури[5].

На території старого кладовища є поховання двох невідомих воїнів Української повстанської армії (УПА).[1]

До 10 серпня 2017 року — адміністративний центр Зарудчівської сільської ради Любешівського району Волинської області[6].

У жовтні 2021 року шляхом скорочення загальної кількості округів у громаді з 15 до 10. Село було доєднано до складу оновленого Люб'язівського старостинського округу з центром у селі Люб'язь.

Географія

Село Зарудчі розташоване в Камінь-Каширському районі (колишньому Любешівському) Волинської області, безпосередньо прилягаючи до селища Любешів. Це класичний куточок Українського Полісся з унікальним ландшафтом[7].

1. Географічне розташування та рельєф

Зарудчі лежать у зоні мішаних лісів (Поліська низовина). Рельєф території низовинний, плаский, місцями заболочений, із незначними піщаними підвищеннями (дюнами та моренними пагорбами[8]).

2. Водні об'єкти (Річка Стохід)

Головна артерія села — річка Стохід (притока Прип'яті), яка омиває село та формує унікальний гідрологічний режим:

  • Річка тут розгалужується на десятки рукавів(Стара, Січа, Горинець, Стохід та інші), проток, стариць та заплавних озер, створюючи лабіринт із заборбованих островів.
  • У період весняної повіні та осінніх дощів заплава Стоходу суттєво затоплюється.

3. Ліси

Навколо села переважають типові поліські лісові масиви:

  • Мішані ліси: Сосна в поєднанні з дубом, березою та ін..
  • Вільхові ліси: Займають низинні, надмірно зволожені та заболочені ділянки біля рукавів Стоходу.
  • Ліси багаті на ягоди (чорниця, брусниця, журавлина) та гриби.

4. Ґрунти

Ґрунтовий покрив сформувався в умовах високого зволоження та піщаного субстрату:

  • Дерново-підзолисті ґрунти: Переважають на піщаних і супіщаних терасах (бідні на гумус, потребують вапнування та добрив для сільського господарства).
  • Торфово-болотні та торфовища: Поширені в заплаві Стоходу та низинах.
  • Дернові глейові ґрунти: Зустрічаються на луках і низинних ділянках із постійним підпором ґрунтових вод.
Зарудчівський завод силікатної цегли

Відомі люди

  • Мирончук Валентина Олександрівна (1994) — учасниця літніх Олімпійських ігор-2016 в Ріо-де-Жанейро (Бразилія), майстер спорту України міжнародного класу.
  • Оласюк Артем Анатолійович (10.10.2001 - 30.05.2024) — український військовослужбовець, народився у 2001 році в селі Зарудчі на Волині. Здобув фах будівельника, мріяв про сім’ю та власну справу. З початком повномасштабної війни добровільно став на захист України. Служив у теробороні, згодом у 72-й ОМБр імені Чорних Запорожців, став офіцером і командиром взводу. Воював на Донеччині, був поранений, але повертався на фронт. Нагороджений відзнакою «Україна або смерть» та медаллю «Ветеран війни».Загинув 30 травня 2024 року біля Вугледара внаслідок удару ворожого дрона. Мав позивний «Злий». [2]
  • Куринчук Олександр Петрович (26.03.1989 - 02.01.2025) —український військовослужбовець, сержант 100-ї окремої механізованої бригади, житель села Зарудчі Любешівської громади Волинської області, який пішов з життя на фронті під час виконання військового обов'язку. Олександр був успішним чоловіком, якого ще з дитинства всі називали «Петрович». Після закінчення Любешівської школи навчання продовжив у Любешівському технічному коледжі й потім став студентом Луцького НТУ, де здобував фах інженера-механіка. Якраз у той період життя його покликала армійська дорога. Взяв академвідпустку й служив строкову службу. Потім він упродовж чотирьох років самовіддано служив у прикордонній службі, де здобув звання сержанта й отримав нагороди – нагрудний знак «Відмінний прикордонник І ступеня» і медаль «ХХ років державній прикордонній службі».[3][4]
  • Будько Володимир Іванович (22.10.1974 - 23.05.2022)-український військовослужбовець, Солдат, 2 окремий стрілецький батальйон, житель села Зарудчі. Спочатку Володимир Будько разом з іншими земляками був у Луцьку, відшліфовував армійські знання. Готувався до участі в справжній війні. На неї бійці 2 окремого стрілецького батальйону вирушили на початку травня 2022-го. Ось тільки недовго довелося там побути нашим краянам. 23 травня життя Володимира Івановича обірвалося на далекій Донеччині. Але це підтвердилося аж через два роки.[5]

Галерея

Канал у селі
Храм УПЦ (МП) Різдва Божої Матері села Зарудчі
Раніше діючий сільський клуб та бібліотека
Раніше діючий сільський клуб та бібліотека

Примітки

  1. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  2. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. ↑ Кравчук П. А. Книга рекордів Волині. — Луцьк : Волинська обласна друкарня ; Любешів : Ерудит, 2005. — 304 с. — ISBN 966-361-079-4. — Про завод с. 164—165.
  5. ↑ Зарудчі, Любешівський район, Волинська область » Історія міст і сіл Української РСР (рос.). Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 30 листопада 2019.
  6. ↑ Любешівська селищна рада Волинська область, Любешівський район. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 14 жовтня 2020.
  7. ↑ Атлас Волинської області (до 900 річчя Луцька) 1990 р. Lutsk Board - Луцький форум - Борда (укр.). 4 травня 2016. Процитовано 25 липня 2026.
  8. ↑ Атлас Волинської області (до 900 річчя Луцька) 1990 р. Lutsk Board - Луцький форум - Борда (укр.). 4 травня 2016. Процитовано 25 липня 2026.

Література

  • Зару́дчі // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.467

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).