Житковичі
| місто Житковичі | |
|---|---|
|
Герб Житковичів Flags of Žytkavičyd | |
| Основні дані | |
| Транслітерація назви | Žytkavičy |
| тис.)_region:BY 52°13′02″ пн. ш. 27°51′17″ сх. д. / 52.217094444444° пн. ш. 27.8547° сх. д. | |
| Країна | |
| Область | Гомельська |
| Район | Житковицький |
| Перша згадка | 1500 |
| Статус | з жовтень 1971 року |
| Населення | 16,9 тис. (2004) |
| Площа | 14,686551 км²[2] |
| Часовий пояс | час у Білорусі |
| Поштовий індекс | 247951 (2,3) |
| Телефонний код | +375-2353 |
| Висота | 137 м[1] |
| Транспорт, відстані | |
| Найближча залізнична станція | Житковичі |
До Мінська | |
| - фізична | 229 км |
До обласного центру | |
| - фізична | 238 км |
| Вебсторінка | zhitkovichi |
Житковичі | |
Житковичі Житковичі (Гомельська область) | |
![]() | |
| | |
Жи́тковичі (біл. Жыткавічы) — місто в Білорусі, у самому центрі Прип'ятського Полісся, адміністративний центр Житковицького району Гомельської області.
Житковичі знаходиться за 238 км на захід від обласного центру. Відстань до Мінська 229 км і 25 км до історичного міста Турів. Проходять автошляхи Берестя — Гомель, Мінськ — Мікашевичі, Житковичі — Столін, Житковичі — Любань, залізнична станція Житковичі на лінії Гомель — Лунинець. На околиці міста знаходиться велике розвідане родовище бурого вугілля.
Населення
| Рік | Кількість населення | Дворів |
|---|---|---|
| 1866 | 644 | 80 |
| 1886 | 326 | 51 |
| 1897 | 1 200 | - |
| 1908 | 2 084 | - |
| 1909 | 2 027 | 329 |
| 1923 | 2 895 | - |
| 1924 | 2 175 | 378 |
| 1926 | 2 975 | - |
| 1928 | 2 334 | - |
| 1933 | 2 900 | - |
| 2005 | 16 600 | - |
Історія
Житковичі вперше згадуються в Литовській Метриці в у 1500 році як містечко Слуцького князівства (Новогрудське воєводство) Великого князівства Литовського. Після об'єднання Великого князівства Литовського та Польщі Житковичі входили до складу Речі Посполитої.
Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році стали центром волості в Мозирському повіті Мінської губернії Російської імперії. В тому ж році тут налічувалося 79 дворів, проходив тракт Мозир — Давид-Городок, діяла поштова станція. Тут розташовувався маєток Ожаринських. З 1795 по 1924 роки центр волості, до складу якої входили 13 селищ.
Промисловість у містечку почала розвиватися з 1886 року з будівництвом Поліської залізниці і почала діяти станція.
17 липня 1924 року Житковицька волость була перейменована в Житковицький район. З 27 вересня 1938 року Житковичі отримали статус селища міського типу, де жило 4,3 тис. осіб.
Під час Другої світової війни у Житковичах діяло підпілля. У боях за визволення селища загинуло 139 воїнів, вони поховані у братській могилі у сквері.
У жовтні 1971 року Житковичі отримали статус міста, сюди було включене сусіднє село Дворець.
Забудова
Сучасна забудова кам'яна та дерев'яна, нові будинки зводяться вздовж бульвару. Багатоповерхові будинки побудовані в мікрорайонах «Озерний» і «Північний».
Визначні пам'ятки
Пам'ятник дерев'яного зодчества Житковицька Свято-Троїцька церква. Цей храм був побудований в 1842 році. Також костел св. Йосипа, та й церква св. Параски П'ятниці.
Освіта та культура
У місті діє 4 середніх школи, 1 школа-інтернат, 1 музична, 2 спортивних школи, ПТУ-182 (сільське і лісове господарство, механізація меліоративних робіт). Будинок школярів, районний і міський будинки культури, бібліотеки, центр фольклору, музей. Видається газета «Нове Полісся». 7 вересня в Житковичах і Турові проводиться фестиваль камерної та духової музики під керуванням Михайла Фінберга.
Відомі особи
- Композитор В Будник
- Художниця Н. Чорноголових
Промисловість
- Основні підприємства: моторобудівний завод, завод «Сатурн», лісозаготівельне об'єднання.
- Підприємства харчової промисловості: молокозавод, хлібозавод.
Примітки
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ http://gp.by/upload/iblock/bac/bace6302a74f5bc2aac8d806b18fc108.pdf
Посилання
- «Жыткавічы: жыта» — сайт міста
- https://globustut.by/zhitkovich/ [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]
- Геральдика
- Zhytkavichy, Belarus
- Żytkowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 899. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).

