Житковичі

місто Житковичі
Герб Житковичів Flags of Žytkavičyd
Основні дані
Транслітерація назви	Žytkavičy
тис.)_region:BY 52°13′02″ пн. ш. 27°51′17″ сх. д. / 52.217094444444° пн. ш. 27.8547° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Гомельська
Район	Житковицький
Перша згадка	1500
Статус	з жовтень 1971 року
Населення	16,9 тис. (2004)
Площа	14,686551 км²[2]
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247951 (2,3)
Телефонний код	+375-2353
Висота	137 м[1]
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Житковичі
До Мінська
- фізична	229 км
До обласного центру
- фізична	238 км
Вебсторінка	zhitkovichi.gov.by
Житковичі
Житковичі Житковичі (Гомельська область)
Житковичі у Вікісховищі

Жи́тковичі (біл. Жыткавічы) — місто в Білорусі, у самому центрі Прип'ятського Полісся, адміністративний центр Житковицького району Гомельської області.

Житковичі знаходиться за 238 км на захід від обласного центру. Відстань до Мінська 229 км і 25 км до історичного міста Турів. Проходять автошляхи Берестя — Гомель, Мінськ — Мікашевичі, Житковичі — Столін, Житковичі — Любань, залізнична станція Житковичі на лінії Гомель — Лунинець. На околиці міста знаходиться велике розвідане родовище бурого вугілля.

Житковичі вперше згадуються в Литовській Метриці в у 1500 році як містечко Слуцького князівства (Новогрудське воєводство) Великого князівства Литовського. Після об'єднання Великого князівства Литовського та Польщі Житковичі входили до складу Речі Посполитої.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році стали центром волості в Мозирському повіті Мінської губернії Російської імперії. В тому ж році тут налічувалося 79 дворів, проходив тракт Мозир — Давид-Городок, діяла поштова станція. Тут розташовувався маєток Ожаринських. З 1795 по 1924 роки центр волості, до складу якої входили 13 селищ.

Промисловість у містечку почала розвиватися з 1886 року з будівництвом Поліської залізниці і почала діяти станція.

17 липня 1924 року Житковицька волость була перейменована в Житковицький район. З 27 вересня 1938 року Житковичі отримали статус селища міського типу, де жило 4,3 тис. осіб.

Під час Другої світової війни у Житковичах діяло підпілля. У боях за визволення селища загинуло 139 воїнів, вони поховані у братській могилі у сквері.

У жовтні 1971 року Житковичі отримали статус міста, сюди було включене сусіднє село Дворець.

Сучасна забудова кам'яна та дерев'яна, нові будинки зводяться вздовж бульвару. Багатоповерхові будинки побудовані в мікрорайонах «Озерний» і «Північний».

Пам'ятник дерев'яного зодчества Житковицька Свято-Троїцька церква. Цей храм був побудований в 1842 році. Також костел св. Йосипа, та й церква св. Параски П'ятниці.

У місті діє 4 середніх школи, 1 школа-інтернат, 1 музична, 2 спортивних школи, ПТУ-182 (сільське і лісове господарство, механізація меліоративних робіт). Будинок школярів, районний і міський будинки культури, бібліотеки, центр фольклору, музей. Видається газета «Нове Полісся». 7 вересня в Житковичах і Турові проводиться фестиваль камерної та духової музики під керуванням Михайла Фінберга.

• Композитор В Будник
• Художниця Н. Чорноголових

• Основні підприємства: моторобудівний завод, завод «Сатурн», лісозаготівельне об'єднання.
• Підприємства харчової промисловості: молокозавод, хлібозавод.

• «Жыткавічы: жыта» — сайт міста
• https://globustut.by/zhitkovich/ [Архівовано 18 серпня 2005 у Wayback Machine.]
• Геральдика
• Zhytkavichy, Belarus
• Żytkowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 899. (пол.)