Желиборські

Желиборські гербу Сас та Прус ІІ — руський шляхетський рід.

Походження роду Желіборських пов'язане з руським шляхетським родом Свистельницьких герба Сас, який походив із села Свистільники. У документах XV–XVI століть представники цього роду володіли маєтностями в Перемишльській землі Руського воєводства та належали до місцевої руської шляхти.

За даними генеалогічної реконструкції проєкту «Родовід руської шляхти», Желіборські є однією з бічних гілок Свистельницьких. Родове прізвище було утворене від назви маєтку Желібори (Żelibory), який належав представникам цієї лінії. Такий спосіб утворення прізвищ був характерним для руської шляхти XV–XVI століть, коли окремі гілки одного роду починали використовувати назву власного земельного володіння як нове родове найменування. Від нащадків одного зі Свистельницький сформувалася окрема шляхетська лінія, що в документах фігурує вже під прізвищем Żeliborski. При цьому представники обох родових назв продовжували належати до одного генеалогічного роду та користувалися гербом Сас.^[1]

Родоначальником роду Свистельницьких-Желіборських, найімовірніше, був галицький шляхтич Дмитро зі Скоморохів. У вересні 1385 р., під час свого другого, дуже короткого періоду правління Червоною Руссю, угорський ставленик князь Володислав Опольський видав у Городку жалувану грамоту, в якій, по-перше, підтвердив пану Дмитру його права на спадкові села Скоморохи та Войнилів, а по-друге, надав йому села Жолібори та Раковичі. Нагородою за таку князівську щедрість Дмитро та його нащадки мали вічно нести військову службу двома списом та двома лучниками.^[1]

• Яцько — перший із Желиборських, син Петра Свистельницького.^[1]
  • Михайло — відомий 1466 року. У 1475 році одружився з Анною Скомороською.^[1]
  • Марусю — 1472 року вступила у шлюб із Мишком із Вовкова.
• Павло — один із активних учасників боротьби львівських міщан та шляхти за відновлення православної єпископської кафедри 1539 р.^[2]
• Григорій (†1615) — після його смерті Львівське братство надрукувало окремий «Плач».^[3]
• Стефан — батько Андрія та Адама.^[4]
• Арсеній, у світі Андрій (1618—1663) — єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський (1641—1663).
• Атанасій, у світі Адам (†1666) — єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський (1663—1666).

---

• Михайло
  • Катерина Желіборська гербу Сас, дружина донька Михайла Дідушицького^[5]

За основу свого гербу брати Желіборські (Арсеній та Афанасій) взяли польський герб Прус ІІ: два срібні серпи на червоному тлі, з'єднані золотою ниткою, над якими розміщені восьмипроменеві хрести. Відмінності їхнього варіанту полягали в елементах, що підкреслювали єпископський статус: верхню частину гербу прикрашали атрибути єпископської влади — митра, хрест та жезл.^[6]

Герб Желіборських став об'єктом циклу з шести поетичних творів (1642—1665 рр.), що належать різним авторам. Ці вірші є яскравим прикладом геральдичної (емблематичної) поезії українського бароко. Вони поєднують панегіричний зміст із емблематичною формою, типовою для барокової літератури. Геральдична поезія, присвячена цьому гербу, не обмежувалася лише візуальним описом. Автори віршів створювали складні асоціативні ланцюги, уподібнюючи деталі гербу чеснотам володарів (наприклад, образ патрона як борця зі злом, хоча вовк у самому гербі відсутній — асоціація виникає через назву гербу).^[6]

• Жалибори
• Желіба

• Василь Кметь. Арсеній Желиборський (1641—1662) єпископ Львівський, Галицький і Кам'янецький / Офіційний сайт ЛЬВІВСЬКО-СОКАЛЬСЬКОЇ єпархії УПЦ КП
• Арсеній Желиборський / Сайт Львівської єпархії УПЦ МП
• Lwów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 530. (пол.) — S. 530—531. (пол.)