YaChudo

Жан Марі Гюйо

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Жан Марі Гюйо
фр. Jean-Marie Guyau Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження28 жовтня 1854[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лаваль[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть31 березня 1888[1][2][…] (33 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ментона[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
туберкульоз Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство (підданство) Франція[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мов
  • французька[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    • Діяльність
  • поет, перекладач, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ВикладавКондорсе Редагувати інформацію у Вікіданих
    Визначний твір
  • Q123752119? Редагувати інформацію у Вікіданих
    • МатиG. Brunod Редагувати інформацію у Вікіданих
    У шлюбі зPierre Ulricd Редагувати інформацію у Вікіданих
    CMNS: Жан Марі Гюйо у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
    S: Роботи у Вікіджерелах
    Esquisse d'une morale sans obligation ni sanction (видання 1909 року).

    Жан Марі Гюйо (фр. Jean-Marie Guyau, нар. 28 жовтня 1854, Лаваль — пом. 31 березня 1888, Ментона) — відомий французький поет, перекладач, філософ і соціолог[7].

    Біографія

    Жан Марі Гюйо народився у Лавалі, регіон Пеї-де-ла-Луар, Франція[8]. Мати майбутнього філософа — Августіна Фулье (фр. Augustine Tuillerie), автор педагогічного твору Le Tour de la France par deux enfants (1877) написаний під псевдонімом G. Bruno з посиланням на Джордано Бруно. Хлопця виховував прийомний батько — відомий філософ Альфред Фулье (фр. Alfred Fouillée)[9].

    У дитячі роки Жан Марі рано захопився поезією й філософією, читав книги Віктора Гюго, П′єра Корнеля, Альфреда де Мюссе, Епіктета, Платона й Канта. Після закінчення ліцею 17-річний юнак переклав філософський твір «Підручник Епіктета» (фр. Le Manuel d'Épictète).

    У 19 років Жана Марі Гюйо нагородили Почесною премією від Академії моральних і політичних наук у галузі «Філософія» за дослідження філософсько-етичне вчення утилітаризму і став викладачем філософії ліцею Кондорсе.

    В останні роки життя майже не працював через важку хворобу.

    Жан Марі Гюйо помер у 33 роки від туберкульозу.

    Творчість і філософські погляди

    Відомими творами Жан Марі Гюйо стали праці «Esquisse d’une morale»[10] і «L’Irréligion de l’avenir», які своїм новаторським підходом глибоко вразили Фрідріха Ніцше, про що свідчить його промова у Ніцці[11][12].

    Соціальна філософія Гюйо спирається на ідеї Альфреда Фулье, Оґюста Конта, Блеза Паскаля й англійських утилітаристів ХІХ століття. Він пропагував теорію людської симпатії та роль "серця" в суспільному житті. Центральним поняттям Жан Марі Гюйо було життя[13].

    Після смерті Жан Марі, його дружина під псевдонімом П'єр Ульрік (фр. Pierre Ulric) надрукувала короткі оповідання для молоді. Жан Марі — батько французького філософа Августина Гюйо.

    Список творів

    • La Littérature chrétienne du IIe au IVe siècles, extraits des Pères de l'Église latine, suivis d'extraits des poètes chrétiens, Paris : C. Delagrave, 1876, in-16, 294 p.
    • La Morale d'Épicure et ses rapports avec les doctrines contemporaines, Paris : Éd. Germer Baillière, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1878, in-8°, 291 p. Lire en ligne [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.].
      • réédité par Encre Marine, 392 p., ISBN 978-2909422664
    • La Morale anglaise contemporaine, morale de l'utilité et de l'évolution, Paris : Éd. Germer Baillière, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1879, in-8, XII-420 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Vers d'un philosophe, Paris : Éd. Germer Baillière, 1881, in-16, VII-208 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • Les Problèmes de l'esthétique contemporaine, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1884, in-8°, VIII-260 p. Texte sur wikisource.
    • Esquisse d’une morale sans obligation ni sanction, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1885, in-8°, 254 p. Texte en ligne sur wikisource.
    • L'Irréligion de l’avenir, étude sociologique, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1887, in-8° Texte sur wikisource.
    • L'Art au point de vue sociologique, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1889, in-8°, XLVII-387 p. Lire en ligne [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.].
      • réédité par Fayard, coll. « Corpus des œuvres de philosophie en langue française », 2001, 508 p., ISBN 978-2213609140
    • Éducation et Hérédité : étude sociologique. Paris, Félix Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1889, XV-304 p., in-8 Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    • La genèse de l'idée de temps, avec une introd. par Alfred Fouillée, Paris : F. Alcan, coll. «Bibliothèque de philosophie contemporaine», 1890. XXXV-142 p. ; in-18 Lire en ligne [Архівовано 23 липня 2019 у Wayback Machine.].
      • réédité par L'Harmattan, coll. « Les introuvables », 2000, 142 p., ISBN 978-2738472151
    • Pages choisies des grands écrivains : J. M. Guyau, éd. par Alfred Fouillée, Paris : A. Colin, 1895, XVI-341 p. Lire en ligne [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
    Навчальна література
    • La première année de lecture courante : morale, connaissances usuelles, devoirs envers la patrie, Paris : A. Colin, 1875, in-16, 336 p. Partie du maître, Paris : A. Colin, 1880, in-18, 466 p.
    • L'Année enfantine de lecture,... Ouvrage composé conformément au nouveau programme de 1882 (cours élémentaire). Paris : A. Colin, 1883, in-18, 120 p.
    • L'Année préparatoire de lecture courante : morale, connaissances usuelles, Paris : A. Colin, 1884, in-18, 216 p.
    • Méthode Guyau. Lecture par l'écriture, Paris : A. Colin, 1893, 2 livrets in-8̊
    Переклади
    • Cicéron, Des suprêmes biens et des suprêmes maux. Traduction Desmarais, revue avec introduction et notes, suivie d'éclaircissements relatifs à l'histoire de l'épicurisme, Paris : C. Delagrave, 1875, in-18, XXXII-400 p. Lire en ligne [Архівовано 29 листопада 2019 у Wayback Machine.].
    • Manuel d'Épictète, traduction nouvelle, suivie d'extraits des ″Entretiens″ d'Épictète et des ″Pensées″ de Marc-Aurèle, avec une étude sur la philosophie d'Épictète, Paris : C. Delagrave, 1875, in-18, LXVI-211 p.
      • Traduction republiée par les éditions Mille et une nuits, coll. « La petite collection », 2005, 126 p., ISBN 978-2842059033
    • Cicéron, De finibus bonorum et malorum (livres I et II), avec introduction et notes par M. Guyau, Paris : C. Delagrave, 1876, in-18, XXXVI-150 p.
    Статті, надруковані в «Revue philosophique de la France et de l’étranger» (RPFE), Париж

    Видання російською мовою

    • Жан Мари Гюйо. Стоицизм и христианство. Эпиктет, Марк Аврелий и Паскаль [Текст] / Ж. М. Гюйо ; пер. с фр. И. Нахамкис, М. Энгельгардт. - Изд. 2-е. - М. : URSS. ЛКИ, 2007. - 108 с. - (Из наследия мировой философской мысли : философия античности) [Репринтне видання 1899 р.]
    • Жан Мари Гюйо. Воспитание и наследственность [Текст] : социол. исследование / Ж. М. Гюйо ; пер. с фр. И. Нахамкис. - Изд. 2-е, испр. - М. : URSS. ЛКИ, 2007. - 220 с. - (Из наследия мировой социологии). - ISBN 978-5-382-00310-8. Репр. видання
    • Гюйо Ж. М. Собрание сочинений. т.1-5. СПб., 1898—1901.
    • Гюйо Ж. М. Безверие будущего. Социологическое исследование. С биографической заметкой о Гюйо Ал. Фуллье и с предисловием Д. Н. Овсянико-Куликовского / Пер. с франц. (11 издание) под ред. Я. Л. Сакера. СПб., 1908.
    • Гюйо Ж. М. Задачи современной эстетики. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Искусство с точки зрения социологии. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Воспитание и наследственность. СПб., 1891.
    • Гюйо Ж. М. Принцип искусства и поэзии СПб., 1895.
    • Гюйо Ж. М. История и критика современных английских учений о нравственности. СПб., 1898.
    • Гюйо Ж. М. Задачи современной эстетики. Очерк морали. СПб., 1899.
    • Гюйо Ж. М. Происхождение идеи времени. Мораль Эпикура и ее связь с современными учениями. СПб., 1899.
    • Гюйо Ж. М. Нравственность без обязательства и без санкции М., 1923.

    Примітки та посилання

    1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
    3. ↑ а б Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija / за ред. A. Vujić — LZMK, 2005.
    4. ↑ а б Гюйо Жан Мари // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    5. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
    6. ↑ а б Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
    7. ↑ Jean-Marie Guyau (1854-1888). data.bnf.fr. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.
    8. ↑ La philosophie de Jean-Marie GUYAU. jmguyau.free.fr. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 28 листопада 2019.
    9. ↑ Alfred Fouillée est l’auteur de Nietzsche et l’immoralisme, 1902.
    10. ↑ Traduit en allemand par l'ami de Nietzsche, Peter Gast, en 1909.
    11. ↑ Cf. P. Mauriès, Nietzsche à Nice, Gallimard, 2009.
    12. ↑ Fouillée, Alfred (1902). Nietzsche et l’immoralisme. Paris: Félix Alcan. с. 151—179. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 17 червня 2022.
    13. ↑ Kropotkine, Pierre (1889). La Morale anarchiste. Paris: Les Temps Nouveaux. с. –. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 28 листопада 2019.

    Література

    • Емоція як естетична проблема (теоретичний досвід Ж.-М. Гюйо) [Текст] / О.І. Оніщенко // Культура і сучасність : альманах / М-во культури і мистецтв України ; ДАКККіМ. — Київ : ДАКККіМ, 2004. — С. 32-38.
    • Dirk Hoeges, Literatur und Evolution. Studien zur französischen Literaturkritik im 19. Jahrhundert. Taine - Brunetière - Hennequin - Guyau, Carl Winter Universitätsverlag, Heidelberg 1980 ISBN 3-533-02857-7
    • Marco Orru, « The Ethics of Anomie: Jean Marie Guyau and Emile Durkheim » in British Journal of Sociology, vol. 34, n° 4 (Dec., 1983), p. 499-518.
    • Alfred Fouillée, Jean-Marie Guyau, notice biblio- et biographique, in G. Walch, Poètes d’Hier et d’Aujourd’hui, supplément à l’Anthologie des Poètes français contemporains, Librairie Delagrave, 1916 ; texte sur wikisource.

    Посилання

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).