Жан Лепотр
| Жан Лепотр | |
|---|---|
| фр. Jean Le Pautre | |
| При народженні | фр. Jean Le Pautre |
| Народження | 28 червня 1618 Париж |
| Смерть | 2 лютого 1682 (63 роки) |
| Париж | |
| Національність | француз |
| Країна | |
| Діяльність | гравер, гравер, візуальний митець, офортист |
| Напрямок | бароко і реалізм |
| Відомі учні | Даніель Маро |
| Член | Королівська академія живопису і скульптури |
| Твори | графічні серії, окремі аркуші, ілюстрації до книг |
| Батько | Adrien Le Paultred[1] |
| Діти | Pierre Lepautred і Jacques Lepautred |
| Брати, сестри | Antoine Lepautred[2] і Jean Lepautre (1622â€"1677)d[3] |
| Роботи в колекції | Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Фінська національна галерея, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей витончених мистецтв, Реннський музей образотворчого мистецтва, Print Collectiond[4], Музеї Брюггеd[5], Музей судноплавства (Амстердам)[6] і Michael C. Carlos Museumd[7] |
| | |
Жан Лепотр (фр. Jean Le Pautre, 28 червня 1618, Париж — 2 лютого 1682, Париж) — французький гравер XVII століття.
Життєпис
Він — старший брат французького архітектора Антуана Лепотра (1621–1679).
Художню освіту здобув у майстерні інженера і столяра Адама Філіппона. Там же опанував і технологію гравюри. Перша серія офортів, оприлюднена Жаном Лепотром 1645 року, створена за малюнками Адама Філіппона[8].
Сам довгий час працював дизайнером і гравером. Зазвичай не датував власних дизайнерських рішень і гравюр, що утруднює вивчення його творчості[8].
За припущеннями, робив у галузі репродукційної гравюри[8], переводячи у неї популярні зразки тогочасного живопису. Про досягнення у самоосвіті свідчать його численні серії гравюр на релігійні, міфологічні та історичні сюжети. Але в його творчості головувала саме орнаментальна гравюра[8].
Здібного паризького гравера помітили й дали замову на зображення свят у королівській резиденції Версаль[8], чим залучили до кампанії уславлення короля Людовика XIV. Серед створених гравюр були й зображення численних декоративних садово-паркових скульптур Версаля. Всі вони передаються до Королівського кабінету гравюр, а Жан Лепотр отримує як нагороду членство у Королівській академії живопису і скульптури[8]. Він робить також ілюстрації до «Звільненого Єрусалима» Торквато Тассо та до книги «Видінь» Кеведо.
Важливішими для художньої практики були навчальні гравюри до зразків академічного малюнка та альбом (увраж) з античною архітектурою[8].
За підрахунками, загальна кількість створених ним гравюр перебільшила 2200 зразків[8]. Постійне прагнення до досконалості привели майстра до відмови від якихось впливів, до відсутності страху перед незаповненими орнаментами порожніх ділянок стін і елегантності, що передувала зразкам вишуканого класицизму і передампіру.
Галерея

-
Фасад Врангельського палацу для графа Карла-Густава Врангеля, проект, Стокгольм (перебудований після пожежі) -
Жан Лепотр. Парковий павільйон Грот, фасад. -
Жан Лепотр. Опера «Альцеста». Вистава у Мармуровому дворі палацу Версаль, 1676 рік -
Жан Лепотр. Проект тріумфальної арки
Див.також
Посилання
Джерела
- Орнаментальная гравюра 17 века в собрании Эрмитажа, каталог выставки, Ленинград, «Искусство», 1986
Примітки
- ↑ Préaud M. Inventaire du fonds français : Graveurs du XVIIe siècle, Tome 11: Antoine Lepautre, Jacques Lepautre et Jean Lepautre (première partie) — 1 — Paris: BnF, 1993. — P. 9. — ISBN 978-2-7177-1887-4
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ Jal A. Dictionnaire critique de biographie et d'histoire : errata et supplément pour tous les dictionnaires historiques d'après des documents authentiques inédits, deuxième édition — 2 — Paris: Plon, 1872. — P. 773.
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/316146
- ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1681_03_III
- ↑ Band met diverse series ingebonden prenten door Casembroot, Hollar, Lepautre en Van der Laan
- ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/19681/
- ↑ а б в г д е ж и Орнаментальная гравюра 17 века в собрании Эрмитажа, каталог выставки, Ленинград, «Искусство», 1986
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
