Жан Дьєдонне
| Жан Дьєдонне | |
|---|---|
| фр. Jean Dieudonné | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Jean Alexandre Eugène Dieudonné[1]  |
| Народився | 1 липня 1906 Лілль, Франція |
| Помер | 29 листопада 1992 (86 років) Париж, Франція |
| Поховання | Південний цвинтар[2] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | математик, історик математики, викладач університету |
| Alma mater | Вища нормальна школа (Париж) |
| Галузь | Математика |
| Заклад | Інститут вищих наукових досліджень Університет Ніцци Університет Сан-Паулу Університет Нансі Мічиганський університет Північно-Західний університет |
| Посада | президент |
| Науковий керівник | Paul Monteld[3] |
| Відомі учні | Carlos Benjamin de Lyrad[1] |
| Аспіранти, докторанти | Александр Гротендік[3] Jean Braconnierd[3] Kishore Marathed[3] Edmond Fedidad[3] Paulo Ribenboimd[3] |
| Членство | Французька академія наук |
| Відомий завдяки: | Теорема Картана — Дьєдонне |
| Нагороди | |
 Жан Дьєдонне у Вікісховищі | |
Жан Алекса́ндр Ежен Дьєдонне (фр. Jean Dieudonné; 1 липня 1906, Лілль — 29 листопада 1992, Париж) — французький математик, займався дослідженнями в абстрактній алгебрі, алгебраїчній геометрії і функціональному аналізі. Відомий тим, що безпосередньо причетний до псевдоніму групи Ніколя Бурбакі й до проєкту Гротендіка Елементи геометричного підходу алгебри, як дослідник історії математики, зокрема, в області функціонального аналізу та алгебраїчної топології. Його робота у класичних групах (книга La Géométrie des groupes classiques була опублікована в 1955 році), і в формальних групах, включно з тим, що зараз називається модулі Дьєдонне, дуже вплинула на ці області.
Дьєдонне народився і виріс у Ліллі, також перебував у Англії, де почав вивчати алгебру. В 1924 році був прийнятий у Вищу нормальну школу, де Андре Вейль був його однокласником. В цей час починає працювати в комплексному аналізі. У 1934 році він став учасником групи normaliens, яка була створена Вейлем та стала «Бурбакі».
Освіта та навчання
Дьєдонне служив в французькії армії під час Другої світової війни, а потім викладав у Клермон-Феррані до звільнення Франції. Після Університету Сан-Паулу (1946—47), і Мічиганського університету (1952—53), в 1953 році, перш ніж повернутися до Франція, як член-засновник Інституту вищих наукових досліджень, науковець перейшов у відділ математики в Північно-Західному університеті. В 1964 році він переїхав до Університету Ніцци, щоб заснувати департамент математики. В 1968 році, уже будучи у відставці, Дьєдонне був обраний як член Академії наук.
Кар'єра
Дьєдонне написав більшу частину текстів серії Бурбакі, великий об'єм алгебраїчної геометрії серії «Елементи геометричного підходу алгебри», і дев'ять томів свого власного Traite d'Analyse. Перше видання TRAITE — це французька версія книги Основи сучасного аналізу (1960), що стала підручником з функціонального аналізу.
Він також написав окремі монографії з Числення нескінченно малих величин, Лінійної алгебри та елементарної геометрії, теорії інваріантів, комутативної алгебри, алгебраїчної геометрії і формальних груп.
Разом з Лораном Шварцом керував ранніми дослідженнями Гротендіка; пізніше з 1959 по 1964 був в Інституті вищих наукових досліджень поряд з Гротендіком, а також співпрацював у дослідницькій роботі, необхідній для підтримки проекту перегляду основ алгебричної геометрії.
Вибрані видання
- Sur les groupes classiques. Paris: Hermann. 1948.[4]
- Dieudonné, Jean (1955), La géométrie des groupes classiques, Ergebnisse der Mathematik und ihrer Grenzgebiete (N.F.), Heft 5, Berlin, New York: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-05391-2, MR 0072144, архів оригіналу за 13 листопада 2013, процитовано 12 квітня 2016[5]
- 9 volumes of Éléments d'analyse (1960—1982), éd. Gauthier-Villars[6]
- Foundations of Modern Analysis. Academic Press. 1960.[7]
- Algèbre linéaire et géométrie élémentaire. Hermann. 1964.; Eng. trans: Linear algebra and geometry. 1969.
- The work of Nicolas Bourbaki. Amer. Math. Monthly. 77: 134—145. 1970. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 12 квітня 2016.
- Dieudonné, Jean A.; Carrell, James B. (1971), Invariant theory, old and new, Advances in Mathematics, Boston, MA: Academic Press, 4: 1—80, doi:10.1016/0001-8708(70)90015-0, ISBN 978-0-12-215540-6, MR 0279102
{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром work з ISBN (посилання) (a reprint of Dieudonné, Jean A.; Carrell, James B. (1970), Invariant theory, old and new, Advances in Mathematics, 4: 1—80, doi:10.1016/0001-8708(70)90015-0, ISSN 0001-8708, MR 0255525) - Historical development of algebraic geometry (PDF). Т. 79. Жовтень 1972. с. 827—866. doi:10.2307/2317664. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite book}}: Проігноровано|journal=(довідка) - Introduction to the theory of formal groups. Dekker. 1973.
- Cours de géométrie algébrique I. P.U.F. 1974.;[8] Eng. trans: History of Algebraic Geometry. Wadsworth Inc. 1985.
- Cours de géométrie algébrique II. P.U.F. 1974.[8]
- Dieudonné, Jean Alexandre (1982), A panorama of pure mathematics, Pure and Applied Mathematics, т. 97, London: Academic Press Inc. [Harcourt Brace Jovanovich Publishers], ISBN 978-0-12-215560-4, MR 0478177, архів оригіналу за 13 травня 2016, процитовано 12 квітня 2016[9]
- Dieudonné, Jean (1981), Choix d'œuvres mathématiques. Tome I (French) , Paris: Hermann, ISBN 978-2-7056-5922-6, MR 0611149
- Dieudonné, Jean (1981), Choix d'œuvres mathématiques. Tome II (French) , Paris: Hermann, ISBN 978-2-7056-5923-3, MR 0611150
- History of functional analysis. North-Holland. 1981. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.[10]
- Pour l'honneur de l'esprit humain: les mathématiques aujourd'hui. Hachette. 1987.
- A History of Algebraic and Differential Topology 1900-1960. Birkhäuser Boston. 1988. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- Mathematics - the music of reason. Springer. 1992. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 12 квітня 2016.
Книги російською мовою
- Дьёдонне Ж. Основы современного анализа. М.: Мир, 1964
- Дьёдонне Ж. Линейная алгебра и элементарная геометрия. М.: Наука, 1972
- Дьёдонне Ж. Геометрия классических групп М.: Мир, 1974
- Дьёдонне Ж., Керрол Дж., Мамфорд Д. Геометрическая теория инвариантов. М.: Мир, 1974
Див. також
Посилання
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Жан Дьєдонне в архіві MacTutor (англ.)
- A talk on the history of Algebraic Geometry given by Jean Dieudonné at the Department of Mathematics of the University of Wisconsin-Milwaukee in 1972 has been recently restored and is available here
- Dieudonné appears in the Horizon BBC documentary A Mathematical Mystery Tour [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Жан Дьєдонне в архіві MacTutor (англ.)
- Жан Дьєдонне(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
- Dugac, Pierre (1995), Jean Dieudonné: Mathématicien complet (Plus de lumiere) (French) , Editions Jacques Gabay, ISBN 978-2-87647-156-6, архів оригіналу за 20 червня 2019, процитовано 17 червня 2022
Примітки
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор — 1995.
- ↑ Google Books — 2005. — С. 20.
- ↑ а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Ellis Kolchin (1949). Review: Sur les groupes classiques, by Jean Dieudonné (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 55 (3, Part 1): 317—320. doi:10.1090/s0002-9904-1949-09196-6. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка) - ↑ Irving Reiner (1956). Review: La géométrie des groupes classiques, by Jean Dieudonné (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 62 (4): 417—420. doi:10.1090/s0002-9904-1956-10056-6. Архів оригіналу (PDF) за 25 липня 2018. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка) - ↑ Jerrold E. Marsden (1980). Review: Treatise on analysis, by Jean Dieudonné, trans. by I. G. MacDonald (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 3 (1): 719—724. doi:10.1090/S0273-0979-1980-14804-1. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка) - ↑ Leopoldo Nachbin (1960). Review: Foundations of Modern Analysis, by Jean Dieudonné (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 67 (3): 246—250. doi:10.1090/s0002-9904-1961-10566-1. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка) - ↑ а б Robin Hartshorne (1976). Review: Cours de géométrie algébrique, vols. I and II by Jean Dieudonné; Basic Algebraic Geometry, by I R. Shararevich, trans. by K. A. Hirsch (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. 82 (3): 455—459. doi:10.1090/S0002-9904-1976-14042-6. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка) - ↑ Paul Halmos (1979). Review: Panorama des mathématiques pure, by Jean Dieudonné (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 1 (4): 678—681. doi:10.1090/s0273-0979-1979-14661-5. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- ↑ Robert S. Doran (1982). Review: History of functional analysis, by Jean Dieudonné (PDF). Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 7 (2): 403—409. doi:10.1090/s0273-0979-1982-15049-2. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
{{cite journal}}: Перевірте значення|author=(довідка)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).