YaChudo

Жак Копо

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Жак Копо
фр. Jacques Copeau Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 лютого 1879[4][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж[1][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер20 жовтня 1949[1][2][…] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Бон[1][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняQ110335601?[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняMaison Jacques-Copeaud Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьтеатральний режисер, драматург, кінорежисер, письменник, актор театру, перекладач, актор, режисер, директор театру Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКондорсе Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіАнтуан Андре[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніLéon Chancereld, Bunroku Shishid, Jean Dastéd і Етьєн Декру Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаAdministrator of the Comédie-Françaised Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіCatherine Dastéd, Marie-Hélène Dastéd, Edwige Copeaud і Pascal Copeaud Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону

Prix Paul Hervieud (1924)

IMDbID 0178575 Редагувати інформацію у Вікіданих

Жак Копо (народився 4 лютого 1879, Париж ; † 20 жовтня 1949, Бон) — французький театральний режисер, актор, критик і драматург.

Біографія

Жак Копо почав писати комедії в 1890-х роках, з яких Ранковий туман (Brouillard du matin) поставили в Новому театрі (Nouveau Théâtre) у 1897 році та прорецензував Франциск Сарсе в газеті Le Temps. Копо писав як театральний критик для журналів L'Ermitage (1904–06), Théâtre (1905–14) та La Grande Revue (1907–10) і працював торговцем мистецтвом у Galerie Georges Petit з 1905 по 1910 рік.

У 1908 році разом з Андре Жидом, Жаном Шлюмберже, Анрі Геоном, Андре Рюїтером і Марселем Друеном він заснував Nouvelle Revue Française , часопис, який продовжує свою діяльність досі. У 1913 році він заснував невеликий театр Théâtre du Vieux-Colombier[9], де реалізував свої ідеї відновлення театру, відвернувшись від сучасної натуралістичної концепції. Він привів таких акторів, як Шарль Дюллен, Луї Жуве (який також працював освітлювачем і режисером), Бланш Альбан і Сюзанна Бінг.

Після поїздки театральної трупи в Америку з 1917 по 1919 рік Копо знову відкрив свій театр у Парижі в 1920 році. Як переконаний католик[9] Жак Копо відчував обов'язок перед суспільством, на його думку, мистецтво повинно йому служити і сприяти його подальшому розвитку. Під керівництвом Жуля Ромена тут навчалися такі молоді актори, як Мішель Сен-Дені, Леон Шансерель, Жан Дасте, Марі-Елен Дасте, Етьєн Декру та дует Жиль і Жульєн. Після провалу його п'єси Рідний дім (La Maison natale), яка зустріла нерозуміння навіть серед його друзів, він залишив Париж і закрив Théâtre du Vieux-Colombier у 1924 році.

У наступні роки Копо працював театральним критиком для Nouvelles littéraires. Він керував виставами просто неба Santa Uliva (1933), Savonarole (1935) і Comme il vous plaira (1938) і поставив у 1936—1937 роках три п'єси Франсуа Моріака та Заповіт отця Леже (Le Testament du Père Leleu) Роже Мартена дю Гара в Комеді-Франсез, а в 1940 році як тимчасовий директор Комеді-Франсез підтримав постановку Жана-Луї Барро "Сід ".

У 1941 році він пішов з керівництва Комеді-Франсез, опублікував текст «Народний театр» (Le Théâtre populaire) і завершив драму «Малий жебрак» (Le Petit Pauvre) про життя Франциска Ассізького. Попри війну та власну хворобу, він поставив п'єсу «Диво золоченого хліба» (Miracle du pain doré) у Госпісі де Бон у 1943 році за підтримки Андре Барсака. Театральна робота Копо мала значний вплив на таких діячів театру, як Етьєн Декру, Шарль Даллен, Жан-Луї Барро, Жак Лекок, Марсель Марсо та Антонен Арто.

Альбер Камю про Жака Копо:

«Dans l'histoire du theatre français, il ya deux periods: avant et après Copeau». (В історії французького театру виділяють два періоди: до і після Копо.)

Примітки

  1. ↑ а б в г Копо Жак // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  5. ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
  6. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  7. ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article1403
  8. ↑ Evans M. Jacques Copeau — С. 4.
  9. ↑ а б Claudio Bernardi, Carlo Susa (Hrsg.): Storia essenziale del teatro (= Collana Trattati e Manuali). Vita e Pensiero/Media spettacolo e processi culturali, Milano 2005, ISBN 88-343-0761-5, S. 296 f.

Література

  • Альбер Камю. Копо – єдиний майстер. пер. з французької Романа Осадчука / Вибрані твори у трьох томах, т. 2 — Харків: Фоліо, 1996.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).