Франциск Сарсе
| Франциск Сарсе | |
|---|---|
| фр. Francisque Sarcey | |
| Ім'я при народженні | фр. François Sarcey |
| Народився | 8 жовтня 1827 Дурдан |
| Помер | 16 травня 1899 (71 рік) Париж |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Громадянство | |
| Діяльність | журналіст, театральний критик, письменник, критик |
| Відомий завдяки | письменник, публіцист, театральний критик |
| Alma mater | Вища нормальна школа |
| Знання мов | французька[1][2] |
| Заклад | міністерство освіти Франціїd |
| Учасник | французько-прусська війна |
| Членство | Ліга французької батьківщини і Товариство друзів пам'яток Парижаd |
| Родичі | Q136881614? і Андре-Марі Ампер |
| Діти | Yvonne Sarceyd |
| Автограф | |
Франци́ск Сарсе́ (фр. Francisque Sarcey; 8 жовтня 1827, — 16 травня 1899) — французький письменник, публіцист і театральний критик.
Життєпис
Народився у муніципалітеті Дурдан, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн, Франція.
Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, деякий час був викладачем.
З 1860 року цілком віддається літературній і журналістській діяльності.
Будучи помірним лібералом, він у своїх судженнях про явища мистецтва керувався критерієм «здорового глузду», тобто писав так, як це було прийнятно і зрозуміло для середнього паризького буржуа. Як театральний критик, Ф. Сарсе дуже швидко посів одне з провідних місць. Він нерідко звеличував твори, що вирізнялися виключно зовнішніми ефектними положеннями, часто замовчуючи п'єси тих драматургів, які, цураючись штучних ефектів у побудові інтриги, намагалися дати більш поглиблену картину людських переживань і відносин. Захисник французьких комедійних традицій. Ф. Сарсе надмірно звеличував Е. Лабіша і Гандільйо, вважав Е. Скріба і В. Сарду чи не першими драматургами Франції, водночас залишився цілком чужим до нових віянь у галузі драматургії, пов'язаних з іменами Г. Ібсена, Л. Толстого, Г. Гауптмана та Г. Зудермана.
Помер у Парижі. Похований на цвинтарі Монмартр.
Основні твори
- Le nouveau seigneur de village (укр. Новий господар села, 1862);
- Le siege de Paris (укр. Облога Парижа, 1871);
- Etienne Moret (укр. Етьєн Море, 1876);
- Comédiens et comediennes (укр. Актори й акторки, 1878—1884);
- Souvenirs de jeunesse (укр. Спогади молодості, 1884);
- Souvenirs d'âge mur (укр. Спогади зрілого віку, 1892).
Джерела
- Літературна енциклопедія: Сарсе. (рос.)
| Це незавершена стаття про журналіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
