YaChudo

Франциск Сарсе

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Франциск Сарсе
фр. Francisque Sarcey
Ім'я при народженніфр. François Sarcey Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 жовтня 1827
Дурдан
Помер16 травня 1899 (71 рік)
Париж
ПохованняЦвинтар Монмартр Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоФранція Франція
Діяльністьжурналіст, театральний критик, письменник, критик Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякиписьменник, публіцист, театральний критик
Alma materВища нормальна школа
Знання мовфранцузька[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Закладміністерство освіти Франціїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникфранцузько-прусська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛіга французької батьківщини і Товариство друзів пам'яток Парижаd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіQ136881614? і Андре-Марі Ампер Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиYvonne Sarceyd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Франци́ск Сарсе́ (фр. Francisque Sarcey; 8 жовтня 1827,  — 16 травня 1899) — французький письменник, публіцист і театральний критик.

Життєпис

Народився у муніципалітеті Дурдан, у регіоні Іль-де-Франс, департамент Ессонн, Франція.

Закінчив Вищу нормальну школу в Парижі, деякий час був викладачем.

З 1860 року цілком віддається літературній і журналістській діяльності.

Будучи помірним лібералом, він у своїх судженнях про явища мистецтва керувався критерієм «здорового глузду», тобто писав так, як це було прийнятно і зрозуміло для середнього паризького буржуа. Як театральний критик, Ф. Сарсе дуже швидко посів одне з провідних місць. Він нерідко звеличував твори, що вирізнялися виключно зовнішніми ефектними положеннями, часто замовчуючи п'єси тих драматургів, які, цураючись штучних ефектів у побудові інтриги, намагалися дати більш поглиблену картину людських переживань і відносин. Захисник французьких комедійних традицій. Ф. Сарсе надмірно звеличував Е. Лабіша і Гандільйо, вважав Е. Скріба і В. Сарду чи не першими драматургами Франції, водночас залишився цілком чужим до нових віянь у галузі драматургії, пов'язаних з іменами Г. Ібсена, Л. Толстого, Г. Гауптмана та Г. Зудермана.

Помер у Парижі. Похований на цвинтарі Монмартр.

Основні твори

  • Le nouveau seigneur de village (укр. Новий господар села, 1862);
  • Le siege de Paris (укр. Облога Парижа, 1871);
  • Etienne Moret (укр. Етьєн Море, 1876);
  • Comédiens et comediennes (укр. Актори й акторки, 1878—1884);
  • Souvenirs de jeunesse (укр. Спогади молодості, 1884);
  • Souvenirs d'âge mur (укр. Спогади зрілого віку, 1892).

Джерела


  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).