Жаклін Рок
| Жаклін Рок | |
|---|---|
| фр. Jacqueline Roque | |
| Ім'я при народженні | фр. Jacqueline Marie Madeleine Roque[1] |
| Народилася | 24 лютого 1926[1] або 24 лютого 1927[3] XIV округ Парижа, Париж[1] |
| Померла | 15 жовтня 1986[2][1] Мужен[1] ·вогнепальна рана |
| Країна | |
| Діяльність | хореографка, художниця, модель |
| Знання мов | французька[2] |
| Заклад | Madourad |
| У шлюбі з | Пабло Пікассо |
Жаклін Рок, у шлюбі Пікассо (фр. Jacqueline Roque, нар. 24 лютого 1926, Париж, Франція — пом. 15 жовтня 1986, Мужен, Франція) — французька хореографка, художниця та модель. Відома як муза, друга і остання дружина Пабло Пікасо, зображена ним на понад 400 портретах, більше, ніж будь-хто інший[4].
Життєпис
Народилася в 1927 році в Парижі. Коли Жаклін було два роки, коли батько покинув її, матір і чотирирічного брата. Цього Жаклін не вдалося йому пробачити. Мати виховувала її в обмежених умовах в будиночку консьєржів неподалік Єлисейських полів, довгі години працюючи швачкою. Коли Жаклін 18 років, її мати померла від інсульту. У 1946 році Жаклін Рок одружилася з інженером Андре Ютеном (фр. André Hutin), ародила дочку Катрін Ютен-Бле. Молода сім'я переїхала в Африку, де чоловік працював, але через чотири роки вони повернулися назад до Франції, де і розлучилися. Жаклін Рокк оселилася на Французькій Рив'єрі і влаштувалася на роботу в магазин в Валлорісі, що належав її кузині.
В 1953 році 72-річний Пабло Пікассо вперше побачив 26-річну Жаклін Рок і почав залицятися до неї. Він писав її спотворені портрети. Приходив до неї щодня. Намалював на її будинку крейдою голуба. Кожен день дарував їй одну троянду, поки через понад рік після знайомства не вмовив її зустрічатися з ним. У 1955 році, коли його перша дружина Ольга Хохлова померла, Пікассо отримав право вступити в новий шлюб. Проте він одружився з Жаклін тільки через 6 років, 2 березня 1961 року. Дітей у шлюбі вона не мала.
У квітні 1973 року Пікассо помер у віці 91 року через 11 років їхнього шлюбу. Оскільки поховання художника відбулося на приватній території, що належала його замку, Рок вдалося уникнути Клода і Паломи Пікассо[5], позашлюбних дітей Пікассо від Франсуази Жило, яка була з ним між 1943 і 1953 роками[6]. З 1973 року Франсуаза Жило стала боротися з Жаклін Рок за розділ майна художника[7]. Жило і її діти і раніше, ще за життя Пікассо, безуспішно намагалися оскаржити його заповіт на тій підставі, що Пікассо був психічно хворим. Зрештою сторони домовилися про створення Музею Пікассо в Парижі[8], який був відкритий в 1985 році.
Жаклін Рок застрелилася з пістолета в 1986 році, на 60-му році життя[9]. Згідно з заповітом, похована поруч з Пабло Пікассо, в парку його замку Вовенарг.
Діяльність
В культурі
З травня 1954 року Пікассо почав зображувати Жаклін Рок на спотворених портретах, із перебільшеною шиєю і котячим обличчям. Від картини до картини її темні очі і брови, високі вилиці, і класичний профіль стали більш впізнаваними на його більш пізніх роботах[8].
У 1963 році Пабло Пікассо написав 160 портретів Жаклін Рок і продовжив і далі зображувати її, у все більш абстрактних розпливчастих формах, аж до 1972 року.
Примітки
- ↑ а б в г д е Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118845187 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Hohenadel, Kristin (March 21, 2004). «Mixing art and commerce.» [Архівовано 23 вересня 2012 у Wayback Machine.](англ.) Los Angeles Times.
- ↑ Zabel, William D. (1996). The Rich Die Richer and You Can too.(англ.) New York: John Wiley and Sons. p.11. ISBN 0-471-15532-2.
- ↑ Kazanjian, Dodie (April 27, 2012). «Life After Picasso: Françoise Gilot.» [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.](англ.) Vogue.
- ↑ Yoakum, Mel (2012). «Introduction: Françoise Gilot.» [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.](англ.) The F. Gilot Archives website.
- ↑ а б Johns, Cathy (2001). «Roque, Jacqueline.» (pp. 458—462). [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.](англ.) In: Jill Berk Jiminez (Ed.) & Joanna Banham (Assoc. Ed.). Dictionary of Artists' Models. Chicago: Fitzroy Dearborn. ISBN 1-57958-233-8
- ↑ Kimmelman, Michael (April 28, 1996). «Picasso’s Family Album». [Архівовано 26 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.) New York Times.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).