YaChudo

Ешлі Браян

Переглядів: 0. Оновлено 02.11.2026.

Ешлі Браян
англ. Ashley Bryan Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження13 липня 1923[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Гарлем, Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть4 лютого 2022[5][4] (98 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Цуґар-Ленд, Форт, Техас, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКупер Юніон і Колумбійський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, дитячий письменник, ілюстратор, художник, поет, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрацівникДартмутський коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Роботи в колекції
Національна галерея мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Програма Фулбрайта

Нагорода за спадщину в сфері дитячої літературиd (2009)

Regina Medald (2011)

the taild (1981)

CMNS: Ешлі Браян у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ешлі Фредерік Браян (англ. Ashley Frederick Bryan; 13 липня 1923, Нью-Йорк, Нью-Йорк — 4 лютого 2022, Шугар-Ленд, Техас) — американський письменник й ілюстратор дитячих книг. Більшість його сюжетів пов'язані з афроамериканським досвідом. 2006 року номінований у США на премію імені Ганса Крістіана Андерсена[6], а 2009 року отримав премію «Спадщина дитячої літератури» за внесок в американську дитячу літературу[7]. Його книжка-картинка «Свобода наді мною» 2016 року номінована на премію Кіркуса й отримала медаль Ньюбері.

Біографія

Дитинство

Народився 13 липня 1923 року в Гарлемі та виріс у Бронксі, Нью-Йорк[8]. Його батько працював друкарем віншувальних листівок і любив птахів, а Браян пам'ятав їхню квартиру з сотнею птахів[8][9]. Він народився другим із шести дітей і виріс разом із трьома двоюрідними братами та сестрами. Браян згадував своє дитинство в Нью-Йорку в 1930-х роках як ідилічний час, сповнений мистецтва та музики[10]. Опановував малювання та гру на музичних інструментах у школі у художників і музикантів, які брали участь у програмі «Адміністрування робочих проєктів»[10]. З книг, які брав у бібліотеці, створив власну тимчасову колекцію вдома. Особливо захоплювався поезією, народними казками й оповіданнями[11].

Навчання в університеті та військова служба

Навчався у художній школі Cooper Union і був єдиним афроамериканським студентом на той час. Інші навчальні заклади відхилили заявки Браяна через расову приналежність, але Cooper Union розподіляв свої стипендії методом сліпого тестування[12].

Друга світова війна перервала навчання. Його призвали до лав армії США та призначили служити в окремому підрозділі як члена портового батальйону, який висадився на пляжі Омаха в день Д. Він так погано підходив до цієї роботи, що його товариші по службі часто пропонували відійти і помалювати. Він завжди тримав при собі альбом для малювання[12]. Його книга «Безмежна надія»[13] — це автобіографічна подорож під час війни.

1946 року вступив до Школи загальних досліджень Колумбійського університету для вивчення філософії[14]. Після війни отримав стипендію Фулбрайта для навчання в Університеті Марселя в Екс-ан-Провансі, а потім повернувся на два роки навчання в Університет Фрайбурга в Німеччині[15].

Викладацька кар'єра

Викладав мистецтво в Квінз-коледжі, Філадельфійському коледжі мистецтв, Далтонській школі, Лафаєтському коледжі та Дартмутському коледжі. 1988 року вийшов на пенсію з посади почесного професора мистецтв у Дартмуті[16][17].

Пенсія та смерть

Наприкінці 1980-х років, коли вийшов на пенсію, Браян переїхав до Айлсфорда, штат Мен, на острові Літтл-Кренберрі. 2019 року переїхав до Шугар-Ленда, де жила його племінниця[16][8].

2013 року створили Центр Ешлі Браяна для збереження, захисту та догляду за мистецтвом Браяна, його колекціями, книгами та популяризації спадщини. 2019 року центр і Пенсільванський університет досягли угоди про архівування робіт Браяна в Центрі спеціальних колекцій, рідкісних книг і рукописів Кіслака[18].

Помер у будинку своєї племінниці 4 лютого 2022 року у 98 років. У нього була застійна серцева недостатність[8][19].

Нагороди та почесні відзнаки

Лавреат двох літературних нагород Американської бібліотечної асоціації за свій «значний та тривалий внесок»: премія «За дитячу літературну спадщину» 2009 року та премії Кінга-Гамільтона 2012 року. Премія «Спадщина дитячої літератури» від Асоціації бібліотечних послуг для дітей надається раз на два роки одному письменнику або ілюстратору дитячих книг, виданих у США. Комітет зокрема виділив «Dancing Granny», «Beat the Story-Drum», «Pum-Pum» та «Beautiful Blackbird» і відзначив його «різноманітні форми мистецтва»[7][20]. Премія Коретти Скотт Кінг–Вірджинії Гамільтон, що вручається Круглим столом з обміну етнічною та мультикультурною інформацією, надається раз на два роки одному афроамериканському письменнику чи ілюстратору дитячої чи юнацької літератури[21][22]. 2008 року названо Літературним левом Нью-Йоркською публічною бібліотекою. 2008 року Дослідницька бібліотека з афроамериканської історії та культури на Оберн-авеню, що розташована у Публічній бібліотеці Атланти-Фултона, провела «Дитячий літературний фестиваль Ешлі Браяна»[23]. Браян також ушанований медальйоном Університету Південного Міссісіпі від Дитячого книжкового фестивалю Фей Б. Кайглер 1994 року[24].

За свою тривалу роботу ілюстратора дитячих книг 2006 року номінований у США на міжнародну премію імені Ганса Крістіана Андерсена, найвище визнання для творців дитячих книг[6].

Серія художніх робіт Браяна 2002 року розміщена в Афроамериканській дослідницькій бібліотеці та культурному центрі бібліотеки округу Бровард. Доктор Генрієтта Сміт, професорка-емеритка Школи інформації Університету Південної Флориди, співпрацювала з бібліотекою округу Бровард над створенням серії дитячих книг, названих на честь Ешлі Браяна[25]. 2012 року серія художніх робіт Браяна відзначила десятирічну участь у виставках і програмах[26]. «Серія розпочалася з того, що Браян надав бібліотеці вісім оригінальних творів мистецтва, які стали основою колекції»[26]. Серія «Мистецтво Ешлі Браяна» мала тривалий культурний вплив на громаду, залучаючи дітей та сім'ї до бібліотеки та молодь до дитячого книжкового мистецтва та ілюстраційї[26].

Губернаторка штату Мен Джанет Міллс вшанувала Браяна, проголосивши 13 липня 2020 року «Днем Ешлі Фредеріка Браяна» за його внесок у розвиток штату[27][28].

Нагороди за окремі роботи

За окремі книги неодноразово отримували нагороди, зокрема численні премії Коретти Скотт Кінг та відзнаки за ілюстрації, першу поетичну премію Лі Беннета Гопкінса від Університету штату Пенсильванія, премію «Люпіна» від Бібліотечної асоціації штату Мен та премію «Золотий повітряний змій» за документальну літературу.

  • 1981, Премія Коретти Скотт Кінг за ілюстрацію, Beat the Story Drum, Pum-Pum[29]
  • 1983, Коретта Скотт Кінг за ілюстрації, I'm Going to Sing: Black American Spirituals[29]
  • 1987, Коретта Скотт Кінг Почесна премія за письменництво та ілюстрацію, Lion and the Ostrich Chicks and Other African Folk Tales[29]
  • 1988, Коретта Скотт Кінг за ілюстрацію, What a Morning! The Christmas Story in Black Spirituals[29]
  • 1992, Коретта Скотт Кінг за ілюстрацію, All Night, All Day: A Child's First Book of African American Spirituals[29]
  • 1993, Поетична премія Лі Беннета Гопкінса, премія Люпіна, Sing to the Sun[30][31]
  • 1998, Коретта Скотт Кінг за ілюстрації, «Абетка афроамериканської поезії» Ешлі Браян[29]
  • 2004, Премія Коретти Скотт Кінг за ілюстрацію, Ashley Bryan's ABC of African American Poetry[29]
  • 2008, Премія Коретти Скотт Кінг за ілюстрацію, "Let it Shine: Three Favorite Spirituals[29]
  • 2010, премія «Золотий вітряк» за нехудожню літературу, Ashley Bryan: Words to My Life's Song[32]
  • 2017, Премія Ньюбері, Премія Коретти Скотт Кінг за письменництво та ілюстрацію, Премія Люпіна за книгу з картинками, фіналіст Премії Кіркуса в номінації «Література для юних читачів», Freedom Over Me: Eleven Slaves, Their Lives and Dreams Brought to Life by Ashley Bryan[31][33][34]
  • 2020, Книжкова премія Картера Дж. Вудсона, премія Коретти Скотт Кінг за ілюстрацію, "Infinite Hope: A Black Artist's Journey from World War II to Peace[35][36]

Твори

Бібліографія

  • Black Boy Річард Райт (1950)[16]
  • Fabliaux: Ribald Tales from the Old French пер. Роберт Геллман і Річард О'Горман(1965)[37]
  • Moon, For What Do You Wait? Poems Робіндранат Тагор(1967)[37]
  • The Ox of the Wonderful Horns and Other African Folktales (1971)[17]
  • Walk Together Children: Black American Spirituals Vol 1 (1974)[37]
  • The Adventures of Aku (1976)[17]
  • The Dancing Granny (1977)[17]
  • I Greet the Dawn: Poems Пол Лоуренс Донбар (1978)[37]
  • Jethro and the Jumbie Сюзан Купер (1979)[37]
  • Jim Flying High Мері Еванс (1979)[37]
  • Beat the Story-Drum, Pum-Pum (1980)[17]
  • I'm Going to Sing: Black American Spirituals Vol 2 (1982)[29]
  • The Cat's Purr (1985)[17]
  • Lion and the Ostrich Chicks and Other African Folk Poems (1986)[17]
  • What a Morning: The Christmas Story in Black Spirituals Джон Лангстафф (1987)[29]
  • Sh-Ko and his Eight Wicked Brothers illustrated Фуміо Яшімура (1988)[37]
  • Turtle Knows Your Name (1989)[37]
  • Pourquoi Tales: The Cat's Purr, Why Frog and Snake Never Play Together, the Fire Bringer з Маргарет Годжес (1989)[37]
  • All Night, All Day: A Child's First Book of African-American Spirituals (1991)[17]
  • Climbing Jacob's Ladder Джон Лангстафф (1991)[37]
  • Sing to the Sun (1992)[17]
  • Christmas Gif’: An Anthology of Christmas Poems, Songs and Stories Written by and About African-Americans Шарламей Ролінс (1993)[37]
  • The Story of Lightning and Thunder (1993, 1999)[37]
  • What a Wonderful World Джордж Девід Вайс і Боб Тіл (1995)[37]
  • It's Kwanzaa Time! by Linda and Clay Goss (1995)[37]
  • The Story of the Three Kingdoms Валтер Дін Меєрс (1995)[37]
  • The Sun Is So Quiet: Poems Ніккі Джіванні (1996)[37]
  • Ashley Bryan's ABC of African American Poetry (1997, 2001)[29][37]
  • Carol of the Brown King: Nativity Poems Ленгстон Г'юз (1998)[37]
  • The House with No Door: African Riddle-Poems Браян Сванн (1998)[37]
  • Ashley Bryan's African Tales, Uh Huh (1998)[17]
  • Why Leopard Has Spots, Dan Stories from Liberia Во-Лді Пай і Маргарет Ліпперт (1998)[37]
  • The Night Has Ears: African Proverbs (1999)[37]
  • Aneesa Lee and the Weaver's Gift Ніккі Граймс (1999)[37]
  • Jump Back, Honey: The Poems of Paul Laurence Dunbar, також іл. Керол Бірд, Ян Спайві Гілкріст, Джеррі Пінкні, Фейт Рінгголд (1999)[37]
  • How God Fix Jonah Лоренц Грем (2000)[37]
  • Salting the Ocean: 100 Poems by Young Poets Наомі Шахаб Най (2000)[37]
  • Beautiful Blackbird (2003)[17]
  • A Nest Full of Stars Джейм Беррі (2004)[37]
  • Let It Shine: Three Favorite Spirituals (2007)[29]
  • My America також іл. Ян Спайві Гілкріст (2007)[37]
  • Ashley Bryan: Words to My Life's Song (2009)[32]
  • All Things Bright and Beautiful Сесіл Александер (2010)[17]
  • Who Built the Stable? (2012)[17]
  • Can't Scare Me! (2013)[17]
  • Ashley Bryan's Puppets: Making Something From Everything (2014)[38]
  • By Trolley Past Thimbledon Bridge іл. Марвін Білек (2015)[39]
  • Sail Away Ленгстон Г'юз (2015)[8]
  • Freedom Over Me: Eleven Slaves, Their Lives and Dreams Brought to Life (2016)[31]
  • I Am Loved Ніккі Джіванні(2018)[15]
  • Blooming Beneath the Sun by Крістіна Россетті (2019)[40]
  • Infinite Hope: A Black Artist's Journey from World War II to Peace (2020)[36]

Фільмографія

  • Я знаю чоловіка… Ешлі Браяна (2016) — реж. Річард Кейн[41]

Сценічні роботи

Американський композитор Елвін Сінглтон написав «Sing to the Sun», замовлений консорціумом п'яти музичних фестивалів для сезону 1995—1996 років. Твір складався з камерного оркестру, до складу якого входили гобой, кларнет, альт, фортепіано й ударні[42], дитячі голоси та оповідача, і був оснований на збірці віршів Браяна «Sing to the Sun: Poems and Pictures». Браян сам оповідав на прем'єрі та всіх наступних виставах[43].

10 червня 2017 року в Центрі виконавських мистецтв Конанта Університету Оглторп в Атланті, штат Джорджія, відбулася світова прем'єра постановки театру «Dancing Granny» театру «Альянс»[44]. Музичну постановку адаптували для сцени за однойменною книгою Браяна, музику написав Джире Бреон Голдер, а хореографію поставила Аміна Каплан[45][46].

2018 року Браян співпрацював з композитором Аароном Робінсоном над афроамериканським реквіємом «A Tender Bridge»: 90-хвилинний твір з 13 частин, що оспівує життя та кар'єру Браяна на основі його творів, у яких використовуються «джаз, регтайм, негритянський спірічуелс, південні гімни й інші музичні ідіоми, а також повний хор, госпел-хор, дитячий хор, оркестровий джазовий ансамбль і кілька оповідачів»[47][48].

У квітні 2021 року театр «Альянс» також поставив виставу «Beautiful Blackbird наживо» за мотивами дитячої книги Браяна «Beautiful Blackbird». Концертна версія розповідає історію про п'ятьох птахів, які прилетіли з Африки, щоб заспівати про те, як чудово бути чорношкірим[49][50].

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133266761 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б в (not translated to en) Ashley Bryan, Who Brought Diversity to Children’s Books, Dies at 98 / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2022. — ISSN 0362-4331
  5. ↑ Ashley Bryan, children's illustrator and author, has died at 98
  6. ↑ а б «IBBY Announces the Winners of the Hans Christian Andersen Awards 2006» [Архівовано 2012-03-15 у Wayback Machine.]. International Board on Books for Young People (IBBY). Press release March 27, 2006.   «Hans Christian Andersen Awards». IBBY. Retrieved 2013-07-23.
  7. ↑ а б Welcome to the (Laura Ingalls) Wilder Award home page!. Association for Library Service to Children (ALSC). American Library Association (ALA). 2009. Архів оригіналу за 1 лютого 2010. Процитовано 10 червня 2013.
  8. ↑ а б в г д Risen, Clay (9 лютого 2022). Ashley Bryan, Who Brought Diversity to Children's Books, Dies at 98. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 9 лютого 2022.
  9. ↑ Dlouhy, Caitlyn (3 серпня 2015). Profile of 2009 Wilder Award winner Ashley Bryan. The Horn Book Magazine. Процитовано 10 лютого 2022.
  10. ↑ а б Gold, Donna (Грудень 1997 – січень 1998). Ashley Bryan's World. American Visions. 12 (6): 31. ISSN 0884-9390.
  11. ↑ Marcus, Leonard S. (2002). Ways of Telling: Conversations on the Art of the Picture Book. New York, NY: Dutton Children's Books. с. 18–31. ISBN 0-525-46490-5.
  12. ↑ а б Ashley Bryan Center || Ashley's Timeline. ashleybryancenter.org. Процитовано 28 січня 2022.
  13. ↑ Bryan, Ashley (2019). Infinite hope : a Black artist's journey from World War II to peace (вид. First). New York. ISBN 978-1-5344-0490-8. OCLC 1097366206.
  14. ↑ "Make Me Brave for Life". Columbia Magazine (англ.). Процитовано 21 січня 2022.
  15. ↑ а б Ashley Bryan Center || Home. ashleybryancenter.org. Процитовано 18 листопада 2019.
  16. ↑ а б в Smith, Harrison (8 лютого 2022). Ashley Bryan, whose joyous picture books celebrated Black life and history, dies at 98. Washington Post. Процитовано 10 лютого 2022.
  17. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Ashley Bryan | Pennsylvania Center for the Book. Pennsylvania State University. Процитовано 9 лютого 2022.
  18. ↑ Trotter, Bill (2 лютого 2019). Collection of artifacts by Maine artist finds out-of-state home. Bangor Daily News.
  19. ↑ Ashley Bryan, prize-winning children's author, illustrator, dies at 98. NBC News. 6 лютого 2022.
  20. ↑ «Laura Ingalls Wilder Award, Past winners». ALSC. ALA. «About the Laura Ingalls Wilder Award». ALSC. ALA. Retrieved 2013-03-10.
  21. ↑ ALA Press Release | American Library Association. webarchive.loc.gov (англ.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  22. ↑ admin (18 січня 2009). The Coretta Scott King Book Awards. Ethnic & Multicultural Information Exchange Round Table (EMIERT) (англ.). Архів оригіналу за 14 липня 2017. Процитовано 6 червня 2025.
  23. ↑ Atlanta-Fulton Hosts Children's Festival. Georgia Library Quarterly. 45 (2). 1 липня 2008. ISSN 2157-0396.
  24. ↑ Past Medallion Recipients. University of Southern Mississippi. Архів оригіналу за 1 серпня 2016.
  25. ↑ Smith, Alice Gullen.
  26. ↑ а б в Gómez, E. (2012). Broward County Library Celebrates Ten Years of the Ashley Bryan Art Series. Children & Libraries. 10 (1): 18—19.
  27. ↑ Arnold, Willis Ryder (14 липня 2020). Mills Declares 'Ashley Bryan Day' To Honor 97-Year-Old Artist And Author. Maine Public. Процитовано 19 липня 2020.
  28. ↑ Green, Alex (16 липня 2020). Maine Declares Ashley Bryan Day. Publishers Weekly. Процитовано 19 липня 2020.
  29. ↑ а б в г д е ж и к л м н Coretta Scott King Book Award — All Recipients, 1970–Present. ALA. 5 квітня 2012. Процитовано 9 лютого 2022.
  30. ↑ About the Lee Bennett Hopkins Poetry Award | Pennsylvania Center for the Book. Pennsylvania State University. Процитовано 9 лютого 2022.
  31. ↑ а б в Lupine Award Winners. Maine Library Association. Процитовано 9 лютого 2022.
  32. ↑ а б Past Golden Kite Recipients. Society of Children's Book Writers and Illustrators. Архів оригіналу за 20 серпня 2022. Процитовано 9 лютого 2022.
  33. ↑ American Library Association announces 2017 youth media award winners (Пресреліз). American Library Association. 30 січня 2017. Процитовано 9 лютого 2022.
  34. ↑ 2016 Kirkus Prize. Kirkus Reviews. Процитовано 10 лютого 2022.
  35. ↑ Carter G. Woodson Book Award and Honor Winners. socialstudies.org. National Council for the Social Studies. Процитовано 22 червня 2020.
  36. ↑ а б Keyes, Bob (28 січня 2020). Ashley Bryan and Daniel Minter win national youth book awards.
  37. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Bryan, Ashley (1923 - ). Maine State Library. Процитовано 9 лютого 2022.
  38. ↑ Children's Book Review: Ashley Bryan's Puppets: Making Something From Everything (англ.). Publishers Weekly. 19 травня 2014. Процитовано 10 лютого 2022.
  39. ↑ By Trolley Past Thimbledon Bridge (англ.). Kirkus Reviews. 16 лютого 2015. Процитовано 10 лютого 2022.
  40. ↑ Children's Book Review: Blooming Beneath the Sun (англ.). Publishers Weekly. 14 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2022.
  41. ↑ I Know A Man...Ashley Bryan - Presented by Gene Siskel Film Center. The University of Chicago. Процитовано 9 лютого 2022.
  42. ↑ Gresham, Mark (18 листопада 1995). Sing To The Sun (PDF). Vibes. Atlanta: Atlanta.CreativeLoafing.Com. с. 89. Процитовано 18 липня 2017.
  43. ↑ Thrash Murphy, Barbara (14 серпня 2014). Black Authors and Illustrators of Books for Children and Young Adults. USA: Routledge. с. 38. ISBN 978-0415762731.
  44. ↑ Baldowski, Bill (3 червня 2017). 'Dancing Granny' kicking off Alliance's 2017-18 season. Northside Neighbor. Процитовано 18 липня 2017.
  45. ↑ News Desk, BWW (5 травня 2017). Alliance to Premiere Beloved Children's Story, THE DANCING GRANNY. Broadway World. Процитовано 18 липня 2017.
  46. ↑ Watts, Gabbie (2 червня 2017). Alliance Theatre Adapts 'The Dancing Granny' For The Stage. WABE 90.1. Процитовано 18 липня 2017.
  47. ↑ Keyes, Bob (12 серпня 2018). Ashley Bryan, 95, 'always honored' to have a new show. Portland Press Herald. Процитовано 8 лютого 2019.
  48. ↑ Nestor, Argy (22 жовтня 2018). A Tender Bridge. Maine Arts Ed. Процитовано 8 лютого 2019.
  49. ↑ Kenneavy, Shelley (1 червня 2021). Beautiful Blackbird Live Celebrates Diversity Through Music. www.wabe.org. Процитовано 6 лютого 2022.
  50. ↑ Henry Fuller, Sally (9 квітня 2021). First Look: BEAUTIFUL BLACKBIRD LIVE Begins Run at the Alliance Theatre. encoreatlanta.com. Архів оригіналу за 6 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).