YaChudo

Ефект Дюфура

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Ефект Дюфура або ж термодифузний ефект — явище виникнення теплового потоку в дво-(багато-)фазній системі внаслідок градієнту концентрації різних компонентів (фаз) системи. Відкритий Л. Дюфуром (L. Dufour) в 1872 році, детально досліджений К.Клузіусом (К.Clusius) і Л. Вальдманном (L. Waldmann) в 1942-49 рр. Цей ефект є оберненим до ефекту термодифузії.

Деталі

При сталому тиску тепловий потік J → q {\displaystyle {\vec {J}}_{q}} , що виникає через градієнт концентрації ∇ c 1 {\displaystyle \nabla c_{1}} дорівнює:

J → q = − λ ∇ T − ρ 1 T μ 11 c D ″ ∇ c 1 . {\displaystyle {\vec {J}}_{q}=-\lambda \nabla T-\rho _{1}T\mu _{11}^{c}D''\nabla c_{1}.}

де ∇ T {\displaystyle \nabla T}  — градієнт температури внаслідок такого ефекту, λ {\displaystyle \lambda }  — коефіцієнт теплопровідності, D ″ {\displaystyle D''}  — коефіцієнт дюфура, ρ 1 {\displaystyle \rho _{1}}  — густина першої компоненти, μ 11 c = ( d μ 1 d c 1 ) T {\displaystyle \mu _{11}^{c}=\left({\frac {d\mu _{1}}{dc_{1}}}\right)_{T}} , μ 1 {\displaystyle \mu _{1}}  — хімічний потенціал першої компоненти. Поява похідної хімпотенціалу по концентрації пов'язана з тим, що в лінейних співвідношеннях Онсагера термодинамічні сили пропорційні градієнтам хімпотенциалів. Величину ρ 1 T μ 11 c D ″ {\displaystyle \rho _{1}T\mu _{11}^{c}D''} називають коефіцієнтом дифузійного термоефекту. Відношення c 1 c 2 T D ′ / D {\displaystyle c_{1}c_{2}TD'/D} називається термодифузійним відношенням. Ефект Дюфура і перенос маси називають перехресними процесами. Згідно з теоремою Онсагера, коефіцієнт Дюфура і коефіцієнт термодифузії дорівнюють одне одному: D=D' (співвідношення Онсагера). Значення коефіцієнта Дюфура можуть бути як додатні так і від'ємні однак при цьому завжди

( D ″ ) 2 ≤ λ D T ρ c 1 2 c 2 μ 11 c {\displaystyle \left(D''\right)^{2}\leq {\frac {\lambda D}{T\rho c_{1}^{2}c_{2}\mu _{11}^{c}}}}

що є наслідком додатності зміни ентропії і умови термодинамічної стійкості. У стаціонарному стані, коли дифузійний потік дорівнює нулю,

D ′ D = − 1 c 1 c 2 ∇ c 1 ∇ T {\displaystyle {\frac {D'}{D}}=-{\frac {1}{c_{1}c_{2}}}{\frac {\nabla c_{1}}{\nabla T}}}

Це відношення називається коефіцієнтом Соре і рідинних та газових сумішах має порядок величини 10−3..10−5 К−1. Знаючи D {\displaystyle D} можна визначити і D ′ {\displaystyle D'} , а отже і D ″ {\displaystyle D''} . Для рідин D ″ ∼ 10 − 8 . .10 − 10 {\displaystyle D''\sim 10^{-8}..10^{-10}} см/с-К, для газів D ″ ∼ 10 − 4 . .10 − 6 {\displaystyle D''\sim 10^{-4}..10^{-6}} см/с-К. Коефіцієнт D ″ {\displaystyle D''} можна виміряти безпосередньо по градієнту температури, що виникає при змішування рідин і газів

D ″ λ = 1 T ρ 1 μ 11 c ∇ T ∇ c {\displaystyle {\frac {D''}{\lambda }}={\frac {1}{T\rho _{1}\mu _{11}^{c}}}{\frac {\nabla T}{\nabla c}}}

де ∇ T {\displaystyle \nabla T}  — максимальна різниця температури різних рідких чи газоподібних речовин, що мали однакову температуру до змішування. У газах ∇ T {\displaystyle \nabla T} порядку кількох кельвінів, а в рідинах — в 104 разів менше. Ці результати підтверджують співвідношення Онсагера.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).