Еріх Рафаель

Еріх Рафаель
фін. Rafael Erich
Прем'єр-міністр Фінляндії
15 березня 1920 — 9 квітня 1921
Попередник	Юго Веннола
Наступник	Юго Веннола
Народився	10 червня 1879[1]  Турку, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія[1]
Помер	19 лютого 1946[1] (66 років)  Гельсінкі, Фінляндія[1]
Відомий як	політик, викладач університету, суддя, письменник-документаліст, дипломат, посол, правник, голова уряду
Місце роботи	Гельсінський університет
Громадянство	Фінляндія
Alma mater	Гельсінський університет
Політична партія	Національна коаліція
Нагороди	Хрест Свободи
Медіафайли у Вікісховищі

Еріх Рафаель (швед. Rafael Waldemar Erich; 10 червня 1879⁣ — ⁣1946) — політичний діяч Фінляндії, 6-й прем'єр-міністр Фінляндії, член Національної коаліційної партії, професор і дипломат.

6-й прем'єр-міністр Фінляндії, посол Фінляндії в Італії, Швеції, Швейцарії, депутат парламенту Фінляндії.

Народився в Турку в родині ректора академії, закінчив Гельсінський університет і з 1910 по 1928 рр викладав в ньому як професор міжнародного права.

У 1919 році обраний депутатом парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії, і був членом парламенту до 1924. З 15 березня 1920 по 9 квітня 1921 рр очолював коаліційний уряд Фінляндії.

Найважливішим досягненням кабінету Еріха вважається укладання мирного договору з РРФСР.

Тартуський мирний договір був підписаний 14 жовтня 1920 і остаточно встановлював незалежність Фінляндії. Після відставки з посади прем'єр-міністра Еріх служив по лінії міністерства закордонних справ, призначений послом Фінляндії у Швейцарії і постійним представником в Лізі Націй, послом в Швеції (1928) і послом в Італії (1936).

У 1938⁣ — ⁣1939 працював у Міжнародному Суді в Гаазі.

Почесний доктор Уппсальського університету (1932).

• Коротка біографія

1. ↑ ^{а б в г} Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480