YaChudo

Ернест Тілль

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Ернест Тілль
пол. Ernest Till
Народився4 січня 1846
Бережани, Австрійська імперія
Помер21 березня 1926 (80 років)
Львів, Польська Республіка
ПохованняЛичаківський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Польська Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьадвокат, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛьвівський університет ім. Йосифа ІІ
Науковий ступіньпрофесор
Відомі учніРоман Лонгшам де Бер'є
Казимир Прибиловський
Альфред Оганович
Александер Долінські
Знання мовпольська Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиArtur Tilld Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Званнярадник двору

Ернест Тілль (4 січня 1846, Бережани — 21 березня 1926, Львів) — польський юрист, професор Львівського університету, член Польської академії знань.

Життєпис

Ернест Тілль народився в місті Бережани в родині Йозефа та Марії. Навчався в гімназії у Львові, у 1865—1870 роках вивчав право та економіку у Львівському університеті, у 1871 році здобув ступінь доктора права. Працював у Прокуратурі Скорбу у Львові, а згодом проходив практику для адвокатури. З 1873 року викладав право в Аграрній академії у Дублянах та право у Школі господарства лісового у Львові. У 1877 році захистив габілітаційну працю «Про значення володіння при набутті нерухомості» (пол. O znaczeniu posiadania przy nabyciu nieruchomości) в Ягеллонському університеті та став доцентом кафедри цивільного права університету Львова. З 1878 року очолював адвокатську канцелярію на вул. Ягеллонській, 2[1]. У 1888 році призначений титулярним професором, а у 1905 після виходу з адвокатури — звичайним професором. У 1905—1917 рр. очолював кафедру австрійського приватного права, у 1906/1907 навчальному році був деканом юридичного факультету. У 1921 році став почесним професором, читав лекції до кінця життя.

У 1897 році обраний членом-кореспондентом Польської академії знань, а у 1921 — дійсним членом Варшавського наукового товариства. Також був членом Наукового товариства у Львові (від 1920) та Юридичного товариства у Львові[2] (президент від 1911[3]). До 1914 року належав до відділу ц. к. Галицького господарського товариства в Ліську[4][5]. У 1916 обраний президентом управи Товариства вчителів вищих шкіл[6]. У 1919 став віцепрезидентом Кодифікаційної комісії Польської Республіки і очолював львівське коло, яке розробило, зокрема, проєкт кодексу зобов'язань. Був головним редактором журналу Przegląd Prawa i Administracji[7].

У 1874—1875 роках разом з др. Ігнацем Щенним Чемеринським видавав журнал Prawnik, у 1876 заснував із д-р Каролем Строменгером Przegląd sądowy i administracyjny, який згодом вів самостійно, а з 1893 року з д-р Броніславом Лозінським під назвою Przegląd Prawa i Administracji до 1926 року. Після його смерті журнал отримав назву на його ім'я: Przegląd Prawa i Administracji im. Ernesta Tilla[8].

У науковій роботі займався цивільним правом — правом власності, спадкування та зобов'язань. Був творцем львівської школи приватного права, серед учнів якої були Роман Лонгшам де Бер'є, Казимир Прибиловський, Альфред Оганович та Александер Долінські. Підготував проєкт загальної та спеціальної частин права зобов'язань, який став основою для кодексу зобов'язань 1933 року.

Отримав титул ц. к. радника двору, 22 жовтня 1917 року його підвищили до дворянства першого ступеня, а в дипломі від 6 лютого 1918 року додали приписку «з Кострина» (нім. von Kostryn); він був власником Кострина, присілка Угерці Мінеральні[9]. У 1926 році отримав почесний докторський ступінь Львівського університету імені Яна Казимира[10]. Помер 21 березня 1926 року у Львові. Похований у сімейній гробниці на Личаківському цвинтарі.

Родина

Був одружений з Адольфіною[11]. Діти: Артур Тілль (1874—1936), Станіслав Тілль (1875—1945), Марія Згурська (н. 1878), Ядвіга (1881—1885), Ернест Тілль молодший (1884—1985) та Адольфіна Пагачевська (1886—1974).

Праці

  • O podmiocie praw i prawach bez podmiotu (1872)
  • O prawie zwyczajowym (1877)
  • O przeniesieniu własności tabularnej (1878)
  • O zasiedzeniu tabularnym (1879)
  • Ogół praw majątkowych (1884)
  • Prawo prywatne austryackie (1884—1904, 6 т.)
  • Z nauki prawa obligacyjnego (1895, 5 т.)
  • Zur Lehre von der Rechtsausübung (1915)

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Kalendarz Powszechny Gospodarski i Informacyjny na rok 1882. Lwów. 1881. с. 49.
  2. ↑ Kronika. Towarzystwo Prawnicze we Lwowie. Gazeta Lwowska. Nr 35 z 14 lutego 1909. с. 3.
  3. ↑ I. Doroczne Walne Zgromadzenie Towarzystwa Prawniczego we Lwowie. Gazeta Lwowska. Nr 161 z 15 lipca 1919. с. 3.
  4. ↑ Sprawozdanie Komitetu C. K. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego za rok 1912. Lwów. 1913. с. 236.
  5. ↑ Sprawozdanie Komitetu C. K. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego za rok 1913. Lwów. 1914. с. 408.
  6. ↑ Z Polski i ze świata. Głos Narodu. Nr 301 15 czerwca 1916. с. 4.
  7. ↑ Redakcja. Przegląd Prawa i Administracji. Zeszyt 10–12 z 1921. с. 217.
  8. ↑ Skład Akademii Umiejętności Rocznik Akademii Umiejętności w Krakowie, Rok 1896/7 s. 28
  9. ↑ Sylwester Korwin Kruczkowski (1935). Poczet Polaków wyniesionych do godności szlacheckiej przez monarchów austrjackich w czasie od roku 1773 do 1918: dalej tych osób, którym wymienieni władcy zatwierdzili dawne tytuły książęce względnie hrabiowskie lub nadali tytuły hrabiów i baronów jak niemniej tych, którym zatwierdzili staropolskie szlachectwo. Lwów. с. 52.
  10. ↑ Jan Draus (2007). Uniwersytet Jana Kazimierza we Lwowie 1918–1946. Portret kresowej uczelni. Kraków: Księgarnia Akademicka]. с. 26. ISBN 978-83-7188-964-6.
  11. ↑ Schronisko im. ś. p. Tillowej w Uhercach. Nowości Illustrowane. Nr 37 14 września 1912. с. 9.
  12. ↑ Odznaczenia jubileuszowe. Nowa Reforma. Nr 277 z 3 grudnia 1898. с. 5.
  13. ↑ Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921–1924. Warszawa: Prezydium Rady Ministrów. 1926. с. 21.
  14. ↑ Monitor Polski Nr 100 z 2 maja 1923. polona.pl. с. 13.

Література

  • R. Longchamps de Berier, Ernest Till jako cywilista, Lwów 1926
  • K. Sójka-Zielińska, Ernest Till (1846—1926), «Kwartalnik Prawa Prywatnego» 1997, R. VI, z. 3.
  • A. Redzik, Profesor Ernest Till (1846—1926) — w stusześćdziesięciolecie urodzin i osiemdziesięciolecie śmierci, «Palestra» 2006, nr 3–4, s. 125—132
  • A. Redzik, Roman Longchamps de Berier (1883—1941), «Kwartalnik Prawa Prywatnego» 2006, z. 1, s. 5–108.
  • Biogramy uczonych polskich, cz. I: Nauki społeczne, zeszyt 3, P–Z (pod red. Andrzeja Śródki i Pawła Szczawińskiego), Ossolineum, Wrocław 1985
  • S. Górzyński, Nobilitacje w Galicji w latach 1772—1918, Wydawnictwo DiG, Warszawa 1997

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).