Епіфора

Епі́фора (грец. έπιφορά — перенесення, повторення) — стилістична фігура, що являє собою повторення тих самих слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах (в романі у віршах), фраз — у прозі чи драмі. Вживається задля увиразнення художнього мовлення. У поетичному творі епіфора часто зливається з римою, зокрема в ліриці народів Сходу (газель).

По своїй формі епіфора є протилежною іншій стилістичній фігурі — анафорі. Епіфора у поєднанні з анафорою називається симплокою.

Епіфора — це не просто повторення слів, її свідомо використовують автори творів, вона служить кільком цілям:^[1]

• Акцент— вона виділяє повторюване слово або фразу, виділяючи її та підкреслюючи її значення.^[1]
• Ритм і музикальність — повторення створює приємний ритм і плавність, текст краще запам'ятовується.^[1]
• Емоційний вплив — повторювані закінчення можуть посилювати емоційну напругу та створювати потужний вплив на аудиторію.^[1]
• Єдність та узгодженість — прийом об'єднує ідеї, створюючи відчуття повноти та єдності.^[1]

Епіфора не обмежується промовами та поезією. Її можна знайти в різних формах комунікації —у політичній риториці (для залучення підтримки та посилення ключових меседжів); рекламних слоганах (що робить їх переконливими та сприяє легшому запам'ятовуванню); у юриспруденції (підкреслити ключові моменти та переконати присяжних) та у текстах пісень для створення емоційного впливу та посилення послання пісні.^[1]

Епіфора в поезії

Що тепер всім воля, –
Врізали вам поля,
В головах тополя,
А голів нема

— Павло Тичина

...Завтра рано
Заревуть дзвіниці
В Україні, — завтра рано
До церкви молиться
Підуть люди, — завтра ж рано
Завиє голодний
Звір в пустині...

— Тарас Шевченко, «На Різдво»

Сили дано мені долею,

Удача дана мені долею,

І невдача — долею;

Все в світі звершується долею.

(М. Гаспаров)

— М. Гаспаров

Перше слово дитина сказала:

– Мама!

Виріс. Солдатом прийшов на вокзал.

– Мама!

Ось в атаці на димну землю впав.

– Мама!

Встав. І пішов. І губами до життя припав.

–Мама!

— Сергій Островий

Епіфора у прозі

І довго стояв тут козак, на воду дивився, та думав, та слухав, та все любив. І ображався і жалів, і все любив. Сильніше від гніву, туги, образи була любов.

— Марко Вовчок

Не питай , що твоя країна може зробити для тебе; не питай, що ти можеш зробити для своєї країни.

— Промова Джона Ф. Кеннеді «Не питай»

Форма епіфори може бути створена за допомогою поліптотону (варіації слова). У рекламі Саффолкського університету міститься твердження: «Політика — це ваше життя. Тепер зробіть її своїм життям» («Politics is your life. Now make it your living» ) (слова «життя» та «життя» походять від староанглійського слова libban). Епіфору можна поєднувати з паралелізмом, як у наступному виразі, що приписується як Лінкольну, так і П. Т. Барнуму: «Ви можете обманювати деяких людей весь час і всіх людей деякий час, але ви не можете обманювати всіх людей весь час» («You can fool some of the people all of the time and all of the people some of the time, but you can't fool all of the people all of the time»).^[2]

• Підхват (поезія)
• Анафора
• Симплока

• Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007

• Повтор // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 202-206.
• Епіфора // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 342-343.
• Повтор, або Повторення // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 227.
• Епіфора; Повторення // 398 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 187; 398. — ISBN 978-966-439-921-7.