Епістильбіт
| Епістильбіт | |
|---|---|
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[1] |
| IMA-номер | IMA1997 s.p. |
| Абревіатура | Estb[2] |
| Хімічна формула | Ca₃[Si₁₈Al₆O₄₈]·16H₂O |
| Nickel-Strunz 8 | VIII/F.12[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.GD.45[4] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[5] |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Десмін (давньогрецька мова)[6], епі-d (давньогрецька мова)[7] |
| | |
Епістильбіт[8] є відносно поширеним мінералом із класу мінералів «силікати та германати». За структурою належить до групи цеолітів у складі каркасних силікатів. Епістильбіт кристалізується в триклінній кристалічній системі з ідеалізованим хімічним складом Ca3[Si18Al6O48]·16H2O і тому хімічно є водним алюмосилікатом кальцію.
Загальний опис
Епістильбіт утворює призматично-стовпчасті кристали, часто витягнуті вздовж осі с [001], з ромбічним поперечним перерізом до максимального розміру 3 см, де завжди домінує призма {110}. Майже всі кристали епістильбіту є двійниками відповідно до (100) і тому мають псевдоромбічний вигляд. Повторне двойникування згідно (110) і (100) призводить до циклічних або «V-подібних» близнюків. Верхні поверхні кристалів часто матові, шорсткі або «матові». Епістилбіт зустрічається також у вигляді радіальних, листчастих і рідше зернистих агрегатів.
Типовим місцем епістильбіту є район Брейдалур–Беруфьордур у муніципалітеті Джупавогшреппур, Аустурланд, Ісландія, і тут, ймовірно, гора «Тейгархорн» у Беруфьорді (♁координати Тейгархорн у Беруфьорді).
Література
- Gustav Rose: Ueber den Epistilbit, eine neue zur Familie der Zeolithe gehörige Mineralgattung. In: (Poggendorff’s) Annalen der Physik und Chemie. 6, Nr. 2, S. 183–190 (https://rruff.info/uploads/AP6_183.pdf).
- Epistilbite. In: Handbook of Mineralogy, Mineralogical Society of America. (handbookofmineralogy.org).
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Штрунц Г., Теннісон К. Mineralogische Tabellen : Eine Klassifizierung der Mineralien auf kristallchemischer Grundlage, mit einer Einfuhrung in die Kristallchemie — 8 — Лейпциг: Akademische Verlagsgesellschaft, 1982.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 135. — ISBN 978-966-360-463-3.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).