Емпірей

Емпіре́й (від д.-грец. ἔμπυρος — вогняний) — в античній натурфілософії одна з верхніх частин небес, сповнена вогнем.

У схоластиці Томи Аквінського емпірей (Empyreum) — це визначальне світле й полум'яне небо (caelum igneum ), що з'явилося в перший день Творіння. Згадуючи це небо Тома посилається на Страбона. Емпірей населений янголами і протиставлений нижчому зоряному небу (caelum sidereum), створеному у наступні часи^[1].

В «Божественній комедії» Данте Аліґ'єрі, емпірей — нескінченна небесна область, населена душами блаженних, що споглядають Бога.