Еме Кларіон
| Еме Кларіон | |
|---|---|
| фр. Aimé Clariond | |
 | |
Sociétaire of the Comédie-Françaised  | |
| Ім'я при народженні | Еме Маріус Кларіон (фр. Aimé Marius Clariond) |
| Дата народження | 10 травня 1894 |
| Місце народження | Періге, Дордонь, Франція |
| Дата смерті | 1 січня 1960 (65 років) |
| Місце смерті | |
| Громадянство |  Франція |
| Професія | актор |
| Роки активності | 1931 — 1956 (в кіно) |
| Діти | Данієль Кларйонd |
| IMDb | ID 0163588 |
| Нагороди та премії | |
  | |
 Еме Кларіон у Вікісховищі | |
Еме́ Кларіо́н (фр. Aimé Clariond, повне ім'я — Еме́ Ма́ріус Кларіо́н (фр. Aimé Marius Clariond); 10 травня 1894, Періге, Дордонь, Франція — 1 січня 1960, Нейї-сюр-Сен, Франція) — французький актор театру та кіно.
Біографія
Еме Кларіон народився в акторській сім'ї. Під час Першої світової війни у 1914—1917 роках був солдатом на фронті. Він брав участь у перших боях біля Марни та закінчив службу в фр. Chemin des Dames, де був двічі поранений. Нагороджений Військом хрестом, був демобілізований у березні 1917 року.
У 1921 році, після трьох невдалих спроб поступити до Консерваторії, Еме Кларіон вступив до Театру Одеон, на сцені якого виступав до 1926-го, граючи класичні ролі. З 1926 року грав у Театрі Антуан, потім входив до трупи Люньє-По в театрі л'Евре. Тоді ж, на початку 1930-х років, Каріон почав кар'єру в кіно, що на той час було винятковим явищем для театрального актора.
У 1936 році Еме Кларіон був прийнятий до театру Комеді Франсез[1], а вже наступного року він став сосьєтером театру, та залишався там до своєї смерті в 1959 році. Грав ролі в класичному репертуарі: Альцеста в «Мізантропі» Мольєра, головну роль в «Отелло» Шекспіра, Антонія в «Антонії та Клеопатрі», дона Камілле в «Сатинових черевичках» Поля Клоделя та багато ін.
У 1946—1950 роках Кларіон як режисер поставив кільках вистав на сценах театрів у Парижі та Ліоні за творами Мольєра, Меріме, Поля Демазі та ін.
Дебютувавши в кіно у 1931 році роллю Івана Карамазова в «Братах Карамазових» за Ф. М. Достоєвським (реж. Федір Оцеп), знявся за час своєї кінокар'єри у понад 80-ти кінострічках, продовжуючи грати в театрі. Знімався у фільмах Марка Аллегре, Марселя Л'Ерб'є, П'єра Шеналя, Абеля Ґанса, Жана Ренуара, Крістіана-Жака, Макса Офюльса, Саші Гітрі, Моріса Клоша, Жульєна Дювів'є та ін.
Еме Кларіон помер у ніч з 31 грудня 1959 на 1 січня 1960 року. Був похований 4 січня 1960-го у Фукені (Уаза). Той день Комеді Франсез зробив, як виняток, вихідним.
Особисте життя
У середині 1930-х Еме Карміон познайомився з акторкою Театру Одеон Рене Сімоно, з якою у 1936 році мав дочку. Пара розлучилася незабаром після цього. Рене Сімоно одружилася вдруге в 1940 році з актором Морісом Дорлеаком з яким у неї є три дочки: Катрін Денев, Сільвія та Франсуаза Дорлеак. Саме в цей період, Карміон мав стосунки з колегою по театру Жанною Сюллі, донькою актора-трагіка Жана Мюне-Суллі, з якою нього було двоє дітей: Марі-Тереза, відома як «Кларіон»[2] (нар. 1938) і Франсуа Еме (нар. 1942).
Потім Еме Карміон одружився з громадянкою Росії Іриною Морозовою і всиновив доньку П'єра О'Коннелла. У шлюбі з І. Морозовою Кларіон мав двох дітей: Бернара Кларіона, 1938 року народження, та Франса Кларіона (нар. 1944).
Протягом останніх п'яти років свого життя Коаріон був у відносинах з театральною і кіноакторкою Полетт Сімонін[3].
Ролі в театрі (вибірково)
- 1926: Даліла Поля Демазі, Театр Одеон
- 1928: Коло Вільяма Сомерсета Моема, Театр послів
- 1936: Фоше в Мадам Сен-Жан Вікторена Сарду та Еміля Моро, Комеді Франсез
- 1936: Ейлер Левборг у Гедді Габлер Генріка Ібсена, Комеді Франсез
- 1936: Альцест у Мізантропі Мольєра, Комеді Франсез
- 1937: Ормін у Докучливих Мольєра, Комеді Франсез
- 1938: Трубадур у Графині д'Ескарбанья Мольєра, Комеді Франсез
- 1939: Ле Брет у Сірано де Бержераку Едмона Ростана, Комеді Франсез
- 1939: Бельроз у Сірано де Бержераку Едмона Ростана, Комеді Франсез
- 1940: Дон Гормас у Сіді П'єра Корнеля, Комеді Франсез
- 1941: Андреа дель Сарто в Андреа дель Сарто Альфреда де Мюссе, Комеді Франсез
- 1942: Арнольф у Школі дружин Мольєра, Комеді Франсез
- 1943: Дон Саллусте в Рюї Блазі Віктора Гюго, Комеді Франсез
- 1945: Марк Антоній в Антонії та Клеопатрі Шекспіра, Комеді Франсез
- 1950: Отелло в Отелло Шекспіра, Комеді Франсез
- 1956: Фільран у Коханні-цілителі Мольєра, Комеді Франсез
- 1957: Тенардьє у Знедолених Поля Аршана (адаптація Віктора Гюго), Комеді Франсез
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1931 | ф | Брати Карамазови | Les frères Karamazoff | Іван Карамазов |
| 1931 | ф | Любовна пригода | L'amoureuse aventure | |
| 1933 | ф | Голос без обличчя | La voix sans visage | метр Клеман |
| 1933 | ф | Весільне обмеження | Mariage à responsabilité limitée | |
| 1934 | ф | Без сім'ї | Sans famille | Джеймс Мілліган |
| 1934 | ф | Князь Жан | Le prince Jean | барон д'Арнгейм |
| 1935 | ф | Імперська дорога | La route impériale | полковник Старк |
| 1935 | ф | Злочин і кара | Crime et châtiment | Лужин |
| 1935 | ф | Лукреція Борджіа | Lucrèce Borgia | Нікколо Мак'явеллі |
| 1937 | ф | Острів вдів | L'île des veuves | Річард Трент |
| 1937 | ф | Брехня Ніни Петрівни | Le mensonge de Nina Petrovna | барон Унгерн |
| 1937 | ф | Марсельєза | La Marseillaise | мосьє де Сен-Лоран |
| 1938 | ф | Утікачі з Сент-Ажиля | Les disparus de St. Agil | мосьє Буасс, директор |
| 1938 | ф | Дрібниця | Le petit chose | мосьє Ейссетт |
| 1938 | ф | Катя | Katia | грав Шувалов |
| 1938 | ф | Бунтар | Le révolté | командир Дерів |
| 1939 | ф | За фасадом | Derrière la façade | президент Берньє |
| 1939 | ф | Постріли | Coups de feu | капітан Ганс фон Марінгер |
| 1939 | ф | Сердечний союз | Entente cordiale | посол Росії |
| 1940 | ф | Париж-Нью-Йорк | Paris New-York | мосьє де Сатунж |
| 1940 | ф | Від Майєрлінга до Сараєва | De Mayerling à Sarajevo | Князь Монтеньову |
| 1941 | ф | Мадам Сен-Жен | Madame Sans-Gêne | шеф поліції Фош |
| 1942 | ф | Мадемуазель Бонапарт | Mam'zelle Bonaparte | герцог Морні |
| 1942 | ф | Герцогиня Ланже | La duchesse de Langeais | Ронкероллі |
| 1942 | ф | Людина, яка грала з вогнем | L'homme qui joue avec le feu | мосьє Десерт |
| 1942 | ф | Дивовижна доля Дезіре Кларі | Le destin fabuleux de Désirée Clary | Жозеф Бонапарт |
| 1942 | ф | Влада грошей | Les affaires sont les affaires | маркіз де Порцейї |
| 1942 | ф | Мосьє Миша | Monsieur La Souris | Симон Негретті |
| 1942 | ф | Патриція | Patricia | Жак Прессак |
| 1942 | ф | Синя вуаль | Le voile bleu | екзаменаційний суддя |
| 1943 | ф | Граф Монте-Крісто: Едмон Дантес | Le comte de Monte Cristo, 1ère époque: Edmond Dantès | мосьє Вільфор |
| 1943 | ф | Граф Монте-Крісто: Відплата | Le comte de Monte Cristo, 2ème époque: Le châtiment | мосьє Вільфор |
| 1943 | ф | Пісня вигнанця | Le chant de l'exilé | Рідґу |
| 1943 | ф | Барон-примара | Le baron fantôme | єпископ |
| 1943 | ф | Північне сонце | Le soleil de minuit | Грегор |
| 1943 | ф | Доміно | Domino | Еллер |
| 1943 | ф | Роквілари | Les Roquevillard | метр Бастард |
| 1943 | ф | Ці з узбережжя | Ceux du rivage | Рошту |
| 1943 | ф | Подаруй мені твої очі | Donne-moi tes yeux | Жан Лоран |
| 1943 | ф | Полковник Шабер | Le colonel Chabert | метр Дервілль |
| 1943 | ф | Білий вальс | La valse blanche | професор д'Естерель |
| 1944 | ф | Від Жанни д'Арк до Філіппа Петена | De Jeanne d'Arc à Philippe Pétain | озвучування |
| 1944 | ф | Життя для задоволення | La vie de plaisir | мосьє Лормель, бідний аристократ, батько Елен |
| 1944 | ф | Дитя любові | L'enfant de l'amour | Ранц |
| 1945 | ф | Мадемуазель X | Mademoiselle X | Мішель Курбе |
| 1945 | ф | Велика зграя | La grande meute | маркіз дю Бокаж |
| 1945 | ф | Моє перше кохання | J'ai dix-sept ans | Моріс Флервілль |
| 1946 | ф | Капітан | Le capitan | Кончіні |
| 1946 | ф | Пан Грегуар рятується | Monsieur Grégoire s'évade | мосьє Берні |
| 1946 | ф | Дивна доля | Étrange destin | професор Галлуа |
| 1946 | ф | Людина в котелку | L'homme au chapeau rond | Мішель Велчанінов |
| 1946 | ф | Пригоди Казанови | Les aventures de Casanova | Дон Луїс |
| 1947 | ф | Кафе Кадран | Le café du cadran | Луджі |
| 1947 | ф | Мосьє Вінсент | Monsieur Vincent | кардинал Рішельє |
| 1948 | ф | Сьомі двері | La septième porte | чиновник |
| 1949 | ф | Фантомас проти Фантомаса | Fantômas contre Fantômas | Бреваль |
| 1949 | ф | Танцівниця з Маракеша | La danseuse de Marrakech | Баржак |
| 1949 | ф | Вулиця Пігаль, 56 | 56, rue Pigalle | Рікардо де Монтаблан |
| 1949 | ф | Ферма семи гріхів | La ferme des sept péchés | маркіз Сіблас |
| 1949 | ф | Крах | L'épave | Макркаді |
| 1950 | ф | Хоровод з годин | La ronde des heures | Мері-Міркур |
| 1952 | ф | Загублене вогнище | Foyer perdu | Жорж |
| 1953 | ф | Якби мені розповіли про Версаль | Si Versailles m'était conté | Рівароль |
| 1955 | ф | Я — сентиментальний | Je suis un sentimental | мосьє де Вільтер |
| 1955 | ф | Якби нам розповіли про Париж | Si Paris nous était conté | Бомарше |
| 1955 | ф | Наполеон | Napoleon | Корвізар, особистий лікар Наполеона (нема в титрах) |
| 1956 | ф | Таємниця черниці Анжели | Le secret de soeur Angèle | головний лікар |
| 1956 | ф | Час убивць | Voici le temps des assassins | мосьє Прево |
| 1956 | ф | Марія-Антуанета — королева Франції | Marie-Antoinette reine de France | Людовик XV |
| 1956 | ф | Вечірнє світло | Les lumières du soir | Франц Гасслер |
| 1956 | ф | Свята Жанна | Sainte Jeanne | |
| 1957 | ф | Залишилося жити три дні | Trois jours à vivre | Шарлі Бйонкі |
| 1957 | ф | Пішки, верхи та на машині | À pied, à cheval et en voiture | мосьє де Гроньє |
| 1957 | ф | Наталі | Nathalie | граф Огюст Клод Суперб де Лансі |
| 1958 | тф | Уріель | Uriel | Давид |
| 1958 | ф | Сильні світу цього | Les grandes familles | Жерар де Ла Моннері |
| 1959 | ф | Витік | Délit de fuite | Еткен |
| 1960 | ф | Дівчина на літо | Une fille pour l'été | Розенкранц |
Примітки
- ↑ Comédie-Française, revue mensuelle № 114, 10 décembre-janvier 1982 — Photos d'hier, comédiens de toujours.
- ↑ Noir et Blanc, № 1018, 2 septembre 1964, p.566, Une débutante au nom célèbre: Clarionde Sully.
- ↑ Paulette Simonin на сайті IMDb (англ.)
Посилання
- Еме Кларіон на сайті IMDb (англ.)
- Еме Кларіон на сайті Ciné-ressources (Французька сінематека) (фр.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).