Елін Вагнер

Елін Вагнер
Народилася	16 травня 1882[1][2][…]  Lund Cathedral parishd, Швеція[2][3][4]
Померла	7 січня 1949[1][2][…] (66 років)  Berg parishd, Швеція[2][5]
Поховання	Північне кладовище Лундаd[6][7]
Країна	Швеція
Діяльність	журналістка, письменниця, суфражистка
Знання мов	шведська[8]
Мова творів	шведська
Членство	Шведська академія[9], Товариство Дев'яти[10] і Svenska hemd
Батько	Sven Wägnerd[2][3][4]
Брати, сестри	Harald Wägnerd[2][4]
У шлюбі з	John Landquistd[2]
Нагороди	Головна премія Дев'яти (1923)
Елін Вагнер у Вікісховищі

Елін Матильда Елізабет Вагнер (швед. Elin Wägner, 16 травня 1882, Лунд — 7 січня 1949, Берг, Крунуберг, Швеція) — шведська письменниця, журналістка, педагогиня, екологиня. Провідна суфражистка та одна з основних феміністок Швеції. Громадська діячка, організаторка руху із захисту та порятунку дітей, активістка пацифістського та природозахисного рухів.

Членкиня Шведської академії з 1944 року.

Еліна Вагнер народилася в родині директора школи у місті Лунд. У трирічному віці втратила матір. Працювала викладачкою у жіночій школі у Фогельстаді.

У 1910 році одружилася з літературним критиком Джоном Ландквістом.

Померла від раку шлунка. Похована на Північному кладовищі в Лунді.

Сестра Елін Вагнер була одружена з Грегором Паульсоном.

Одна з найвідоміших суфражисток за надання жінкам виборчого права в Швеції, ініціаторка створення Шведського товариства за жіночу рівноправність.

Поряд з Фредрикою Бремер, Еліна Вагнер є ініціаторкою і найважливішою та найвпливовішою діячкою феміністського руху Швеції.

У листопаді 1919 року Елін Вагнер, Елен Пальмшерна та Герда Маркус створили в Швеції першу в країні організацію із захисту та порятунку дітей під назвою «Рада-Барнен» (шведське відділення «Міжнародного союзу допомоги дітям»).

Елін Вагнер — авторка романів, статей у газетах і журналах, сценаріїв чотирьох фільмів.

Серед найпопулярніших романів Е. Вагнер: Norrtullsligan («Чоловіки й інші нещастя», 1908), Pennskaftet («Ручка», 1910), повість в дусі народних традицій з життя селян Åsa-Hanna (1918). Вона використовувала творчий псевдонім Девінез (Devinez).

Книги та численні статті Елін Вагнер присвячені проблемам жіночої емансипації, цивільних прав, руху за мир, підвищення добробуту людей, охорони довкілля.

• Från det jordiska museet (1907)
• Norrtullsligan (1908)
• Pennskaftet (1910)
• Helga Wisbeck (1913)
• Mannen och körsbären (1914)
• Camillas äktenskap (1915)
• Släkten Jerneploogs framgång (1916)
• Åsa-Hanna (1918)
• Kvarteret Oron (1919)
• Den befriade kärleken (1919)
• Den förödda vingården (1920)
• Nyckelknippan (1921)
• Den namnlösa (1922)
• Från Seine, Rhen och Ruhr (1923)
• Silverforsen (1924)
• Natten till söndag (1926)
• De fem pärlorna (1927)
• Den odödliga gärningen (1928)
• Svalorna flyga högt (1929)
• Korpungen och jag (1930)
• Gammalrödja (1931)
• Dialogen fortsätter (1932)
• Mannen vid min sida (1933)
• Vändkorset (1934)
• Genomskådad (1937)
• Hemlighetsfull (1938)
• Tusen år i Småland (1939)
• Fred med jorden (1940)
• Väckarklocka (1941)
• Selma Lagerlöf I (1942)
• Selma Lagerlöf II (1943)
• Hans Larsson (1944)
• Vinden vände bladen (1947)
• Spinnerskan (1948)
• Fredrika Bremer (1949)

• Вагнер Елін (1882—1949)^{[недоступне посилання з квітня 2019]}(англ.)