Екваторіум

Екваторіум (equatorium, множина від equatoria) — стародавній астрономічний обчислювальний прилад, призначений для визначення положення заданого небесного тіла (Місяця, Сонця або планет). В роботі пристрою використовується геометрична модель і не вимагається проведення обчислень.

Перша відома згадка про сонячний екваторіум, пристрій для визначення положення Сонця, міститься у творі Прокла Діадоха Hypostasis, V століття^[1], де наведені інструкції як його виготовити з дерева та бронзи^[2]. Хоча, можливо, що у Стародавній Греції також виготовляли планетарні екваторіуми^[2], перший відомий опис планетарного екваторіума міститься у Libros del saber de astronomia («Книга знань з астрономії»), іспаномовній збірці астрономічних праць, виконаній у XIII столітті під патронажем короля Альфонса X. Збірка містить переклади двох арабських текстів XI століття про екваторіум Абу-с-Салта і аз-Заркалі^[2]. У творі Theorica Planetarum (бл. 1261—1264) Джованні Кампано наведений опис будови екваторіума, який є найбільш раннім відомим описом цього пристрою латиною в Європі^[3].

Річард Воллінгфордський (1292—1336), англійський математик і астроном, як відомо, сконструював складний екваторіум під назвою «Альбіон», з його допомогою можна було обчислити місячні, сонячні і планетарні довготи. На відміну від більшості екваторіумів, «Альбіон» міг також визначати затемнення^[4].

Принцип роботи екваторіума

Математична модель роботи екваторіума

Примітки

↑ Proclus (1909). Hypotyposis Astronomicarum Positionum. Bibliotheca scriptorum Graecorum et Romanorum Teubneriana. Karl Manitius (ed.). Leipzig: Teubner.
↑ ^а ^б ^в Evans, James (1998). The History and Practice of Ancient Astronomy. Oxford & New York: Oxford University Press. с. 404. ISBN 978-0-19-509539-5.
↑ Toomer G. J. (1971). Campanus of Novara. У Gillispie, Charles Coulston (ред.). Dictionary of scientific biography. Т. III. New York: Scribner. с. 23—29. ISBN 978-0-684-10114-9.
↑ Morrison, James E. Richard of Wallingford. History of Astronomy. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 14 січня 2013.

Див. також

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Proclus (1909). Hypotyposis Astronomicarum Positionum. Bibliotheca scriptorum Graecorum et Romanorum Teubneriana. Karl Manitius (ed.). Leipzig: Teubner.

[Evans-2] а ^б ^в Evans, James (1998). The History and Practice of Ancient Astronomy. Oxford & New York: Oxford University Press. с. 404. ISBN 978-0-19-509539-5.

[Toomer-3] Toomer G. J. (1971). Campanus of Novara. У Gillispie, Charles Coulston (ред.). Dictionary of scientific biography. Т. III. New York: Scribner. с. 23—29. ISBN 978-0-684-10114-9.

[4] Morrison, James E. Richard of Wallingford. History of Astronomy. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 14 січня 2013.

[1]

[2]

[3]

[4]