YaChudo

Евтім Евтімов

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Евтім Евтімов
Евтим Евтимов
Ім'я при народженніЕвтим Михалушев Евтимов
Народився28 жовтня 1933
Петрич
Помер8 червня 2016 (82 роки)
Софія
ГромадянствоБолгарія Болгарія
Національністьболгарин
Діяльністьучитель, редактор, директор видавництва; письменник
Сфера роботипоезія[1], слова пісніd[1] і перекладацтво[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПетрицьке педагогічне училище
Знання мовболгарська[1], російська[1] і румунська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівболгарська
Роки активності1951—2016
Напрямоксоціалістичний реалізм
Жанрпоезія, проза, мемуаристика
Magnum opus«Ако ти си отидеш за миг», «Горчиво вино», «Обич за обич»
ПартіяБКП — з 1964 по 1989; був секретар партійної організації Болгарської спілки письменників
У шлюбі зСнежана Ілієва,
Романьола Мірославова[2]
ДітиВенко Евтімов[2]
Меморіальна дошка Евтіму Евтімову та Романьолі Мирославовій на їхньому житлі. Софія, вулиця Дукатська Планіна, будинок N 21a.

Евті́м Міхалу́шев Евті́мов (болг. Евтим Михалушев Евтимов, 28 жовтня 1933, Петрич — 8 червня 2016, Софія) — болгарський поет, перекладач і редактор.

Біографічні дані

Евтім Евтімов народився в Петричі. 1952 року закінчив Петрицьке педагогічне училище й десять років працював учителем. З 1953-го активно співпрацював з періодичними виданнями.

У 1955—1958 та 1960—1962 роках Евтімов працював випусковим директором радіостудії в Петричі. З 1962-го по 1965 рік був секретарем Петрицького читалишта Братя Миладинови («Брати Міладінови») і провадив у ньому літературний гурток. У 1965—1984 роках обіймав посади завідувача відділу поезії та директора видавництва Центрального комітету Димитровської комуністичної спілки молоді Народна младеж («Молодь народу»). Водночас, до 1975 року, був заступником головного редактора журналу Пламък («Пломінець»). З 1984 по 1988 рік обіймав посаду головного редактора тижневика Спілки болгарських письменників Литературен фронт («Літературний фронт»), а з 1989 по 1991 рік — журналу Родолюбие («Патріотизм»).

Евтім Евтімов помер 8 червня 2016 року в Софії, в лікарні Сердика, після важкої хвороби[3][4]. 10 червня був похований на Центральному Софійському цвинтарі.

Творчість

У 1951 році Евтімов опублікував свій перший вірш у газеті Пиринско дело («Піринське діло»)[2]. Був одним із популярних болгарських поетів кінця XX — початку XXI століть, відомий переважно своєю інтимною лірикою. Він став автором понад сорока книжок. 1965 року вступив у Спілку болгарських письменників.

Понад сто його віршів поклав на музику композитор Тончо Русев. Ці пісні стали хітами в Болгарії, зокрема Високо (гурт ФСБ), Приятелство («Дружба») (Нончо Воденічаров), Ако ти си отидеш за миг («Якщо ти відійдеш на мить») (гурт Импулс), Грешница на любовта («Грішниця любові») (Лілі Іванова), Горчиво вино («Гірке вино») (Панайот Панайотов, Веселін Марінов) та Обич за обич («Любов для любові») (Деян Неделчев, Георгі Христов)[5].

2010 року Евтімов написав текст пісні Нашата полиция («Наша поліція»), яку неофіційно оголосили гімном Міністерства внутрішніх справ[6][7][8]. Цю пісню та її сценічне виконання (вперше її проспівав Веселін Марінов) гостро критикували[9]. Попри все, поет ствердив, що пишається цим твором[10]. 2010 року в інтерв'ю газеті Труд Евтімов відповів на запитання, чи не шкодує він про написання тексту:

За все своє життя я ніколи ні про що не шкодував. Що зробив, те зробив. Якщо я написав слабкий вірш, то відкину його, ото й усе. А в цьому випадку ми створили цю пісню добровільно, ніхто нас до цього не примушував[11].
Оригінальний текст (болг.)
В живота си за нищо не съм съжалявал. Каквото съм направил — направил съм го. Като съм написал слабо стихотворение — скъсвам го и толкова. В случая обаче направихме с желание тази песен, никой не ни я е натрапвал.

Особисте життя

Евтім Евтімов проживав у Софії з 1966 року. Був одружений (1955—1967) з учителькою Снежаною Ілієвою з якою мав сина — Венка Евтімова, поета, журналіста, видавця і драматурга (* 1955). 2004 року взяв шлюб з поетесою Романьолою Мірославовою (1953—2016). У 1964—1993 роках зустрічався з поетесою Петею Йордановою (1931—1993), яка стала йому музою. Завдяки їй він написав знамениті вірші Ако ти си отидеш за миг («Якщо ти відійдеш на мить»), Горчиво вино («Гірке вино») та Обич за обич («Любов для любові»). 2004 року поет видав дві книжки — Жени, целунати от Бога. 1 и Жени, целунати от Бога. 2 («Жінки, яких поцілував Бог»), присвячені, відповідно, Петі Йордановій і Романьолі Мірославовій[12].

Твори

  • Будни клепачи. Стихове. 1959.
  • Люлка под върховете. Лирика. 1962.
  • Пирински балади. Стихове. 1964 (1970, 1984).
  • Обич за обич. Стихове. 1966 (1974, 1979, 1983, 1984).
  • Клас стани! Стихове за деца. 1967.
  • Книга за една обич. Лирически поеми. 1967.
  • Лирика. 1967.
  • Балада за едно момче. Стихове. 1968.
  • Поема за България. 1968 (1980).
  • Пирински орел. Поема. 1969.
  • Нощи. Интимна лирика. 1971 (1980).
  • Човекът. Лирика. 1972.
  • Българска земя. Лирика. 1972.
  • Цвят от кестен. Лирика. 1972.
  • Щъркели на юг летяха. Стихове за деца. 1973.
  • Горчиво вино. Любовна лирика. 1975 (1978, 1981, 1987).
  • Училище на върха. Стихове за деца. 1976.
  • Първият партизанин. Исторически разказ за деца. 1976.
  • Орлови кръгове. Стихове. 1977.
  • Застава, в оръжие. Записки от границата. 1977.
  • Пирине мой. Дневник на поета. 1977 (1979, 1984).
  • Обредни песни. Стихове. 1979.
  • Нощи. Горчиво вино. Любовна лирика. 1981 (1982).
  • Планина. Сонети. 1984.
  • Любовна лирика. 1984.
  • Съновник. Любовни сонети. 1985.
  • Сватбата на Антон. Документален роман. 1987.
  • Продадени билети. Стихове. 1987.
  • Причастие. Стихове. 1990.
  • Ако и ти си отидеш. 1991.
  • Виното на мрака. Стихове. 1992.
  • Причастие за влюбени. София: Захарий Стоянов, 2002, 210 с.
  • Вино и любов. София: Захарий Стоянов, 2003, 174 с.
  • Вечерна наздравица. София: Акад. изд. Проф. Марин Дринов, 2003, 84 с.
  • Ти си любовта (+ CD). София: Персей, 2007, 192 с.
  • Две жени, две чаши с огън. Любовна лирика. Пловдив: Хермес, 2008, 232 с.
  • За това ли беше всичко. Роман. София: Персей, 2008, 160 с. ISBN 978-954-9420-97-5
  • Жена на балкона. Любовни стихове. София: Millenium, 2010, 64 с.
  • Отец Паисий обикаля още…. Нелюбовни стихотворения. София: Персей, 2011, 96 с.
  • Ако ти си отидеш за миг: Историята на една непозволена любов. София: Персей, 2013, 136 с.
  • Разрушаване на паметника. Мемоари. София: Персей, 2013, 192 с.
  • Съчинения. София: Захарий Стоянов.
    • кн. 1: Жени, целунати от Бога. 1. София: Захарий Стоянов, 2004, 280 с.
    • кн. 2: Жени, целунати от Бога. 2. София: Захарий Стоянов, 2004, 280 с.
    • кн. 3: Между огън и вода. София: Захарий Стоянов, 2005, 278 с.
    • кн. 4: Искам обич за обич. София: Захарий Стоянов и УИ «Св. Климент Охридски», 2006, 222 с.
    • кн. 5: Шапка на тояга. Опашати епиграми. София: Захарий Стоянов и УИ «Св. Климент Охридски», 2007, 214 с.
    • кн. 6: Църква за вино. София: Захарий Стоянов, 2008, 175 с.
    • кн. 7: Шапка ти свалям, любов! Нови любовни стихове. София: Захарий Стоянов, 2012, 136 с.
    • кн. 8: Небето идва от земята. София: Захарий Стоянов, 2013, 354 с.

Переклади творів Евтімова

Твори поета перекладено російською мовою.

Окремі вірші переклали українською Олег Король[13] і Валерій Яковчук[14].

Нагороди і відзнаки

  • 2006 — орден «Стара Планина»[15][16]
  • 2009 — Національна літературна премія за поезію імені Ніколи Фурнаджієва — «за весь літературний доробок і досягнення в болгарській поезії та внесок у неї»[17]
  • 2015 — Національна літературна премія Ламар — від міської ради Трояна та Спілки болгарських письменників[18][19]

Вшанування пам'яті

  • Меморіальна дошка Евтіму Евтімову та Романьолі Мирославовій в Софії
  • 2019 року на пам'ять про Евтіма Евтімова та Романьолу Мирославову видавництво Персей видало збірку Заедно («Разом»), до якої увійшло 120 віршів подружжя[20]
  • У 2020-му іменем Евтіма Евтімова названо головну премію національного конкурсу любовної лірики Горчиво вино («Гірке вино»)[21][22]
  • 24 травня 2021 року на центральній площі Петрича відкрито пам'ятник Евтіму Евтімову роботи скульптора Евгені Гоцкова[23][24]
  • У 2022 році рішенням Петрицької міської ради центральну площу міста названо іменем Евтіма Евтімова

Джерела

  • Трайкова, Е. Евтим Евтимов. В: Речник по нова българска литература. «Хемус». С., 1994, стр. 123
  • Продрум Димов. Мигове с Евтим Евтимов. «Българска книжарница», 2007. 129 с.

Зовнішні зв'язки

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в Пенчо Ковачев, «Три жени – Снежана, Петя и Романьола, са музите на Евтим Евтимов», в. «24 часа», 10 юни 2016 г.
  3. ↑ «Последно сбогом на Евтим Евтимов», Afish.bg, 8 юни 2016 г.
  4. ↑ Виктория Ташкова, «Почина големият български поет Евтим Евтимов», Дарикнюз, 8 юни 2016 г.
  5. ↑ «Почина поетът Евтим Евтимов», dnevnik.bg, 8 юни 2016 г.
  6. ↑ Веско Маринов подари попфолк химн на МВР. News.bg. 2010. Процитовано 8 юли 2010.
  7. ↑ Веселин Маринов — Нашата полиция, химн на МВР, архів оригіналу за 22 грудня 2015, процитовано 5 листопада 2015
  8. ↑ «Веселин Маринов направи химн на МВР»[недоступне посилання з март 2024], vesti.bg, 5 юли 2010 г.
  9. ↑ Екатерина Терзиева, «Калуди: Химн на МВР? Пълна простотия, Веско (Интервю с Калуди Калудов)», в. «24 часа», 7 юли 2010 г.
  10. ↑ "Евтим Евтимов: Гордея се с «Нашата полиция», БГестрада, интервю на Лео Богдановски за вестник «Телеграф», 7 август 2010 г.
  11. ↑ „Евтим Евтимов в интервю за „Труд“ от 2010 година: „В живота си за нищо не съм съжалявал“, в. „Труд“, интервю на Валентина Петкова, 8 юни 2016 г.
  12. ↑ «Музите на Евтим Евтимов — Снежана, Петя, Романьола». Сайт «Спомен». Прочитано 2.11.2025
  13. ↑ Добірка віршів болгарських поетів. — Сокаль: альманах «Соколиний край», № 7, 2007
  14. ↑ Евтім Евтімов. «Порада». Сайт «Клуб поезії». Опубліковано 27.04.2020. Прочитано 02.11.2025
  15. ↑ Указ № 220 Обн. ДВ., бр.44 от 30 май 2006 г.
  16. ↑ Президентът връчи 20 ордена за 24 май. Darik News. 23 май 2006.
  17. ↑ Национални литературни награди на Община Пазарджик. Регионална библиотека „Никола Фурнаджиев“. Архів оригіналу за 3 лютого 2013. Процитовано 8 вересня 2012.
  18. ↑ Даниела Балабанова, «Патриарх Неофит благослови троянци по случай празника на града и 180-годишнината на храма му», БТА, 14 октомври 2015 г.
  19. ↑ Руслана Попсавова, «В памет на Ламар», Троян Експрес, 25 август 2020 г.
  20. ↑ «Заедно» — лирика на Евтим Евтимов и Романьола Мирославова, БНР, пр. «Хоризонт», 23 септември 2019 г.
  21. ↑ Маргарита Петкова е първият носител на наградата «Евтим Евтимов», impressio.dir.bg, 8 септември 2020.
  22. ↑ Маргарита Петкова е първият носител на новоучредената награда «Евтим Евтимов», БНТ, 16 септември 2020.
  23. ↑ В Петрич бе открит паметник на поета Евтим Евтимов, focus-news.net, 24 май 2021.
  24. ↑ В Петрич откриха красив паметник на поета Евтим Евтимов, pirinnews.com, 25 май 2021.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).