YaChudo

Дірк Брауер

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Дірк Брауер
Народився1 вересня 1902[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роттердам, Південна Голландія, Нідерланди Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер31 січня 1966[1][2] (63 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Гейвен Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Нідерланди
 США
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьастроном Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛейденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЄльський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникВіллем де Сіттер Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиJean Kovalevskyd[3]
Boris Garfinkeld[3]
Carol A. Williamsd[4]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна академія наук США[5]
Американська академія мистецтв і наук[6]
МАС (1961)[7]
Американське астрономічне товариство (1951)[8]
AAAS[9]
Нідерландська королівська академія наук[10]
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
золота медаль Королівського астрономічного товариства

медаль Кетрін Брюс (1966)

Міжнародна зала космічної славиd (1984)

Дірк Брауер (нід. Dirk Brouwer; 1 вересня 1902 — 31 січня 1966) — голландсько-американський астроном, член Національної АН США (1951).

Біографічні відомості

Родився в Роттердамі (Нідерланди). У 1927 році закінчив Лейденський університет. З 1928 року жив у США, працював в Єльському університеті (з 1941 — професор астрономії, директор обсерваторії).

Наукові дослідження відносяться до небесної механіки. Разом з В. Е. Брауном займався розробкою теорії руху Місяця та інших тіл Сонячної системи. Розробив багато питань загальної теорії орбіт і теорії обертання Землі; класичною стала його робота з вивчення помилок, що виникають при інтеграції динамічних рівнянь. Спільно з Дж. Клеменсом і В. Дж. Еккертом виконав фундаментальну роботу з чисельної інтеграції на ЕОМ рівнянь руху п'яти зовнішніх планет (Юпітер — Плутон) і обчисленню їхніх прямокутних екваторіальних координат з сорокаденним кроком за період з 1653 по 2060 рік. Досліджував збурення орбіти комети Енке і оцінив нижню межу віку комети. Упродовж 1959—1965 років займався теорією руху штучних супутників Землі.

Автор книги «Методи небесної механіки» (спільно з Дж. Клеменсом, 1961). Редактор «Astronomical Journal» (1941—1966).

Член-кореспондент Нідерландської королівської АН, член багатьох наукових товариств.

Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1955), медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1966).

Примітки

Джерела


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).