Динго
| ?Динго | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Псовиді (Canoidea) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | Вовк (Canis lupus) |
| Підвид: | Динго (Canis lupus dingo) |
| Триноміальна назва | |
| Canis lupus dingo (Meyer, 1793) | |
 Ареал динго | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Dingoes |
 Віківиди: | Canis lupus dingo |
 EOL: | 1267720 |
 ITIS: | 726820 |
 МСОП: | 41585 |
 NCBI: | 286419 |
Динго (Canis lupus dingo) — дикий австралійський собака, австралійський підвид вовка. Єдиний в Австралії плацентарний (не сумчастий) ссавець-хижак.
Динго походить з невеликої популяції псів та сформувався протягом австронезійської експансії до Південно-Східної Азії близько 5000 років тому, а його прибуття до Австралії відбулося 3500-4000 років тому[1]. Динго повернувся до дикого способу життя та поширився на великій території[2][3].
Хоча часто групу називають австралійською, її ареал не обмежений Австралією і включає острови Австралазії, Південно-Східну Азію[4] та Нову Гвінею (новогвінейський динго), хоча там є лише окремі невеликі популяції на ділянках, де залишилися природні ліси.
Динго тісно пов'язані з культурою австралійських аборигенів, які часто тримали їх у господарстві та включали до свого фольклору як брехливих та злісних істот, здатних до знищення всього навколо[5].
Хоча після прибуття європейців популяція динго спочатку збільшилася завдяки інтродукції кролів та овець[6], зараз динго перебуває під загрозою зникнення через змішування з іншими породами псів[7].
Зовнішній вигляд
Динго виглядає як добре складений собака середньої величини: висота в холці 47-67 см, довжина тіла з головою 86-122 см, довжина хвоста 26-38 см. Вага 9,60-19 кг, рідко - до 24 кг і вище. Самці значно більші за самок, а азійські динго дрібніші за австралійських родичів, мабуть, через раціон, бідний білками. Статурою динго нагадує гончака. Морда квадратна; вуха невеликі, стоячі. Хвіст пухнастий, шаблеподібний.
Хутро у динго коротке і густе, забарвлення - іржаво-руде або рудо-буре, на морді й череві світліше. Зрідка трапляються особини майже чорного кольору, білі й рябі. На південному сході Австралії мешкає порода динго сіро-білої масті. Динго чорного забарвлення (на зразок забарвлення ротвейлера) вважають гібридами динго зі свійськими собаками, імовірно, німецькими вівчарками.
Чистокровні динго не гавкають, але здатні гарчати і вити, як вовк.
Див. також
Посилання
- Динго // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
Примітки
- ↑ A detailed picture of the origin of the Australian dingo, obtained from the study of mitochondrial DNA. Population Biology. Архів оригіналу за 14 жовтня 2006. Процитовано 16 червня 2008.
- ↑ Dingo - Australian Wild Dog [Архівовано 28 квітня 2009 у Wayback Machine.] Buzzle
- ↑ The dingo could be extinct within 20 years [Архівовано 4 травня 2009 у Wayback Machine.] Greyhound Zoom
- ↑ Hundepsychologie, Franckh-Kosmos 2004 (ISBN 3-440-09780-3)
- ↑ Erich Kolig: Aboriginal dogmatics: canines in theory, myth and dogma [Архівовано 27 квітня 2011 у Wayback Machine.]. В книзі: Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 134. Nr. 1, Leiden 1978, Seite 84-115.
- ↑ Dingo Information and Pictures, Australian Native Dogs. Dogbreedinfo.com. Архів оригіналу за 29 квітня 2008. Процитовано 17 квітня 2008.
- ↑ The Great Dingo Dilution (PDF). Dr Laurie Corbett. Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2008. Процитовано 8 жовтня 2008.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).