YaChudo

Дюссельдорф

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.


Місто
Дюссельдорф
нім. Düsseldorf
Прапор
Coats of arms of Düsseldorfd Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Герб
Координати 51°13′ пн. ш. 6°49′ сх. д. / 51.217° пн. ш. 6.817° сх. д.
Країна
Німеччина Німеччина
ЗемляПівнічний Рейн-Вестфалія
ОкругДюссельдорф
Межує зНойс, Меттман, Ратінген, Гільден, Еркрат, Лангенфельд, Дуйсбург, Мербуш, Рейн-Нойс, Меттман Редагувати інформацію у Вікіданих
Внутрішній поділ
  • Округ 1d, Округ 2d, Округ 3d, Округ 4d, Округ 5d, Округ 6d, Округ 7d, Округ 8d, Округ 9d, Округ 10d Редагувати інформацію у Вікіданих
    • lord mayor of Düsseldorfd Редагувати інформацію у ВікіданихStephan Kellerd[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Перша згадка1135
    Місто з1288
    Площа217,41 км²[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Висота центру38  м
    Найвища точкаSandbergd Редагувати інформацію у Вікіданих
    Географічна зонаНижньорейнська рівнина Редагувати інформацію у Вікіданих
    ВодоймаРейн, Дюссель Редагувати інформацію у Вікіданих
    Офіційна мованімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
    Населення593 682[2]  (2012)
    Густота населення2 736  осіб/км²
    Агломерація11 300 000 (Рейнсько-Рурський регіон)
    Катойконімнім. Düsseldorfer
    нім. Düsseldorferin
    нім. Düsseldorferinnen
    фр. Dusseldorfoise[3]
    фр. Dusseldorfois[3]     Редагувати інформацію у Вікіданих
    Міста-побратимиКарл-Маркс-Штадт (1988)[6], Редінг (1988)[7], Хайфа (1988)[8], Варшава (1989)[9], Чунцін (2004)[10], Палермо (березень 2016)[11], Тіба (2019)[12], Чернівці (2022)[13], Москва (1992)[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Телефонний код02104, 0211 і 0203 Редагувати інформацію у Вікіданих
    Поштовий індекс40001-40629
    Автомобільний кодD Редагувати інформацію у Вікіданих
    GeoNames2934246, 3231903, 6553022
    OSMr62539  ·R
    Офіційний сайтduesseldorf.de/de/
    Дюссельдорф. Карта розташування: Німеччина
    Дюссельдорф
    Дюссельдорф
    Дюссельдорф (Німеччина)
    Дюссельдорф. Карта розташування: Північний Рейн-Вестфалія
    Дюссельдорф
    Дюссельдорф
    Дюссельдорф (Північний Рейн-Вестфалія)
    Мапа
    CMNS: Дюссельдорф у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих Portal:Düsseldorfd Редагувати інформацію у Вікіданих
    У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дюссельдорф (значення).

    Дю́ссельдорф (Düsseldorfⓘ [ˈdʏsl̩ˌdɔɐ̯f], досл. «Село на Дюсселі») — місто на заході Німеччини, у Рейнсько-Рурському регіоні, адміністративний і культурний центр федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія і резиденція земельного уряду округу Дюссельдорф. Населення — 642 304 осіб (2018)[15]. Уперше згадується в 1135 року, статус міста — з 1288 року.

    Розташований у центрі Рейнсько-Рурського та європейського економічного регіонів, Дюссельдорф — поряд з Берліном, Франкфуртом-на-Майні, Мюнхеном і Гамбургом — входить до п'ятірки найбільших економічних, транспортних, культурних та політичних центрів Німеччини[16][17]. У ньому знаходяться штаб-квартири великої кількості великих компаній, у тому числі E.ON і Henkel Group. Міський аеропорт є міжнародним хабом. У Дюсельдорфі розташовані дві гавані, а також численні вищі навчальні заклади, зокрема Дюссельдорфська академія мистецтв та Дюссельдорфський університет.

    Історія

    Дюссельдорф в 1647 році

    Перші поселення германців поблизу гирла річки Дюссель на східному березі Рейну існували ще до 500 року.[18] Перша писемна згадка про село під назвою Дуссельдорп відноситься до 1135 року.

    14 серпня 1288 року граф Адольф V Берзький надав Дюссельдорфу статус міста. Цьому передувала кровопролитна боротьба за владу між архієпископом Кельнським з одного боку та графом Берзьким і мешканцями Кельна з іншого. Вирішальною битвою стала битва при Воррингені 5 червня 1288, в якій архієпископ Кельнський, який протестував проти видачі Дюссельдорфу цього статусу, зазнав поразки.

    Після того, як в 1380 граф Вільгельм II отримав від короля Венцеля титул імперського князя, він вирішив перенести свою резиденцію з віддаленого замку Бург на Вуппері. Нова столиця Берзького графства була укріплена, а з 1386 сам Вільгельм і його дружина Ганна переїхали в новий замок на рейнській набережній. У 1385 році Дюссельдорф став резиденцією герцогів Юліх-Берзьких.

    У 1384—1395 роках місто суттєво розширилося, було закладено Базиліку Святого Ламберта[19].

    При Вільгельмі V Багатому місто стало регіональним центром гуманітарних наук та ліберального католицизму.[20] Після того, як у 1609 році в юлісько-берзькій гілки не залишилося спадкоємців та через суперечку про право успадкування між Бранденбургом і Пфальц-Нейбургом, містом став правити від імені імператора іспанський генерал Амброзіо Спінола[21].

    Після закінчення війни за клевську спадщину Дюссельдорф перейшов під владу Нойбурзьких пфальцграфів.

    Курфюрст Йоган Вільгельм фон Пфальц, після руйнування резиденції в Гейдельберзі під час війни Аугсбурзької ліги обрав Дюссельдорф своєю головною резиденцією. Цей період відзначений значною містобудівною активністю.

    Будівельний бум продовжився і за його спадкоємця курфюрста Карла Теодора, який заснував багато замків та інститутів Дюссельдорфа, започаткував багато колекцій. На його честь був названий один із центральних районів міста — Карлштадт[21].

    Попри систему укріплень, споруджену навколо міста в 1732 році, під час Семирічної війни місто було захоплено французами в 1757, а потім капітулювало перед герцогом Фердинандом Брауншвейзьким (1758).

    Під час наполеонівських воєн Дюссельдорф був знову захоплений французами в 1795 році та був окупований ними до 1801 року, коли за умовами Люневільського мирного договору його повернули Баварії. За умовами договору фортифікаційні укріплення були демонтовані[22]. Північна сторона укріплень була перетворена на Захищену гавань.

    За Шонбрунським договором Дюссельдорф знову потрапив під французький вплив і в 1806 році став столицею Великого герцогства Берзького — васальної держави Франції, заснованого Наполеоном I після його перемоги під Аустерліцом в 1805 році на землях між територіями Французької імперії на Рейні та Вестфальське королівство. Великими герцогами були до 1808 року — Йоахім Мюрат, потім — сам імператор і, нарешті, з 1809 — його неповнолітній племінник Наполеон Луї Бонапарт. У 1810 році Наполеон запровадив свій цивільний кодекс, який привів, зокрема, до емансипації євреїв у великому герцогстві. Саме місто продовжувало зростати — в ньому з'явилися перші еспланади — Нова алея (нині Королівська алея) і бульвар Наполеона (нині Алея Генріха Гейне)[22].

    Після поразки Наполеона залишене французькими військами герцогство Берг було окуповано армією Прусського королівства. За підсумками Віденського конгресу Дюссельдорф у 1815 році разом із усім великим герцогством остаточно перейшов до Пруссії.

    У 1816 році місто стало самостійною адміністративною одиницею — столицею округу, проте вже в 1820 році місто і округ були знову об'єднані. Після створення в 1822 році Рейнської провінції в Дюссельдорфі розмістилися її ландтаг та ландесгауптман. У 1872 році Дюссельдорф знову став автономним[23].

    У цей час почалося стрімке зростання міста. Вже в 1880 році в Дюссельдорфі було шість районів: Альтштадт (початковий Дюссельдорф), на північному березі Дюсселя, Карлштадт (заснований в 1767 році) на півдні, побудований в 1690-1716 роках на деякому віддаленні Нойштадт, Фрідріхштадт на південному сході, а також Кенігштадт та Пемпельфорт на сході[22].

    Відразу після півдня 8 березня 1921 року над містом з'явилися французькі розвідувальні літаки. Трохи згодом до міста увійшли французькі та бельгійські війська. Два роки по тому Дюссельдорф і Дуйсбург, що розташований північніше, послужили плацдармами для окупації військами Антанти Рурського басейну. Після прийняття німецьким урядом плану Дауеса окупація Рурського регіону та Дюссельдорфа була припинена 1 вересня 1925 року[24].

    У 1929 році округ Дюссельдорф увійшов до складу нового району Дюссельдорф-Меттманн, який був перейменований на район Меттман під час реформи 1975 року.

    Після приходу до влади в Німеччині НСДАП 11 квітня 1933 року в Дюссельдорфі гітлерюгендом було проведено масове спалення «небажаної літератури» (серед іншого були спалені книги Генріха Гейне). 10 листопада 1938 року під час «кришталевої ночі» було спалено синагоги на вулиці Казеренштрассе та в районі Бенрат. 27 жовтня 1941 з вантажної станції в районі Дерендорф були відправлені перші ув'язнені в концентраційні табори в Польщі[25]. На околиці Дюссельдорфа в роки Другої світової війни розташовувалися концтабори «Берта» та «Дюссельдорф-Лохаузен», філії «Бухенвальда».

    Перші бомбардування Дюссельдорфа у Другій світовій війні розпочалися 1940 року. На момент їх закінчення 1945 року під бомбами загинуло понад 5000 цивільних жителів міста, понад половина будинків було зруйновано, 90% — пошкоджено. Усі мости через Рейн, більшість вулиць, захисні греблі, підземні та надземні переходи були знищені. У квітні 1945 року, незадовго до кінця війни, група городян спробувала позбавити владу націонал-соціалістичну партію, що правила у місті, і без бою перейти на бік союзників. Спробу було придушено, а деякі з її організаторів — розстріляно. Однак бойовий дух був підірваний і 17 квітня 1945 американські війська практично без бою захопили місто[26].

    У 1946 році Дюссельдорф став адміністративним центром землі Північний Рейн-Вестфалія. Хоча у місті і з'являлися заводи та фабрики, воно розвивалося переважно як адміністративний центр. Про це свідчить і дане в ті роки Дюссельдорфу прізвисько «Письмовий стіл Рурського басейну». Це призвело до того, що місто стало великим економічним, торговим (особливо після будівництва виставкового комплексу Düsseldorfer Messe у 1971 р.) та культурним (оперний театр — 1970, філармонія — 1978, колекція творів мистецтва Північного Рейну–Вестфалії у 1986). У 1965 році був відкритий Дюссельдорфський університет[27][28].

    Релігія

    Базиліка Св. Ламберта . Рака з реліквіями св. Аполінарія
    Неандеркірхе

    Християнство

    Католицизм

    З моменту заснування Дюссельдорф входив до Кельнського курфюрства. Попри сильний вплив Реформації, у місті проживало чимало католиків. Вони належали спочатку до Нойського деканату, а з 28 липня 1621 — окремому деканату з центром в Дюссельдорфі[29]. Наполеон планував створення окремого Дюссельдорфського єпископства, проте через скасування Великого герцогства Берг в 1813 плани не здійснилися[30].

    У місті проживає близько 195 тисяч католиків (2009), що становить близько 33% населення міста[31]. Вони об'єднані в 5 деканатів: північний, центральний, південний, східний та Бенрат. Провідними католицькими храмами Дюссельдорфа є базиліка Святого Ламберта, храм Апостола Андрія, храм святого Максиміліана та храм Святої Цецилії.

    Святим покровителем міста вважається Аполлінарій Равеннський, чиї реліквії зберігаються в базиліці Святого Ламберта[32].

    Протестантизм

    Вперше вплив Реформації у Дюссельдорфі з'явився в 1527 році, коли завдяки реформістським настроям герцога Вільгельма V Баварського було засновано лютеранську громаду при церкві св. Ламберта[33]. Після зміни ставлення церковної влади до протестантизму в 1571 почався утиск протестантів. Лютеранська громада і утворена в 1573 році реформістська громада змушені були до закінчення гонінь в 1590 проводити зустрічі і богослужіння в будинках своїх членів. У 1609—1614 роках протестантам було дозволено проводити відкриті служби (лютеранська громада вела їх у приміщенні на Берегерштрасе, реформісти — у домі молитви на Андреаштрасе). Після приходу до влади в 1614 радикально налаштованого Вольфганга Вільгельма фон Рфальц-Нойбурга і до середини XVII століття відкриті служби були знову заборонені, а громади повернулися до домашніх зустрічей[34]. У 1651 році в рамках права на свободу віросповідання служби було відновлено в молитовному будинку на Болькерштрасе. У 1683 році громада зуміла побудувати свою власну церкву в центрі міста, проте вона була збудована в глибині кварталу, оскільки не повинна мати виходу на вулицю. У 1916 році вона отримала назву Неандеркірхе на честь пастора Йоахіма Неандера[35].

    З того часу протестантська громада в місті постійно зростала і розвивалася і 1 жовтня 1934 управління протестантськими церквами у Прирейнському регіоні було перенесено з Кобленца до Дюссельдорфу[36].

    Наразі в Дюссельдорфі існують 4 церковні округи: північний, східний, південний і Меттман, при цьому останній об'єднує в основному парафії в передмістях міста. У місті проживає близько 116 тисяч протестантів (2009), що становить близько 20 % населення міста[31].

    Православ'я та автокефальні церкви

    Поряд із двома великими конфесіями, у Дюссельдорфі також існує велика кількість православних та автокефальних церков. Об'єднані спільною комісією православних церков, в Дюссельдорфі існують греко-православна (вулиця Ам=Шененкамп), російсько-православна (храм Покрова Пресвятої Богородиці на Еллерштрасе 213), румунсько-православська та українсько-православна церква[37].

    Інші християнські церкви

    Біля північного парку знаходиться велика англіканська церква; на Кантадорштрассе — будівля центральної німецької апостольської церкви; на Брухштрассе — дюссельдорфський християнський центр (п'ятидесятників); баптистські громади на Акер-, Луїзен- та Кантадорштрасе; методистська церква на Гогенцоллернштрассе; громада старокатоликів на Ашаффенбургерштрассе у районі Райсхольц.

    «Нова синагога»

    У Дюссельдорфі також є 5 громад новоапостольської церкви: Бенрат, Дерендорф, Еллер, Флінгер та Герресuайм; [38] Мормонська церква і кілька зборів свідків Єгови.

    Юдаїзм

    Єврейська громада Дюссельдорфа, що налічує близько 7400 членів, є третьою за величиною Німеччини. Замість старої синагоги на Казеренштрассе, знищеної під час «Кришталевої ночі» 1938 р., в 1958 р. було збудовано нову на Цітенштрассе в районі Дерендорф. Громаді належать дитячий садок, початкова школа ім. Іцхака Рабина, гімназія та будинок для літніх людей. Майже 90% членів громади – емігранти із країн колишнього СРСР.[39]

    Буддизм

    Буддійський храм

    На лівому березі Рейну в районі Нідеркассель на території японської громади знаходиться єдиний у Європі буддійський храм школи дедо-сінсю. Він споруджений у класичному японському стилі з бетону та оточений японським садом. Поруч із ним знаходяться приміщення для чайних церемоній та бібліотека.[40]

    Крім того, в Дюссельдорфі є центри більшості буддійських течій: рігпа, амітабха, кандзеон сангха (дзен-буддизм), "алмазний шлях" лами Оле Нідал, а також безлічі інших груп.

    Іслам

    У Дюссельдорфі є кілька мусульманських громад, однак вони не об'єднані якимсь єдиним центром, а утворюються за принципом національної приналежності (турки, марокканці, іранці) їхніх членів.[41]

    Економіка

    Дюссельдорф є одним із провідних телекомунікаційних центрів Німеччини. Тут міститься штаб-квартира компанії E-Plus — третього за величиною оператора мобільного зв'язку у країні, штаб-квартира компанії «Vodafone — Німеччина» — другого за величиною оператора мобільного зв'язку в Німеччині. У місті також багато іноземних компаній, які спеціалізуються в області інформаційних і комунікаційних технологій, зокрема Huawei, Nippon Telegraph and Telephone, Ericsson, Nokia і GTS. 18 компаній, розташованих в столиці землі Північний Рейн-Вестфалія, є провайдерами Інтернет-послуг. Дві авіакомпанії, Eurowings і раніше незалежна LTU International, мають штаб-квартири у Дюссельдорфі.

    Багато інтернет-компаній Дюссельдорфа мають своє коріння у світі реклами: тут знаходиться 400 рекламних агентств, серед яких три є найбільшими в Німеччині: BBDO Group і Publicis. У місті також представлений ряд філій іноземних агентств, у тому числі Ogilvy & Mather, Dentsu, Hakuhodo і DDB. У місті знаходиться одна з восьми фондових бірж Німеччини, близько 200 видавництв, а також близько 170 національних і міжнародних фінансових інститутів і 130 страхових компаній. Кілька інших великих компаній мають свої штаб-квартири в місті: Peek & Cloppenburg (мода), «L'Oréal — Німеччина» (косметика і парфумерія); Henkel (товари народного споживання і промислові технології); Metro AG (опт, роздріб); Ergo (страхування), Esprit Holdings (мода, штаб-квартира у Ратінгені недалеко від Дюссельдорфа), Cognis (хімічні речовини, головний офіс у Монгаймі поблизу Дюссельдорфа, але виробництво в основному в Дюссельдорфі).

    Daimler AG збирає в Дюссельдорфі Mercedes-Benz Sprinter. З 1960-х років спостерігається тісний зв'язок між містом і Японією. Багато японських банків і корпорацій мають свої європейські штаб-квартири у Дюссельдорфі.

    Наука і освіта

    У Дюссельдорфі щорічно проводиться міжнародна виставка і конгрес з медицини MEDICA.

    Транспорт

    Авіаційний

    Аеровокзал Дюссельдорфу

    Аеропорт Дюссельдорфа, який також називають аеропортом Рейн-Рур, розташований за 8 км на північ від центру міста, і до нього можна легко дістатися поїздом або міською залізницею S-Bahn. Залізнична станція далекого прямування, що обслуговується регіональними та національними службами та сполучається з аеропортом SkyTrain, автоматичним транспортним засобом для перевезення людей. Інша станція S-Bahn (S11), розташована під будівлею термінала, звідки потяги прямують до Дюссельдорф-Головний та Кельна, а також має кілька нічних маршрутів. Після Франкфурта, Мюнхена та Берліна аеропорт Дюссельдорфа є третім за пасажирообігом комерційним аеропортом Німеччини, з 25,5 мільйонами пасажирів щорічно (2019).[42] Аеропорт пропонує 180 напрямків на 4 континентах і обслуговується 70 авіакомпаніями. Будівлі аеропорту були частково знищені руйнівною пожежею, спричиненою зварювальними роботами в 1996 році, внаслідок якої загинуло 17 людей. Його було повністю перебудовано та встановлено Skytrain.

    Колійний

    Місто є головним вузлом залізничної мережі Deutsche Bahn (DB). Щодня в Дюссельдорфі зупиняється понад 1000 поїздів. Центральний вокзал Дюссельдорфа на Конрад-Аденауер-плац розташований у Дюссельдорф-Штадтмітте. Кілька ліній S-Bahn Рейн-Рур сполучають Дюссельдорф з іншими містами регіону Рейн-Рур. Місцевий колійний транспорт представлено Дштадтбаном і трамваєм.

    Мости

    Міст Рейнкні

    У Дюссельдорфі через Рейн прокладено 7 мостів (перераховані в порядку з півночі на південь):

    • Міст біля аеропорту (Дюссельдорф)
    • Міст Теодора Гойса
    • Оберкассельський міст
    • Міст Рейнкні
    • Залізничний міст Гамм
    • Міст Кардинала Фрінгса
    • Міст Флеє

    Географія

    Розташування

    Рейн у Дюссельдорфі

    Місто розташоване на правому березі Рейну в його нижній течії, у місці впадіння в нього річки Дюссель. Нині ряд районів Дюссельдорфа (Оберкассель, Нідеркассель, Геєрдт та Лерік) розташовані на лівому березі Рейну.

    Місто знаходиться трохи південніше Рурської області, в агломерації Рейн-Рур, що є однією з найбільших у Європі та найбільшою в Німеччині. У 20 містах та 14 районах на території понад 10000 км² проживає понад 11 мільйонів осіб.[43]

    Найвища точка міста — Зандберг у районі Гюббельрат на сході сягає 165,20 м, найнижчою є місце впадіння річки Шварцбах до Рейну на півночі — 28,23 м над рівнем моря [44]. Географічний центр міста знаходиться в Дюссельталі.

    Сусідні міста

    Дюссельдорф межує на півночі з Дуйсбургом, Ратінгеном і Мюльгаймом, на сході — з Меттманом, Еркратом і Гільденом, на півдні — з Лангенфельдом, на заході — з Нойсом, Мербушем і Дормагеном. Через розростання міст часто межі між ними є виключно юридичним поняттям і проходить однією з вулиць (особливо це стосується західних меж міста).

    Клімат

    Клімат Дюссельдорфа переважно океанічний, що зумовлено відкритим у напрямку Північного моря рельєфом (Нижньорейнська рівнина). Домінуючі західні вітри приносять із собою вологі повітряні маси. В результаті для міста характерні м'яка, безсніжна зима та помірно тепле та вологе літо. Загалом погода мінлива. При середньорічній температурі 10,6 ° C в Дюссельдорфі за рік випадає близько 800 мм опадів. Місто є одним із регіонів із найм'якшою зимою в Німеччині — сніг тут буває в середньому лише одинадцяти днів на рік. Згідно з дослідженнями з 1504 року, за сонячним сяйвом на рік, Дюссельдорф займає в списку сонячних міст Німеччини одне з останніх місць [45]..

    Клімат Дюссельдорфа
    Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
    Середній максимум, °C 5,5 6,9 10,9 15,2 19,4 22,1 24,3 24,0 19,8 15,0 9,5 5,7 14,9
    Середня температура, °C 3,4 4,1 7,1 10,4 14,3 17,0 19,3 19,0 15,5 11,5 7,0 3,7 11,1
    Середній мінімум, °C 1,2 1,3 3,3 5,5 9,3 12,0 14,4 14,1 11,2 8,1 4,6 1,7 7,3
    Норма опадів, мм 61.1 55.7 54.6 50.8 57.6 71.5 77.0 74.5 100.5 65.3 66.1 71.1 805.8
    Вологість повітря, % 82 77 75 70 67 70 69 70 76 78 81 82 74.7
    Джерело: Weather Online — Düsseldorf Flughafen

    Культура та освіта

    Театри

    Класичний та сучасний театр

    Дюссельдорфський театр
    Велика зала філармонії

    Перші театральні вистави у Дюссельдорфі датуються 1585 роком. Будівництво Дюссельдорфського театру у його нинішній формі, із сучасною архітектурою та вигнутими контурами завершено в 1970 році. Він розташований на Густаф Грюндгенс-плац, названої на честь його колишнього художнього керівника Густафа Грюндгенса і широко відомий у всій Німеччині.[46]

    Іншими великими театрами рейнської метрополії є «Forum Freies Theater», що складається з молодіжного театру «Juta» та «Kammerspielen»; класичний бульварний театр «Komödie Düsseldorf» і очолюваний відомою театральною родиною Гайнерсдорф «Theater an der Kö», що спеціалізується на комедіях і сучасних постановках.

    Найбільший дитячий театр міста Театральне ательє «Takelgarn» поряд з традиційними комедіями та дивертисментами містить і «Kinderteather», де в постановках беруть участь діти та молодь. Розташований на Гельмхольцштрассе ляльковий театр, а також театр маріонеток, що знаходиться неподалік від нього у палаці Віттгеншайн, орієнтовані як на дітей, так і на дорослих.

    Див. також

    Галерея

    Відомі люди

    Посилання

    Примітки

    1. ↑ https://www.destatis.de/DE/ZahlenFakten/LaenderRegionen/Regionales/Gemeindeverzeichnis/Administrativ/Aktuell/05Staedte.html
    2. ↑ IT.NRW. Bevölkerung im Regierungsbezirk Düsseldorf (German) . Архів оригіналу за 21 січня 2010. Процитовано 30 червня 2009.
    3. ↑ а б http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
    4. ↑ https://www1.wdr.de/nachrichten/rheinland/amtszeit-von-koelner-stadtdirektor-keller-endet-100.html
    5. ↑ https://www.duesseldorf.de/ob
    6. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/chemnitz.html
    7. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/reading.html
    8. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/haifa.html
    9. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/warschau.html
    10. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/chongqing.html
    11. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/palermo.html
    12. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/freundschaften-kooperationen/chiba.html
    13. ↑ https://www.duesseldorf.de/aktuelles/news/detailansicht/newsdetail/rat-beschliesst-partnerschaft-mit-der-ukrainischen-stadt-czernowitz.html
    14. ↑ https://www.duesseldorf.de/internationales/partnerschaften/moskau.html
    15. ↑ Bevölkerung im Regierungsbezirk Düsseldorf (нім.). Information und Technik Nordrhein-Westfalen (IT.NRW). Архів оригіналу за 15 листопада 2012. Процитовано 29 січня 2013.
    16. ↑ GaWC: Classification of cities 2010. Globalization and World Cities Research Network. 2010. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    17. ↑ Standortprofil Düsseldorf (PDF) (нім.). Landshauptstadt Düsseldorf. 04.07.2012. Архів (PDF) оригіналу за 21 жовтня 2012. Процитовано 29 січня 2013.
    18. ↑ Brockerhoff, Michael (16.07.2012). Germanen lebten an der Düssel. Rheinische Post (нім.). Rheinische Post Verlagsgesellschaft mbH. Архів оригіналу за 7 лютого 2013. Процитовано 1 лютого 2013.
    19. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Vom Dorf zur Residenzstadt (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    20. ↑ Hugo Weidenhaupt. Kleine Geschichte der Stadt Düsseldorf. — 10. — Düs: Triltsch, 1993. — P. 46. — 288 p.
    21. ↑ а б von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Aufschwung als Residenzstadt (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    22. ↑ а б в von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Vom Dorf zur Residenzstadt, S.2 (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    23. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Von der Hauptstadt eines Großherzogtums zur Industriestadt (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    24. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Vom Ersten zum Zweiten Weltkrieg (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    25. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Vom Ersten zum Zweiten Weltkrieg S.2 (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    26. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Vom Ersten zum Zweiten Weltkrieg S.3 (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    27. ↑ von Looz-Corswarem, Clemens. Stadtgeschichte: Der Neubau der Stadt Düsseldorf nach dem Zweiten Weltkrieg (нім.). Stadtarchiv Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    28. ↑ Düsseldorfer Zeitleiste (нім.). Landeshauptstadt Düsseldorf. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 29 січня 2013.
    29. ↑ Georg von Viebahn. Statistik und Topographie des Regierungs-Bezirks Düsseldorf. — Schreiner, 1836. — P. 39. — 304 p.
    30. ↑ Weidenhaupt, 1979, с. 88—89.
    31. ↑ а б Statistisches Jahrbuch 2010. — Düsseldorf: Amt für Statistik und Wahlen der Landeshauptstadt Düsseldorf, 2010. — P. 05—01-03 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 січня 2013. Процитовано 23 липня 2023.
    32. ↑ Gay, 2006, с. 38.
    33. ↑ Stadtmuseum: Handlung und Disputacion. Архів оригіналу за 10 жовтня 2007. Процитовано 18 червня 2007.
    34. ↑ Boigrafish-bibliogrfishe Kirchenlexikon. PFALZ-NEUBURG, Wolfgang Wilhelm von,. Архів оригіналу за 17 вересня 2007. Процитовано 18 червня 2007.
    35. ↑ Stadtgeschichte Düsseldorf. Процитовано 11 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
    36. ↑ Findbuch des Konsistoriums der EKiR. Архів оригіналу за 15 липня 2014. Процитовано 12 лютого 2013.
    37. ↑ Reinhard Thöle. Orthodoxe Kirchen in Deutschland. — Vandenhoeck & Ruprecht, 1997. — 112 p. — (Bensheimer Hefte). — ISBN 9783525871744.
    38. ↑ Gemeinden im Bezirk Düsseldorf (нім.). Neuapostolische Kirche — Bezirk Düsseldorf. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 18 лютого 2013.
    39. ↑ Geschichte der Jüdischen Gemeinde Düsseldorf (нім.). Jüdische Gemeinde Düsseldorf. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 18 лютого 2013.
    40. ↑ Wir über uns (нім.). EKŌ-Haus der Japanischen Kultur e.V. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 18 лютого 2013.
    41. ↑ Moscheen in Düsseldorf (нім.). moscheesuche.de. Архів оригіналу за 26 лютого 2013. Процитовано 18 лютого 2013.
    42. ↑ derwesten.de, DerWesten- (8 вересня 2021). Größte Flughäfen in Deutschland: DAS sind die Airports mit den meisten Passagieren in der Bundesrepublik. www.derwesten.de (нім.). Процитовано 27 липня 2022.
    43. ↑ Charles H. Grier. Analyse geeigneter Vergleichsregionen für die Metropolregion Rhein-Ruhr : [арх. 22 червня 2004] : [нім.]. — Düsseldorf : Bezirksregierung Düsseldorf.
    44. ↑ Düsseldorf — Daten und Fakten (нім.). Landeshauptstadt Düsseldorf. Процитовано 11 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
    45. ↑ Die 30 sonnigsten Städte Deutschlands. Rheinische Post. Rheinische Post Verlagsgesellschaft mbH. Архів оригіналу за 11 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013.
    46. ↑ SchauPlätze — Theater in der Stadt. Landeshauptstadt Düsseldorf. Процитовано 11 лютого 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)


    Німеччина Це незавершена стаття з географії Німеччини.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

    Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).