Дубовик

_?Дубовик
?Дубовик
	; Дубовик
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Гриби (Fungi);
Підцарство:	Вищі гриби (Dikarya);
Відділ:	Базидіомікотові гриби (Basidiomycota);
Клас:	Агарикоміцети (Agaricomycetes);
Порядок:	Болетальні (Boletales);
Родина:	Болетові (Boletaceae);
Рід:	Suillellus;
Вид:	Дубовик;
Біноміальна назва
	Suillellus luridus; (Schaeff.) Murrill (1909)
Синоніми
	Boletus luridus Schaeff. (1774) ; Boletus rubeolarius Bull. (1791); Boletus subvescus J.F.Gmel. (1792); Leccinum luridum (Schaeff.) Gray (1821); Tubiporus luridus (Schaeff.) P.Karst. (1881); Dictyopus luridus (Schaeff.) Quél. (1888);
Посилання
Вікісховище:	Suillellus luridus
EOL:	18506462
NCBI:	121041
MB:	102402
IF:	102402

Дубовик (Suillellus luridus^[1]) — гриб з родини болетових (Boletaceae).

Назва

Місцева назва — «потіч гіркий», також синюх, синяк. У 2014 році гриб був поміщений до роду Suillellus^[2].

Будова

Шапка 5-12(20) см у діаметрі, жовтувато- або коричнюватооливково-бура, іноді до краю червонувата, тонкобархатиста. стигла майже гола, при дотику синіє. Шкірка знімається. Пори спочатку вохряно-червонуваті, потім оранжево-червоні, пурпурово-коричневі або пурпурово-оливкові, від дотику синіють. Спори 9(11)-16 × 5-7 мкм. Ніжка 7-12(15) × 2-5(7) см, щільна, вгорі жовта, внизу червонувата, вкрита червоною сіткою на жовтому тлі. М'якуш жовтий, у ніжці внизу червонуватий, при розрізуванні на повітрі синіє, згодом більш-менш зеленіє, з приємним смаком і запахом.

Поширення та середовище існування

Поширений на Поліссі та в Лісостепу. Росте в листяних і мішаних лісах у червні — вересні, умовно їстівний гриб.

Практичне використання

Використовують після 10-15-хвилинного відварювання (відвар вилити!); про запас солять. Гриб містить слабкі отруйні речовини, що руйнуються при варінні. Сирий або погано проварений дубовик спричинює розлади кишки. Не рекомендується також спільне вживання з алкоголем.

Замість дубовика іноді помилково збирають отруйний чортів гриб.

Галерея

Поверхні пор зблизька. Зверніть увагу на жовту область навколо краю та синє знебарвлення, де доторкнулися шапинки.
Ніжка має оранжево-червону сітчасту поверхню на жовтуватим тлі та «синці».

Примітки

↑ Suillellus luridus. www.mycobank.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
↑ Mello A, Ghignone S, Vizzini A, Sechi C, Ruiu P, Bonfante P (2006). ITS primers for the identification of marketable boletes. Journal of Biotechnology. 121 (3): 318—29. doi:10.1016/j.jbiotec.2005.08.022. PMID 16213623.

Джерела

Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — С. 154–155.

[1] Suillellus luridus. www.mycobank.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 лютого 2020.

[2] Mello A, Ghignone S, Vizzini A, Sechi C, Ruiu P, Bonfante P (2006). ITS primers for the identification of marketable boletes. Journal of Biotechnology. 121 (3): 318—29. doi:10.1016/j.jbiotec.2005.08.022. PMID 16213623.

[1]

[2]