YaChudo

Дрю Макінтайр

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макінтайр.
Дрю Макінтайр
Макінтайр у 2024 році
Ім'я при народженніЕндрю Маклін Галловей IV
англ. Andrew McLean Galloway IV
Народження6 червня 1985 (41 рік)
Ер, Шотландія
Громадянство Велика Британія
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняPrestwick Academyd і Glasgow Caledonian Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі з
  • Тарін Террелл
    (одр. 2010; розл. 2011)
  • Кейтлін Фронапфель (одр. 2016)
Кар'єра у професійному реслінгу
Рингові іменаDrew Galloway
Drew McIntyre
Заявлений зріст196 см
Заявлена вага125 кг
ЗвідкиЕр, Шотландія
ТренериСпіннер Маккензі
Джастін Річардс
Марк Слоан
Джеймс Тай
Колін Маккей
Дебют2001

Е́ндрю Маклі́н Га́лловей IV (англ. Andrew McLean Galloway IV; нар. 6 червня 1985, Ер, Шотландія) — шотландський професійний реслер та актор. Наразі виступає у WWE, представляючи бренд SmackDown, під ринговим ім'ям Дрю Макі́нтайр (англ. Drew McIntyre). Раніше також виступав у TNA та на незалежній сцені під ім'ям Дрю Га́лловей (англ. Drew Galloway).[1]

У WWE Макінтайр тричі вигравав Чемпіонство WWE, один раз — чемпіонство світу у важкій вазі, чемпіонство NXT та Інтерконтинентальне чемпіонство WWE, а також двічі ставав командним чемпіоном. Він переміг у чоловічій «Королівській битві» 2020 року та чоловічому матчі «Money in the Bank» 2024 року.[1] У 2020 році на «Реслманії 36» Макінтайр переміг Брока Леснара та вперше став чемпіоном WWE.[2]

Поза WWE Галловей був чемпіоном світу TNA у важкій вазі, Гранд-чемпіоном Impact, чемпіоном Evolve та дворазовим чемпіоном світу ICW.

Раннє життя

Ендрю Маклін Галловей IV народився 6 червня 1985 року в місті Ер у Шотландії та виріс у сусідньому Прествіку. У дитинстві він займався футболом і розглядав можливість професійної футбольної кар'єри, однак з юного віку також захоплювався професійним реслінгом. Тренуватися почав у 15 років. Батьки погодилися підтримувати його заняття реслінгом за умови, що він не покине навчання.[3]

Галловей навчався у Академії Прествіка, а 2006 року здобув ступінь бакалавра з кримінології в Каледонському університеті Глазго.[3]

Кар'єра у професійному реслінгу

Початок кар'єри (2001–2007)

Галловей з титулом міжнародного чемпіона IWW у важкій вазі

Після переїзду родини до Портсмута Галловей почав тренуватися в академії Frontier Wrestling Alliance. Серед його тренерів були Марк Слоан, Джастін Річардс і Джеймс Тай; у подальшому він також тренувався під керівництвом Коліна Маккея та Спіннера Маккензі.[3]

У 2003 році Галловей почав виступати в шотландському промоушені British Championship Wrestling (BCW), де став одним із провідних виконавців і двічі здобув чемпіонство BCW у важкій вазі. Паралельно він виступав в Irish Whip Wrestling (IWW) в Ірландії, де в серпні 2006 року переміг Шеймуса О'Шонессі та виграв міжнародне чемпіонство IWW у важкій вазі.[4][5]

WWE (2007–2014)

Перші роки та «Обранець» (2007–2010)

Макінтайр у 2009 році; того ж року він став чемпіоном FCW у важкій вазі

У 2007 році Галловей підписав контракт із World Wrestling Entertainment (WWE). 12 жовтня того ж року він дебютував на «SmackDown» під ринговим ім'ям Дрю Макінтайр, перемігши Бретта Мейджора; під час цього короткого періоду його супроводжував Дейв Тейлор.[6] Згодом Макінтайр виступав у підготовчих промоушенах Ohio Valley Wrestling (OVW) та Florida Championship Wrestling (FCW). У FCW він разом зі Стю Сандерсом двічі вигравав командне чемпіонство FCW, а 2009 року здобув чемпіонство FCW у важкій вазі.[7][8]

У серпні 2009 року Макінтайр повернувся на «SmackDown», напавши на Ар-Труса перед запланованим матчем між ними.[9] Невдовзі Вінс Макмен представив його як «майбутнього чемпіона світу», а Макінтайр отримав прізвисько «Обранець» (англ. The Chosen One).[10] 13 грудня на «TLC: Tables, Ladders & Chairs» Макінтайр переміг Джона Моррісона й здобув Інтерконтинентальне чемпіонство WWE.[11] Він утримував титул 160 днів, до 23 травня 2010 року, коли на «Over the Limit» програв його Кофі Кінгстону.[12]

19 вересня 2010 року на шоу «Night of Champions» Макінтайр разом із Коді Роудсом переміг у командному матчі на вибування та здобув командне чемпіонство WWE.[13] 24 жовтня на «Bragging Rights» вони втратили титули Джону Сіні та Девіду Отунзі, а невдовзі припинили виступати як команда.[14]

3MB і звільнення (2012–2014)

Макінтайр в образі учасника 3MB

21 вересня 2012 року Макінтайр і Джиндер Махал втрутилися в матч Гіта Слейтера проти Бродуса Клея та разом напали на останнього. У наступні тижні тріо почало виступати разом і отримало назву 3MB (скорочено від англ. Three Man Band).[15] Угруповання мало комедійний образ рок-гурту: його учасників представляли як рок-музикантів, вони імітували гру на гітарах та переважно виступали в андеркарді.[16]

На «Реслманії XXX» 6 квітня 2014 року Макінтайр узяв участь у першій меморіальній Королівській битві Андре Гіганта, де був вибитий Марком Генрі.[17] 12 червня 2014 року WWE оголосила про звільнення Макінтайра разом із низкою інших реслерів, серед яких був і Махал, що поклало край існуванню 3MB у WWE.[18]

Незалежна сцена, ICW та Evolve (2014–2017)

Після звільнення з WWE Галловей знову почав виступати під своїм справжнім прізвищем. 27 липня 2014 року він несподівано повернувся до шотландського промоушену Insane Championship Wrestling (ICW) на шоу «Shug's Hoose Party». Спочатку Галловей прийшов на допомогу чинному чемпіону Джеку Джестеру під час нападу угруповання «New Age Kliq», однак після цього сам атакував Джестера та заявив про намір підняти ICW на новий рівень.[19] 2 листопада на «Fear & Loathing VII» Галловей переміг Джестера та вдруге став чемпіоном ICW у важкій вазі. Його друге володіння титулом тривало 378 днів; у цей період пояс захищали за межами Шотландії, а титул згодом отримав назву чемпіонства світу ICW у важкій вазі.[20]

Паралельно Галловей почав регулярно виступати у США. 8 серпня 2014 року у своєму дебютному матчі в Evolve на шоу «Evolve 31» він переміг Кріса Гіро та здобув чемпіонство Evolve.[21] 10 серпня на «Evolve 33» Галловей провів нетитульний матч «чемпіон проти чемпіона» проти чинного чемпіона Open the Freedom Gate Рикошета та зазнав поразки.[22] Протягом наступних місяців Галловей захищав титул як на шоу Evolve, так і в інших незалежних промоушенах у США та Європі. 28 березня 2015 року на шоу «Mercury Rising» він переміг Джонні Гаргано в матчі, в якому на кону стояли два титули: Галловей зберіг чемпіонство Evolve та одночасно здобув чемпіонство Open the Freedom Gate промоушену Dragon Gate USA.[23]

10 липня на «Evolve 45» Галловей поставив на кон обидва титули проти Тімоті Тетчера та програв їх після здачі.[23] Його 336-денне володіння чемпіонством Evolve на той момент було найдовшим в історії титулу; Галловей також установив рекорд за кількістю успішних захистів. Згодом обидва досягнення перевершив Тімоті Тетчер.[24] Після кількамісячної перерви він повернувся до промоушену наприкінці 2015 року, а на початку наступного року утворив команду з Джонні Гаргано. У січні 2016 року вони взяли участь у триденному турнірі за новостворене командне чемпіонство Evolve. 22 січня на «Evolve 53» Галловей і Гаргано перемогли Дрю Гулака та Ті Джея Перкінса в першому раунді,[25] наступного дня на «Evolve 54» здолали братів Бравадо в півфіналі,[26] а 24 січня на «Evolve 55» у фіналі перемогли Кріса Гіро й Томмі Енда та стали першими командними чемпіонами Evolve.[27]

2 квітня на «Evolve 59» Галловей і Гаргано втратили командне чемпіонство Дрю Гулаку та Трейсі Вільямсу. Після матчу Галловей атакував Гаргано, пояснивши це незгодою зі зближенням Evolve з WWE та NXT, і між колишніми партнерами розпочалося протистояння.[28] 16 липня на «Evolve 64» Галловей разом із Дастіном переміг Гулака й Вільямса та вдруге здобув командне чемпіонство Evolve, ставши першим дворазовим володарем цього титулу.[29] Наступного дня Галловей переміг Гаргано на «Evolve 65», завершивши їхнє сольне протистояння.

Галловей на «WrestleCon» 2016 року

В ICW тим часом Галловей продовжував захищати світове чемпіонство та влітку 2015 року разом із Джеком Джестером і Редом Лайтнінгом утворив угруповання «The Black Label». 15 листопада на «Fear & Loathing VIII» він програв титул Градо, завершивши 378-денне володіння чемпіонством.[20][30] У 2016 році Галловей ще виступав у ICW, однак через травму спини пропустив частину року й наприкінці сезону фактично завершив цей етап своєї кар'єри. За внесок у розвиток промоушену 2018 року його ввели до Зали слави ICW.[20]

На початку 2017 року Галловей повернувся до Evolve та розпочав протистояння з Меттом Ріддлом.[31] 23 квітня на «Evolve 83» вони зустрілися в матчі за правилами «Я здаюся» за чемпіонство WWN. Галловей програв Ріддлу; цей матч став його останнім виступом на незалежній сцені перед поверненням до WWE.[32]

Total Nonstop Action Wrestling (2015–2017)

29 січня 2015 року Галловей несподівано дебютував у Total Nonstop Action Wrestling (TNA) під своїм справжнім ім'ям під час записів «Impact Wrestling» у Глазго. У своєму першому сюжеті він прийшов на допомогу Градо, якого атакувало угруповання «Beat Down Clan» (BDC), та розпочав протистояння з його учасниками.[33] У березні Галловей разом з Ілаєм Дрейком і Мікою утворив угруповання «The Rising», яке продовжило боротьбу з BDC.[34] 1 липня «The Rising» програло BDC командний матч на вибування, за умовами якого команда, що програла, мала розпуститися.[35]

Галловей на шоу «Bound for Glory» 2015 року

Після розпаду «The Rising» Галловей перейшов до боротьби за чемпіонство світу TNA у важкій вазі. 15 липня він переміг у 20-осібній королівській битві за право того ж вечора провести титульний матч проти чинного чемпіона Ітана Картера III. Під час матчу колишній партнер Галловея по «The Rising» Ілай Дрейк спочатку вийшов до рингу, нібито щоб захистити його від втручання Тайруса, однак згодом ударив Галловея милицею. Після цього Картер провів One-Percenter та зберіг титул.[36]

Зрада Дрейка започаткувала протистояння між колишніми партнерами. На наступному випуску «Impact Wrestling» вони зійшлися в бійці після того, як Дрейк заявив, що Галловей привласнював собі всю увагу під час існування «The Rising».[37] 5 серпня на спеціальному випуску «No Surrender» Дрейк переміг Галловея, утримавши його з використанням штанів суперника.[38]

12 серпня Галловея знайшли непритомним за лаштунками після невідомого нападу, через що він не зміг узяти участь у запланованому матчі «Короля гори». Наступного тижня Галловей заявив, що підозрює в нападі Дрейка, після чого вони зустрілися в матчі без дискваліфікацій на «Turning Point». Галловей переміг після суперплексу крізь стіл, завершивши їхнє протистояння.[39]

Невдовзі Галловей став одним із провідних представників TNA у сюжетному протистоянні з Global Force Wrestling (GFW). 9 вересня він зустрівся з Крісом Мордецьким у матчі, переможець якого мав забезпечити своїй команді чисельну перевагу в майбутньому матчі «Lethal Lockdown». Галловей програв після того, як Ерік Янг ударив його гітарою та приєднався до GFW.[40] 16 вересня Галловей у складі команди TNA взяв участь у матчі «Lethal Lockdown» проти команди GFW за контроль над TNA. Він приніс своїй команді перемогу, утримавши Браяна Маєрса після Future Shock DDT.[41]

Після перемоги команди TNA Галловей отримав ще одну можливість поборотися за головний титул. 23 вересня він переміг Лешлі, Брема, Едді Едвардса та Дейві Річардса у п'ятисторонньому матчі за статус претендента № 1, останнім утримавши Лешлі, та отримав матч за чемпіонство світу TNA у важкій вазі на «Bound for Glory».[42] 4 жовтня на «Bound for Glory» Галловей разом із Меттом Гарді кинув виклик чинному чемпіону Ітану Картеру III у тристоронньому матчі без дискваліфікацій; перемогу та титул здобув Гарді, утримавши Галловея.[43]

На початку 2016 року Галловей отримав контракт на матч за світове чемпіонство в межах «Feast or Fired». 15 березня 2016 року після тристороннього матчу Метта Гарді проти Джеффа Гарді та Ітана Картера III Галловей використав контракт «Feast or Fired». Він переміг виснаженого Метта Гарді за кілька секунд після початку матчу та вперше став чемпіоном світу TNA у важкій вазі.[44] У наступні місяці він захищав чемпіонство, зокрема проти Джеффа Гарді та Метта Гарді.[45] 12 червня на «Slammiversary» Галловей програв титул Боббі Лешлі в матчі, який можна було виграти лише здачею суперника або нокаутом.[46]

У другій половині 2016 року Галловей узяв участь у турнірі за новостворене Гранд-чемпіонство Impact. Він переміг Брекстона Саттера в першому раунді та Едді Едвардса в півфіналі й мав зустрітися з Ароном Рексом у фіналі на «Bound for Glory». Однак незадовго до шоу Галловей зазнав травми й був змушений відмовитися від матчу; його місце у фіналі посів Едвардс.[47]

Після повернення Галловей знову включився в боротьбу за Гранд-чемпіонство Impact. На випуску «Impact Wrestling» від 19 січня 2017 року він переміг Муса та здобув титул.[48] Наступного тижня на спеціальному випуску «Genesis» він успішно захистив чемпіонство в матчі-реванші проти Муса.[49]

26 лютого Галловей повідомив, що не укладатиме нового контракту з Impact Wrestling, завершивши дворічну співпрацю з компанією.[50] Його останній заздалегідь записаний матч для компанії вийшов в ефір 2 березня: Галловей програв Гранд-чемпіонство Impact Мусу за рішенням суддів.[51]

Повернення до WWE (2017–дотепер)

NXT (2017–2018)

У квітні 2017 року WWE підтвердила повернення Макінтайра та його приєднання до NXT.[52] 19 серпня на «NXT TakeOver: Brooklyn III» він переміг Боббі Руда й став чемпіоном NXT.[53]

18 листопада на «NXT TakeOver: WarGames» Макінтайр програв титул Андраде «Сієн» Алмасу. Під час матчу він зазнав травми біцепса, через яку кілька місяців не виступав.

Повернення до основного ростеру (2018–2019)

16 квітня 2018 року Макінтайр повернувся до основного ростеру WWE на шоу «Raw» під час «Superstar Shake-up». Він з'явився разом із Дольфом Зігглером та допоміг йому атакувати Тайтуса О'Ніла й Аполло Крюза, після чого вони почали виступати як команда.[54]

Протягом наступних місяців Макінтайр і Зігглер брали участь у сюжетах навколо Інтерконтинентального чемпіонства WWE, яким володів Зігглер, а наприкінці літа об'єдналися з Броном Строуменом у протистоянні з угрупованням ««Щит»». 3 вересня Макінтайр і Зігглер напали на команду «The Revival», яка мала отримати титульний матч, зайняли її місце та того ж вечора перемогли «The B-Team» (Бо Даллас і Кертіс Аксель), здобувши командне чемпіонство Raw.[55] На «Hell in a Cell» вони успішно захистили титули проти Сета Роллінса та Діна Емброуза.[56]

22 жовтня Макінтайр і Зігглер втратили титули Роллінсу та Емброузу після 49 днів володіння ними. Під час матчу Строумен атакував Макінтайра та відтягнув його від рингу, залишивши Зігглера без партнера.[57] Після цього союз Макінтайра зі Строуменом і Зігглером поступово розпався. 3 грудня під час сегмента «Вечір вшанування Дрю Макінтайра» (англ. Drew McIntyre Appreciation Night) Макінтайр заявив Зігглеру, що вважав їхню співпрацю лише «діловими відносинами», після чого між колишніми партнерами почалося протистояння. Того ж вечора Зігглер завдав Макінтайру його першої поразки утриманням або здачею від часу повернення на «Raw».[58]

У грудні Макінтайр також розпочав протистояння з Фінном Балором. На «TLC: Tables, Ladders & Chairs» він програв Балору після втручання Зігглера,[59] а 31 грудня завершив суперництво із Зігглером перемогою в матчі у сталевій клітці.[60]

Макінтайр на шоу у 2019 році

На початку 2019 року Макінтайр об'єднався з Боббі Лешлі та Бароном Корбіном у протистоянні з відновленим «Щитом». 10 березня на «Fastlane» їхнє тріо програло Роману Рейнсу, Сету Роллінсу та Діну Емброузу.[61] Наступного вечора на «Raw» Макінтайр атакував Рейнса перед його запланованим матчем із Корбіном, а згодом переміг Емброуза в матчі без дискваліфікацій і відліку з утриманнями будь-де.[62] Це призвело до матчу проти Рейнса на «Реслманії 35», де Макінтайр зазнав поразки.[63]

У травні Макінтайр узяв участь у чоловічому матчі «Money in the Bank» за контракт на матч за світове чемпіонство. Він не зміг здобути кейс: наприкінці матчу до поєдинку несподівано приєднався Брок Леснар, який і став переможцем.[64]

Улітку Макінтайр став союзником Шейна Макмена в його протистоянні з Романом Рейнсом. На «Super ShowDown» 7 червня Макінтайр втрутився в матч Макмена проти Рейнса та допоміг Шейну здобути перемогу, атакувавши Рейнса Claymore поза полем зору рефері.[65] 23 червня на «Stomping Grounds» Макінтайр вдруге за рік програв Рейнсу в одиночному матчі, попри втручання Макмена.[66] Наступного вечора Макінтайр і Макмен атакували Рейнса на «Raw», однак йому на допомогу прийшов Трунар.[67] На «Extreme Rules» 14 липня Макінтайр і Макмен програли Рейнсу та Трунарю в командному матчі без обмежень.[68]

У липні—серпні Макінтайр ворогував із Седріком Александером. 12 серпня він переміг Александера на «Raw»,[69] однак 26 серпня програв Рикошету в першому раунді турніру «King of the Ring».[70]

Після нетривалої відсутності Макінтайр повернувся до виступів 21 жовтня, перемігши Рикошета на «Raw».[71] На «Crown Jewel» він увійшов до команди Ріка Флера в матчі проти команди Галка Гоґана, а в листопаді був включений до команди Raw на «Survivor Series». У тристоронньому командному матчі на вибування між командами Raw, SmackDown і NXT Макінтайр першим вибив Волтера, але згодом сам був вибитий Томмазо Чампою; перемогу здобула команда SmackDown.[72]

Наприкінці 2019 року Макінтайр розпочав серію перемог у одиночних матчах. 23 грудня після перемоги над Заком Райдером він заявив, що 2020 рік стане його роком,[73] а 30 грудня переміг Райдера та Кертіса Гокінса в гандикап-матчі двоє проти одного, вперше використавши перед фінішним прийомом Claymore відлік «три, два, один», який згодом став постійною частиною його образу.[74]

Чемпіон WWE (2020–2021)

26 січня 2020 року Макінтайр переміг у чоловічій «Королівській битві». Під час матчу він вибив шістьох учасників, зокрема чинного чемпіона WWE Брока Леснара, якого після перемоги обрав своїм суперником на «Реслманії 36».[75]

5 квітня в головному матчі другої ночі «Реслманії 36» Макінтайр переміг Леснара та вперше здобув чемпіонство WWE.[2] Упродовж наступних місяців він успішно захищав титул проти Сета Роллінса, Боббі Лешлі, Дольфа Зігглера й Ренді Ортона. 25 жовтня на «Hell in a Cell» Ортон відібрав у нього титул, однак 16 листопада Макінтайр переміг Ортона на «Raw» і вдруге став чемпіоном WWE.

Другий рейн завершився 21 лютого 2021 року на «Elimination Chamber». Після успішного захисту в матчі «Клітки знищення» на Макінтайра напав Боббі Лешлі, після чого Міз використав контракт «Money in the Bank» і виграв титул. Упродовж наступних місяців Макінтайр кілька разів намагався повернути чемпіонство, однак безуспішно.

Перехід на SmackDown і боротьба за світові титули (2021–2023)

1 жовтня 2021 року під час драфту WWE Макінтайра перевели з Raw на бренд SmackDown, однак зміни в ростері набули чинності лише після «Crown Jewel».[76] Перед переходом він востаннє спробував повернути Чемпіонство WWE, кинувши виклик Біг І. 21 жовтня на «Crown Jewel» Макінтайр програв чемпіону після прийому Big Ending.[77]

22 жовтня, у свій перший офіційний вечір на «SmackDown», Макінтайр оголосив відкритий виклик ростеру бренду та переміг Семі Зейна.[78] На «Survivor Series» він увійшов до складу команди SmackDown у традиційному матчі п'ять на п'ять на вибування, однак був одночасно відрахований разом із Боббі Лешлі, коли їхня бійка продовжилася за межами рингу.[79]

Наприкінці 2021 року Макінтайр розпочав протистояння з Геппі Корбіном та Медкапом Моссом. 1 січня 2022 року на «Day 1» він переміг Мосса, однак після матчу Корбін і Мосс напали на нього за лаштунками; за сюжетом напад спричинив травму шиї та тимчасову відсутність Макінтайра.[80][81]

Макінтайр повернувся вже 29 січня у чоловічій «Королівській битві», де викинув з рингу і Корбіна, і Мосса та дійшов до фінальної двійки; останнім його вибив переможець матчу Брок Леснар.[82] 19 лютого на «Elimination Chamber» Макінтайр переміг Мосса в матчі з утриманням будь-де, попри постійні втручання Корбіна.[83] 2 квітня на «Реслманії 38» він переміг Корбіна, ставши першим реслером WWE, який вирвався з утримання після його завершального прийому End of Days.[84]

Після завершення протистояння з Корбіном Макінтайр поступово включився в боротьбу проти «The Bloodline». 8 травня на «WrestleMania Backlash» він об'єднався з «RK-Bro» (Ренді Ортон і Ріддл) проти Романа Рейнса та братів Усо, однак їхня команда зазнала поразки.[85]

У червні Макінтайр відновив давнє суперництво з Шеймусом у кваліфікації до чоловічого матчу «Money in the Bank». Їхній перший відбірковий матч 10 червня завершився подвійною дискваліфікацією після того, як обидва почали використовувати сталеві стільці.[86] Зрештою обох допустили до матчу «Money in the Bank»; 2 липня Макінтайр узяв участь у поєдинку за кейс, однак перемогу здобув Остін Тіорі.[87]

29 липня Макінтайр знову зустрівся із Шеймусом у матчі «Good Old Fashioned Donnybrook» без дискваліфікацій і відліків. Перемігши, він отримав право на матч за Беззаперечне Всесвітнє чемпіонство WWE проти Романа Рейнса на «Clash at the Castle».[88] 3 вересня на шоу в Кардіффі Макінтайр був близький до перемоги над Рейнсом, однак дебютант основного ростеру Соло Сікоа витягнув рефері з рингу під час вирішального утримання. Після втручання Сікоа Рейнс провів Spear і зберіг титул.[89]

Після «Clash at the Castle» Макінтайр розпочав протистояння з Керріоном Кроссом, який разом зі Скарлетт кілька разів нападав на нього зненацька. 8 жовтня на «Extreme Rules» Макінтайр програв Кроссу в матчі з ременем після того, як Скарлетт розпилила йому в обличчя газовий балончик.[90] 5 листопада на «Crown Jewel» Макінтайр узяв реванш, перемігши Кросса в матчі у сталевій клітці.[91]

Після цього Макінтайр об'єднався із угрупованням «The Brawling Brutes» (Шеймус, Бутч, Рідж Голланд) у новому протистоянні з «The Bloodline». До їхньої команди також приєднався Кевін Оуенс. 26 листопада на «Survivor Series: WarGames» вони зустрілися з Рейнсом, братами Усо, Соло Сікоа та Семі Зейном у матчі «Воєнні ігри» (англ. WarGames), однак програли після того, як Зейн допоміг Джею Усо утримати Оуенса.[92]

На початку 2023 року Макінтайр і Шеймус почали боротьбу за право кинути виклик Гюнтеру за Інтерконтинентальне чемпіонство WWE. У п'ятисторонньому відбірковому матчі обидва одночасно здійснили успішні утримання, а їхній наступний одиночний матч завершився без результату після втручання «Імперіуму». Унаслідок цього Адам Пірс призначив на «Реслманії 39» тристоронній титульний матч між Гюнтером, Макінтайром і Шеймусом.[93] 2 квітня Гюнтер зберіг чемпіонство, утримавши Макінтайра після Last Symphony.[94]

Чемпіонство світу та протистояння із Сі Ем Панком (2023–2024)

Восени 2023 року образ Макінтайра почав змінюватися. Він дедалі гостріше реагував на те, що Джей Усо, попри участь у численних нападах «The Bloodline» на Макінтайра та інших реслерів, після переходу на бренд Raw був прийнятий до роздягальні. 4 листопада на «Crown Jewel» Макінтайр невдало кинув виклик Сету Роллінсу за чемпіонство світу у важкій вазі.[95] 13 листопада на «Raw» він атакував Джея Усо прийомом Claymore і коштував йому та Коді Роудсу титулів беззаперечних командних чемпіонів WWE, після чого потиснув руку Рії Ріплі з «Судного дня».[96]

Наступного тижня Макінтайр пояснив свої дії небажанням пробачати Усо його минуле у «The Bloodline» та погодився виступити разом із «Судним днем» у матчі «Воєнні ігри» на «Survivor Series: WarGames». Того вечора він переміг Джея та забезпечив своїй команді перевагу під час почергового виходу учасників.[97] 25 листопада команда Макінтайра, Деміана Пріста, Фінна Балора, Домініка Містеріо та Джей Ді Макдони програла Сету Роллінсу, Коді Роудсу, Джею Усо, Семі Зейну та поверненому після тривалої травми Ренді Ортону. Одразу після завершення матчу до WWE після майже десятирічної відсутності несподівано повернувся Сі Ем Панк.[98]

Після «Survivor Series: WarGames» Макінтайр продовжив конфліктувати з Усо та Роллінсом. 27 листопада він напав на Роллінса після того, як чемпіон надав наступний титульний матч Джею Усо,[99] а 1 січня 2024 року на спеціальному випуску «Raw: Day 1» удруге програв Роллінсу в матчі за чемпіонство світу у важкій вазі.[100] 8 січня Макінтайр уперше безпосередньо зіткнувся із Сі Ем Панком: обоє оголосили про участь у чоловічій «Королівській битві» та заявили про намір через неї отримати участь у головному матчі «Реслманії».[101]

27 січня на «Royal Rumble» Макінтайр вийшов у Королівській битві під № 29 та разом із Панком, Коді Роудсом і Гюнтером увійшов до фінальної четвірки. Панк вибив Макінтайра з матчу, однак під час самого поєдинку зазнав реального розриву трицепса, через який був змушений пропустити «Реслманію XL».[102] Через два дні на «Raw», коли Панк оголосив про травму, Макінтайр перервав його промову, заявивши, що «молився» про такий результат, а потім атакував травмовану руку Панка.[103] Після цього Макінтайр регулярно насміхався з травми суперника як у телевізійних сегментах, так і в соціальних мережах, що перетворило конфлікт на тривале персональне протистояння.[104]

24 лютого на «Elimination Chamber» в Перті, Західна Австралія Макінтайр переміг Ренді Ортона, Боббі Лешлі, Ел Ей Найта, Кевіна Оуенса та Логана Пола у чоловічому матчі «Клітки знищення» і отримав право кинути виклик Роллінсу за чемпіонство світу у важкій вазі на «Реслманії XL».[105] Попри травму, Панк продовжив брати участь у сюжеті. 25 березня в Чикаго він одночасно вступив у словесну конфронтацію з Макінтайром і Роллінсом та оголосив, що коментуватиме їхній титульний матч на «Реслманії».[106]

Макінтайр перед матчем проти Сета Роллінса на «Реслманії XL»

7 квітня у першому матчі другої ночі «Реслманії XL» Макінтайр переміг Роллінса та вперше здобув чемпіонство світу у важкій вазі. Після матчу він підійшов до коментаторського столу та почав насміхатися із Панка, після чого той збив Макінтайра з ніг і атакував його ортопедичним фіксатором. Цим скористався Деміан Пріст, який негайно реалізував контракт «Money in the Bank» і переміг Макінтайра. Його перше володіння титулом тривало лише 5 хвилин 46 секунд.[107] Уже наступного вечора на «Raw» Панк знову втрутився в справи Макінтайра та завадив йому перемогти у чотиристоронньому матчі за право стати претендентом № 1 на титул Пріста.[108]

Після відновлення від травми Макінтайр знову зосередився на чемпіонстві світу у важкій вазі. Його наступний титульний матч проти Пріста призначили на «Clash at the Castle» 15 червня в Глазго. Шоу стало першим в історії преміум-шоу WWE, проведеним у Шотландії, а матч Макінтайра за світове чемпіонство був одним із центральних елементів його просування.[109] Напередодні події Макінтайр також несподівано з'явився на шоу «After Hours» шотландського промоушену ICW, де свого часу двічі володів світовим чемпіонством. Він вийшов до свого колишнього суперника Джека Джестера, ненадовго створивши враження майбутньої сутички, після чого обійняв його та звернувся до глядачів.[110]

На «Clash at the Castle» Макінтайра зустріла переважно прихильна домашня публіка. Перед матчем союзникам Пріста з угруповання «Судний день» заборонили перебувати біля рингу.[111] Наприкінці поєдинку основний рефері опинився за межами рингу, після чого Макінтайр провів Прісту Claymore і кілька секунд залишався в позиції утримання без жодного відліку. Згодом до рингу вибіг інший рефері та почав відлік, однак зупинився перед третім ударом по настилу. Ним виявився переодягнений Сі Ем Панк, який після цього вдарив Макінтайра нижче пояса; Пріст скористався втручанням, провів South of Heaven і зберіг чемпіонство.[111]

Через два дні на «Raw» розлючений Макінтайр заявив, що залишає WWE, однак це виявилося частиною сюжету. 21 червня на «SmackDown» у рідному для Панка Чикаго Макінтайр несподівано напав на нього, побив до непритомності та виніс із арени на плечах.[112] Під час нападу він також забрав браслет Панка з іменами його дружини Ей Джей Лі та собаки Ларрі, який надалі став одним із центральних предметів їхнього протистояння.[113]

6 липня на «Money in the Bank» Макінтайр переміг у чоловічому матчі за кейс і того самого вечора реалізував контракт під час титульного матчу Пріста проти Роллінса, перетворивши його на тристоронній. Панк знову втрутився: він атакував Макінтайра сталевим стільцем і чемпіонським поясом, після чого Пріст утримав Макінтайра та зберіг титул.[114]

Після того як Панк отримав дозвіл повернутися до виступів, їхній перший одиночний матч призначили на «SummerSlam» 3 серпня, а спеціальним рефері став Сет Роллінс, який на той час мав конфлікти з обома реслерами. Під час матчу Панк відібрав у Макінтайра свій браслет, однак, помітивши його згодом на руці Роллінса, відволікся на суперечку з рефері та провів йому GTS. Макінтайр скористався ситуацією, вдарив Панка нижче пояса, провів Claymore і здобув перемогу.[115]

Матч-реванш відбувся 31 серпня на «Bash in Berlin» за правилами матчу з ременем, де для перемоги потрібно було послідовно торкнутися всіх чотирьох кутів рингу. Панк переміг Макінтайра після серії GTS та повернув браслет.[116] Однак 2 вересня на «Raw» Макінтайр знову напав на Панка, провів кілька Claymore, відібрав браслет і розірвав його, розсипавши намистини.[117]

Для завершення протистояння генеральний менеджер Raw Адам Пірс призначив третій матч між ними — матч у «Пекельній клітці» на преміум-шоу «Bad Blood» 5 жовтня. Після тривалого жорсткого матчу, в якому обидва активно використовували клітку, стіл, сталеві сходи та інші предмети, Панк переміг після того, як обмотав коліно сталевим ланцюгом і провів GTS.[118] Матч завершив майже дев'ятимісячне протистояння Макінтайра з Панком.

За підсумками 2024 року читачі журналу «Pro Wrestling Illustrated» визнали протистояння Макінтайра та Панка протистоянням року; їхній матч у «Пекельній клітці» посів друге місце в голосуванні журналу за матч року.[119]

Протистояння з Деміаном Прістом і Коді Роудсом (2025)

Макінтайр під час чоловічої «Королівської битви» 2025 року

1 лютого 2025 року Макінтайр узяв участь у чоловічій Королівській битві, вийшовши під № 17. Він провів у матчі майже 27 хвилин, однак був вибитий Деміаном Прістом.[120]

7 лютого в межах трансферного вікна WWE Макінтайра перевели до бренду SmackDown. Того ж вечора він переміг Ел Ей Найта та Джиммі Усо в тристоронньому відбірковому матчі й кваліфікувався до чоловічої «Клітки знищення».[121] 1 березня на «Elimination Chamber» у Торонто Макінтайр почав матч разом із Сетом Роллінсом. Після виходу Пріста вони знову зійшлися в сутичці; згодом Пріст несподівано згорнув Макінтайра в утримання та вибив його з матчу. Після вибуття Макінтайр атакував Пріста, чим фактично продовжив їхнє протистояння.[122]

У наступні тижні конфлікт із Прістом загострився. На одному з випусків «SmackDown» їхня бійка перекинулася на парковку, де Пріст кинув Макінтайра крізь лобове скло автомобіля. Зрештою геренальний менеджер бренду SmackDown Нік Алдіс призначив на «Реслманії 41» між ними матч «Вулична бійка Міста гріха» (англ. Sin City Street Fight).[123] 19 квітня Макінтайр переміг Пріста на «Реслманії 41».[124]

Після «Реслманії» Макінтайр спробував здобути чемпіонство Сполучених Штатів. 25 квітня його матч проти Ел Ей Найта за право стати претендентом № 1 завершився дискваліфікацією після втручання Пріста, а згодом Джейкоб Фату атакував усіх трьох.[125] Унаслідок цього на «Backlash» 10 травня Фату захищав титул одразу проти Найта, Пріста та Макінтайра. Під час матчу Макінтайр був близький до перемоги після Claymore Найту, однак Пріст витягнув рефері з рингу, а згодом провів Макінтайру South of Heaven крізь два столи. У підсумку перемогу в матчі здобув Джейкоб Фату.[126]

Протистояння Макінтайра з Прістом завершилося 24 травня на «Saturday Night's Main Event» матчем у сталевій клітці. Пріст переміг після удару стільцем у горло та Con-Chair-To, після чого залишив клітку; Макінтайр відмовився залишати арену на носилках.[127]

Улітку Макінтайр розпочав нове протистояння з Ренді Ортоном. На «Saturday Night's Main Event» Ортон переміг його після втручання музиканта Jelly Roll, який супроводжував Ортона, тоді як Макінтайра підтримував Логан Пол. Після матчу Макінтайр атакував Jelly Roll прийомом Claymore, що призвело до командного матчу на «SummerSlam».[128] 2 серпня Макінтайр і Пол перемогли Ортона та Jelly Roll після того, як Пол утримав останнього.[129]

Восени Макінтайр зосередився на Коді Роудсі та Беззаперечному чемпіонстві WWE. Після нападу Макінтайра, внаслідок якого Роудс тимчасово вибув із шоу, чемпіон повернувся 12 вересня й кинув йому виклик на «Wrestlepalooza».[130] 20 вересня Макінтайр програв титульний матч Роудсу після того, як невдала спроба Claymore біля коментаторського столу пошкодила йому ногу, чим чемпіон скористався для перемоги.[131]

Макінтайр продовжив переслідувати Роудса. 17 жовтня їхній імпровізований матч на «SmackDown» завершився дискваліфікацією Роудса після удару чемпіонським поясом,[132] а 1 листопада на «Saturday Night's Main Event» Макінтайр знову не зміг здобути титул.[133]

У листопаді Макінтайр приєднався до команди Брока Леснара, Логана Пола, Брона Брейккера та Бронсона Ріда для чоловічого матчу «Воєнні ігри» на «Survivor Series: WarGames», де вони перемогли Роудса, Сі Ем Панка, Романа Рейнса та братів Усо.[134]

Третє чемпіонство WWE та протистояння з Джейкобом Фату (2026–дотепер)

Протистояння Макінтайра з Коді Роудсом, що тривало наприкінці 2025 року, на початку наступного року стало дедалі особистішим. Перед їхнім черговим титульним матчем генеральний менеджер SmackDown Нік Алдіс постановив, що Роудс втратить чемпіонство, якщо торкнеться Макінтайра до поєдинку. Користуючись цим, 2 січня 2026 року Макінтайр на «SmackDown» намагався спровокувати суперника, зокрема спалив фотографію Роудса з його покійним батьком Дасті Роудсом.[135]

9 січня на «SmackDown» у Берліні Макінтайр кинув виклик Роудсу за Беззаперечне чемпіонство WWE в матчі «Три стадії пекла» (англ. Three Stages of Hell), що складався з трьох послідовних етапів: звичайного одиночного матчу, матчу з утриманням будь-де та матчу у сталевій клітці. Макінтайр виграв перший етап після удару нижче пояса поза полем зору рефері та Claymore, тоді як Роудс зрівняв рахунок, провівши Cross Rhodes крізь коментаторський стіл. Під час вирішального матчу в клітці після тривалої боротьби несподівано повернувся Джейкоб Фату: він спочатку атакував Макінтайра, а потім і Роудса. Поки Фату й Роудс билися, Макінтайр вибрався з клітки та втретє став чемпіоном WWE.[136]

Повернення Фату водночас започаткувало новий конфлікт Макінтайра. 30 січня, напередодні «Royal Rumble», чемпіон втрутився в командний матч за участю Роудса, Ренді Ортона, Самі Зейна та Джея Усо, після чого на нього напав Фату.[137]

31 січня на «Royal Rumble» у Саудівській Аравії Макінтайр провів свій перший захист титулу проти Самі Зейна, який до того жодного разу не перемагав його в одиночному матчі. Макінтайр витримав Helluva Kick, провів Зейну павербомбу крізь коментаторський стіл, а згодом двічі поспіль виконав Claymore та зберіг чемпіонство.[138] Пізніше того самого вечора Макінтайр, не будучи учасником чоловічої «Королівської битви», втрутився в матч і провів Роудсу Claymore, через що той вилетів за верхній канат і втратив можливість вдруге поспіль отримати титульний матч на «Реслманії».[139]

На випуску «SmackDown» від 6 лютого розлючений Роудс напав на Макінтайра, заявивши, що той не дістанеться «Реслманії» чемпіоном. Того ж вечора Макінтайр також знову побився з Фату.[140] Наступного тижня Макінтайр втрутився в тристоронній відбірковий матч Роудса, Фату та Зейна за місце в чоловічій «Клітці знищення»: він атакував Фату, провів Claymore Роудсу та намагався забезпечити перемогу Зейна, однак Роудс усе-таки виграв матч.[141]

Макінтайр продовжував намагатися впливати на склад майбутнього матчу за право кинути йому виклик на «Реслманії». 20 лютого він ударив Ренді Ортона чемпіонським поясом під час матчу того проти Алістера Блека,[142] а 27 лютого атакував Фату під час його відбіркового матчу проти Логана Пола, що дозволило Полу здобути перемогу та останнє місце в «Клітці знищення».[143]

28 лютого під час чоловічого матчу «Клітка знищення» на «Elimination Chamber», переможець якого мав отримати матч із Макінтайром на «Реслманії 42», чемпіон сам проник усередину конструкції та вдарив Роудса титульним поясом. Роудс та Ортон атакували Макінтайра у відповідь, після чого Ортон провів Роудсу RKO та переміг у матчі, формально ставши наступним претендентом на чемпіонство.[144]

Через постійні втручання Макінтайра Нік Алдіс призначив йому ще один захист чемпіонства проти Роудса на «SmackDown» 6 березня. Під час матчу Макінтайр випадково вивів з ладу одного рефері, а згодом нокаутував другого ударом головою. Коли він спробував використати сталевий стілець, з'явився Фату, вихопив його та завадив Макінтайру атакувати Роудса. Роудс скористався моментом, провів комбінацію Super Cutter і Cross Rhodes та повернув собі Беззаперечне чемпіонство WWE.[145] Третє володіння Макінтайра чемпіонством завершилося після 56 днів.

Після втрати титулу протистояння Макінтайра з Фату вийшло на перший план. 13 березня, після конфронтації з Фату та Ніком Алдісом, Макінтайр заявив, що залишає WWE, і покинув арену. Однак пізніше того самого вечора він несподівано повернувся під час матчу Фату проти Тріка Вільямса та напав на Фату, допомігши Вільямсу здобути перемогу.[146]

20 березня запланований матч між Макінтайром і Фату практично одразу переріс у неконтрольовану бійку, яка тривала протягом випуску «SmackDown». Наприкінці шоу обидва продовжили битися на верхньому рівні арени та зрештою скинули один одного з високого сталевого балкона.[147] Через нездатність суперників припинити напади Алдіс призначив на «Реслманії 42» несанкціонований матч, фактично знявши з WWE відповідальність за дії обох реслерів.[148]

18 квітня, під час першого вечора «Реслманії 42» у Лас-Вегасі, Макінтайр і Фату провели несанкціонований матч із використанням сталевих стільців, столів, ременя та інших предметів. Упродовж поєдинку WWE окремо обіграла валізу з інструментами, що відсилала до матчу Макінтайра із Сі Ем Панком у «Пекельній клітці» 2024 року. Наприкінці Макінтайр збив Фату з верхнього каната крізь стіл, однак не зміг завершити матч. Фату у відповідь ударив його валізою з інструментами та провів Moonsault крізь стіл, здобувши перемогу.[149]

Після «Реслманії 42» Макінтайр зник із телевізійних шоу WWE та протягом наступних місяців зосередився на акторській роботі. Він узяв участь у зйомках нової екранізації «Горця», а згодом приєднався до акторського складу історичного бойовика «Останній друїд» із Расселом Кроу, зйомки якого проходили в Іспанії.[150] Станом на кінець вересня Макінтайр ще не повернувся до матчів WWE; 25 вересня він опублікував відео тренування на рингу, однак конкретної дати повернення не оголосив.[151]

Образ і стиль реслінгу

Прийоми

Основним завершальним прийомом Макінтайра є Claymore — дропкік однією ногою з розбігу. За словами самого Макінтайра, прийом виник випадково під час спроби виконати біг-бут: через надто тісні шкіряні штани він був змушений відривати від настилу й другу ногу, аби не порвати їх.[3] Згодом частиною підготовки до Claymore став відлік «три, два, один», який часто підхоплюють глядачі.

Іншим характерним прийомом Макінтайра є Future Shock DDT — DDT із подвійним захватом рук. Під час першого періоду в WWE цей прийом слугував його основним завершальним прийомом, однак після повернення до компанії Макінтайр почав використовувати його переважно як коронний прийом перед Claymore, який став його головним фінішером.[152]

Образ

«Обранець»

Під час першого періоду в WWE образ Макінтайра значною мірою будували навколо нав'язаного йому статусу «Обранця» (англ. The Chosen One). Його подавали як молодого протеже Вінса Макмена, якому нібито наперед призначене місце серед головних зірок компанії. Сам Макінтайр пізніше визнавав, що в той час ще не мав достатньо сформованої власної особистості на екрані, а гучне прізвисько створювало очікування, яким він не завжди міг відповідати.[3][153]

3MB

Макінтайр у складі 3MB у 2014 році

У складі 3MB ця подача змінилася майже на протилежну. Макінтайр став частиною навмисно карикатурного рок-гурту разом із Гітом Слейтером і Джиндером Махалом. WWE прямо подавала тріо як «рок-гурт» і «супергрупу», а його учасники регулярно імітували гру на повітряних гітарах, виходили в яскравому сценічному одязі та поводилися як самопроголошені рок-зірки.[154][155] У сюжетах 3MB часто обігрували претензії учасників на музичну славу: вони називали себе «найкращою групою всіх часів», проводили «світовий тур» і навіть скаржилися, що їх не запросили виступити на концерті The Rolling Stones разом із Леді Гагою та Брюсом Спрінгстіном.[156][157]

Для Макінтайра це означало різкий перехід від образу майбутнього головного чемпіона до переважно комедійної ролі в андеркарді.[158]

Переосмислення образу

Після звільнення з WWE у 2014 році Галловей свідомо почав перебудовувати власну подачу. За його словами, одним із головних недоліків першого періоду в компанії була саме презентація: окремі риси його справжньої особистості проглядалися і в образі «Обранця», і в 3MB, однак жоден із них повністю її не відображав. На незалежній сцені він відмовився від нав'язаного персонажа, знову почав виступати як Дрю Галловей і зробив акцент на власній манері поведінки, фізичній силі та репутації досвідченого мандрівного реслера. Сам Галловей називав цей образ «Уособленням професійного реслінгу».[159]

Після повернення до WWE

Після повернення до WWE у 2017 році компанія не відновила старого «Обранця» буквально, а навпаки використала його як частину минулого Макінтайра. У матеріалах WWE його повернення подавали як переосмислення колишнього «Обранця»: реслера, який після трьох років поза компанією повернувся досвідченішим, фізично масивнішим і вже з усталеним власним образом.[160] У «NXT» його представляли передусім як сильного й прямолінійного бійця з акцентом на розмірах, силі та жорсткому стилі, а не як персонажа, чий статус визначався підтримкою керівництва.[161]

Активне використання соціальних мереж

Під час протистояння із Сі Ем Панком у 2024 році важливою частиною образу Макінтайра стала його активність у соціальних мережах. Він регулярно переносив сюжетний конфлікт за межі телевізійних шоу, публікуючи провокаційні дописи, меми та короткі відео, спрямовані проти Панка. Особливо часто Макінтайр висміював травму трицепса суперника, через яку той пропустив «Реслманію XL», а після втручань Панка у свої матчі використовував соцмережі для негайної відповіді та подальшого загострення конфлікту.[104][162]

Ця манера подачі стала одним із найпомітніших елементів його персонажа впродовж року: Макінтайр дедалі частіше поєднував телевізійні промо з навмисно дріб'язковим і зловтішним тролінгом суперника в інтернеті. Навіть після очних сутичок він продовжував сюжет у соціальних мережах; зокрема після нападу Панка напередодні «Bash in Berlin» Макінтайр майже одразу опублікував допис, у якому використав інцидент для чергової образи суперника.[163]

В інших медіа

Література

2021 року Макінтайр видав автобіографію «A Chosen Destiny: My Story», у якій описав своє дитинство в Шотландії, початок кар'єри в реслінгу, перший період у WWE, звільнення з компанії та подальше повернення.[164]

Акторська кар'єра

Дебют Макінтайра у повнометражному кіно відбувся 2024 року в бойовику «Гра кілера» (англ. The Killer's Game), де він зіграв шотландського найманого вбивцю Рорі Маккензі. Роль запропонував йому Дейв Батіста, який виконував у фільмі головну роль; за словами Макінтайра, режисер шукав фізично кремезного шотландця для образу одного з братів Маккензі.[165] Фільм вийшов в український прокат у вересні 2024 року.[166]

У вересні 2025 року Макінтайр приєднався до акторського складу нової екранізації «Горця» (англ. Highlander) режисера Чада Стагельскі, де отримав роль Ангуса Маклауда — брата персонажа Генрі Кавілла.[167] Зйомки фільму тривали впродовж 2026 року.[168]

Того ж року Макінтайр також приєднався до акторського складу фільму «Останній друїд» (англ. The Last Druid) із Расселом Кроу; на момент оголошення про його участь у фільмі роль Макінтайра не розкривали.[169]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2024 ф Гра кілера The Killer's Game Рорі Маккензі
2027 ф Горець Highlander Ангус Маклауд
2027 ф Останній друїд The Last Druid

Відеоігри

Макінтайр уперше з'явився як ігровий персонаж у «WWE SmackDown vs. Raw 2011». Після «WWE 2K14» він кілька років був відсутній в основній серії «WWE 2K», а до «WWE 2K18» увійшов як завантажуваний персонаж у наборі «NXT Generation Pack».[170] Відтоді він регулярно з'являється в іграх серії «WWE 2K», а також у низці мобільних і спінофних ігор WWE.

Появи у відеоіграх

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2010 вг WWE SmackDown vs. Raw 2011 ігровий персонаж
2011 вг WWE All Stars ігровий персонаж
2011 вг WWE '12 ігровий персонаж
2012 вг WWE '13 ігровий персонаж; завантажуваний вміст
2013 вг WWE 2K14 ігровий персонаж
2014 вг WWE SuperCard ігровий персонаж
2017 вг WWE 2K18 ігровий персонаж; завантажуваний вміст
2017 вг WWE Mayhem ігровий персонаж
2018 вг WWE 2K19 ігровий персонаж
2019 вг WWE 2K20 ігровий персонаж
2019 вг WWE Universe ігровий персонаж
2020 вг WWE 2K Battlegrounds ігровий персонаж
2020 вг WWE Undefeated ігровий персонаж
2022 вг WWE 2K22 ігровий персонаж
2023 вг WWE 2K23 ігровий персонаж
2024 вг WWE 2K24 ігровий персонаж
2025 вг WWE 2K25 ігровий персонаж
2026 вг WWE 2K26 ігровий персонаж

Особисте життя

Галловей був заручений з американською реслеркою Тарін Террелл, з якою познайомився під час роботи у WWE. Вони одружилися в травні 2010 року в Лас-Вегасі, однак уже в травні 2011 року Террелл повідомила про їхнє розлучення.[171]

2013 року Галловей познайомився з Кейтлін Фронапфель у барі в Тампі. Після кількох років стосунків пара одружилася в грудні 2016 року.[172] Макінтайр неодноразово зазначав, що підтримка Фронапфель відіграла важливу роль у перебудові його життя та кар'єри після першого звільнення з WWE.[173]

Мати Галловея Анджела Енн Галловей померла 3 листопада 2012 року у віці 51 року.[174] Вона з юності хворіла на мозочкову атаксію, а наприкінці життя також боролася з раком. Галловей неодноразово називав матір одним із головних джерел свого життєвого натхнення.[175]

Галловей є давнім уболівальником шотландського футбольного клубу «Рейнджерс». Він розповідав, що в дитинстві розглядав для себе дві омріяні кар'єри — виступати за «Рейнджерс» або стати професійним реслером.[176]

У червні 2023 року Галловей завершив процедуру натуралізації та став громадянином США.[177]

Титули та нагороди

British Championship Wrestling
  • Чемпіонство у важкій вазі BCW — 2 рази
CBS Sports
  • Реслер року (2020)[178]
Dansk Pro Wrestling
  • Чемпіонство у важкій вазі DPW — 1 раз
Dragon Gate USA
  • Чемпіонство Open the Freedom Gate — 1 раз
ESPN
  • Найкращий промо-виконавець (2024)
  • Протистояння року (2024) — проти Сі Ем Панка[179]
Evolve
  • Чемпіонство Evolve — 1 раз
  • Командне чемпіонство Evolve — 2 рази: з Джонні Гаргано (1) та Дастіном (1)
  • Турнір за командне чемпіонство Evolve (2016) — з Джонні Гаргано
Florida Championship Wrestling
  • Чемпіонство Флориди у важкій вазі FCW — 1 раз
  • Командне чемпіонство Флориди FCW — 2 рази: зі Стю Сандерсом
Insane Championship Wrestling
  • Чемпіонство світу у важкій вазі ICW — 2 рази; перший в історії чемпіон
  • Зала слави ICW — клас 2018 року
Irish Whip Wrestling
  • Міжнародне чемпіонство у важкій вазі IWW — 1 раз
Outback Championship Wrestling
  • Чемпіонство світу у важкій вазі OCW — 1 раз
«Pro Wrestling Illustrated»
  • Найбільш прогресуючий реслер року (2020)
  • Протистояння року (2024) — проти Сі Ем Панка
  • № 4 у рейтингу «PWI 500» (2020, 2021)
«Sports Illustrated»
  • № 3 у рейтингу 10 найкращих реслерів (2020)
  • Протистояння року (2024) — проти Сі Ем Панка
  • Найкращий на мікрофоні (2024)[180]
Total Nonstop Action Wrestling
  • Чемпіонство світу у важкій вазі TNA — 1 раз
  • Гранд-чемпіонство Impact — 1 раз
  • «Feast or Fired» (2016) — контракт на матч за чемпіонство світу у важкій вазі
  • «Global Impact Tournament» (2015) — у складі «Team International»
  • «Joker's Wild» (2016)
WhatCulture Pro Wrestling
  • Чемпіонство світу WCPW — 1 раз
«Wrestling Observer Newsletter»
  • Найкращий на інтерв'ю (2024)
  • Протистояння року (2024) — проти Сі Ем Панка
WWE[1]

Примітки

  1. ↑ а б в Drew McIntyre (англ.). WWE. Процитовано 29 вересня 2026.
  2. ↑ а б Drew McIntyre def. Brock Lesnar to become the new WWE Champion (англ.). WWE. 5 квітня 2020. Процитовано 29 вересня 2026.
  3. ↑ а б в г д McIntyre, Drew (2021). A Chosen Destiny: My Story (англ.). Gallery Books. ISBN 978-1-9821-7487-3.
  4. ↑ Drew McIntyre inducted into The Professional Wrestling Hall of Fame for Scotland. Scottish Wrestling Network (англ.). 13 червня 2024. Процитовано 29 вересня 2026.
  5. ↑ Drew McIntyre. Online World of Wrestling (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  6. ↑ Conflicting interests (англ.). WWE. 12 жовтня 2007. Процитовано 29 вересня 2026.
  7. ↑ FCW Tag Team Championship. Florida Championship Wrestling (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  8. ↑ FCW Heavyweight Championship. Florida Championship Wrestling (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  9. ↑ Extreme exodus (англ.). WWE. 28 серпня 2009. Процитовано 29 вересня 2026.
  10. ↑ Cena & The Man join forces again and more things we need to happen in 2019 (англ.). WWE. Процитовано 29 вересня 2026.
  11. ↑ Drew McIntyre def. John Morrison (New Intercontinental Champion) (англ.). WWE. 13 грудня 2009. Процитовано 29 вересня 2026.
  12. ↑ Intercontinental Championship (англ.). WWE. Процитовано 29 вересня 2026.
  13. ↑ Night of Champions 2010 results (англ.). WWE. 19 вересня 2010. Процитовано 29 вересня 2026.
  14. ↑ Cody Rhodes & Drew McIntyre. Online World of Wrestling (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  15. ↑ Top 50 WWE Moments of 2012 (англ.). WWE. Процитовано 29 вересня 2026.
  16. ↑ 3MB vs. 3 Count: Behind the music (англ.). WWE. 6 листопада 2012. Процитовано 29 вересня 2026.
  17. ↑ Middleton, Marc (6 квітня 2014). WWE WrestleMania XXX: Andre The Giant Memorial Battle Royal. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  18. ↑ Brodus Clay, Evan Bourne, Teddy Long, Curt Hawkins and other WWE Superstars released (англ.). WWE. 12 червня 2014. Процитовано 29 вересня 2026.
  19. ↑ Insane Championship Wrestling 'Shug's Hoose Party' Results. Wrestle Ropes (англ.). 27 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2026.
  20. ↑ а б в Drew McIntyre to be inducted into ICW Hall of Fame (англ.). WWE. 1 лютого 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  21. ↑ Radican, Sean (8 серпня 2014). Radican's iPPV Report — EVOLVE 31 in Ybor City, Fla.: Galloway/McIntyre captures EVOLVE Title from Hero. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  22. ↑ EVOLVE Wrestling Results. Online World of Wrestling (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  23. ↑ а б Titles & Champions: Final list of 2015 Titleholders & Results. Pro Wrestling Torch (англ.). 31 грудня 2015. Процитовано 29 вересня 2026.
  24. ↑ WWE Evolve Championship. TheSmackDownHotel (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  25. ↑ Radican, Sean (23 січня 2016). EVOLVE 53 iPPV Report. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  26. ↑ EVOLVE 54 iPPV Results. Pro Wrestling Torch (англ.). 23 січня 2016. Процитовано 29 вересня 2026.
  27. ↑ Evolve 55 iPPV results: Tag title tourney finals. Wrestling Observer Newsletter (англ.). 25 січня 2016. Процитовано 29 вересня 2026.
  28. ↑ Caldwell, James (2 квітня 2016). EVOLVE 59 iPPV Results — big title change & angle. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  29. ↑ EVOLVE 64 results: Timothy Thatcher vs. Marty Scurll, Matthew Riddle vs. Roderick Strong. Wrestling Observer Newsletter (англ.). 16 липня 2016. Процитовано 29 вересня 2026.
  30. ↑ SWN Year End Awards Results. Scottish Wrestling Network (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  31. ↑ EVOLVE Special Report: Drew Galloway Returns To WWN! (англ.). WWNLive. 23 лютого 2017. Процитовано 29 вересня 2026.
  32. ↑ Pritchard, Bill (24 квітня 2017). EVOLVE 83 Results: Drew Galloway vs Matt Riddle. WrestleZone (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  33. ↑ Mrosko, Geno (29 січня 2015). Former WWE star Drew Galloway debuts for TNA in Glasgow. Cageside Seats (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  34. ↑ Rueter, Sean (28 березня 2015). TNA Impact Results and Video (March 27, 2015): Six sides of steel. Cageside Seats (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  35. ↑ McMahon, Mike (1 липня 2015). McMahon's TNA Impact Report 7/1. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  36. ↑ McMahon, Mike (20 липня 2025). 10 YRS AGO – TNA IMPACT TV Report (7-15-2015): EC3 vs. Drew Galloway (McIntyre) for TNA Title, Battle Royal, MVP, Grado, Rockstar Spud, Dixie Carter, Bully Ray, more. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  37. ↑ Decker, Kyle (23 липня 2015). TNA Impact Results, Review, & Video (July 22, 2015): The Trump Card. Cageside Seats (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  38. ↑ McMahon, Mike (14 серпня 2025). 10 YRS AGO – TNA IMPACT TV Report (8-5-2015): Drew Galloway (McIntyre) vs. Eli Drake (L.A. Knight), Mr. Anderson vs. Bram, plus Austin Aries, Rockstar Spud, James Storm, Gail Kim. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  39. ↑ McMahon, Mike (19 серпня 2015). McMahon's TNA Impact Report 8/19: ECIII vs. P.J. Black for the TNA Hvt. Title, Gail Kim steel cage match, Drew Galloway, Open Mic Challenge, more. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  40. ↑ McMahon, Mike (9 вересня 2015). McMahon's TNA Impact Report 9/9: TNA vs. GFW feud continues, Tag Titles change hands second week in a row, Jeff Hardy introduced as ECIII's assistant, more. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  41. ↑ McMahon, Mike (16 вересня 2015). McMahon's TNA Impact Report 9/16: Team TNA vs. Team GFW for control of TNA, new Knockouts champion, more. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  42. ↑ McMahon, Mike (23 вересня 2015). McMahon's TNA Impact Report 9/23: ECIII defends TNA Title, #1 contender match, Hardy "quits" servanthood, two more title matches, more. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  43. ↑ TNA Bound for Glory. Pro Wrestling History (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  44. ↑ McMahon, Mike (27 березня 2026). TNA Impact TV Report (3-15-2016): Drew Galloway's Feast or Fired cash-in. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  45. ↑ McMahon, Mike (29 березня 2016). TNA Impact Results 3/29: Galloway vs. Jeff Hardy for TNA Title. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  46. ↑ Caldwell, James (12 червня 2016). TNA Slammiversary PPV Results. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  47. ↑ Decker, Kyle (30 вересня 2016). Drew Galloway will not compete at Bound for Glory due to injury. Cageside Seats (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  48. ↑ McMahon, Mike (19 січня 2017). McMahon's Impact Wrestling Report 1/19: Drew Galloway vs. Moose. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  49. ↑ McMahon, Mike (26 січня 2017). McMahon's Impact Wrestling Report 1/26: Genesis. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 29 вересня 2026.
  50. ↑ Drew Galloway Announces Departure From The Company. Wrestling Attitude (англ.). 26 лютого 2017. Процитовано 29 вересня 2026.
  51. ↑ Moose vs. Drew Galloway: Impact Grand Championship Match (англ.). TNA Wrestling. 2 березня 2017. Процитовано 29 вересня 2026.
  52. ↑ Reinventing "The Chosen One": How Drew McIntyre became wrestling's most in-demand player (англ.). WWE. 20 квітня 2017. Процитовано 29 вересня 2026.
  53. ↑ Drew McIntyre def. Bobby Roode to become the new NXT Champion (англ.). WWE. 19 серпня 2017. Процитовано 29 вересня 2026.
  54. ↑ Dolph Ziggler and Drew McIntyre attacked Titus Worldwide (англ.). WWE. 16 квітня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  55. ↑ Dolph Ziggler & Drew McIntyre def. The B-Team to become the new Raw Tag Team Champions (англ.). WWE. 3 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  56. ↑ Raw Tag Team Champions Dolph Ziggler & Drew McIntyre vs. Seth Rollins & Dean Ambrose (англ.). WWE. Процитовано 29 вересня 2026.
  57. ↑ Dean Ambrose & Seth Rollins def. Dolph Ziggler & Drew McIntyre to win the Raw Tag Team Championships (англ.). WWE. 22 жовтня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  58. ↑ Dolph Ziggler def. Drew McIntyre (англ.). WWE. 3 грудня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  59. ↑ Finn Bálor def. Drew McIntyre (англ.). WWE. 16 грудня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  60. ↑ Drew McIntyre def. Dolph Ziggler (Steel Cage Match) (англ.). WWE. 31 грудня 2018. Процитовано 29 вересня 2026.
  61. ↑ The Shield def. Drew McIntyre, Bobby Lashley & Baron Corbin (англ.). WWE. 10 березня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  62. ↑ Drew McIntyre def. Dean Ambrose (No Disqualification, No Count-out, Falls Count Anywhere) (англ.). WWE. 11 березня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  63. ↑ Roman Reigns def. Drew McIntyre (англ.). WWE. 7 квітня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  64. ↑ Brock Lesnar won the Men's Money in the Bank Ladder Match (англ.). WWE. 19 травня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  65. ↑ Shane McMahon def. Roman Reigns (англ.). WWE. 7 червня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  66. ↑ Roman Reigns def. Drew McIntyre (англ.). WWE. 23 червня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  67. ↑ Undertaker returns to help Roman Reigns (англ.). WWE. 24 червня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  68. ↑ The Undertaker & Roman Reigns def. Shane McMahon & Drew McIntyre (англ.). WWE. 14 липня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  69. ↑ Drew McIntyre def. Cedric Alexander (англ.). WWE. 12 серпня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  70. ↑ Ricochet def. Drew McIntyre (King of the Ring First-Round Match) (англ.). WWE. 26 серпня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  71. ↑ Drew McIntyre def. Ricochet (англ.). WWE. 21 жовтня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  72. ↑ Roman Reigns leads Team SmackDown in grueling classic (англ.). WWE. 24 листопада 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  73. ↑ What's in store for Drew McIntyre's 2020? (англ.). WWE. 23 грудня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  74. ↑ Drew McIntyre def. Zack Ryder & Curt Hawkins (англ.). WWE. 30 грудня 2019. Процитовано 29 вересня 2026.
  75. ↑ Drew McIntyre won the 30-Man Royal Rumble Match (англ.). WWE. 26 січня 2020. Процитовано 29 вересня 2026.
  76. ↑ See all the results from the 2021 Draft (англ.). WWE. 1 жовтня 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  77. ↑ Big E retained his WWE Championship in powerhouse match with Drew McIntyre (англ.). WWE. 21 жовтня 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  78. ↑ SmackDown results: Oct. 22, 2021 (англ.). WWE. 22 жовтня 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  79. ↑ Seth Rollins is the sole survivor in the Men's 5-on-5 Traditional Survivor Series Elimination Match (англ.). WWE. 21 листопада 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  80. ↑ Drew McIntyre got the last laugh on Madcap Moss (англ.). WWE. 1 січня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  81. ↑ SmackDown results: Jan. 7, 2022 (англ.). WWE. 7 січня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  82. ↑ Brock Lesnar wins the 30-Man Royal Rumble Match (англ.). WWE. 29 січня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  83. ↑ Drew McIntyre takes down Madcap Moss in a Falls Count Anywhere Match (англ.). WWE. 19 лютого 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  84. ↑ Drew McIntyre gets payback on Happy Corbin (англ.). WWE. 2 квітня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  85. ↑ The Bloodline conquer McIntyre & RK-Bro at WrestleMania Backlash 2022 (англ.). WWE. 8 травня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  86. ↑ SmackDown results: June 10, 2022 (англ.). WWE. 10 червня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  87. ↑ Full WWE Money in the Bank results (англ.). WWE. 2 липня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  88. ↑ SmackDown results: July 29, 2022 (англ.). WWE. 29 липня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  89. ↑ Roman Reigns received help from Solo Sikoa in defeating Drew McIntyre to retain Undisputed WWE Universal Championship (англ.). WWE. 3 вересня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  90. ↑ Karrion Kross def. Drew McIntyre in a Strap Match (англ.). WWE. 8 жовтня 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  91. ↑ Drew McIntyre def. Karrion Kross in a Steel Cage Match (англ.). WWE. 5 листопада 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  92. ↑ Roman Reigns, The Usos, Solo Sikoa and Sami Zayn def. Drew McIntyre, Kevin Owens, Sheamus, Ridge Holland and Butch (англ.). WWE. 26 листопада 2022. Процитовано 30 вересня 2026.
  93. ↑ Gunther will look to retain the Intercontinental Title in a Triple Threat Match (англ.). WWE. 17 березня 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  94. ↑ Intercontinental Champion Gunther def. Drew McIntyre & Sheamus (англ.). WWE. 2 квітня 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  95. ↑ Complete WWE Crown Jewel results, highlights, photos and exclusive videos (англ.). WWE. 4 листопада 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  96. ↑ Raw results, Nov. 13, 2023: Questions arise as McIntyre costs Rhodes and Uso their title rematch against The Judgment Day (англ.). WWE. 13 листопада 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  97. ↑ Raw results, Nov. 20, 2023: Drew McIntyre wins WarGames Advantage, Randy Orton will return to battle McIntyre's team at Survivor Series (англ.). WWE. 20 листопада 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  98. ↑ CM Punk makes earth-shattering return to WWE after Orton helps his team win WarGames at Survivor Series (англ.). WWE. 25 листопада 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  99. ↑ Raw results, Nov. 27, 2023: CM Punk states that The Best in the World has returned! (англ.). WWE. 27 листопада 2023. Процитовано 30 вересня 2026.
  100. ↑ Raw WWE Day 1 results: Jan. 1, 2024 (англ.). WWE. 1 січня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  101. ↑ Raw results: Jan. 8, 2024 (англ.). WWE. 8 січня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  102. ↑ Complete Royal Rumble results 2024 (англ.). WWE. 27 січня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  103. ↑ Raw results, Jan. 29, 2024: Rollins tells Rhodes: “Challenge me instead of Roman Reigns at WrestleMania” (англ.). WWE. 29 січня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  104. ↑ а б CM Punk will look to settle things with Drew McIntyre inside Hell in a Cell (англ.). WWE. 9 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  105. ↑ Full Elimination Chamber results (англ.). WWE. 24 лютого 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  106. ↑ Raw results: March 25, 2024 (англ.). WWE. 25 березня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  107. ↑ Cody Rhodes finishes the story by conquering Roman Reigns at WrestleMania (англ.). WWE. 7 квітня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  108. ↑ Raw results, April 8, 2024: The Rock informs Cody Rhodes that their story has just begun (англ.). WWE. 8 квітня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  109. ↑ WWE® Headed to Glasgow for Clash at the Castle: Scotland® This June (англ.). WWE. 2 квітня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  110. ↑ Renner, Ethan (14 червня 2024). WWE's Drew McIntyre makes surprise ICW appearance. Wrestling Observer Newsletter (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  111. ↑ а б Complete Clash at the Castle results (англ.). WWE. 15 червня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  112. ↑ SmackDown results, June 21, 2024: Jacob Fatu emerges to brutalize Cody Rhodes (англ.). WWE. 21 червня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  113. ↑ Raw results: June 24, 2024 (англ.). WWE. 24 червня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  114. ↑ Complete WWE Money in the Bank results (англ.). WWE. 6 липня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  115. ↑ SummerSlam results 2024 (англ.). WWE. 3 серпня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  116. ↑ Complete Bash in Berlin 2024 results (англ.). WWE. 31 серпня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  117. ↑ Raw results, Sept. 2, 2024: Damian Priest and Jey Uso take down The Judgment Day! (англ.). WWE. 2 вересня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  118. ↑ Complete Bad Blood results (англ.). WWE. 5 жовтня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  119. ↑ PWI Achievement Awards. Pro Wrestling Illustrated (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  120. ↑ Charlotte Flair and Jey Uso win Royal Rumble Matches to earn world title bouts at WrestleMania (англ.). WWE. 1 лютого 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  121. ↑ SmackDown results: Feb. 7, 2025 (англ.). WWE. 7 лютого 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  122. ↑ Complete Elimination Chamber results 2025 (англ.). WWE. 1 березня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  123. ↑ Damian Priest vs. Drew McIntyre - Sin City Street Fight (англ.). WWE. 10 квітня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  124. ↑ Full WrestleMania 41 results (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  125. ↑ SmackDown results: April 25, 2025 (англ.). WWE. 25 квітня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  126. ↑ Complete WWE Backlash 2025 results (англ.). WWE. 10 травня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  127. ↑ Cody Rhodes returns to help Jey Uso battle back John Cena and Logan Paul: Saturday Night's Main Event, May 24, 2025 results (англ.). WWE. 24 травня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  128. ↑ Goldberg falls to Gunther on Saturday Night's Main Event in the final match of his incredible career (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  129. ↑ Complete SummerSlam 2025 Saturday results (англ.). WWE. 2 серпня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  130. ↑ Undisputed WWE Champion Cody Rhodes vs. Drew McIntyre (англ.). WWE. 12 вересня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  131. ↑ Complete Wrestlepalooza results (англ.). WWE. 20 вересня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  132. ↑ SmackDown results, Oct. 17, 2025 (англ.). WWE. 17 жовтня 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  133. ↑ Complete Saturday Night's Main Event results (англ.). WWE. 1 листопада 2025. Процитовано 30 вересня 2026.
  134. ↑ Full Survivor Series: WarGames results (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  135. ↑ SmackDown results, Jan. 2, 2026: Drew McIntyre sets picture of Dusty Rhodes on fire to provoke Cody Rhodes (англ.). WWE. 2 січня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  136. ↑ SmackDown results, Jan. 9, 2026: Drew McIntyre wins Undisputed WWE Title from Cody Rhodes in Three Stages of Hell after Jacob Fatu attacked (англ.). WWE. 9 січня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  137. ↑ SmackDown results, Jan. 30, 2026: Huge tag team main event ended in chaos (англ.). WWE. 30 січня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  138. ↑ Complete Royal Rumble 2026 results (англ.). WWE. 31 січня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  139. ↑ 2026 Royal Rumble Match stats (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  140. ↑ SmackDown results: Feb. 6, 2026 (англ.). WWE. 6 лютого 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  141. ↑ SmackDown results, Feb. 13, 2026: Cody Rhodes qualifies for Elimination Chamber after epic thriller (англ.). WWE. 13 лютого 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  142. ↑ SmackDown archive (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  143. ↑ SmackDown results, Feb. 27, 2026: Logan Paul qualifies for Elimination Chamber after Drew McIntyre attacks Jacob Fatu (англ.). WWE. 27 лютого 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  144. ↑ Complete Elimination Chamber 2026 results (англ.). WWE. 28 лютого 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  145. ↑ SmackDown results, March 6, 2026: Cody Rhodes recaptures the Undisputed WWE Title from Drew McIntyre (англ.). WWE. 6 березня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  146. ↑ SmackDown results: March 13, 2026 (англ.). WWE. 13 березня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  147. ↑ Jacob Fatu and Drew McIntyre set for wild showdown (англ.). WWE. 19 березня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  148. ↑ Jacob Fatu vs. Drew McIntyre — Unsanctioned Match (англ.). WWE. 27 березня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  149. ↑ WrestleMania 42 Saturday results (англ.). WWE. 18 квітня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  150. ↑ WWE star Drew McIntyre cast in new Hollywood movie. Wrestling Observer Newsletter (англ.). 15 червня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  151. ↑ Currier, Joseph (25 вересня 2026). Drew McIntyre teases WWE in-ring return. Wrestling Observer Newsletter (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  152. ↑ NXT Champion Drew McIntyre def. Roderick Strong (англ.). WWE. 3 жовтня 2017. Процитовано 30 вересня 2026.
  153. ↑ Clapp, John (12 квітня 2017). Reinventing “The Chosen One”: How Drew McIntyre became wrestling’s most in-demand player (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  154. ↑ Raw Five-Point Preview: Oct. 22, 2012 (англ.). WWE. 22 жовтня 2012. Процитовано 30 вересня 2026.
  155. ↑ 3MB def. Team Co-Bro (англ.). WWE. 14 листопада 2012. Процитовано 30 вересня 2026.
  156. ↑ SmackDown: October 19, 2012 (англ.). WWE. 19 жовтня 2012. Процитовано 30 вересня 2026.
  157. ↑ WWE Main Event: Dec. 12, 2012 (англ.). WWE. 12 грудня 2012. Процитовано 30 вересня 2026.
  158. ↑ SmackDown: November 30, 2012 (англ.). WWE. 30 листопада 2012. Процитовано 30 вересня 2026.
  159. ↑ Why Drew McIntyre believes his WWE return is "for everyone’s own good" (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  160. ↑ Clapp, John (12 квітня 2017). Reinventing “The Chosen One”: How Drew McIntyre became wrestling’s most in-demand player (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  161. ↑ Clapp, John (24 травня 2017). Drew McIntyre def. Wesley Blake (англ.). WWE. Процитовано 30 вересня 2026.
  162. ↑ The Takedown On SI's 2024 Pro Wrestling Awards: Best Wrestler, Storyline, Match, Rivalry & More. Sports Illustrated (англ.). 26 грудня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  163. ↑ Drew McIntyre Fires Shot At CM Punk Ahead Of WWE Bash In Berlin. Sports Illustrated (англ.). 27 серпня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  164. ↑ Gallery Books to publish memoir by WWE Champion Drew McIntyre (англ.). WWE. 28 січня 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  165. ↑ Ruth, Daisy (9 вересня 2024). WWE Star Drew McIntyre Explains How He Became Involved In The Killer's Game Movie. Wrestling Inc. (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  166. ↑ Гра кілера. Kinomania. Процитовано 30 вересня 2026.
  167. ↑ Currier, Joseph (26 вересня 2025). WWE star Drew McIntyre books ‘Highlander’ movie role. Wrestling Observer Newsletter (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  168. ↑ ‘Highlander’ First Footage Unveils Henry Cavill's ‘John Wick’-Esque Action, Rave Fight Scene and Immortal Killers. Variety (англ.). 16 квітня 2026. Процитовано 30 вересня 2026.
  169. ↑ Raphael, Rosanne (15 червня 2026). WWE star Drew McIntyre cast in new Hollywood movie. Wrestling Observer Newsletter (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  170. ↑ Elias, Drew McIntyre and more now available in WWE 2K18 NXT Generation Pack DLC (англ.). WWE. 21 листопада 2017. Процитовано 30 вересня 2026.
  171. ↑ Caldwell, James (24 травня 2011). WWE News: Former WWE Diva Tiffany announces divorce from current star Drew McIntyre. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  172. ↑ Lentz, Kelsey (6 січня 2025). Who Is WWE Star Drew McIntyre's Wife? All About Kaitlyn Frohnapfel. People (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  173. ↑ Lentz, Kelsey (6 січня 2025). Who Is WWE Star Drew McIntyre's Wife? All About Kaitlyn Frohnapfel. People (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  174. ↑ Caldwell, James (8 листопада 2012). WWE News: Drew McIntyre announces death of his mother. Pro Wrestling Torch (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  175. ↑ McIntyre, Drew (22 серпня 2020). This Is Happening. The Players' Tribune (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  176. ↑ Drew McIntyre: 'The times I was knocked down prepared me for any situation'. The Big Issue (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  177. ↑ Johnson, Mike (2 червня 2023). Top WWE star becomes naturalized American citizen. PWInsider (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  178. ↑ Brookhouse, Brent (1 січня 2021). 2020 CBS Sports Wrestling Awards: Drew McIntyre stands out as Wrestler of the Year. CBS Sports (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.
  179. ↑ Pro Wrestling 2024 awards: The best men's and women's wrestler, feud and more. ESPN (англ.). 26 грудня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  180. ↑ The Takedown On SI's 2024 Pro Wrestling Awards: Best Wrestler, Storyline, Match, Rivalry & More. Sports Illustrated (англ.). 26 грудня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  181. ↑ WWE's The Bumpy Awards People's Choice winners (англ.). WWE. 6 липня 2020. Процитовано 30 вересня 2026.
  182. ↑ The Bumpy Awards People's Choice full list of winners (англ.). WWE. 4 серпня 2021. Процитовано 30 вересня 2026.
  183. ↑ 2020 SLAMMY Award winners announced (англ.). WWE. 23 грудня 2020. Процитовано 30 вересня 2026.
  184. ↑ Full list of 2024 WWE Slammy Award winners. Wrestling Observer Newsletter (англ.). 7 квітня 2024. Процитовано 30 вересня 2026.
  185. ↑ Carey, Ian (20 квітня 2025). WWE announces 2025 Slammy Award winners. Wrestling Observer Newsletter (англ.). Процитовано 30 вересня 2026.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).